Вплив представника української діаспори Лі Страсберга на розвиток американського сценічного мистецтва

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет культури і мистецтв

Вплив представника української діаспори Лі Страсберга на розвиток американського сценічного мистецтва

Деркач Світлана Миколаївна

кандидат мистецтвознавства, професор, заслужений діяч мистецтв України, професор кафедри режисури естради і шоу

Фішер Володимир Михайлович

доцент, заслужений діяч мистецтв України, професор з/н кафедри режисури естради і шоу

Україна

Коли ми сьогодні з захопленням дивимося на гру видатних акторів американського кіно, то навіть не здогадуємось, що причиною нашого захоплення є метод акторської гри актора, режисера, педагога, теоретика, новатора американських театру та кіно, автора свого власного методу Лі Страсберга, нашого співвітчизника.

Народився Ізраїль Страсберг на Галичині, у Будзанові (нині Буданів Тернопільської області), 17 листопада 1901 року. Коли йому було вісім років, сім'я емігрувала до Америки та оселилася на Мангеттені, у Нижньому Іст-Сайді, де проживало багато емігрантів-євреїв. Батьки Страсберга заробляли виготовленням перук, театральних у тому числі, отже мали відношення до єврейського театру, за лаштунками якого і виріс Страсберг. Тоді і почалося захоплення Страсберга театром.

Під час тріумфальних гастролей театру Станіславського (МХАТ) в 19221924 роках, Лі Страсберг відкриває для себе новий світ театру, що відрізняється неймовірно правдивою грою акторів та єдністю їх ансамблю на сцені. Юнак захоплюється системою Станіславського, на той час вже авторитетною в Європі. Він вступає до «Американської лабораторії театральної школи» у Нью - Йорку, де організаторами були бувші автори МХАТ, учні та послідовники Станіславського Річард Бориславський та Марія Успенська, що одні з перших почали викладати в Америці за системою Станіславського [1]. акторський майстерність страсберг екран

Навчання в школі стало підґрунтям мрії Лі Страсбрега про створення нового американського театру, здатного показати на сцені реальне життя та реальних людей, художнього, а не комерційного по своїй суті.

Своє бачення нового театру він втілює невдовзі із своїми однодумцями і також учнями «Американської лабораторії» Гарольдом Клурманом та Шеріл Кроуфорд, у 1931 році створивши Театр-групу (The Group Theater). Група проіснувала 10 років і стала значною віхою в історії американського театру. Це був нетиповий американський театр, він не був комерційним, а на сцені актори не виглядали як зірки в американському розумінні цього слова. Тут, в експериментальній роботі, і народився власний метод Страсберга [ 2].

Методом Страсберга називають унікальну техніку акторської майстерності, яка полягає в так званій «афективній пам'яті». Цей метод базується на роботі з емоційним життям актора та його внутрішніми процесами, що стимулюють актора до відтворення вірогідних персонажів. Він полягає у повторному переживанні почуттів, які свого часу справили значний емоційний вплив на актора. Емоційні спогади занурюють актора у психологічні глибини і дають йому можливість знову пережити ці почуття та дати їм вихід на сцені [3].

Метод спрямований на концентрації почуттів та емоцій, щоб надавати актору можливість відтворювати, а не імітувати логічну та правдиву поведінку. Чуттєва пам'ять відіграє головну роль у створенні емоційного арсеналу для акторської роботи. Лі Страсберг дійшов висновку, що в емоційній пам'яті міститься ключ до таємниці творчості.

Метод Страсберга крім «афективної пам'яті» включає в себе ще поняття «внутрішній театр», «об'єкт і завдання», «сенсорна пам'ять» та інші. За допомогою цих технік актор намагається погрузитися в емоційний світ свого персонажа та реалістично відтворити його на екрані чи сцені. Це дає змогу актору створити внутрішню «життєву історію» свого персонажа, що допомагає йому зрозуміти, чому персонаж робить те, що він робить. За допомогою цих вправ та експериментів, актори навчаються розуміти, як їх персонажі бачать світ і як вони реагують на події в історії [4].

Заручившись цим методом Лі Страсберг здійснює постановки п'єс «Будинок Конеллі» (1931) і «Люди в білому» (1933), які стали першими успішними постановками Театру-групи. Потім були і інші постановки п'єс Кліфорда Одетса «Прокинься та співай», «Золотий хлопець», «В очікування Ліпші» (усі - 1937), які довели дієвість цього методу. Ці постановки Страсберга закохали в себе як глядачів, так і критиків, і відкрили для Америки новий різноплановий театр. Втім, Страсберг був змушений покинути театр через конфлікт із частиною акторів, які звинуватили його у викривленні метода Станіславського. Непохитний Страсберг відповів, що працює за власним методом і пішов з театру [5].

Свою роботу Лі Страсберг продовжить пізніше, коли в 1947 році йому запропонують викладати в «Акторській студії» (Actors Studio), де у 1951 році він стане менеджером та директором.

Саме тут остаточно сформувався його метод, який високо цінували Мерилін Монро, Марлон Брандо, Роберт Де Ніро, Аль Пачино, Дастін Хофман та інші зірки американського кіно, що відвідували заняття у студії Страсберга. Монро навіть заповіла Страсбергу права на використання свого образу [5].

Іронія долі і мистецтва: Лі Страсберг усе своє життя боровся проти голлівудської акторської системи і забороняв своїм учням зніматися в кіно, але саме ролі у кіно прославили не тільки його учнів, але і його метод.

Метод Страсберга є одним з найбільш впливових методів акторської підготовки, що застосовується в Голівуді та в театрах усього світу. Цей метод допомагає акторам збагачувати свої персонажі з внутрішнього боку, що дає їм змогу бути більш реалістичними та переконливими у своїх ролях.

У методі Страсберга використовуються вправи, що допомагають акторам створювати внутрішній монолог свого персонажа, а також зосереджуватися на своїй сенсорній пам'яті, щоб зберегти емоції та враження, що вони їм потрібні для відтворення ролі. Вправи можуть бути дуже інтенсивними та емоційно напруженими, оскільки вони дозволяють акторам зануритися відразу в багато різних ролей та емоційні стани.

Метод Страсберга дозволяє дуже глибоко досліджувати персонажі та робити їх більш реалістичними та переконливими для глядачів. Для багатьох акторів, які використовують цей метод, він став ключовим для їх творчого успіху.

Ідеаліст Лі Страсберг протягом усього свого життя намагався створити інтелектуальний та некомерційний театр. Власний театр він не створив, але створив власний метод і цим по-справжньому трансформував американський театр та американське кіно. Метод, що його і досі широко використовують актори кіно і театру не тільки в Америці, але і в усьому світі.

Будемо сподіватися, що українська театральна спільнота в своїх нових пошуках методів формування актора крім традиційних методів, які закріпилися у нашому театрі ще у 50-ті роки минулого століття за панування в Україні радянської влади, в подальшому використовуватиме вчення нашого співвітчизника Лі Страсберга.

Список використаних джерел

1. [1 ] Carniche, Sharon Marie. (2009). Stanislavsky in Focus: An Acting Master for the Twenty-First Century. N.Y.: Routledge.

2. Hethmon, Robert H. (1991). Strasberg at the Actors Studio. N.Y.: TGG.

3. Carniche, Sharon Marie. (1999). Lee Strasberg's Paradox of the actor (p. 75-87). N.Y.: Routledge.

4. Lewis, Robert. (1958). Method or Madness? N.Y.: Samuel French.

5. Krasner, David (ed). (2000). Method Acting Reconsidered: Theory, Practice, Future. N.Y.: St. Martin's Press.

Размещено на Allbest.ru