Місце кольору в творчості майстрів абстрактного мистецтва ХХ століття: Пауль Клеє

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва

Рівненський державний гуманітарний університет

Місце кольору в творчості майстрів абстрактного мистецтва ХХ століття: Пауль Клеє

Белоусова Яніна Володимирівна, студентка

Анотація

Серед різноманітних арт-розумінь і художніх концепцій ХХ століття абстрактне мистецтво займає особливе місце. Його неповторна мова спирається на використання кольору як ключового елементу в художньому виразі. Ця стаття досліджує важливість кольору у творчості великого майстра абстракціонізму ХХ століття, Пауля Клеє. Засновник та провідний представник абстрактного мистецтва, Клеє відомий своєю унікальною здатністю використовувати кольори для передачі емоцій, ідей та глибоких філософських концепцій у своїх творах.

Стаття починається з аналізу загального контексту епохи, в якій діяв митець. Друга світова війна, глибока духовна криза та суспільні перетворення створили умови для зародження абстрактного мистецтва як важливого мистецького напряму. Клеє був одним із відомих представників цього напряму, і його творчість стала важливим внеском у світове мистецтво.

Далі стаття розглядає теоретичні підходи Клеє до кольору. Він вважав кожен колір унікальним символом, здатним викликати певні емоції та асоціації. За допомогою виразних кольорових поєднань, він створював абстрактні композиції, які не лише вражали зоровий сприйняття, а й надавали глибокий сенс та філософське забарвлення.

Окремий акцент ставиться на аналізі окремих творів Пауля Клеє, де відбувається докладне розглядання використання кольору та його ролі у створенні образів. Серед них варто виділити «Жовтий-червоний Рейн», «Симфонія живопису» та «Колірна таблиця». Кожен з цих творів відзначається відмінним використанням кольору для досягнення конкретної художньої мети.

У завершенні статті робиться висновок про важливість кольору в творчості Пауля Клеє та його вплив на розвиток абстрактного мистецтва. Клеє відкрив нові горизонти для художників та довів, що кольори можуть бути мовником глибоких почуттів та думок. Його творчість залишається джерелом натхнення для сучасних художників і важливим феноменом в історії мистецтва.

Ця стаття розкриває важливу тему місця кольору у мистецтві абстракціонізму та поглиблює розуміння внеску Пауля Клеє у світову художню спадщину.

Ключові слова: Абстракціонізм, Пауль Клеє, виразність кольору, кольоровий спектр, мистецтво ХХ століття, художній експеримент, абстракція.

Belousova Yanina Volodymyrivna Student of the Department of Fine and Decorative Arts, Master, Rivne State Humanities University

THE PLACE OF COLOR IN CREATIVITY MASTERS OF ABSTRACT ART OF THE 20TH CENTURY: PAUL KLEY

Abstract

Among the various art concepts and artistic concepts of the 20th century, abstract art occupies a special place. His unique language relies on the use of color as a key element in artistic expression. This article explores the significance of color in the work of the great master of 20th century abstractionism, Paul Klee. A founder and leading exponent of abstract art, Klee knows his unique ability to use color to convey these emotions, ideas and deep philosophical concepts in his works.

The article begins with an analysis of the general context of the era in which the artist worked. The Second World War, a deep spiritual crisis and social transformations created the conditions for the birth of abstract art as an important artistic direction. Klee was one of the famous representatives of this direction, and his work became great in world art.

Next, the article examines Klee's theoretical approaches to color. He considered each color to be a unique symbol capable of evoking certain emotions and associations. With the help of expressive color combinations, he created abstract compositions that not only impressed the visual perception, but also provided deep meaning and philosophical coloring.

A special emphasis is placed on the analysis of individual works of Paul Klee, where the use of color and its role in creating images are examined in detail. Among them, it is worth highlighting "Yellow-Red Rhine", "Symphony of Painting" and "Color Table". Each of these works is marked by an excellent use of color to achieve a specific artistic goal.

At the end of the article, a conclusion is made about the importance of color in the work of Paul Klee and its influence on the development of abstract art. Klee opened new horizons for artists and proved that colors can be a transmitter of deep feelings and thoughts. His work remains a source of inspiration for contemporary artists and an important phenomenon in the history of art.

This article explores the important topic of the place of color in abstract art and deepens the understanding of Paul Klee's contribution to the world's artistic heritage.

Keywords: Abstractionism, Paul Klee, expressiveness of color, color spectrum, 20th century art, artistic experiment, abstraction

Вступ

Постановка проблеми. У мистецтві абстрактного мистецтва ХХ століття важливим аспектом стало використання кольору як ключового елементу для виразу емоцій, концепцій та філософських ідеї. Однак, хоча кольоровий аспект цього напряму доволі добре досліджений, дослідники та критики мистецтва продовжують дебатувати щодо ролі та значення кольору в творчості абстракціоністів, зокрема в контексті творчості великого майстра абстракціонізму, Пауля Клеє.

Ця стаття спрямована на розгляд проблеми місця кольору в творчості Пауля Клеє, зокрема аналіз використання кольору як засобу виразу його емоцій, ідей та художніх концепцій. Пауль Клеє відомий своєю унікальною здатністю створювати абстрактні композиції, в яких кольори грають вирішальну роль у сприйнятті та розумінні картин. Однак залишається багато невідповідних питань щодо того, як саме кольори впливають на сприйняття глядачів, які ефекти вони створюють та які філософські ідеї вони виражають в контексті творчості Клеє.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Тема кольору в творчості майстрів абстрактного мистецтва ХХ століття, з акцентом на Пауля Клеє, привертає увагу багатьох мистецьких дослідників та критиків.

У лютому 2023 року у Парижі була відкрита виставка «Paul Klee: Painting Music» (Пауль Клеє: Живопис музики). Це велика виставка та каталог, які досліджують творчість Пауля Клеє, зокрема, його використання кольору для передачі музичних ідей та емоцій у живопису. Каталог містить статті та аналізи відомих мистців та мистецьких критиків.

У 2018 році мадридський доктор наук Хосе де Кока Лейхер написав книгу «Paul Klee. Principles on the nature of colour. Theory and Practice" (Пауль Клеє. Принципи природи кольору. Теорія і практика), в якій аналізує концепції кольору, розвинуті Паулем Клеє, і розглядає, як він використовував кольори для створення форми в абстрактних композиціях.

«Для Клеє колір виходить з природи, з рослинного і тваринного світу, мінералів, пейзажу, що виділяє веселку, що є феноменом, який діє як абстракція всіх кольорових речей. Від неї походять 7 кольорів: червоно-фіолетовий, червоний, помаранчевий, жовтий, зелений, синій, та синьо-фіолетовий, які також добре зіставляються з 7 музичними гамами.» - писав Лейхер у книзі. [4]

У 2012 році німецький історик мистецтва та письменник Хаджо Дюхтінг опублікував книгу "Paul Klee: Color and Music" (Пауль Клеє: Колір і музика). Книга досліджує взаємозв'язок між музикою та живописом у творчості Пауля Клеє. Вона зосереджується на ролі кольору у створенні музичних образів у його роботах. Книга зосереджена на десятирічному перебуванні Клеє в Баугаузі, де вперше об'єдналися теорії та практики художника. Проілюстрована повноцінними кольоровими репродукціями картин і офортів Клеє, а також записами з його щоденників. Це унікальне дослідження проливає світло на важливий аспект роботи Пауля Клеє, надаючи уявлення про його розвиток як абстрактного художника.

Мета і завдання. Метою цієї статті є процес дослідження та вивчення зв'язку кольору та творчості абстракціоністів ХХ століття, а саме художника Пауля Клеє.

Результати

колір абстракціонізм клеє

Мистецтво XX століття було часом радикальних змін та руйнування звичайних стандартів у мистецькому вираженні. Один із найяскравіших та найбільш впливових періодів цього століття був заслужено названий «експериментальним». Абстрактне мистецтво, що сягнуло свого піку в цей період, стало символом цієї новаторської творчості. А серед яскравих зірок цього руху, безумовно, був Пауль Клеє.

Колір, найбільш виразний та чутливий елемент художньої палітри, набув зовсім нового значення в руках Пауля Клеє та інших майстрів експресіоністичного мистецтва ХХ століття. Для Клеє, колір не був просто способом відтворити світ навколо нас. Він став живим інструментом в руках художника, що дозволяв виражати емоції, створювати глибокий символізм і передавати складні ідеї.

Абстрактне мистецтво відрізняється від традиційного реалістичного мистецтва тим, що воно не спрямоване на відтворення реальних об'єктів або сцен, а намагається передати ідеї, почуття, абстрактні концепції та емоції через форми, лінії і, звісно, колір. У цьому жанрі художники мають значно більшу свободу для виразу своїх ідей і почуттів, оскільки вони не зобов'язані зображувати об'єкти чи сцени так, як вони існують в реальному світі.

Колір можна розглядати як одну з «мов» абстрактного мистецтва. Так само, як слова складаються в речення і розповідають історії, так і кольори, їх відтінки та поєднання можуть створювати візуальні «речення» і «історії» на полотні. Кольори можуть бути використані для виразу емоцій, настрою, концепцій і вражень, а також для комунікації з глядачем.

Кольори можуть викликати різні емоційні реакції. Наприклад, червоний часто асоціюється з пасією і енергією, тоді як синій може створювати відчуття спокою і холоду. Експресіоністи можуть використовувати ці емоційні асоціації, щоб створити певний настрій у своїх роботах. Наприклад, використання теплих кольорів, таких як червоний і помаранчевий, може надати роботі енергії, тоді як використання холодних кольорів, таких як синій і фіолетовий, може створити відчуття меланхолії.

Кольори можуть також служити для виразу абстрактних концепцій. Наприклад, використання чорного і білого разом може символізувати концепцію контрасту чи дуалізму. Абстракціоністи можуть створювати роботи, де кольори відображають абстрактні ідеї, філософію або концепції, і кожен колір може мати своє значення.

Відтінки можуть створювати враження руху, просторової глибини або інших візуальних ефектів. Вони можуть створювати ілюзію прозорості, розмиття чи інші враження, що додають роботі інтерес та глибину.

Дослідження ролі кольору в абстрактному мистецтві допомагає розкрити, як художники використовують цей важливий елемент для передачі своїх ідей, емоцій, концепцій та вражень у візуальній формі. Кольорова палітра абстракціоністів є їхньою мовою, яка дозволяє їм спілкуватися з глядачем та створювати глибокі і вражаючі твори мистецтва.

У цій статті ми глибше дослідимо роль та значення кольору в творчості Пауля Клеє, а також інших видатних майстрів абстрактного мистецтва ХХ століття. Ми розглянемо, як вони використовували кольорову палітру для створення унікальних образів і як колір допомагав їм висловлювати свої ідеї та концепції у своїх абстрактних полотнах. Розглядаючи цей аспект їхньої творчості, ми отримаємо можливість зануритися в світ кольору в абстрактному мистецтві, розкрити та розгадати його символіку та відкрити нові аспекти розвитку мистецтва у ХХ столітті. Дослідження ролі кольору в абстрактному мистецтві, з фокусом на роботах Пауля Клеє, допоможе нам отримати глибше розуміння сутності цього виду мистецтва, вивчити його еволюцію та вплив на наше сприйняття світу через колір.

Культура ХХ століття є однією з найскладніших явищ в історії світової культури, і це можна пояснити численними соціальними турбуленціями, жахливими світовими війнами та революціями, які характеризували цей період. Ця епоха також свідчила про суттєві трансформації в галузі економіки та засобів виробництва.

У віці пароксизмів безкультур'я XX століття, яке супроводжувалося світовими та регіональними війнами, ядерною загрозою, національно-етнічними та релігійними конфліктами, політичним тоталітаризмом, руйнуванням природи, зростаючим егоїзмом індивідів, багато хто розпочав сприймати культуру як останню надію, єдину силу, яка може вирішити проблеми сучасного людства та врятувати світ від загроз та кризових викликів.

Однією з основних рис культурного життя XX століття є народження та поширення модернізму. Цей феномен виник у відповідь на глибинну духовну кризу суспільства, і він визначився як своєрідна реакція на цю кризу як з погляду світогляду, так і з художньо- естетичного боку. Однак важливо зауважити, що модернізм відкидає можливість попередньої культури встояти перед руйнівними силами, що діють на нього. Тому модернізм може виражатися досить різким та іноді радикальним анти-традиціоналізмом, який часто виявляється у формі бунтівного та екстравагантного авангардизму.

Найбільш віддаленою школою модернізму, яка сформувалася в 10-х роках XX століття, є абстракціонізм. Її засновниками були художники Піт Мондріан (походить з Голландії), Василь Кандинський (народився в Москві) і Казимир Малевич (походив із України).

Піт Мондріан (Piet Mondrian) був нідерландським художником, відомим своєю роботою в абстрактному мистецтві та розвитком стилю, який отримав назву неопластицизм або де Стійль (De Stijl). Він народився 7 березня 1872 року в Аммерзфорті. Важливою особливістю творчості Мондріана було використання кольорових площин, які він розташовував у геометричних комбінаціях. Він використовував базові кольори (червоний, жовтий, синій) та їх відтінки для створення ефекту гармонії та ритму.

Наступним із основоположників експресіонізму, який найяскравіше та найактивніше використовував колір як основу своїй творчості був Василь Кандинський (Wassily Kandinsky). Кандинський був російським художником і теоретиком мистецтва, який став одним із засновників абстрактного мистецтва та абстрактного експресіонізму. Він відомий своєю великою пристрастю до колориту та впливовими роботами, в яких він досліджував виразні можливості кольору, вірив у тісний зв'язок між звуками та кольорами, що відображав у своїх роботах. Він вважав, що кожен колір має відповідний музичний еквівалент і намагався передати цей зв'язок у своїх картинах. Василь Кандинський був першим, хто відмовився від об'єктності та створив абстрактне мистецтво, в якому кольори відіграли ключову роль у виразі емоцій та духовних переживань.

Важливу роль у становленні експресіонізму як мистецтва відіграв Казимир Малевич. Він був українським художником і відомим представником абстракціонізму та супрематизму. Він народився 23 лютого 1878 року в селі Київщина, недалеко від Києва, який тоді входив до складу Російської імперії. Малевич славився своєю роботою з рухом в композиціях, що стало відомим як супрематизм. Супрематизм був абстрактним стилем, який відхилявся від зображення об'єктів та фігур у мистецтві та намагався виразити духовність через геометричні форми та чисті кольори. Один з найвідоміших робіт Малевича, «Чорний квадрат на білому полотні», висловлює концепцію абсолютного духовного спокою через простоту форми та кольору.

«Досліджуючи мистецтво абстракціоністських теорій відомих художників: Р. Делоне, П. Мондріан, К. Малевич, В. Кандинського та інших, які у своїй творчості концентрувались на безпредметності композиції, яка виражалася шляхом розриву з конкретністю, створюючи мову універсальних елементів поступово абстрагуючись від реальних форм.» [4].

Найяскравішими представниками експресіонізму досі вважаються Едвард Мунк (його найвідоміші роботи «Крик», «Мадонна», «Дівчина на мосту», «Ашеруд», Егон Шіле, («Сидяча дівчина з вишивальною» є найвідомішою роботою, інші роботи «Акт із згином», «Портрет Валерії Нейман», «Портрет Артуро Римбау»), Амедео Модільяні (з його «Портрет Жанні Гебі (Жовта блуза)», «Портрет Жанні Гебі (Велика голівка)», «Акт», «Портрет Джоан Сілліван»), Ернст Людвіг Кірхнер («Танці», «Автопортрет як солдат», «Дві нагі дівчини», «Стріт в Берліні») та Оскар Кокошка (його найвідоміша робота «Дівчина в синьому платті»).

Майстри абстракціонізму ХХ століття мали відмінні особливості сприйняття та обробки кольору, порівняно з художниками більш традиційних стилів. Неабияке значення абстракціоністи надавали невизначеності та символіці кольору: вони використовували кольори не завжди для зображення конкретних об'єктів чи сцен, а частіше для створення абстрактних вражень і символізму. Кожен колір міг мати свою унікальну семантику та відображати емоції чи ідеї художника. Майстри намагалися зафіксувати свої внутрішні емоції та стани свідомості у своїх творах. Вони використовували кольори для передачі емоційної інтенсивності та створення зорових вражень, що вражали диверсифікацією та яскравістю.

Мистецтво ХХ століття повне експериментальної діяльності. Художники того часу експериментували в усьому - поєднували течії та стилі письма, комбінували техніки зображення, проводили досліди щодо інгредієнтів фарб, а також були відкриті до експериментів з кольорами, що включало в себе використання неочікуваних кольорових поєднань і текстур. Кольори в їх роботах часто не мали конкретного предметного або просторового зв'язку, але вони використовувалися для створення вражень і символіки.

Майстри абстракціонізму були відомі своїм експериментуванням з текстурою та шаруванням фарби на полотні. Вони використовували ці техніки для створення враження глибини і різноманітності кольорів у своїх художніх творах.

Найпоширенішими експериментами були:

- шарування фарби: художники наносили фарбу на полотно у великій кількості тонких шарів. Це дозволяло їм створювати багатий та насичений колір, а також додавати глибину до роботи. Різні шари фарби могли створювати ефекти прозорості та переплетення кольорів, що робило твір більш виразним.

- текстура: деякі абстракціоністи використовували різноманітні матеріали, такі як пісок, землю або нитки, які змішували з фарбою або прикріплювали до полотна. Це створювало цікаві текстурні ефекти і робило твір більш тривимірним.

- Техніки нанесення фарби: митці часто використовували різні інструменти для нанесення фарби, такі як малюнкові ножиці, губки або навіть власні руки. Ці різні способи нанесення дозволяли створювати різні ефекти та лінії, що підсилювали абстрактну природу їхніх робіт.

В абстрактному мистецтві кольори часто існували самостійно, без явної необхідності пов'язувати їх з конкретними об'єктами або образами. Майстри хотіли показати, що колір може бути просто важливою частиною самої композиції, допомагаючи створити гармонію або розгін у роботі.

Також доволі нерідко використовувалися геометричні форми у поєднанні з кольорами для створення абстрактних композицій. Ці форми могли бути вкладені в виразний контекст кольорів, створюючи при цьому враження глибокого сенсу і ритму.

Майстри абстракціонізму ХХ століття вирізнялися нетиповими інтерпретаціями кольору, які відрізняли їх від багатьох інших напрямків мистецтва. Вони вірили у повну незалежність та самостійність кольору. Вони вважали, що кольори можуть існувати і виражати свої власні відчуття та емоції незалежно від будь-яких конкретних об'єктів чи предметів у реальному світі.

Коли абстракціоністи використовували кольори у своїх творах, вони не обов'язково спрямовували їх на зображення конкретних об'єктів чи реалій. Натомість вони розглядали кожний колір як окремий об'єкт мистецтва, який міг викликати почуття, емоції та асоціації у глядача незалежно від будь-якого реального зображення. Це дозволяло їм створювати абстрактні композиції, де кольори та їх взаємодія були головними елементами мистецтва, а не зображення відомих об'єктів чи сцен.

Творці цього напрямку вірили у потужну виразну силу кольору і його спроможність створювати мистецькі враження та спонукати до рефлексії без необхідності зв'язувати їх з реальним світом. Такий підхід змінив спосіб мислення про мистецтво і відкрив нові можливості для художнього виразу.

Багато абстракціоністів використовували кольори як потужний мовний засіб для виразу своїх ідей, почуттів і концепцій у своїх мистецьких творах. Вони вважали, що кожен колір може мати свою власну унікальну символіку та відтінок, і ця символіка може бути інтерпретована різними способами кожним глядачем.

Наприклад: червоний колір може символізувати пристрасть, енергію або гарячі почуття для одного художника, а для іншого він може вказувати на небезпеку або силою волі; синій колір може викликати асоціації з небом та водою, а також може використовуватися для передачі спокою та міркувань; зелений колір може асоціюватися з природою, ростом і гармонією або, навпаки, зі злочинністю та розпадом.

Кожен художник мав свої власні інтерпретації кольорів, і вони намагалися створити різноманітні емоційні інтонації та враження у глядачів, спираючись на вибір кольорів у своїх роботах. Ця індивідуальна символіка та сприйняття кольорів робили абстракціонізм відкритим для тлумачень та особистих реакцій, і кожен глядач міг розглядати твір інакше, залежно від своїх власних переживань і контексту.

Застосування яскравих та насичених кольорів допомагало створювати в мистецьких роботах атмосферу напруження, радості та енергії, а також можливість передати конкретні емоції, такі як веселощі, глибока туга або схвильованість.

Ця виразність кольорів була одним з ключових аспектів абстракціонізму. Абстракціоністи вважали, що кольори можуть бути мовними засобами самі по собі, і вони використовували це, щоб створити враження та емоційний зв'язок з глядачем, незалежно від конкретного зображення чи предмета. Таким чином, абстракціоністи намагалися передати свої власні почуття та створити емоційно насичені художні твори.

Деякі абстракціоністи досліджували концепцію синестезії, коли кольори асоціюються зі звуками. Синестезія - це феномен, коли один зі сенсорних відчуттів (наприклад, зорове) впливає на інший (наприклад, слуховий), і людина сприймає один тип сприйняття через інший. Наприклад, у синестетів, кольори можуть сприйматися як асоціації зі звуками або літерами.

Художники використовували цей концепт синестезії у своїй мистецькій роботі. Вони намагалися передати співвіднесеність між кольорами і звуками, використовуючи яскраві та інтенсивні кольори, щоб викликати асоціації з музичними ритмами або звуковими характеристиками.

Наприклад, коли художник малював абстрактну картину, він міг використовувати яскраві червоні та жовті кольори, щоб виразити відчуття радості та енергії, які відповідають жвавим музичним мелодіям. Він також міг використовувати специфічні форми та композиційні рішення, які нагадують музичні рухи або ритми.

Такий підхід дозволяв художникам створювати мистецькі роботи, які не лише відображали кольори, але і могли передавати емоції та враження, що асоціювалися зі звуками.

Художник Пауль Клеє виділяється серед інших абстракціоністів своїм унікальним художнім стилем і підходом до мистецтва. Він був індивідуалістом, який приносив свій особистий погляд на абстракціонізм, і його творчість залишається важливим внеском у світ мистецтва XX століття.

Якщо порівнювати Пауля Клеє із іншими експресіоністами, наприклад, Едвардом Мунком та Єгудітою Гейлер, можна відзначити різницю в стилі і використанні малюнку та колориту.

Едвард Мунк (Edvard Munch) був видатним норвезьким художником і одним із провідних представників експресіонізму в мистецтві. Він народився 12 грудня 1863 року в Лотені, Норвегія, і помер 23 січня 1944 року в Осло. Мунк славився своєю здатністю створювати картини, що відображали внутрішні турбулентності та страхи людини перед життям і смертю. Він також використовував яскраві кольори та символіку, але його стиль більше спрямовувався на вираження особистих емоцій, а не абстрактність, яка була характерною для Клеє.

Єгудіта Гейлер була угорською художницею-експресіоністкою, яка працювала у першій половині XX століття. Гейлер створювала абстрактні композиції, але відзначалася більш спокійним підходом до кольору та форми порівняно з Клеє.

Ще одним яскравим представником був Егон Шіле (Egon Schiele), австрійський художник і одним із видатних представників експресіонізму в мистецтві. Він народився 12 червня 1890 року в Тулні, Австрія. Малював і створював літографії, а також відомий своєю роботою в графіці та акварелі. Шіле відзначався своєрідним стилем, провокаційними образами і високим ступенем експресійності у своїх роботах. Він також виражав глибокі емоції у своїх роботах, але частіше звертав увагу на фігури людей, їхню сексуальність та психологічні стани.

Кожен з цих художників використовував експресіонізм як засіб для виразу своїх особистих досліджень і емоційних переживань, проте кожен мав власний стиль і підхід до цього мистецтва.

Пауль Клеє (1879-1940) був художником швейцарського походження, який розкривав свій талант у різних напрямках мистецтва. Під впливом різних художніх течій, таких як експресіонізм, кубізм і сюрреалізм, Клеє успішно працював у різних жанрах, включаючи малюнок, гравюру та, насамперед, живопис.

Художник був відомий своєю винахідливістю в використанні незвичайних матеріалів для створення своїх робіт з використанням змішаних технік. Він варіював від використання полотна і картону до фольги та тканини в своїх творах.

Особливо важливим був його авангардний підхід до мистецтва, який приніс йому можливість викладати в знаменитій школі Баухаус. Під час свого 10-річного викладацького стажу в цій школі він керував майстер-класами з палітурки, вітражів та фресок і розробив унікальну техніку живопису, яка стала його відмітним стилем.

Він прагнув створювати твори, які б відображали його особисті емоції, переживання та внутрішній стан. Його картини часто мають містичний і поетичний характер, абстрактні форми та символи, які він використовував, можуть бути розглянуті як спроба виразити його душевний світ та інтимні думки. У цьому контексті його твори можуть розглядатися як відображення його внутрішнього світу, а не лише зовнішньої реальності.

Пауль Клеє володів великою майстерністю в створенні своїх картин, використовуючи дрібні лінії, символізм і графічні маркери для передачі складних ідей та концепцій у своїх роботах. Художник відомий своєю здатністю майстерно використовувати дрібні лінії для створення деталей та текстур у своїх роботах, символи, щоб передати певні ідеї або концепції, різні графічні прийоми, такі як характерні плями, контури та візерунки, щоб створити унікальні та виразні композиції, чим досягнув звання великого експериментатора. Його роботи залишаються джерелом захоплення і дослідження для багатьох людей, оскільки вони можуть вказувати на різні аспекти життя і мистецтва.

Особливу увагу, досліджуючи значення кольору в творчості Пауля Клеє, варто приділити таким творам, як «Жовтий-червоний Рейн», адже ця робота є однією з його важливих творінь і відома своєю яскравістю та експресією. Робота виконана в техніці акварелі. Клеє відомий своїм вмінням використовувати колір і лінії для створення абстрактних композицій, і цей твір не виняток. Він використав яскраві жовтий та червоний колір для створення інтенсивного враження. Жовтий і червоний - це яскраві та емоційні кольори, які можуть символізувати різні речі. Жовтий може вказувати на радість, оптимізм або навіть сонце, тоді як червоний може стояти за пасію, енергію або навіть агресію. У даному випадку вони можуть викликати різні емоції і асоціації у глядачів. Як і більшість робіт Клеє, «Жовтий-червоний Рейн» є абстрактною роботою, що залишає багато місця для інтерпретації. Глядачі можуть бачити різні форми та образи в цьому творі, адже абстракція залишає простір для власних асоціацій і фантазій.

Наступною, не менш важливою є робота під назвою «Симфонія живопису» (Symphony of Painting), адже вона відображає історичну еволюцію живопису і виконувалась Клеє яскравими та насиченими кольорами, щоб створити враження руху та життєвості. Художник використав різні кольори, абстрактні форми та геометричні лінії для передачі емоцій та динаміки мистецтва;

«Колірна таблиця» (Color Table) - ця робота є прекрасним прикладом того, як Пауль Клеє використовував колір як самостійний елемент. Вона складається з геометричних фігур різних кольорів, розташованих поруч один з одним. Кожен колір має свою власну індивідуальність та сенс, а їх поєднання створює гармонійну композицію.

«Інновації» (Innovationen): ця робота відображає інтерес Клеє до інновацій та сучасності. Вона використовує абстрактні форми та яскраві кольори, щоб виразити динаміку та постійний розвиток.

«Нерозгадана таємниця» (The Unveiled Mystery) - у цій роботі Клеє використав велику кількість різних кольорів, щоб створити інтригуючу та загадкову атмосферу. Кольори тут можуть вказувати на різні рівні та аспекти таємниці, яку можна розглядати інтерпретувати по-різному.

Пауль Клеє був майстром взаємодії кольорів у своїх роботах, і це було важливим аспектом його мистецької мови. Він використовував кольори не лише для створення візуально привабливих картин, але і для передачі певних емоцій, асоціацій і ідей.

Клеє використовував контрастні кольори, такі як червоний і зелений, жовтий і фіолетовий, для створення видимої напруги і привертання уваги глядача. Це може підсилювати емоційний вимір його робіт і робити їх більш виразними.

Він також використовував гармонійні кольори, які співвідносяться за колірною колесницею, для створення спокійної або гармонійної атмосфери. Наприклад, він може використовувати різні відтінки синього та зеленого, щоб передати почуття спокою і гармонії.

Кожен колір міг мати свою власну символіку в роботах Клеє. Наприклад, червоний колір може символізувати пристрасть або емоційну напругу, а синій - спокій та роздуми, підсилюючи тим самим ідеї або емоції, які хотів виразити.

Не оминав стороною Пауль Клеє також і процес експериментування з кольорами. Він міг змішувати їх, накладати один на одного або використовувати незвичайні кольори, щоб створити унікальні ефекти і враження. Його художній підхід до кольору був інноваційним і відкривав нові можливості для виразності в мистецтві.

Взаємодія кольорів у роботах Пауля Клеє робила його творчість багатою на сенси і дозволяла йому створювати картини, які вразили багатьох глядачів своєю емоційністю та глибиною.

Пауль Клеє експериментував з взаємодією кольорів, створюючи контрасти і гармонію. Він відомий своєю здатністю створювати виразність за допомогою кольору і використовувати його для підсилення відчуттів та асоціацій. Колір ставав важливим засобом виразності в його творчості.

Розуміння історичного контексту в мистецтві XX століття є ключовим для аналізу та оцінки творів мистецтва цього періоду. Пауль Клеє був активним учасником мистецького життя свого часу, і його творчість служить важливим джерелом для розуміння того, як мистецтво еволюціонувало та відображало суспільні та культурні зміни.

Клеє був активним учасником абстракціонізму, а також інших мистецьких рухів, таких як експресіонізм та сюрреалізм. Його творчість відображає ключові аспекти цих рухів, такі як абстракція, виразність емоцій, інновації у використанні форм та матеріалів. Вивчення творчості цього художника допомагає розуміти, яким чином ці рухи вплинули на мистецтво XX століття та як вони відображали сучасні суспільні та культурні тенденції, як художники ставали більш незалежними від академічних традицій та розвивали власні виразні методи. Ця індивідуалізація була характерною рисою мистецтва тієї епохи.

Пауль Клеє, як і багато його поплічників, жив та творив у період історичних змін, включаючи обидві світові війни та період між ними. Їх творчість може бути розглянута як відгук на ці події та як спроба виразити емоції та стан людей у цей непевний час. Вивчення цього допомагає з'ясувати, як мистецтво відображало суспільні перетворення та реакцію на них.

У XX столітті технічні досягнення, такі як фотографія та промисловий друк, вплинули на мистецтво та спричинили потребу в нових підходах до творення. Сучасні художники, митці та мистецтвознавці можуть переосмислювати творчість Клеє в світлі сучасних тенденцій та дискусій, що надає можливість розвивати нові інтерпретації його творів та включати їх до сучасних мистецьких дискусій.

Художник залишив після себе не тільки 9000 різних творів живопису (не рахуючи ляльок ручної роботи), але і безліч власних записів, кращі з яких були опубліковані англійською мовою як «Щоденники Пауля Клеє».

Так, як колірна теорія Клеє ґрунтувалася на русі, його колірний круг був поділений на шість секторів, у ньому був виділений трикутник з основними кольорами і трикутник з, так званими, не-кольорами (тобто ахроматичними кольорами - чорним і білим). Вони утворювали «колірну зірку», що демонструє два типи колірних взаємин: рух по колу та діаметрам.

Основними відносинами в теоріях Пауля Клеє виступали відносини ліній та відношення кольору, які у єдності розрізнення утворюють символічну хронологізацію шляху. Розрізненість ліній та кольору утворювали символічну єдність, яка ніяким чином не повинна була бути статичною.

Відносини кольору та форми визначають можливість прочитання певного значення в зображенні, наприклад, «червоний колір може бути охарактеризований як «динамічний, легкий і рухається на всі боки, але насамперед догори,...для чорного всі дані оцінки виступають у протилежній формі». [3]

Висновки

У творчості майстрів абстрактного мистецтва XX століття, зокрема в роботах Пауля Клеє, колір відігравав вирішальну роль у створенні вражаючих імпресій і виразу емоцій. Пауль Клеє був художником, який віддавав перевагу нестандартним підходам до використання кольору, створюючи своєрідну "колірну зірку" та вивчаючи взаємодію між різними кольорами. Його творчий внесок полягав у введенні нових підходів до використання матеріалів і методів живопису.

Дослідження місця кольору в творчості Пауля Клеє допомагає краще розуміти сутність абстрактного мистецтва, його еволюцію колірних технік та вплив цього мистецтва на сприйняття і розуміння світу. Клеє відкривав нові горизонти для використання кольору як мовного засобу в мистецтві та залишав незабутні сліди в історії мистецтва XX століття.

Таким чином, дослідження ролі кольору в творчості Пауля Клеє свідчить про його значущий внесок у розвиток абстрактного мистецтва та нагадує нам про важливість колористики у художньому виразі.

Література

1. А. Баранова, Т.В. Ніколаєва, Т. І.Ніколаєва. Дослідження художньо- композиційних характеристик мистецького напрямку супрематизм в контексті формоутворення сучасного одягу. Електронний архів КНУТД. С. 54-51. 20190626_301.pdf (knutd.edu.ua).

2. Пауль Клее. Відомі твори. Castle and Sun, 1928 - Пауль Клее - WikiArt.org.

3. Фонд мистецьких історій. Василь Кандинський Картини, біографія, ідеї | TheArtStory.

4. Х. де Кока Лейхер. Пауль Клеє. Принципи природи кольору. Теорія і практика. (PDF) Пол Клі. Принципи природи кольору. Теорія і практика (researchgate.net).

5. Хаджо Дюхтінг. Пауль Клеє: живопис музики. Видавництво Prestel. Німеччина, 2012, 128 с.

References

1. A. Baranova, T.V.Nikolayeva, T.I.Nikolayeva. Doslidzhennya khudozhn'o- kompozytsijnyh kharakterystyk mystets'kogo napryamky supermatyzma v konteksti formoutvorennya suchasnogo odyagy. [The study of artistic and compositional characteristics of the artistic direction of Suprematism in the context of shaping modern clothing], Elektronny jarhiv KNUTD. 20190626_301.pdf (knutd.edu.ua). [in Ukrainian]

2. Paul Klee. Vidomi tvory. [Paul Klee. Famous works]. Castle and Sun, 1928 - Пауль Клее - WikiArt.org. [in Ukrainian]

3. Fond mystetskyh istorij. [Fund of art stories]. Василь Кандинський Картини, біографія, ідеї | TheArtStory. [in Ukrainian]

4. H. de Koka Lejher. Paul Klee. Pryntsypy pryrody kol'oru. Teoriya i praktyka. [Paul Klee. Principles of the nature of color. Theory and practice]. (PDF) Пол Клі. Принципи природи кольору. Теорія і практика (researchgate.net). [in Ukrainian]

5. Khadzho Dyuhting. Paul Klee: zhyvopys muzyky. Vydavnytstvo Prestel. [Paul Klee: painting music.]. Germany. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru