Види театру в дитячому садку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Види театру в дитячому садку

Роботу виконала

Студентка 12Д групи

КЗВО «ВГПК»

Котляр Катерина

Театралізована діяльність - це художня діяльність, що пов'язана зі сприйманням творів театрального мистецтва і відтворенням в ігровій формі набутих уявлень, вражень, почуттів.

Театралізована діяльність у дошкільному віці є одним із найефективніших засобів педагогічного впливу на розвиток особистості дитини. Водночас, театралізована діяльність виступає як специфічний вид дитячої активності, один із найулюбленіших видів творчості.

У процесі навчання дитина дізнається та усвідомлює театр як вираження життєвих ситуацій в акторській грі, дізнається про різні види театру, їх особливості, призначення.

Ляльковий театр та його різновиди

Ляльковий театр - це театральне видовище, в якому діють ляльки (можуть варіюватися за розмірами і формами), що рухаються за допомогою акторів.

Основною ідеєю лялькового театру, в незалежності від його виду і форми, є здатність за допомогою ляльок створити виставу, що може бути розвагою (майже завжди), культурною подією з дидактичним, інформаційним або іншим акцентом (функціональна сторона лялькового театру, театру і взагалі мистецтва).

Крім гри ляльок у ляльковій виставі, зазвичає, існує голосовий супровід - це найчастіше «озвучування» ляльок, також у ляльковій виставі може бути оповідання (роль оповідача), що може бути як на виду глядачів, так і поза їх очима.

До лялькових театрів відносять:

Театр Петрушок - це спектаклі за участю спеціальних ляльок, у яких тулуб пустий (сорочка, рукавичка), що одягається на руку. Рух її голови здійснюється за допомогою рухів пальців, кисті руки. Ляльки звичайно діють на ширмі, за якою ховається ляльковод. Якщо лялька дуже велика для дитячої руки, то в голову можна вставити два пальці замість одного. Треба вкоротити рукава ляльки, щоб дитячі пальці входили в патронки рук.

Театр маріонеток - ляльки, які рухаються за допомогою ниток, що відходять від рухомих частин персонажу (рук, ніг, голови) і сходяться вгорі на хрестовині.

Театр естрадної ляльки - це великі ляльки в зріст людини, пошиті з тканини, набиті ватою або поролоном. Ноги та руки ляльок за допомогою резинок кріпляться до ніг та рук ляльководів, голівка приводиться в рух рукою дитини. Цей театр ще має назву “Театр “живої руки”.

Театри з покидькових матеріалів:

Театр повітряних кульок - наповнена повітрям кулька оздоблюється заготовленими деталями - очима, носом, вухами, бантиками тощо.

Театр коробок - будь-які коробки однакових чи різних розмірів, оздоблюються деталями і з ними розігрується інсценівка. По такому ж принципу ляльок можна виготовити з пластикових пляшок, циліндрів і поролону.

Головною рисою будь-якої лялькової вистави є вміння розважити глядачів, а часом не лише спонукати посміятись, а й поміркувати.

Театр бі-ба-бо

Бі-ба-бо - найпростіша лялька,що складається з голови і сукні у вигляді рукавички. Голова має спеціальний отвір під вказівний палець,а великий і середній палець служать для жестикуляції руками ляльки .

Театр нагадує ляльковий.

Театр іграшок

В цьому театрі використовуються найрізноманітніші іграшки - фабричні та саморобки, з природного й будь-якого іншого матеріалу. Тут не потрібно обмежувати політ фантазії, головне, щоб іграшки та поробки стійко стояли на столі й не створювали перешкод при переміщенні.

Театри на фланелеграфі та театри картинок

Оригінальна форма ілюстрування розповідей вихователя дітям молодшого дошкільного віку - використання фланелеграфу, коли картинки показують на екрані. Утримує їх зчеплення фланелі, якою затягнуті екран і зворотня сторона картинки. Замість фланелі на картинки можна наклеювати і шматочки наждачного паперу. Малюнки необхідно підбирати разом з дітьми, це викликає у них величезне задоволення. Можна використовувати і природний матеріал. Різноманітні по формі екрани дозволяють створювати “живі” картинки, які зручно демонструвати всій групі дітей. Цей вид ігор дозволяє зобразити масові сцени, наприклад, “переліт птахів”.

Цей вид театру доречний як на заняттях, так і при проведенні розваг. Оскільки картинки самі по собі статичні, для ілюстрованого показу дітям добираються такі твори, у яких рухи персонажів не мають важливого значення. Текст промовляється повільно, щоб діти зрозуміли зміст, розглянули зображення чи композицію. Малюнки, декорації повинні бути виразні, яскраві, масштаб умовний. Дітям подобається й самим поєднувати різні картинки. Маніпулюючи ними, діти придумують свої розповіді, що сприяє розвитку мови, творчих здібностей, умінню спілкуватись один з одним. Малята не лише повторюють знайомі інсценізації, імітують голоси тварин, а й створюють свої власні щонайпростіші сюжетні композиції у вигляді діалогу двох персонажів.

Театр картинок дуже близький до театру на фланелеграфі. Діти можуть самостійно виготовити до нього атрибути. Образи до ілюстрування твору мають бути виготовлені в однаковому стилі. Входячи в образ, дитина не просто рухає фігурку, а наслідує голос персонажів, їх інтонацію, вигадує нові репліки. Переживаючи в ході гри, фантазуючи, вона нібито підходить до початку художньої театралізації.

Кожна казка - це ланцюжок пригод, незвичайних ситуацій, що виникають у житті персонажів, а також і їхніх дій щодо вирішення певних завдань. ляльковий театр пальчикового фланелеграф

Пальчиковий театр, театр рукавичок

У іграх пальчикового театру використовуються ляльки-напальчники, виконані з різних матеріалів. Починаючи гру, необхідно розмовляти з дітьми про отримувані відчуття.

Наприклад, надягаючи на пальчики ляльку, виконану з тканини, промовляємо: “Я відчуваю шорстку, теплу поверхню. А що відчуваєш ти? ” Подібні вправи слід повторювати постійно, використовуючи ляльки-напальчники, виконані з різних матеріалів (папір, шерсть, шкіра, пластмаса, гума, тканина, хутро і т. п.). Здібність до диференціації тактильних відчуттів - важлива пізнавальна функція. Корисно розрізняти предмети (ігрові пристосування, матеріали) на дотик, порівнювати відчуття від зіткнення. Вправи можна проводити як із закритими, так і з відкритими очима.

Тіньовий театр

Тут необхідний екран з напівпрозорого паперу, виразного вирізані чорні плоскі персонажі і яскраве джерело світла за ними, завдяки якому персонажі відтіняються на екрані.

Цікаві зображення отримують й за допомогою пальців рук.

Дуже важливо супроводжувати показ звучанням. Щоб показувати сценку з деякими персонажами одночасно, необхідно встановити внизу екрану планку, на якій можна прикріпити фігуру. Фігури потрібно розміщувати внизу екрану, щоб тіні були чіткішими. Театр тіней добре використовувати під час дозвілля.

Отже, театралізована діяльність має велике значення для розвитку дрібної моторики, мовлення, творчих здібностей, емоційного та естетичного розвитку дітей. Тому дуже важливо приділяти велику увагу театру та застосовувати якомога більше його видів у ЗДО.

Размещено на Allbest.ru