Переосмислення класичного мистецтва: досягнення сучасного підходу до виявлення форми мистецтва (живопис, скульптура, архітектура) та його реінтерпретація у суспільстві

доцент кафедри інформаційних технологій в архітектурі

Raddamila KOSAREVSKA, Candidate of Architecture, Associate Professor, Associate Professor at the Department of Design Kyiv National University of Construction and Architecture (Kyiv, Ukraine)

Oleksii LEVCHENKO, Candidate of Architecture, Associate Professor, Associate Professor at the Department of Information Technologies in Architecture Kyiv National University of Construction and Architecture (Kyiv, Ukraine)

RECONCEPTION OF CLASSIC ART: STUDY OF THE MODERN APPROACH TO DISCOVERING THE FORM OF ART (PAINTING, SCULPTURE, ARCHITECTURE) AND ITS REINTERPRETATION IN SOCIETY

The essence of the research is due to the fact that art is currently at an important stage of its formation. It is necessary not only to innovate, but also to preserve the traditional norms of art. So, classical art significantly influenced the development of art at the modern stage. In particular, it defined the requirements for works of art, their subject matter, form, means of transmission. It was classical art that recreated many episodes from a person's life in a certain historical period and conveyed society's ideas about legends and biblical stories.

At the same time, classical art now needs to be rethought. Yes, art at the current stage takes on new forms and requires a greater breadth ofplot. Spectators and appreciators of modern art demand something new that can not only impress them, but also evoke certain emotions in them, force them to make a decision, rethink their existence.

Contemporary art is characterized as something that requires constant innovation and change. In particular, nowadays art adapts to the realities of life, in which it is necessary to present such a form of art that could surprise connoisseurs and cause them bright emotions.

The article is devoted to revealing the essence of the reinterpretation of classical art in the aspect of researching the modern approach to the identification of art forms such as painting, sculpture, architecture, and its reinterpretation in society. Classical art and its influence on modern art are characterized. The types of art forms that were most influenced by classical art have been identified. The essence of the reinterpretation of classical painting at the modern stage is described. The features of sculptural art are now defined. The architecture is characterized both in terms of residential buildings and urban planning aspects. Garden and park art, its differences at the modern stage from classic parks are considered. Features of modern reinterpretation of classical art such as functionality, spatial openness, consideration of human emotions are identified.

Key words: architecture, painting, classical art, garden and park art, sculpture, society, art form.

Постановка проблеми

Сучасне мистецтво постійно розвивається, проте його сприйняття є досить неоднозначне. Зокрема, це обумовлено тим, що мистецтво нині є досить провокаційним та революційним із погляду культури, воно набуває нових форм, використовує різні форми вираження думок авторів. Спостерігаючи за сучасним мистецтвом, глядач переосмислює своє життя та знаходить у ньому нові емоції та переживання. При цьому сучасне мистецтво попри його нестандартність та незвичність, все одно базується на класичному мистецтві. Однак трансформація класичного мистецтва у сучасне передбачає новаторство, яке не тільки забезпечує креатив, але і має бути заснованим на переосмисленні мистецтва як такого. Тож досягти гармонії між класичним та сучасним мистецтвом досить складно, однак у таких видах мистецтва як живопис, скульптура, архітектура, садово-паркове мистецтво, це дозволяє отримати нові мистецькі форми.

Аналіз досліджень

Питання переосмислення класичного мистецтва в аспекті дослідження сучасного підходу до виявлення таких форм мистецтва як живопис, скульптура, архітектура та його реінтерпретація у суспільстві досліджувалося такими вітчизняними дослідниками як Ю. Баланюк (Баланюк, 2022), Б. Мазур (Мазур, 2020), Г Мєднікова (Мєднікова, 2020), Т Прокопович (Прокопович, 2016), Т Шмельова (Шмельова, 2018). Зокрема, вони впевнені, що переосмислення класичного мистецтва значно впливає на те, який вигляд має сучасне мистецтво. Так, Г Мєднікова у статті «Новаторство через переосмислення традицій у сучасному мистецтві» висловлює думку, що сучасне мистецтво увібрало в себе основні аспекти класичного, проте трансформувало його під нинішні реалії та сформувало нові мистецькі підходи (Мєднікова, 2020: 25).

Мета статті - розкрити сутність переосмислення класичного мистецтва в аспекті дослідження сучасного підходу до виявлення таких форм мистецтва як живопис, скульптура, архітектура та його реінтерпретація у суспільстві.

Виклад основного матеріалу

На сьогодні значно зросла зацікавленість суспільства у переосмисленні класичного мистецтва. Це обумовлено тим, що до класичного мистецтва соціум звертається лише тоді, коли відбуваються важливі політичні та державні зміни, оскільки таке мистецтво відображає загальні для всього людства цінності. При цьому реалізація такого переосмислення - це відображення руху мистецтва та культури у прогресивному напрямку, де кожна деталь може інтерпретуватися як щось, що близьке до сучасного стану.

Варто зазначити, що класичне мистецтво передовсім орієнтовано на відображення релігійних та міфологічних мотивів, які демонструють певні аспекти людського життя. Сучасне мистецтво, яке реінтерпретує класичне, орієнтується на історичні та ментальні проблеми, де кожен герой отримує право на самоідентифікацію. Зокрема, сучасне мистецтво може відображати сюжети із релігійних та міфологічних сюжетів, при цьому додаючи власних мотивів, по-своєму відображаючи певні аспекти, стимулюючи людей до роздумів та формування у них нестандартних асоціацій. Так, наприклад, у сучасному мистецтві замість яблука, як забороненого плоду, може подаватися Айфон, як те, що теж може спричинити розбрат та падіння системи.

Одним із важливих аспектів класичного мистецтва був примітивізм. Багато сюжетів мистецтва були стандартними та заснованими на традиційних мотивах, що викликало відчуття того, що одні твори мистецтва повторюють чи копіюють інші. При цьому якщо взяти до уваги живопис, то побут персонажів подавався без значної кількості деталей та із використанням сірих чи темних тонів. Сучасне мистецтво навпаки досить уважне до деталей. Саме деталі формують розуміння того, що сталося із персонажем та що він відчуває у цей момент. Цими деталями може бути зіжмаканий одяг, скуйовджене волосся, розбиті речі поруч чи позаду, текстове повідомлення у телефоні (Мєднікова, 2020: 25).

Для класичного мистецтва характерними були архетипні образи. Вони передавалися в усіх видах мистецтва як те, що суспільство може бачити кожного дня та розуміти його призначення та сутність. Типовим був образ матері, яка хвилювалася за дитину, чекала сина з війни, віддавала дочку заміж. Всім образ матері був зрозумілим, оскільки саме вона виступала берегинею роду. При цьому у сучасному мистецтві ці образи збереглися. Вони стали більше наділені сміливістю, рішучістю, самовпевненістю. У сучасному мистецтві матір виступає не тільки як приклад відданості своїй дитині, але і є образом, що демонструє переживання за майбутнє своєї дитини та бореться за її щасливе життя.

Варто додати, що у сучасному мистецтві часто присутні образи, які не демонструють ніякої емоції. Це переосмислення класичних образів дозволяє глядачу такого мистецтва самому інтерпретувати героя. Дивлячись на нього, він вкладає у нього свої переживання та хвилювання, болісні та радісні моменти, страхи та надії (Цугорка, 2020: 222).

Переосмислення класичного мистецтва на сучасному етапі найбільш помітно на прикладі живопису. Це обумовлено тим, що живопис є одним із найпоширеніших та найбільш доступних видів мистецтва, який тонко передає суспільні настрої та здатний сформувати нові підходи до мистецтва. При цьому для сучасного живопису характерним є використання непоєднуваних сюжетів та деталей, які формують нове бачення реальності.

Так, у сучасному живописі помітними аспектами є поєднання абстракцій та класичних сюжетів. Зокрема, біблійні сюжети поєднуються із теперішнім життям. Це сприяє відображенню проблеми виживання, деградації суспільства, втрати людьми моральних цінностей. Часто це демонструється шляхом відображення особистих переживань персонажа, який радиться з ангелом та демоном. Нерідко для створення додаткових емоцій у глядача картин, до живопису додаються темні кольори, які поєднані із червоними та фіолетовими відтінками. Тож людина тут постає не як раб вищих сил, що продемонстровано у класичних картинах, а як рівний вищим силам, що характерно для сучасного мистецтва. Тим самим демонструється, що лише людина здатна керувати своїм життям (Мазур, 2020: 35).

Для сучасного живопису характерним є також зображення простору. Зокрема, це море чи океан, повітря, земля. І якщо у класичному мистецтві це зображувалося переважно у темних тонах, де людина перебувала у вирі стихії, то у сучасному це світлі тони, де людина знаходить серед простору гармонії. Тим самим підкреслюється, що лише людина здатна впливати на своє життя, а також вона здатна перемогти будь-яку природну силу.

Також сучасний живопис це переважно багатоликість із підсиленням силуетів. Тобто для багатьох картин характерним є зображення великої кількості людей, які щось символізують. Це можуть бути державні та політичні діячі, люди культури, архетипні образи. Так, сучасність переплітається із чимось символічним для народу. При цьому біблійні та міфологічні сюжети, чи герої легенд, теж є частиною сучасних картин, вони демонструють дух нації та її традиції. Тобто сучасне мистецтво у живописі неможливе без переосмислення класичних мотивів (Прокопович, 2016: 10).

Сучасне мистецтво переосмислило і мистецтво скульптури. Так, скульптури у вигляді статуй, бюстів, монументів, частин садово-паркового мистецтва, отримали зовсім інший вимір. Для класичного мистецтва характерними були скульптури, де зображувалася краса людського та підкреслювалися вікові характеристики людини. Однак для сучасної скульптури є більш важливо зображення емоцій людини та її переживань. Так, героями сучасних скульптур є переважно люди чи збірні образи, які є або символом якоїсь історичної події, або символізують певну трагедію у житті людини, або демонструють архетипні образи. Тобто не такою важливою є краса тіла людини, як те, що вона несе у своїй душі. Тож сучасним скульптурам більш приділене сакральне значення.

Не менш важливим є і те, що нині скульптури переважно розміщуються у повний зріст людини та розташовуються у доступних для громадськості місцях. Це переосмислення класичної культури, де скульптура перебувала у храмі чи у сакральному місці, або ж у палаці державного діяча та багатої людини. Тож знаходилася посеред закритого приміщення. Нині скульптурне мистецтво спрямовує суспільство на відчуття відкритості та доступності. Як наслідок, скульптури більше розміщують у місцях, що доступні громадськості, наприклад, посеред площі, парку, відпочинкового чи туристичного комплексу (Шмельова, 2018: 20).

Все це свідчить, що нині скульптура переважно є надбанням відкритого простору. Тобто будь-яка людина може побачити скульптуру і задуматися над важливими питаннями. Адже скульптура нині це сучасне переосмислення того, якою має бути людина і що вона має відчувати.

При цьому популярними нині є мініскульптури, які здебільшого мають форму тварин чи знакових предметів. Їхнє знаходження посеред відкритого простору дозволяє людині пробудити у себе певні спогади та задуматися над майбутнім. При цьому бачучи часто такі скульптури, людина сприймає їх як буденність, і все частіше думає над важливими аспектами. При цьому якщо такі скульптури, як раніше, були б лише у закритих приміщеннях, люди б рідше думали б над важливими питаннями (Лукін, 2020: 60).

Сучасна архітектура досить своєрідно переосмислила класичну. Так, можна зустріти археологічні дослідження, де стверджують, що одні із перших будинків були двоповерховими. Так, на першому поверсі знаходились господарські приміщення та розташовувалися тварини, а на другому були облаштовані кімнати для господарів. Це знайшло втілення у сучасному напрямі «драйв-ін-хоум» (дім, куди не входять, а в'їздять) (Буравченко, 2021: 22).

Тобто це будинок, де перший поверх це гараж або стоянка, а на другому та інших поверхах, розташовані кімнати чи квартири. Це переосмислення класики полягає у тому, що людина у будь-який час має доступ до засобу пересування та швидко дістається до кімнати. До того ж таке архітектурне рішення мінімізує доступ до будинку тих, хто у ньому не проживає (Баланюк, 2022: 11).

Переосмислення можна помітити і містобудівній архітектурі. Так, якщо раніше міста розділялися круговими дорогами чи «сонячними променями», то нині розподіл на зони міста можливий завдяки облаштуванню зелених зон у місті, серед яких розташовані певні райони. Тим самим підкреслюється прагнення до екології та до збереження зелених насаджень. До того ж людина виступає центром зеленого середовища (Єфімова, 2016: 143).

Також нині по-новому розвивається погляд на екологічну архітектуру завдяки напряму «хайтек». Яскравими прикладами біоекологічної еволюції хай-теку є будівлі численних висотних банківських офісів («банківських соборів»), що знаменують настання ери відродження багатоповерхівок-хмарочосів. До недавніх часів такі будівлі вважалися неекономічними з експлуатаційних міркувань, нині вони набувають риси енергоактивної екологічної рівноваги з середовищем (Дубинський, 2013: 108).

Варто додати, що розвиток скульптури та архітектури мав вплив і на зміни у садово-парковому мистецтві. Зокрема, класичні парки це нагромадження зелених зон із рядом доріжок, що оточені водоймами чи невеликими ставками. Проте нині підхід до садово-паркового мистецтва зазнав змін. Так, сучасний парк ділиться на функціональні зони, де крім зеленої зони є рекреаційна, розважальна, ігрова та зона відпочинку. До того ж на території парку знаходяться туалети та зона громадського харчування, що переважно представлена кав'ярнями та крамничками швидкого харчування. Парк має адміністрацію та приміщення господарського призначення (Шепелюк, 2019: 5).

Тобто якщо раніше парк сприймався як місце із зеленою зоною, де люди можуть бути періодично та знаходяться лише з метою відпочинку, то сучасний підхід зазнав змін. Нині парк це місце, де люди відпочивають кожного дня та проходять повз нього з роботи, навчання, місця сфери діяльності. Тому він має бути просторим та функціональним (Гонца, 2021: 52).

До того ж сучасні парки це місця із великою кількістю входів, що дозволяє потрапити до парку із різних локацій. Також навколо парків облаштовуються зони зупинки транспорту. Все це сприяє відкритості та доступності парків та не дозволяє сприймати парк як місце, де можуть відпочивати певні категорії населення.