Композиторська творчість як фактор академізації домрового виконавства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Композиторська творчість як фактор академізації домрового виконавства

Білоусова Світлана Вікторівна

канд. мистецтвознавства, доцент кафедри народних інструментів Національна музична академія України імені П. І. Чайковського, Україна

Результати сучасних досліджень, спрямованих на аналіз особливостей руху народно-інструментального мистецтва вказують на те, що «модернізовані» народні інструменти вже тривалий час існують у руслі закономірностей розвитку академічного музично-виконавського процесу. Зокрема, науковцями зазначається, що народно-інструментальне мистецтво, і домрове як його складова, трансформувалось у «новий» тип академічного музичного мистецтва [3].

Процес академізації домрового виконавства має свої періоди й фази розвитку. Посеред найважливіших факторів, які суттєво впливали на їх стрімкий плин варто назвати композиторську діяльність, спрямовану на формування оригінального репертуару. У композиторській творчості для домри помітні загальні тенденції, характерні для української та європейської інструментальної музики: опора на фольклор, інтерпретація академічних жанрів та використання різноманітних композиторських технік.

Слід виділити декілька категорій композиторів, що писали або пишуть музику для народних інструментів, домри та умовно виділити їх у три групи.

Першу складають автори, які вийшли з середовища «народників» і одночасно отримали професійну освіту з композиції (Анатолій Білошицький, Олександр Костін, Костянтин Мясков, Олександр Некрасов, Олексій Скрипник, Анатолій Гайденко, Володимир Рунчак, Володимир Зубицький та ін.).

Друга група - виконавці-композитори. Цей вид творчості є однією з генеральних рис у процесі виходу домри на академічний рівень. О. Олійник наголошує, що «характер академізації домри (як спорідненою з нею мандоліни та лютневої групи інструментів у цілому) передбачає композиторську творчість виконавця, що формує собі репертуар так, як це було у піаністів у часи Ф. Шопена - Ф. Ліста та їх оточення» [ 2].

Вказану категорію композиторів-виконавців представляють музиканти, творчість яких вже давно отримала своє визнання (Валерій Івко, Любов Матвійчук, Борис Міхєєв, Олександр Олійник), сучасних митців та початківців (Світлана Гріцаєнко, Віктор Соломін, Антон Чеботарьов). А. Жерздев, аналізуючи взаємовплив виконавців-композиторів та їх інструментів вказує, що такі композитори спрямовують творчий потенціал на свій інструмент і в результаті його реалізації формують свій власний стиль. [1 ]. Саме через стиль цих творчих особистостей, через їх твори й визначаються стильові характеристики сучасної домри.

Особливе місце серед вказаних категорії авторів належить композиторам, що пишуть музику для дітей. На сьогоднішній день цей напрям надзвичайно стрімко розвинувся, проте, ще не став предметом наукових розробок. На тлі відсутності будь яких узагальнень, завданнями досліджень повинні стати: упорядкування існуючої музичної літератури; загальна систематизації репертуару за типами; класифікація за художніми, технічними характеристиками й рівнем складності; аналіз жанрових та стильових особливостей. Глибокого і висвітлення потребують творчі постаті, які мають досвід звернення до домрової дитячої музики (Світлана Гріцаєнко, Юлія Грицун, Маргарита Демиденко, Марина Дмитренко-Гулинська, Андрій Зименко, Світлана Матвієнко, Любов Матвійчук, Станіслав Струтинський та інші). музична література інструментальне мистецтво

Отже, композитори перших двох груп мають спільну особливість - вони досконало знають можливості інструменту й ґрунтовно орієнтуються у загальних та вузькопрофесійних тенденціях інструментального мистецтва й тонко реагують на художньо-естетичні, жанрові та стильові запити.

Наступну, третю групу утворюють професійні композитори, які звертаються до домрової творчості епізодично, рідше на постійній основі. їх інтерес до домри зумовлений пошуком нових можливостей, специфічних форм і засобів вираження для розширення власного творчого діапазону. Здебільшого, професійні композитори, доробок яких охоплює симфонічну, хорову, камерно-інструментальну творчість звертаються до написання музики для домри під впливом певного виконавця-особисті або колективу творців- виконавців.

В результаті такої співпраці виникли: Соната для домри з фортепіано (Валерій Польовий - Георгій Казаков); Дві монодії для домри соло (Валерій Польовий - Валерій Івко), Присвячення для домри й фортепіано (Віктор Дікусаров - Валерій Івко); Концертна п'єса для домри й фортепіано (Євген Мілка - Валерій Івко); Соната для домри соло (Євген Мілка - Світлана Білоусова); Концерт для домри та фортепіано (Костянтин Мясков - Любов Матвійчук) та ін. А також низка творів для різних ансамблів, серед яких: Чотири коломийки для домри й гітари (Євген Мілка - дует Валерій Івко, Анжей Мокри); Три пісні-балади для двох домр (Євген Мілка - дует Валерій Івко, Світлана Білоусова); П'ять концертних інвенцій для двох домр (Євген Мілка - дует Світлана Білоусова, Василь Кисіль); Коломийка для домри й бандури (Євген Мілка - дует Світлана Білоусова, Олена Симонова); Цикл «Плетиво» для двох домр (Борислав Стронько - дует Світлана Білоусова, Аліна Прокопенко). Варто згадати випадки, коли автори під впливом виконавської майстерності домристів перетворювали для домри композиції, створені ними для інших інструментів (Анатолій Білошицький, Дмитро Клебанов, Левко Колодуб, Сергій Мамонов).

Значний репертуарний доробок (понад 30 творів) для камерного оркестру домристів «Лик домер» демонструє зразки творчості трьох розглянутих категорій композиторів. Саме в музиці для оркестру найяскравіше виявились тенденції, які безперечно вказують на стале закріплення домри в ранзі академічного інструмента. Відображенням його нової якості стало звернення митців до масштабних за своєю формою та драматургічним навантаженням симфонічних опусів. Симфонія у 3-х частинах Євгена Мілки та Симфонія- Концерт Валерія Івка у 4-х частинах символізують спрямування вектору розвитку сучасного домрового мистецтва і вказують на його невичерпний потенціал та перспективи.

Список використаних джерел:

[1] Жерздев А. В. (2015). Струнно-щипковый инструментализм: органология явления Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії і практики освіти, (43), (208 - 218).

[2] Олійник О. (2016). Риторичні засади композиторської та виконавської творчості для домри (дис. ... канд. мист.). Одеська державна музична академія ім. А. В. Нежданової. Одеса, Україна.

[3] Черноіваненко А. Д. (2021). Академічне музично-інструментальне мистецтво як предмет музикознавчоїсистемології. Одеса: «Гельветика».

Размещено на Allbest.ru