Колористичні особливості полтавського жіночочого вбрання ХІХ-ХХ ст.

Размещено на http://allbest.ru

Полтавський національний педагогічний університет

імені В.Г.Короленка

Колористичні особливості полтавського жіночочого вбрання ХІХ-ХХ ст.

Охріменко Лідія Сергіївна аспірантка

кафедри теорії і методики технологічної освіти

Анотація

У статті розглянуто особливості використання кольорів у жіночому традиційному українському костюмі, що є характерним для Полтавщини. Велику увагу приділено опису кольорових відтінків та їх гармонійного поєднання, які відіграють значущу роль у створенні композиції жіночого вбрання. Для цього регіону характерна ніжна гама кольорів та пастельні відтінки у традиційному одязі.

Стаття також висвітлює особливості поєднання кольорів у національному вбранні, які віддзеркалюють культурно-історичне життя народу та його естетичні уподобання. Важливий акцент робиться на тому, що кожен регіон України володіє своєрідними не лише орнаментальними мотивами, але й унікальними кольоровими комбінаціями.

Автор розглядає не лише особливості орнаменту, але й важливий аспект - використання кольорів у традиційному жіночому українському костюмі, який є невід'ємною частиною культурної спадщини Полтавщини. Вивчається велика увага приділяється не лише окремим кольоровим відтінкам, але і їх гармонійному поєднанню, яке визначає естетичну цінність та символічний зміст жіночого вбрання.

Зазначається, що в традиційному одязі Полтавщини властива ніжна гама кольорів та пастельні відтінки, які надають вбранню особливу витонченість та жіночність. Автор поглиблює аналіз, розкриваючи той факт, що кожен колір в традиційному костюмі несе у собі певне значення та відображає важливі аспекти культури та історії народу.

Спеціальний акцент у статті робиться на особливостях поєднання кольорів у національному вбранні, вказуючи на те, як ці комбінації віддзеркалюють культурно-історичне життя народу та його естетичні уподобання. Враховуючи, що кожен регіон має своєрідний стиль, важливо визначити, як саме в кольорових відтінках виражається унікальність кожного регіону України.

Також розглядається еволюція використання кольорів у жіночому костюмі, звертаючи увагу на зміни в модних тенденціях та вплив сучасних елементів на традиційний стиль. Зазначається, як кольорова палітра може відображати не лише історичні та культурні аспекти, але й відповідати сучасним уявленням про естетику та моду.

Окрім того, у статті детально розкрито роль та значення кольорів у жіночому традиційному українському костюмі, підкреслюючи їхню важливу роль у вираженні культурної ідентичності та естетичних уподобань народу Полтавщини.

Ключові слова: кольорова гама, жіноче вбрання, Полтавщина.

Abstract

Color features of Poltava women's dress of the 19th-20th centuries

Okhrimenko Lidiia Serhiivna

graduate student of the Department of Theory and Methodology of Technological Education, Poltava National Pedagogical University named after V.G. Korolenko

The article examines the peculiarities of the use of colors in women's traditional Ukrainian costume, which is characteristic of the Poltava region. Much attention is paid to the description of color shades and their harmonious combination, which play a significant role in creating a composition of women's clothing. This region is characterized by a gentle range of colors and pastel shades in traditional clothing. The article also highlights the peculiarities of the combination of colors in the national dress, which reflect the cultural and historical life of the people and their aesthetic preferences. An important emphasis is placed on the fact that each region of Ukraine has its own unique not only ornamental motifs, but also unique color combinations.

The author considers not only the features of the ornament, but also an important aspect - the use of colors in the traditional Ukrainian women's costume, which is an integral part of the cultural heritage of the Poltava Region. Much attention is paid not only to individual color shades, but also to their harmonious combination, which determines the aesthetic value and symbolic meaning of women's clothing.

It is noted that the traditional clothes of the Poltava region are characterized by a gentle range of colors and pastel shades, which give the outfit a special elegance and femininity. The author deepens the analysis, revealing the fact that each color in the traditional costume carries a certain meaning and reflects important aspects of the culture and history of the people.

The article places a special emphasis on the peculiarities of the combination of colors in the national dress, indicating how these combinations reflect the cultural and historical life of the people and their aesthetic preferences. Given that each region has its own style, it is important to determine how exactly the uniqueness of each region of Ukraine is expressed in color shades. The evolution of the use of color in women's costume is also examined, paying attention to changes in fashion trends and the influence of modern elements on traditional style. It is noted how the color palette can reflect not only historical and cultural aspects, but also correspond to modern ideas about aesthetics and fashion. In addition, the article reveals in detail the role and meaning of colors in women's traditional Ukrainian costume, emphasizing their important role in expressing the cultural identity and aesthetic preferences of the people of Poltava Oblast.

Keywords: color scheme, women's clothing, Poltava Region.

Вступ

Постановка проблеми. Український костюм виступає важливою частиною традицій та культурної спадщини українського народу. Своїм створенням і вишивкою він відображає не лише естетичні вподобання, але й глибокий зв'язок з природними та культурними цінностями. Українки віддавали перевагу використанню природних матеріалів та колоритних ниток, створюючи унікальні візерунки, що передавали символіку, пов'язану з природним середовищем та життям народу.

Особливу увагу слід приділити вишивці як важливому елементу українського костюма. Вона не лише прикрашає одяг, а й має глибокий сенс, відображаючи різноманіття регіональних традицій та ремесел. Майстерність вишивання передавалася з покоління в покоління, створюючи неповторні та історично насичені візерунки. Український костюм також є своєрідним культурним дзеркалом, відображаючи різноманіття обрядів та святкувань. Різні регіони мають свої особливості в оформленні костюмів, які часто пов'язані з національними обрядами та звичаями.

Майстер вишивки, Ю. Мельничук, своєю характеристикою традиційного жіночого одягу Полтавщини розкриває не лише деталі вбрання, але й важливі аспекти символіки та значення кожного елементу. Це включає в себе використання природних матеріалів, які символізують міцність та стійкість, а також вишуканість у виборі кольорів, що відображають різноманіття та багатство української природи.

Такий підхід до створення костюму свідчить про глибокий розуміння та повагу до власної культурної спадщини, яка передається з покоління в покоління, зберігаючи багатство традицій і ремесел.

Особливості українського костюма, характерні для Полтавщини, відображають вміння визначених майстрів гармонійно поєднувати кольори. При вивченні історії українського костюма та його виготовлення враховується використання правил поєднання кольорів в одязі, відповідно до культури і традицій українського народу. Майстер вишивки та заступник генерального директора Національного центру народної культури «Музею Івана Гончара», Ю. Мельничук, описує особливості традиційного жіночого одягу Полтавщини. Наприклад, жіноча сорочка вишивається коричневими нитками, фарбованими у корі дуба, символізуючи міцність та довголіття. Плахта, яку надягають поверх сорочки, може мати різні варіанти та вишивку різної гами кольорів. Керсетка, що прикрашає одяг, є характерною для певного району і виготовляється з вовняної тканини. Голову дівчат прикрашає «бинда» - стрічка з жакардовим орнаментом різних кольорів. Вінець складається з штучних квітів і кульок різних відтінків.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Полтавські народні майстри, створюючи традиційний одяг, враховували естетичні та природні вподобання українців свого регіону. Це дозволяло їм краще розуміти вибір кольорів, використовуючи при цьому природні та приглушені відтінки.

Хоча мало уваги було приділено аналізу кольорової гами традиційного українського костюма, деякі дослідження, зокрема В. Титаренка, Г. Стельмащук, О. Воропає та Т. Ніколаєвої, розкривають особливості використання кольорів у жіночому українському костюмі Полтавщини. Інші автори, такі як В. Білецька, Є. Антонович, Р. Захарчук-Чугай, М. Станкевич, обмежують аналіз кольорової гами до вишивки, описуючи використання ниток для вишивання, але не звертаючи увагу на колір тканини.

Традиційний український костюм Полтавщини був предметом фундаментального вивчення в дослідженнях Є. Гайової, Л. Бурачинської, П. Одарченка, К. Стамерова та інших вчених.

Мета статті. Ця робота націлена на вивчення палітри кольорів у жіночому українському костюмі Полтавщини, розгляд його унікальних аспектів і комбінацій кольорів.

Виклад основного матеріалу

Прислів'я стверджує, що поганої погоди не існує, але важливий правильний вибір одягу. В історії і досі люди завжди намагалися виглядати елегантно, вибираючи найякісніші матеріали та нитки для свого одягу, приділяючи увагу гармонії кольорів. Різні регіони України відрізняються не лише методами крою та оздоблення, але й використанням різних кольорів у традиційних костюмах. Наприклад, на Полтавщині вишивка виконується у ніжних тонуваннях, відображаючи вплив кольорів природи, таких як голубий, вохристий, зеленуватий, сірий та білий.

Полтавська вишивка відзначається ніжною палітрою кольорів, таких як голубий, вохристий, зелений, сірий і білий, часто в поєднанні геометричного та рослинного орнаменту. Серед всіх видів української вишивки полтавська вважається найскладнішою.

У розквіт епохи вишивки було важко розширювати кольорову гаму, тому почали використовувати восковий метод фарбування ниток, де віск зафарбовували сажею перед фарбуванням, надаючи вишивці більш естетичний вигляд. орнаментальний український жіночий одяг

У давнину для фарбування ниток використовували рослинні фарбники. Наприклад, для чорного кольору використовували жолуді дуба, червоного - морен, ясно-бронзового - кору каштана, золотисто-жовтого - лушпиння цибулі, зеленого - дрік та інші. Отримання рослинних фарб та їх використання в фарбуванні ниток були відомі лише обдарованим майстрам. Спізніше процес фарбування став більш вдосконаленим, з'явилося багато кольорових відтінків.

У 70-х роках минулого століття, із заміною рослинних фарбників на фабричні анілінові барвники, мистецтво кольористики в композиції українського костюма втратило свою гармонійність, оскільки вироби, створені за допомогою фабричних ниток, втрачали естетичний вигляд у поєднанні кольорів.

Процес виготовлення червоного фарбника із червця описаний у звіті П. С.Палласа про Кинель-Черкаську слободу. Зазначено, що з половини червня до половини липня, жінки та діти збирали червців, які знаходились на корені земляниці або серед рідкої трави. Ці комахи мали сині бульбашки на верхній частині кореня, які використовували для отримання фарби. Червці очищували, сушили та використовували для фарбування власних поясів та вовняної пряжі для вишивання.

Збирання червців було складним і дорогим процесом, тому їх збирали обережно, враховуючи необхідну кількість для власного вжитку. Фарбування пряжі відбувалося в кислому квасі та квасці протягом доби, після чого пряжу вичавлювали та сушили. Самі червці трули та варили у воді для виготовлення фарби. Процес фарбування пряжі червцем був важливим для створення кольорових елементів українського костюма, і результат був схожий на фарбування травою материнки, хоча фарба з червця трималася трошки краще.

Зрозуміло, що сполучення кольорів у жіночому українському костюмі несе в собі значущість, оскільки кольори впливають на енергію та почуття людини. Наприклад, червоний колір символізує енергію, любов і агресію, чорний - землю і багатство, білий - кохання, невинність та захист, а жовтий - радість. На Полтавщині використовували різні поєднання кольорів у вишивці жіночого українського костюма. Наприклад, червоні кольори комбінували з синіми, але існували випадки поєднання з чорними. Оскільки основною вишивкою для цього регіону була вишивка білим по білому, то для підкреслення орнаменту використовували сіро-голубі або сіро-жовті нитки.

При створенні жіночого українського костюма на Полтавщині, де поширена була додільна сорочка, використовували нитки одного кольору, такі як білі або фарбовані корою.

Антонович Є. розрізняє п'ять груп полтавської вишивки, які варіюються від білої вишивки з білими нитками до поєднання світло-голубих, білих та інших кольорів, названої «полуботківський взір».

Жіночі плахти виготовлялися із різнокольорових тканин. Фартух чи запаска можливо було однотонним, наприклад, синім чи червоним, або мав різнокольоровий дизайн із червоно-синьою тканиною та чорним візерунком. На святкові події використовували запаски із кольорового шовку, які мали підкладку.

Запаска може бути виготовлена із однотонної тканини, такої як синя чи червона, або з вовняної тканини з чорним орнаментом. Великої популярності в кінці XIX століття набула спідниця з вовняної тканини або ситцю різного кольору, з низу обробленою широкою чорною смужкою.

Юпка з коміром, виготовлена із сукна синього кольору з підкладкою з бавовняної тканини, була невід'ємною частиною верхнього жіночого одягу.

Взимку жінки носили кожух, який прикрашали вишивкою вовняними нитками червоного та синього кольорів.

Щодо головних уборів, очіпок був популярним серед молодих і літніх жінок. На будні дні використовувався очіпок із шовку, прикрашений кольоровими стрічками. Також існували весільні очіпки, виготовлені із парчевої золотої тканини.

Святковим головним убором для молодих жінок була широка оксамитова стрічка, а на урочисті заходи вони носили весільний вінок. Вінок мав форму циліндра, обтягнутого червоним кашеміром зсередини. Низ вінка був прикрашений шовковою стрічкою зеленого кольору або стрічкою, укладеною дрібними складочками. Крім того, до низу циліндра пришивали китиці із вовняних ниток білого, зеленого та червоного кольорів, а також прикрашали квітами, виготовленими із бавовняної тканини, листям та металевими нитками сріблястого і золотистого кольорів. Ззаду вінка розташовували різнокольорові стрічки, кожна з яких мала своє символічне значення. Весільний вінок сироти мав квіти і стрічки у білих, блакитних, синіх і зелених тонах, за винятком червоної стрічки [11].

У кінці ХІХ століття жінки звертали увагу на різноманіття і витонченість свого вбрання. Жіночі плахти, яскраві фартухи та різнокольорові спідниці стали важливою частиною гардеробу. Запаски вишивали або обирали з орнаментованою тканиною, демонструючи свій смак і талант рукоділля.

Юпка з коміром була не тільки стильним елементом, але й вираженням традицій. Її виготовляли зі сукна синього кольору, надаючи образу жіночності та елегантності. Крім того, взимку жінки ставали чарівними в кожухах, які прикрашали різнобарвною вишивкою.

Щодо головних уборів, то очіпок був невід'ємною частиною стилю. Чи то на кожен день, чи на святкові випадки, жінки докладали зусиль, щоб гармонійно поєднувати колір і фактуру. Святкові весільні очіпки, виготовлені із золотистої парчі, створювали враження розкіші та вишуканості. Одяг полтавських жінок не лише вражав красою, але й несе у собі глибокий зміст та традиції, які передавалися з покоління в покоління.

Титаренко В. у своїй статті аналізує смисл та символіку стрічок, які використовувались у виготовленні традиційного вінкового убрання українських жінок. Він вказує на те, що кожен колір мав своє значення, представляючи символ землі, сонця, краси, молодості, неба, води, хліба, мудрості, здоров'я та достатку.

У своїх дослідженнях Титаренко зазначає, що полтавчанки прикрашали себе скляним намистом різних кольорів, таких як білий, блакитний, зелений, червоний, жовтий та інші. Крім того, вони носили дукачі та сережки з срібла або золота, які виготовлялись в різних стилях, таких як плетені, рогаті, вереміївські, ніжинські та інші.

Специфіка прикрас була величезною, і дукачі варіювалися за типами та виглядом. Наприклад, дукачі прилуцького типу прикрашались кольоровим гранатовим склом, а рогаті дукачі мали форму квітки з трьома парами пелюсток, вигнутих угору, що створювало ефект рогів. Також популярними були дукачі із розетками та камінням різних кольорів.

Жіночі пояси, як правило, були червоного кольору та прикрашались різнокольоровими китицями. Також важливо відзначити, що чоботи, відомі як «чорнобривці», мали чорний передок і халяву жовтого кольору, а чоботи однотонні представляли собою широкий спектр відтінків, таких як зелений, червоний і жовтий.

Ці прикраси та аксесуари не лише слугували засобом самовираження та декору, але й мали глибокий символічний зміст, що відображав традиційні цінності та обрядовість української культури.,

Сучасний погляд на традиційне вбрання полтавських жінок надає унікальності та глибини їхньому культурному спадку. За допомогою вишуканих візерунків, символічних кольорів та різноманітних прикрас, жінки виражали не лише свою індивідуальність, але й відтворювали багатошаровий образ свого соціокультурного середовища.

Українське вбрання, зокрема полтавське, стає не просто елементом гардеробу, але і своєрідним полотном, на якому розгортаються відомості про історію, вірування та життєві цінності того часу. Це багатофункціональне мистецтво, що охоплює різноманітні аспекти культури, включаючи тканини, вишивку та аксесуари.

Усі ці деталі вбрання тісно пов'язані із звичаями, обрядами та повсякденним життям полтавських жінок, що надає кожному елементу своєрідність та глибину значень. Такий підхід до традиційного вбрання підкреслює важливість збереження та розуміння культурного спадку, допомагаючи сучасному поколінню зануритися в барвистий світ минулого.

Висновки

Отже, поєднання колірної гами у традиційному одязі Полтавщини виявляється ключовим елементом для українців. Бо в костюмах цього регіону завжди переважають два-три основних кольори, які гармонійно взаємодіють між собою. Ці кольори не лише визначають загальний вигляд одягу, але й впливають на енергетику та самопочуття людини. Справжнє мистецтво полягає в тому, як вдало вибрані кольори створюють не лише естетичну гармонію, але й надають величезний культурний і символічний зміст українському національному вбранню.

Кожен кольоровий акцент у вишитому одязі на Полтавщині несе своє значення та символіку. Червоний, як сонце, приносить енергію та агресивність, чорний, як земля, асоціюється із багатством. Білий, як символ чистоти і кохання, зберігає захисні властивості. Жовтий символізує радість, а на Полтавщині часто доповнює поєднання кольорів у вишивці. Це не просто вибір кольорів - це вираз мудрості, сприйняття краси навколишнього світу та прагнення до гармонії в житті.

Література

1. Антонович Є. А., Захарчук-Чугай Р. В., Станкевич М. Є. Декоративно-прикладне мистецтво. Львів : Світ, 1993. 272 с.

2. Гайова Є. Плахта. Народний одяг Полтавщини. Народне мистецтво. 2003. №3-4. С. 44-46.

3. Дукачі та сережки: як виглядали старовинні українські прикраси. URL: http://www.bbc.com/ukrainian/features-39029978

4. Куценко М. Барви в моїх очах. Україна. 1990. №49-50. С. 32-33.

5. Національний центр народної культури «Музей Івана Гончара». Традиційний жіночий одяг. Полтавщина. URL: https://honchar.org.Ua/p/tradytsijnyj-zhinochyj-odyah-poltavschyna-vydyvo/

6. Ніколаєва Т. Історія українського костюма. Київ : Либідь, 1996. 176 с.

7. Олекса Воропай. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис. Київ : Акціонерне видавничо-поліграфічне товариство «Оберіг», 1993. 590 с.

8. Старовинні українські узори для вишивання хрестиком. Магія візерунка / Гол. ред. С. С. Скляр. Харків : Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля», 2016. 144 с.

9. Титаренко В. Традиційний жіночий стрій України. Слов'янський збірник. Полтава, 2007. Вип. 6. С. 348-360.

10. Титаренко В. П. Традиційний вінок - символ і оберіг. Трудова підготовка в закладах освіти. 2002. № 2. С. 54-55.

11. Традиційний одяг Полтавщини. URL: https://kampot.org.ua/ ukraine/traducii_ta_ zvuchai/ua_odag/99tradicij nij -odyag-poltavshhini.html

12. Українське золотарство. Дукачі. Альбом. Серія «Українське народне мистецтво». Львів : Інститут колекціонерства українських мистецьких пам'яток при НТШ, 2014. 216 с.

References

1. Antonovych Ye. A., Zakharchuk-Chuhai R. V., Stankevych M. Ye. 1993. Dekoratyvno- prykladne mystetstvo [Arts and crafts]. Lviv : Svit, 272 s. [in Ukrainian].

2. Haiova Ye. 2003. Plakhta. Narodnyi odiah Poltavshchyny [Folk clothes of Poltava region]. Narodne mystetstvo. №3-4. S. 44-46. [in Ukrainian].

3. Dukachi ta serezhky:yak vyhliadaly starovynni ukrainski prykrasy [Dukachi and earrings: what ancient Ukrainian jewelry looked like]. URL: http://www.bbc.com/ukrainian/ features-39029978 [in Ukrainian].

4. Kutsenko M. 1990. Barvy v moikh ochakh [Colors in my eyes]. Ukraina. №49-50. S.32-33. [in Ukrainian].

5. Natsionalnyi tsentr narodnoi kultury «Muzei Ivana Honchara» [National Center of Folk Culture "Ivan Honchar Museum”]. Tradytsiinyi zhinochyi odiah. Poltavshchyna. URL: https://honchar.org.ua/p/tradytsij nyj -zhinochyj -odyah-poltavschyna-vydyvo/ [in Ukrainian].

6. Nikolaieva T. 1996. Istoriia ukrainskoho kostiuma [History of Ukrainian costume]. Kyiv : Lybid. 176 s. [in Ukrainian].

7. Oleksa Voropai. 1993. Zvychai nashoho narodu. Etnohrafichnyi narys [Customs of our people. Ethnographic essay]. Kyiv : Aktsionerne vydavnycho-polihrafichne tovarystvo «Oberih». 590 s. [in Ukrainian].

8. Starovynni ukrainski uzory dlia vyshyvannia khrestykom [Ancient Ukrainian crossstitch patterns]. 2016. Mahiia vizerunka / Hol. red. S. S. Skliar. Kharkiv : Knyzhkovyi klub «Klub simeinoho dozvillia». 144 s. [in Ukrainian].

9. Tytarenko V. 2007. Tradytsiinyi zhinochyi strii Ukrainy [Traditional women's outfit of Ukraine]. Slovianskyi zbirnyk. Poltava. Vyp. 6. S. 348-360. [in Ukrainian].

10. Tytarenko V. P. 2002. Tradytsiinyi vinok - symvol i oberih [A traditional wreath is a symbol and a charm]. Trudova pidhotovka v zakladakh osvity. № 2. S. 54-55. [in Ukrainian].

11. Tradytsiinyi odiah Poltavshchyny [Traditional clothes of the Poltava region]. URL: https://kampot.org.ua/ukraine/traducii_ta_zvuchai/ua_odag/99tradicijnij-odyag-poltavshhini.html [in Ukrainian].

12. Ukrainske zolotarstvo. Dukachi. Albom. Seriia «Ukrainske narodne mystetstvo» [Ukrainian goldsmithing. Dukachi Album. Series «Ukrainian folk art»]. 2014. Lviv : Instytut kolektsionerstva ukrainskykh mystetskykh pamiatok pry NTSh. 216 s. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru