Сучасні риси перформативних музичних проєктів Владислава Троїцького

Постановка проблеми

перформативний проект троїцький

Упродовж останніх років зросла питома вага творів, що мають синтетичну природу. Проте їх форма нерідко виходить за межі звичайних жанрів, адже містить імпровізаційне начало, що надає творам рис перформансу. Музичними проєктами, яким притаманні подібні характеристики, є ті, що ініційовані Владиславом Троїцьким. Актуальним завданням є розкриття не лише особливостей таких мистецьких зразків, а й вимог, що висуваються до виконавців, які їх інтерпретують. Саме тому доцільно окреслити специфіку творів театральної формації “Nova Opera”, а також колективів «ДахаБраха», “Dakh Daughters”.

Виклад основного матеріалу

Одними з помітних та доволі провокативних явищ сучасної української музичної сцени є проєкти, які були організовані Владиславом Троїцьким. Його режисерський талант та вміння відшукати нові та цікаві мистецькі форми допомогли відкрити світові такі колективи, як «Дахабраха», “Dakh Daughters”. Проте не менш важливим стало заснування ним театру Дах та проєкту “Nova Opera”. Спільною рисою всіх ініціатив, до яких долучався Троїцький, стало винайдення нових мистецьких форматів, які розширюють уявлення про сталі жанри. У них зростає роль учасників (музикантів- інструменталістів, артистів-вокалістів, акторів), що набувають ролі майстерних універсальних спів-творців художнього цілого.

Доречно зауважити, що жоден із творчих колективів чи проєктів, до яких долучався Троїцький, не залишається непоміченим. Усі ці творчі ініціативи можуть бути поєднані такою характерною ознакою, як велика роль театралізації. Режисерські новації становлять основу візуальних виступів колективів. Це проявляється у яскравій сценографії, посиленій акторській грі музикантів. Незалежно від того, у якому мистецькому стилі виступає колектив, кожен з них стає маленькою п'єсою. Розглянемо ті з мистецьких творів, що мають найбільш виразний перформативний характер. Варто розділити такі поняття, як «перформанс», «перформативні практики».

Перформанс як мистецький феномен є практикою, що включає балансування між художнім началом та реальністю життя. Вони мають зре- жисований характер, проте нерідко виходять за межі мистецтва, апелюючи до досвіду актора. Проте мистецькі практики, які мають деякі риси перформансу, називають перформативними. «Для акціонізму також властиве розчинення і взаємопроникнення меж мистецтва й повсякденності, з акцентом на процесуальній складовій, а не на результаті як кінцевій меті. Тож як об'єднавче поняття використовують словосполучення «пер- формативні практики» в розумінні, близькому до визначення performance art» (Яцик, 2021: 68).

Аналізуючи перформативні твори, які були ініційовані режисерською та організаторською діяльністю Владислава Троїцького, найбільш наочно такі ознаки виступають у мистецькому продукті, який формується театральною формацією “Nova Opera”. До нього входили такі композитори, як Ілля Разумейко та Роман Григорів. Серед їхніх чисельних спільних мистецьких творів можна згадати наступні: опера-реквієм “IYOV”, опера-цирк “Babylon”, «ГАЗ», опера «Аерофонія», drama per musica «Гамлет». Як правило, кількість учасників є камерною - 4-5 вокалістів та 1-2 (рідше 3-4) музиканти-інструменталісти. Кожен із музикантів є активним учасником акторської дії. Усі вони взаємодіють на сцені, їх індивідуальне начало вкрай сильно впливає на загальну картину твору.

Базовий виконавський склад творів складається з фортепіано, яке є основним інструментом, до якого додається віолончель, контрабас, перкусія. Проте до них можуть додаватися інші акустичні інструменти та електронні семпли. Якщо у творах “IYOV” та «ГАЗ» базова роль надається фортепіано, навколо якого згуртовуються всі учасники, то вже у”Babylon” додаються валторна, кларнет. У деяких творах імплементуються електронні семпли, віджеїнг. У творі «Аерофонія» наявне поєднання суперечливих антагонічних начал - «людського/машинного, звуку /світла, голосу/шуму». Таким чином музичний твір формується з абсолютно різних компонентів, що єднаються попри розбіжності. Основою кожного твору з проєкту “Nova Opera” є якийсь центральний об'єкт, що набуває роль і інструменту, і частини декорації. В опері» «Аерофонія» таким є біплан АН-2, саме він є елементом декорацій. А шум, який він міг би видобувати, створюється через поєднання звуку повітряних турбін, григоріанського хоралу та тріп-хопу.

Низка творів, як “Wozzeck”, створеному на тексти Ю. Іздрика, є даниною оперному твору Альбана Берга «Воццек». Зростає роль напрямку техно, що створюється завдяки звучанню драм- машин, спектральних синтезаторів. Новий «цифровий» Воццек - герой техно-карнавалу в нічному клубі. Так само і драма «Gas» є музичним втіленням твору німецького драматурга Георга Кайзера, написаного 100 років тому. Подібні реінтерпретації авангардних творів XX століття є засобом переосмислення спадку митців минулого, насичення їх актуальним змістом, що створюється саме через перформативні методи. «Театральна постановка як акт перформату- вання дозволяє моделювати соціально-культурні схеми комунікації, наративи, передбачати зсуви в системі регулятивів особистісної і суспільної поведінки, (само)ідентичності» (Малютіна &Нечиталюк, 2021: 21).

Безперечно, найбільш очевидним засобом актуалізації перформативного твору є сценографія. Завдяки декораціям, типу сцени можна створити новітню атмосферу. Окрім цього використання неординарних костюмів здатне перевтілити навіть класичний твір. Так, наприклад у творі «Коріо- лан», який було поставлено за мотивами п'єси У. Шекспіра, найбільш вражаючою є сценографія. «Важливу формоутворюючу роль у цій опері відіграє сценографія, яка допомагає розкрити своєрідність образів головних персонажів, створити потрібний емоційний настрій та здійснює інтегруючу функцію щодо полістилістики музичного компоненту» (Попова, 2015: 81). У творі «Аеро- фонія» костюми можуть нагадувати футуристичні космічні скафандри, а в «Газ» - робітничі комбінезони. Таке візуальне рішення буде підкреслювати той культурний контекст, у якому вони створювалися та відтворювати глибинні сенси, що закладались автором.

Виконуючи твори, написані для театральної формації “Nova Opera”, співаки та музиканти- інструменталісти завжди постають перед значним викликом, адже вони мають виходити за межі власних можливостей. Зокрема увага приділяється акторській майстерності, адже ці твори не передбачають відстороненого виконання інструменталістами. Вони, як і співаки, активно переміщуються по сцені, поєднують гру з декламацією, шепотом тощо. Усе це постає вимогою щодо формування більш активної участі інструменталістів у загальній дії, ніж це притаманно для оперних синтетичних творів «класичного» зразка, де музиканти перебувають в оркестровій ямі та лише зрідка - на сцені. «Перформанс-арт презентує зразок образотворчо-видовищної модифікації: традиційна образотворчість, що передбачає виключно візуальне сприйняття естетичної цінності мистецтва, збагачується динамічно-експресивними засобами виразності, головним серед яких є тілесність, використанням театральних прийомів і ефектних деталей, публічністю, наявною комунікацією із глядачем, поєднанням змістовності з розважальністю, завдяки чому й набуває яскравих видовищних рис» (Станіславська, 2015: 159).

Розширення вимог до виконавців можна спостерігати й на прикладі виступів співаків. Їхня універсальність, насамперед, пов'язана з використанням декількох вокальних манер - естрадної та академічної. Нерідко у творах, написаних для театральної формації “Nova Opera”, вико- навці-артисти мають не лише співати в різній манері впродовж перформативного дійства, а й також додають власні фрагменти в музичну тканину твору. Це доволі яскраво було представлено в «Коріолані», при створенні якого кожен виконавець здійснював свій імпровізаційний внесок. «Кожний «співавтор» привніс свою мелодику, яка поєднала найбільш яскраві напрямки XX ст.: академічну атональну музику, World music - шотландські балади, танго, стилістику рок-музики. Досить різнобарвним є і склад оркестру - поєднання звучання електронної музики, скрипки, ударних, гітари, акордеону, віолончелі» (Попова, 2015: 80).

Як можна переконатись, театральним проєктам В. Троїцького притаманне перформативне начало. Проте чи можна вбачати подібні риси в діяльності колективів «ДахаБраха» та “Dakh Daughters”? Безперечно, і вони віддзеркалюють подібну пер- формативність. Напрям World Music, у якому працює колектив «ДахаБраха» характеризується поєднанням імпровізаційного начала, містичної дієвості, що реалізується у виконавському процесі. «World music у перформансі, з одного боку, є його невід'ємним компонентом, а з іншого - має концертну виконавську специфіку» (Федорова, 2020: 74-75). Живі виступи містять цей перфор- мативний компонент. Це проявляється в сценічному вбранні учасників, їх рухам, особливостям комунікації з аудиторією та між учасниками гурту. Фольклорно-автентичний компонент обумовлює потребу залучення елементів, що відсилають до народної обрядовості, яка також опосередковано постає у виступах колективу. Вокальна манера колективу орієнтована здебільшого на народний спів, проте в музичному плані наявні фрагменти не лише фольклору, а й медитативних практик, які поширені в стилі хаус.

“Dakh Daughters” є колективом, виступи якого мають ще більш яскраво виражений перформатив- ний характер. Учасниці гурту зазначали, що на це вплинула первинна установка В. Троїцького, який мав чисельні контакти з театральними діячами й фестивалями по всьому світі. Тому найбільшу популярність колектив здобув, приймаючи участь у театральних заходах. Уже згодом театралізований характер виступів став провідною характеристикою діяльності гурту. У своїх концертах виконавиці можуть поєднувати різний формат перфомативних практик, що сприяє збільшенню впливу на глядацьку аудиторію. «Перформативні практики як явище мають великий арсенал засобів: це відео, зняте за участю перформерів, елементи делегованого перформансу, вираження процесуальності, закладення наскрізного концептуального зв'язку між окремими проєктами або мистецькими творами автора, комунікативна складова тощо» (Яцик, 2021: 71).

Учасниці гурту “Dakh Daughters” використовують у всіх виступах білий сценічний грим, що аналогічний тому, який застосовують міми. Їх костюми є ефектними, сповненими яскравих деталей, часом доволі еклектичних. Це можуть бути балетні пачки, білі сорочки. Інструменти, які задіяні у їхніх композиціях включають представників струнно-смичкової групи (контрабас, віолончель, скрипка), перкусійної групи (мара- каси, бубон), струнно-щипкової групи (гітара), духової групи (флейта), фортепіано та ін. У низці композицій також залучаються акордеон, барабани, ксилофон тощо. Варіативність інструментарію є чималою, причому манера гри на них також сповнена перформативною ефектністю та афектованою нарочитістю жестів. Їх вокальна манера спирається на сполучення речитації, декламування, поєднанням естрадно-джазового співу, екстремального рок-співу, автентичного народного чи навіть репу. До того ж вкрай впливовим є не лише сам факт поєднання фрагментів різних музичних шарів, а і їх вдале комбінування та індивідуальне прочитання, що відрізняється завдяки агогіці, артикуляції тощо. «Успішна комунікація виконавця та аудиторії залежить також від стилю виконання, навичок і майстерності музиканта, що виявляються, зокрема, в артикуляції, інтонації, аплікатурі та темпі. Саме ці вміння дають можливість актору донести до аудиторії без викривлень смисл сценарію музичного перформанса» (Лігус, 2015: 221). У композиціях колективу “Dakh Daughters” можна віднайти джазову ритміку та гармонію, і фольклорні наспіви, і музику, що характерна для кабаре. Проте ця строката полістильова палітра сприймається органічно саме через театралізацію виступів, що надає їм своєрідності та неповторності.

Висновки

Проєкти, які були засновані Владиславом Троїцьким, мають яскравий перфор- мативний характер. Театралізація є основою новітніх синтетичних жанрів, що були створені формацією “Nova Opera”. Проте не менш сценічно яскравими є виступи колективів «Даха- браха» та “Dakh Daughters”. Спільною ознакою творчості цих артистичних об'єднань є увага до сценографії, візуальної яскравості тощо. Їх музична мова пов'язана зі синтезуванням елементів різних музичних стилів академічної, естрадної музики та фольклору. У творчих про- єктах В. Троїцького виконавці-інструменталісти та артисти-вокалісти є майстерними акторами, універсальними музикантами, що наділені здатністю легко перевтілюватися та самостійно генерувати мистецький звуковий контент.

Список використаних джерел

перформативний проект троїцький

REFERENCES