Об'єкти культурної спадщини: актуальність створення страхового фонду для запобігання втрати інформації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Науково-дослідний, проектно-конструкторський та технологічний інститут мікрографії

Об'єкти культурної спадщини: актуальність створення страхового фонду для запобігання втрати інформації

Єврейнова Наталія Аркадіївна провідний архітектор

Іваннікова Олена Сергіївна провідний інженер-проектувальник

Журавель Валентина Василівна провідний інженер-технолог

Харків

Анотація

Одним із важливих аспектів багатогранної діяльності будь-якої держави є збереження документації і забезпечення можливостей її відтворення у випадках втрати або пошкодження оригіналу документ. На сьогодні це питання в Україні постало особо гостро в наслідок безпрецедентних актів державного тероризму з боку Російської Федерації, яка приносить не тільки смерть, але й руйнування та знищення культурної спадщини - історичних будівель, церков, пам'ятників. Для відновлення цих об'єктів необхідна документація, яка містить у повному обсязі інформацію про пам'ятку. В цьому контексті, найважливішим завданням, що стоїть перед державою є питання надійного та довгострокового зберігання документації, яка місти безцінну інформацію про пам'ятку.

Саме для виконання цих функцій створена і діє в Україні державна система страхового фонду документації. На сьогодні це єдиний спосіб довгострокового зберігання документації хоча і не замінює повною мірою втрату цінного документу, однак є гарантом відшкодування його економічної вартості, дозволяє у майбутньому відтворити або приобрести подібний документ.

Сучасний аналіз тенденцій у сфері забезпечення збереженості документів свідчить про світове визнання мікрофільмування, як основного методу надійного збереження важливої документованої інформації. Натомість, органами державної влади України недостатньо приділено уваги створенню страхового фонду на об'єкти культурної спадщини.

У статті наведено аналіз стану об'єктів культурної спадщини України, обґрунтовано необхідність активізувати роботи зі створення страхового фонду документації на об'єкти культурної спадщини, надано пропозиції щодо внесення змін до нормативно-правових актів для посилення статусу документів на мікрографічнш плівці, як у інших країнах світу.

Ключові слова: стан об'єкта культурної спадщини, страховий фонд документації, мікрофільм, російська агресія, руйнування та пошкодження пам'яток, документація, відновлення пам'яток.

Abstract

Evreinova Natalay Arcadiivna Lead engineer architect, Research, Design and Technology Istitute of Micrographics, Kharkiv

Ivannikova Olena Serhiivna Lead designer engineer, Research, Design and Technology Istitute of Micrographics, Kharkiv

Zhuravel Valentuna Vasulivna Lead process engineer, Research, Design and Technology Istitute of Micrographics, Kharkiv,

THE OBJECTS OF CULTURAL HERITAGE: THE URGENCY OF CREATING AN INSURANCE FUND TO PREVENT LOSS OF INFORMATION

One of the important aspects of the multifaceted activity of any state is the preservation of documentation and ensuring the possibility of its reproduction in cases of loss or damage of the original document. Today, this issue has become particularly acute in Ukraine as a result of unprecedented acts of state terrorism by the Russian Federation, which brings not only death, but also the destruction and destruction of cultural heritage - historical buildings, churches, monuments. To restore these objects, documentation is required, which contains full information about the monument. In this context, the most important task facing the state is the issue of reliable and long-term storage (documented information - documentation) of documentation that contains invaluable information about the monument.

It is precisely for these functions that the state system the Insurance Fund of Documentation was created and operates in Ukraine. Today, this is the only way of long-term storage of documentation, although it does not fully replace the loss of a valuable document, but it is a guarantor of reimbursement of its economic value, and allows you to reproduce or purchase a similar document in the future.

Modern analysis of trends in the field of ensuring the preservation of documents indicates the worldwide recognition of microfilming as the main method of reliable preservation of important documented information. On the other hand, the state authorities of Ukraine have not paid enough attention to the creation of an insurance fund for objects of cultural heritage.

The article provides an analysis of the state of cultural heritage objects of Ukraine, substantiates the need to intensify work on the creation of an insurance fund for documentation of cultural heritage objects, and offers suggestions for making changes to normative legal acts to strengthen the status of documents on micrographic film, as in other countries of the world.

Keywords: state of the object cultural heritage, insurance fund of documentation, microfilm, Russian aggression, destruction and amage of monuments, documentation, restoration of monuments.

Вступ

Постановка проблеми. Від початку російської агресії на території України пам'ятки культурної спадщини потерпають від вандалізму загарбників та знаходяться під загрозою знищення. Для відновлення об'єкта культурної спадщини потрібна задокументована інформація про пам'ятку.

Кожна країна зберігає інформацію, яка є важливою для її існування та діяльності. На підставі світового досвіду дієвим заходом, що може завадити безповоротній втраті документа є зберігання інформації на мікрографічній плівці. На сьогодні в Україні створена і діє державна система страхового фонду документації - організаційно-правова структура, яка здійснює державну політику та координацію робіт зі створення, формування, ведення та використання страхового фонду документації - упорядкованого масиву документів, зафіксованих на мікрографічній плівці чи інших компактних носіях інформації.

Створення страхового фонду документації на об'єкти культурної спадщини гарантує державний облік та довгострокове надійне зберігання документів страхового фонду, виключає ризик безповоротної втрати інформації, що містить оригінал документів, та гарантує оперативне відтворення та своєчасне забезпечення аварійно-рятувальних формувань, інших сил з ліквідації наслідків аварій, необхідними повнорозмірними копіями документів із збереженням їх внутрішнього змісту та зовнішнього вигляду, що необхідні для оцінки ситуацій, прийняття рішень, здійснення оперативних дій під час проведення будівельних (відбудовчих), реставраційних, відновлювальних та ремонтних робіт, дозволяє зберегти значні масиви інформації для прийдешніх поколінь у випадках втрати (викрадення) або псування (пошкодження) оригіналів, викликаних плином часу або виникненням надзвичайних ситуацій.

Однак, на сьогодні створення страхового фонду документації на об'єкти культурної спадщини проводиться доволі повільно. Останнім часом формування страхового фонду документації України на об'єкти культурної спадщини проводиться деякими місцевими органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування на плановій основі шляшом реалізації обласних (регіональних) програм створення страхового фонду документації.

Створення страхового фонду на об'єкти культурної спадщини на випадок катастроф, непередбачуваних негативних ситуацій, терористичних дій агресора, дозволить суттєво мінімізувати ризики у відношенні збереженості важливої задокументованої інформації.

Крім того, створюються передумови для широкого міжнародного співробітництва в частині обміну науковою та методичною інформацією про пам'ятки історії та культури і входження до світового інформаційного простору.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У статті використані статистичні дані Міністерства культури та інформаційної політики стосовно об'єктів культурної спадщини, що перебувають під охороною держави, важливі аспекти в галузі збереження та використання культурної спадщини головного спеціаліста ДП «Всеукраїнський державний науково-методичний дослідно-інформаційний центр архітектурної спадщини» О. Рутковської; аналіз основних проблем державної політики в галузі створення страхового фонду документації завідувача відділу Науково-дослідного, проектно- конструкторського та технологічного інституту мікрографії Л. Переверзєвої та головного спеціаліста Державної архівної служби України О. Колісник.

Мета статті - аналіз нинішнього стану об'єктів культурної спадщи на окупованих територіях України та тих, що постраждали від російської агресії, обґрунтування створення страхового фонду документації на об'єкти культурної спадщини, створення якого спрямоване на відновлення національного культурного надбання.

Виклад основного матеріалу

Україна на своїх теренах зберегла значну кількість об'єктів нерухомої культурної спадщини, починаючи від стоянки раннього палеоліту до зовсім молодих пам'яток, збудованих тільки у минулому столітті.

За даними Міністерства культури та інформаційної політики України станом на 04.2023 року під охороною держави перебуває 109 930 пам'яток, а на державному обліку є понад 130 тисяч об'єктів культурної спадщини (ОКС).

Зокрема, за видом археології внесено до державного реєстру або взято на державний облік 57 545 об⁵єктів (2 150 - національного значення, 55 395 - місцевого значення); загальна кількість пам⁵яток історії становить 30 128 (182 - національного значення, 29 946 - місцевого значення); пам'яток архітектури та містобудування налічується 15773 (2427 - національного значення, 13 346 - місцевого значення); пам'яток монументального мистецтва - 1 868 (33 - національного значення, 1 835 - місцевого значення); пам'яток садово- паркового мистецтва налічується 179 об'єктів (9 - національного значення, 170 - місцевого значення); ландшафтних - 197 (2 - національного значення, 195 - місцевого значення); пам'яток науки і техніки 108 (14 - національного значення, 94 - місцевого значення). Крім того, під охороною перебуває 18 850 щойно виявлених ОКС. Таким чином загальна кількість ОКС становить 128 780. культурний спадщина україна

Законом України [1] встановлено класифікацію ОКС за видами: археологічні, історії, монументального мистецтва, архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва, ландшафтні, науки і техніки.

На рис 1 наведено класифікацію ОКС за видами у відсотках.

Рис.1. Класифікація об'єктів культурної спадщини за видами у відсотках

У сфері культури Україна тісно співпрацює із Центром всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у рамках Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини 1972 року, яку ратифіковано Указом Президії Верховної Ради № 6673-XI ( 6673-11 ) від 4 жовтня 1988 року.

Станом на 2023 рік до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО увійшли 7 культурних об'єктів і 1 природний, розташованих на території України, а саме:

-Собор Святої Софії з прилеглими монастирськими спорудами у Києві, Києво-Печерська лавра (внесені у 1990 р.);

-Ансамбль історичного центру м. Львів (1998 р.);

-Транскордонний (10 країн) об'єкт «Дуга Струве» (геодезичні пункти Баранівка, Катеринівка, Старонекрасівка, Фельштин, 2007 р.);

-Резиденція митрополитів Буковини і Далмації (2011 р.);

-Дерев'яні церкви Карпатського регіону України і Польщі (2013);

-Античне місто-держава Херсонес Таврійський та його хора (2013);

-Букові праліси Карпат та давні букові ліси (2007, розширено 2011, 2017 та 2021);

-Історичний центр Одеси (2023).

Додатково Україною були внесені 17 об'єктів до переліку об'єктів- кандидатів на включення до Списку всесвітньої спадщини.

Кожний здобуток культурної спадщини є унікальним, а зникнення будь-якого з них є безповоротною втратою, непоправним збідненням цієї спадщини та всього народу. Кожна країна, на теренах якої розташовані здобутки культурної спадщини, повинна зберігати цю частину спадщини людства і забезпечити її передачу наступним поколінням. Вивчення культурної спадщини, знання про неї, її захист сприяють взаєморозумінню.

Разом з тим, стан охорони культурної спадщини є незадовільним. Значна частина об'єктів культурної спадщини перебуває під впливом природних і антропогенно-технологічних факторів, що погіршує їх стан або призводе до безповоротних втрат:

- знесення історичних та архітектурних пам'яток, що перебували під охороною держави з метою отримання максимальних прибутків від будівництва прибуткових об'єктів;

- зміна орендарями призначення отриманих у користування їм пам'яток без відповідного дозволу;

-будівництво в охоронній зоні, що спотворює історично-сформований вигляд міського середовища;

-фізична загибель дерев'яних храмів внаслідок пожеж. Усього в Україні з 1991 р. згоріло та було розібрано приблизно 200 старовинних церков.

Чорною датою для України є 24 лютого 2022 року, коли регулярні армійські частини Російської Федерації розпочали масштабну війну в Україні й ситуація зі збереженням української культурної спадщини особливо загострилася. Від початку російської агресії на території України пам ятки культурної спадщини потерпають від вандалізму загарбників та знаходяться під загрозою знищення.

На сьогодні Міністерство культури та інформаційної політики збирає дані про руйнування об'єктів культурної спадщини України. За даними Міністерство культури та інформаційної політики, наведеними наприкінці жовтня 2022 року зазначено про руйнацію та пошкодження 170 пам'яток національного та місцевого значення, 146 об'єктів цінної історичної забудови та культурної спадщини, а також 58 меморіальних пам'ятників та творів мистецтва.

Найбільше руйнувань зазнали об'єкти культурної спадщини в Харківській області - 90, в Донецькій - 70, в Київській - 62, в Чернігівській - 37, в Луганській - 32, в Сумській - 20 [2].

Внаслідок ракетно-бомбових ударів, нанесених російськими військами по містах Харків та Чернігів, частково зруйнованими та пошкодженими виявилися десятки пам'яток архітектури та історії. Значних руйнувань зазнала архітектурна пам'ятка - будівля кінотеатру ім. Щорса в центрі м. Чернігова, історична споруда школи по вул. Шевченка у м. Харкові, дерев'яна Покровська церква кінця ХІХ ст. в с. В'язівка на Житомирщині, зруйнувано Георгіївський скит Свято-Успенської Святогірської лаври на Донеччині. В Одесі була пошкоджена пам'ятка архітектури початку XIX століття - Воронцовський палац, локальних пошкоджень зазнали внаслідок російських бомбардувань такі архітектурні шедеври, як Успенський собор в Харкові та ансамбль Троїцько-Іллінського монастиря в Чернігові. Наведений перелік втрат, нажаль, не є вичерпним й поки бойові дії продовжуються Україна втрачає перлини свого культурного надбання.

До того ж, десятки тисяч ОКС, які перебувають на державному обліку, зруйновані та пограбовані у зв язку із тимчасовою окупацією частини території України з 2014 року.

Відповідно до статистичних даних за 2013 р. (до окупації), на території АР Крим перебувало 3772 пам'ятки історії, археології, архітектури та містобудування, монументального мистецтва, що відносяться до різних історичних епох та цивілізацій, один об'єкт від України із Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО Стародавнє місто Херсонес Таврійський та його Хора у Севастополі (2013 р.) та 5 об'єктів, внесених від України до Попереднього списку Світової спадщини:

-Бахчисарайський палац кримських ханів (2003 р.),

-Комплекс оборонних пам'яток Судака 6-16 ст. (2007 р.),

-Торгівельні поселення і укріплення Генуезьких торгівельних шляхів. Від Середземномор'я у Чорне море (2010 р.),

-Культурний ландшафт «печерних міст» Кримської Готії (2012 р.),

-Історичне середовище столиці кримських ханів у Бахчисараї (2012 р.).

Російська окупаційна влада створює пряму загрозу цим визначним об'єктам культурної спадщини.

Так у 2015 році у м. Судак обвалилася башта та фрагмент стіни символу міста - стародавньої Генуезької фортеці, яку внесено до Попереднього списку Світової культурної спадщини. У липні 2015 р. на території зони охорони археологічного шару було розгорнуте будівництво. За визнанням самих російських археологів, залучених до робіт, пам ятки археології «досліджуються під знесення», тобто будуть втрачені назавжди.

Окрім того, Росія проводить активні археологічні розкопки та території Криму і Севастополя та вивозить значні культурні цінності з окупованого Криму. Українська влада не має можливості контролювати знайдені культурні цінності та їх подальшу долю [3].

Більшість розвинених стран миру одним із провідних аспектів своєї діяльності вважають належне збереження інформації і можливість її ідентичного відтворення на випадок втрати або пошкодження оригіналів документів. До недавнього часу основним матеріалом (носієм) документа був папір. Починаючи з ХІХ ст., у звязку з винайденням нових спорсобів і засобів документування, широке розповсюдення отримали принципово нові носії документованої інформації - фотографічні, магнітні, відео-, розвиток компьютерної техніки сприяло впровадженню електронній формі документуванню. Кожен з цих видів документів має свої переваги та недоліки, однак не забезпечує довгострокове зберігання. Сучасний аналіз тенденцій у сфері забезпечення збереженості документів свідчить про світове визнання мікрофільмування як основного методу надійного збереження важливої документованої інформації [4]. Відповідно до проведених досліджень мікрографічна плівка, при дотриманні встановлених умов, зберігає свої якості носія інформації понад 500 років, що значно перевищує показники інших носіїв.

На сьогодні в Україні створена і діє у складі Укрдержархіву України державна система страхового фонду документації (СФД). Це організаційно- правова структура, яка здійснює державну політику та координацію робіт зі створення, формування, ведення та використання страхового фонду документації - упорядкованого масиву документів, зафіксованих на мікрографічній плівці чи інших компактних носіях інформації, які прийняті на державний облік і довгострокове зберігання.

На жаль, широкому загалу мало що відомо про функціонування в Україні державної системи страхового фонду документації. Одна з об'єктивних причин такого стану речей - це закритість (від часу створення) системи страхового фонду документації для широкого загалу,

СФД має важливе значення у сфері забезпечення національної безпеки, науково-технічної, економічної незалежності країни та збереження історико- культурного надбання. Одним із основних завдань державної системи СФД є створення СФД на ОКС на мікрографічній плівці чи інших компактних носіях, прийняття їх на державний облік і забезпечення довгострокового надійного зберігання.

Необхідність страхового захисту важливішої документації на об'єкти культурної спадщини від ризику фізичної втрати обумовлено наступними чинниками:

-кризисний чинник. Документальне забезпечення страхової копії науково-проектної документації (НПД) для проведення відновлювальних або реставраційних робіт у разі руйнування пам'ятки та знищення НПД у результаті воєнних дій, терористичних актів, а також катастроф природного і техногенного характеру;

-економічний чинник. НПД - дорогий інтелектуальний продукт. Якщо НПД була втрачена і при цьому не була завчасно застрахована, відтворення її не є можливим. Втрата цієї документації у цьому випадку означає повністю знецінити затрачені кошти;

-культурно-інформаційний чинник. Створюються передумови для широкого міжнародного співробітництва в частині обміну науковою та методичною інформацією про пам'ятки історії та культури і входження до світового інформаційного простору;

-правовий чинник. Страхові копії НПД на ОКС можуть бути використані для відшкодування збитків під час судового розгляду справ в міжнародних судах щодо ОКС, які зазнали пошкодження або були зруйновані на окупованих територіях та під час бойових дій. У провідних країнах світу мікрофільм документа має юридичну силу на правах оригіналу при втраті документа-оригіналу. Отже, його можна використовувати у якості оригіналу під час вирішення юридичних питань. На жаль, на сьогодні в Україні мікрофільм документа, не має юридичної сили на правах оригіналу, бо відсутня відповідна законодавча база.

За час існування державної системи СФД створено страховий фонд на об'єкти та документацію безцінних скарбів світової культури - Києво-Печерського Національного історико-культурного заповідника, Національного музею історії України, Національного музею у м. Львові, на фондово-облікову документацію та унікальні документальні пам'ятки 110 музеїв, заповідників та бібліотек.

Роботи зі створення СФД на ОКС, здійснюється згідно із Законами України [5-8] та низки постанов Кабінету Міністрів України.

На початку 2018 року Міністерством культури України представлено «Концепцію державної політики реформування сфери охорони нерухомої культурної спадщини» (Концепція) для обговорення та надання пропозицій. Концепція передбачає децентралізацію, дерегуляцію, прозорість адміністрування, запровадження норм прямої дії у сфері нерухомої культурної спадщини, а також посилення адміністративної та кримінальної відповідальності за пошкодження та руйнування пам'яток. У документі наводяться принципи, завдання і напрями втілення цієї Концепції, а її реалізацію розділено на два етапи:

1. 2018-2020 роки: удосконалення нормативно-правового регулювання питань управління культурною спадщиною; проведення інвентаризації, створення та наповнення інформаційних баз; розроблення та впровадження регіональних програм зі збереження культурної спадщини;

2. 2020-2025 роки: створення сприятливого інвестиційного клімату для фінансування культурної спадщини; розроблення і запровадження Державної програми охорони культурної спадщини. [9]

Інститутом НДІ мікрографії, який є суб'єктом державної системи СФД було проаналізовано викладені у проекті Концепції основні напрями, та надіслано пропозиції щодо створення СФД на ОКС. Ці пропозиції мають на меті збереження безцінної інформації на ОКС, що є актуальним у зв'язку з обстрілами вчинених російськими військами громадських та культових споруд, ОКС, окупацією частини територій України, на яких ОКС потерпають від вандалізму загарбників та знаходяться під загрозою пошкодження або втрати, що є безперечними ознаками воєнних злочинів, вчинених Російською Федерацією стосовно українського народу та його культурної спадщини.

Сьогодні Концепція реалізується в частині паспортизації об'єктів культурної спадщини. Кількість об'єктів культурної спадщини постійно змінюється - з реєстрів виключають знищені та додають нововиявлені за процедурою, визначеною Законом України [1].

Висновки

Сучасний стан культурної спадщини в Україні можна охарактеризувати як критичний, про що свідчить занепад та втрата багатьох пам'яток у результаті безвідповідальної людської діяльності та неналежна уваги держави питанням збереження культурної спадщини. Посилило кризу - пошкодження та знищення десяток культурних пам'яток за час вторгнення Росії на територію України. Для їх відновлення необхідна задокументована інформація.

Співставляючи різні методи збереження задокументованої інформації на різних носіях інформації доведено, що СФД є одним з надійніших ресурсів для зберігання інформації. Отже, насьогодні набуває надзвичайної актуальності створення СФД на ОКС, бо завжди є ризик безповоротної втрати цінної інформації, особливо під час війни.

Перевагою створення СФД є довгострокове (до 500 років) й надійне зберігання задокументованої інформації на компактних носіях (мікрофільмах) на відміну від традиційних паперових форм зберігання, яка постійно підпадає ризику бути безповоротно втраченою, та задокументованої інформації на електронних носіях, гарантований термін збереження якої не більше 5 років після чого вона може бути втраченою назавжди.

Крім того, створення СФД на ОКС гарантує державний облік, виключає ризик безповоротної втрати інформації, що містить оригінал документу, гарантує оперативне відтворення та своєчасне забезпечення аварійно-рятувальних формувань, інших сил з ліквідації аварій, надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру необхідними повнорозмірними копіями документів із збереженням їх внутрішнього змісту та зовнішнього вигляду, що необхідні для прийняття рішень під час проведення будівельних (відбудовчих), реставраційних, відновлювальних та ремонтних робіт, дозволяє зберегти значні масиви інформації для прийдешніх поколінь у випадках відсутності, втрати (викрадення) або псування (пошкодження) оригіналів.

Враховуючи нинішній стан ОКС в реаліях війни необхідно активізувати виконання положень Закону України [6]. Згідно зі статтею 3 Закону України [6] однією з основних засад державної політики у сфері культури визначено створення СФД для збереження інформації про культурні цінності та документів на ОКС. У напрямі реалізації положень статті 3 Закону України [6] має стати розробка цільової загальнодержавної програми формування СФД на ОКС та інформації про культурні цінності, при цьому до процесу розробки та подальшої реалізації зазначеної програми мають бути докладені спільні зусилля як органу влади, на який покладено функції охорони культурної спадщини, так і органу влади, на який покладено функції забезпечення реалізації державної політики у сфері створення та функціонування державної системи страхового фонду документації.

Доцільно удосконалити діюче законодавство України в сфері створення СФД на ОКС, у частині надання документу на мікрографічній плівці юридичного статусу на правах оригіналу, як прийнято у більшості розвинених країн. Ці документи можуть бути доказовою базою під час звернення України до міжнародного суду з вирішення питань щодо визначення компенсації для відновлення ОКС, пошкоджених та знищених внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.

Література

1. Про охорону культурної спадщини: прийнятий. Закон України від 08 червня 2000 року № 1805-III

2. Сайт «Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.ombudsman.gov.ua/news_details/ upovnovazhenij-znishchuyuchi-kultumu-spadshchinu-rf-namagayetsya-sterti-nacionalnu-identichnist- ukrayinskogo-narodu

3. Рутковська О. Стан, проблеми та перспективи охорони культурної спадщини в Україні (Інформаційно-аналітична записка до парламентських слухань) / О. Рутковська // Аналітична записка. - 2018. - №7.

4. Переверзєва Л. М., Колісник О. В. Створення страхового фонду документації на об'єкти культурної спадщини / Л. М Переверзєва, О. В. Колісник // Статті та повідомлення. Архіви України. № 5-6 2017, с. 183-188.

5. Про страховий фонд документації України. Закон України від 22 березня 2001 року № 2332-III.

6. Про Культуру. Закон України від 14 грудня 2010 року № 2778-VI.

7. Про національний архівний фонд та архівні установи. Закон України від 24 грудня 1993 року № 3814-ХІІ.

8. Про бібліотеки та бібліотечну справу. Закон України від 27 січня 1995 року № 32/95-ВР.

9. Кривецька Л. Біла книга, Управління місцевою культурною спадщиною в Україні: огляд державної політики, джерел та моделей фінансування / Л. Кривецька // Лабораторія міського простору. - 2019.

References

1. Zakon Ukrainy «Pro okhoronu kulturnoi spadshyny» vid 8 chervnia 2000 roku, № 1805-Ш [Law of Ukraine «On Protection of Cultural Heritage» from June 8, 2000 № 1805-III]. (n.d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1805-14#Text [in Ukrainian].

2. 2.Sait «Sekretariat Upovnovazhenoho Verkhofnoi Rady Ukrainy z prav liudyny» [Site «Ukrainian Parliament Commissioner for Human Rights»], https://www.ombudsman.gov.ua/. Retrieved from https://www.ombudsman.gov.ua/news_details/upovnovazhenij-znishchuyuchi-kulturnu-spadshchinu-rf-namagayetsya-sterti-nacionalnu-identichnist-ukrayinskogo-narodu [in Ukrainian].

3. Rytkovska O. (2018). Stan, problem ta perspektyvy okhorony kulturnoi spadshchiny v Ukraini [State, problems and prospects of cultural heritage protection in Ukraine]. I^nfo^^ac-^-^^no- analitychna zapyska do parlamentskyx slyxan - Informational and analytical note for parliamentary hearings, 1(7).

4. Pereverzeva, L.M., Kolisnyk, O.V. (2017). Stvorennia strakhovoho fondu dokymentatsii na obekty kultyrnoi spadshchyny [The Creation of the Insurance Fond of Documentation for the Objects of Cultural Heritage]. Statti ta povidomlenny. Arxivy Ukrainy - Articles and Notices. Archives of Ukraine, 5-6, 183-188 [in Ukrainian].

5. Zakon Ukrainy «Pro strakhovyi fond dokumentacii Ukrainy» vid 22 berezniy 2001 roku, № 2332-III [Law of Ukraine «On State Registrar of Ukraine» from Marc 22, 2001, № 2332-III]. (n.d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2332-14#Text [in Ukrainian].

6. Zakon Ukrainy «Pro Kulturu» vid 14 hrudnia 2010 roku, № 2778-VI [Law of Ukraine «On Culture» from December 14, 2010 № 2778-VI] (n.d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2778-17#Text [in Ukrainian].

7. Zakon Ukrainy «Pro natsionalnyi arkhivnyi fond ta arkhivni ustanovy» vid 21 hrudnia 1993 rokuЃC№2 3814-ХІІ [Law of Ukraine «On the National Archive Fund and Archives» from December 24, 1993 № 3814-ХП] (n.d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/3814-12#Text [in Ukrainian].

8. Zakon Ukrainy «Pro biblioteky ta bibliotechnu spravu» vid 27 sichnia 1995 roku, №2 32/95-ВР [Law of Ukraine «On Libraries and Librarianship» from January 27, 1995] (n.d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from № 32/95-ВР https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/32/95-%D0% B2%D1%80#Text [in Ukrainian].

9. Kryvetska L. (2019). Bila knyha Upravlinnia mistsevoi kulturnoi spadshchynoiu v Ukrayini: ohliad derzhavnoi polityky, dzherel ta modelei finansuvannia [White Paper, Management of Local Cultural Heritage in Ukraine, State Policy Review Sources and Funding Models]. Laboratoriya miskogoprostoru - U^rba^ Space Lab, 1 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru