Вплив ромських театральних та циркових традицій на європейське образотворче мистецтво

Размещено на http://www.allbest.ru

Вплив ромських театральних та циркових традицій на європейське образотворче мистецтво

Шишлюк Євгеній Геннадійович

Аспірант

Національна академія керівних кадрів культури і мистецтва, Україна

Як саме виник театр - невідомо, але незаперечним є той факт, що традиції, народжені в стародавніх Афінах, домінували в західному театрі та теоріях західної драматургії й збереглися аж до теперішнього часу. Неможливо з упевненістю стверджувати, яким був найперший театр або навіть той, що був за кілька років до появи найдавнішої п'єси Есхіла. Проте сьогодні театральне мистецтво - це не віддільна частина культурного життя. Особливу увагу в науковому дискурсі привертає діяльність мандрівних театрів (І. Дейчаківська, Р. Затварська, Г. Лужницький, В. Морозюк, І. Несен, І. Полякова, С. Чарнецький та ін.). Доволі детально досліджено значення побутово-етнографічного контексту театрального репертуару. Наукові розвідки присвячені трансформації образів, створенню костюмів, сценографії, репертуарним афішам тощо. У дослідженні циркового мистецтва науковці приділили увагу драматургії коверної клоунади (З. Житницький), драматургії в контексті карнавально - сміхової культури (Г. Курінна). Досліджено генезис і еволюцію циркового мистецтва (М. Малихіна, С. Гуцал, Н. Мусієнко та ін.). Окремі праці присвячені синтезу театрального, циркового та образотворчого мистецтва. Однак, вплив ромського мандрівного театру на європейське образотворче мистецтво досі не досліджено.

Упродовж століть ромський народ збагачував європейську культуру своїми мистецькими традиціями. Зокрема, мотив мандрівного життя ромів набув широкого відображення в образотворчому мистецтві. Роми зробили вагомий внесок у мистецтво зображення подорожей, як і в музику та танці. їхні мандрівки часто зображують як барвисті сцени з життєрадісними персонажами. Популярним сюжетом є великі родини чи табори, що подорожують у шатрах та кибитках. Такі картини передають колорит ромської культури й відкривають глядачеві антропологічний контекст.

Роми в Індії організувалися в родові громади, які вели кочовий спосіб життя. Вони розвинули мистецтво розваг під час подорожей між містами, включаючи музику, спів та виступи тварин. У V ст. через напади кочовиків роми мігрували до Персії. Цю легенду описано у поемі «Шах-Наме» перського поета Фірдоусі [4]. Роми стали відомі своїми музичними талантами у Візантії на початку

IX ст. Історик Никифор Грегора (грец. NiKppopoq Грруорар 1295.) розповідає, як в 1321 р. група акробатів-ромів приїхала до Константинополя і вразила глядачів сміливими трюками. Навіть після падіння Візантії роми лишались популярними артистами при османському дворі. У рукописі «Книга свят» описано свято за участі акробатів-ромів для султана Ахмеда III та його дітей [3].

Найвідомішими роботами європейських митців з зображенням цирку є картини: «Цирк» (1859) Жоржа Сьора (фр. Georges Seurat), яскрава робота у стилі пуантилізму, що передає динаміку циркового виступу; «Сільська сцена» (1897) Поля Лемассона (фр. Paul Lemasson), живописна картина зустрічі селян з мандрівним ромським цирком; «Цирк» (1894) Джуліо Боетто (іт. Giulio Boetto), алегорична картина, що протиставляє нерухомість міста і циркову мобільність; триптих «Урсарі» (1868) Артура Верони (рум. Arthur Verona), романтичний образ вільних мандрів ромів з ведмедями. їх об'єднує майстерне відтворення атмосфери та руху, притаманних цирку та мандрівним виставам. Кожна робота унікальна за задумом та виконанням.

Ромська музика сприяла розвитку театрального мистецтва. У XVIII ст. лялькові вистави стали популярним жанром серед ромів Центральної та Північної Європи. На гравюрі (1860) Фелікс Каніц (нім. Felix Philipp Emanuel Kanitz) зобразив виставу лялькарів-ромів у болгарському селі, ця робота є яскравим прикладом етнографічного жанру в образотворчому мистецтві. Художник детально та реалістично змальовує побутову сцену -- виступ мандрівних ромських артистів. Ще одна робота - «Мандрівний цирк» (1910) Огюста Бруе (фр. Auguste Brouet) реалістично передає процес створення мандрівного цирку ромами, лаконічність зображення поєднується з увагою до деталізації, це створює ефект достовірності та реалізму [1 ].

У XX ст. циркове мистецтво досягло нового рівня складності та видовищності. Вистави під великим шатром поєднували виступи акробатів, дресирувальників, клоунів тощо. На картині Хайнца Кроха (нім. Heinz Kroh), «Мандрівний цирк на ярмарку» (1950) зображено молодого артиста, що виконує складні трюки на драбині перед вибагливою публікою буржуа. Це вказує на важливість цирку як мистецтва у тогочасному суспільстві [2].

Видатні художників, які зображували цирк або вистави ромів у своїх роботах: П'єр-Шарль Конт (фр. Pierre-Charles Comte), «Роми змушують маленьких поросят танцювати перед хворим Людовіком XI»; Фердинанд Раффін (франц. Ferdinand Raffin.), «Акробати»; Леонард Пайк (англ. Leonard Pike), «Похід до цирку»; Джуліо Боетто (італ. Giulio Boetto), «Цирк»; Карл Пітера Гебель (нім. Carl Peter Goebel), «Роми з танцюючими ведмедями на площі ринок»; Дьєдонна Ланселот (Dieudonne Lancelot), «Цигани ursari».

Спільними рисами згаданих творів є те, що всі вони передають атмосферу цирку, рух та дію. Багато художників фокусуються на акробатах, канатохідцях, клоунах в їхніх яскравих костюмах. Деякі роботи мають ностальгічний настрій, зображуючи старі цирки та каруселі. Водночас, у кожного майстра є своє бачення цієї теми. Одні фокусуються на ромських персонажах та сюжеті, інші - на кольорах та композиції. Деякі роботи реалістичні, а деякі стилізовані. Також є відмінності в настрої - від радісного до загадково-таємничого. Тема цирку цікавила багатьох видатних художників різних епох. їхні роботи демонструють розмаїття підходів до відображення цього яскравого світу. Загальним є прагнення передати його атмосферу, рух, життєрадісність та ексцентричність. Кожен митець вносив свою індивідуальність, створюючи оригінальні художні образи. Тема цирку надихала їх на експерименти з формою, кольором та композицією.

Висновок

ромський театральний цирковий

Аналіз художніх творів європейських митців засвідчує значний вплив ромської культури та циркового мистецтва на розвиток образотворчого мистецтва. Зображення мандрівних вистав, акробатів, демонструє зацікавленість художників атмосферою руху, дії та життєрадісності. Кожен митець вносив в цю тему своє оригінальне бачення.

Список використаних джерел

Cirque Ambulant by Auguste Brouet, French on Josef Lebovic Gallery. (б.д.). Josef Lebovic

Gallery. Вилучено з: https://www.joseflebovicgallery.com/pages/books/CL168-

25/auguste-brouet-french/cirque-ambulant?soldItem=true

Nevipe. Nachrichten und Beitrage aus dem Rom e.v. (2012). SILO of research documents.

Вилучено з: https://silo.tips/download/nevipe-amaro-kher-seite-3-nachrichten-und-

beitrge-aus-dem-rom-ev-neue-folge-heft

Sanati, M. [@minyatursanati]. (2014). Surnameler. Tumblr. Вилучено з: https://minyatursanati.tumblr.Com/post/102266707358/surnameler-1 -gi-ri-^-divan- edebiyatinda

Фідосі, А.-к. (1896). Шах-Наме або Іранська книга царів (А. Кримський, Пер.). друк. Ін- т Ставропиг.

Размещено на Allbest.ru