Філософське підґрунтя сучасної хореографії

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

ДВНЗ «Донбаський державний педагогічний університет»

Кафедра філософії, історії та соціально-гуманітарних дисциплін

Філософське підґрунтя сучасної хореографії

Воронова Н.С., д.п.н., професор

м. Слов'янськ

Анотація

Філософське підґрунтя сучасної хореографії представляє собою важливу складову, яка впливає на розвиток та виразність мистецтва. В статті здійснена спроба поєднання філософії та хореографії як двох різних сфер, але водночас, взаємодоповнюючих.

Мета статті: проаналізувати вплив філософських концепції на хореографію XX - початку XXI століття. Поєднання філософії та хореографії представляє собою унікальний шлях для розуміння, вираження та вивчення танцю як мистецтва руху та емоційного виразу. Філософія допомагає розкрити природу руху через призму часу, простору та його співвідношення зі світом, дозволяє глибше зрозуміти значення руху як способу комунікації та вираження. Хореографія, як мистецтво руху, відображає сприйняття тіла та його взаємодію зі світом. Феноменологічний підхід до тіла допомагає виявити його специфіку, виразність та сприйняття.

Хореографія представлена як платформа для вираження культурних та соціальних аспектів через рух, а філософія танцю розкриває специфіку культурних ідентичностей та способів сприйняття світу через мову тіла. Вивчення танцю як мови виразу дозволяє розуміти його філософські аспекти, які допомагають виразити ідеї, почуття та концепції через рухи та композицію.

Таке поєднання сприяє не лише більшому розумінню хореографії як мистецтва, але й відкриває нові горизонти для дослідження впливу танцю на культуру, ідентичність, філософію людського існування. Акцентовано, що філософське осмислення руху, тіла та простору в хореографії сприяє розкриттю глибинних емоцій, ідей та концепцій через мову тіла. Дослідження в сфері філософії хореографії розглядає різні аспекти: феноменологічний підхід до сприйняття руху, філософію тіла у контексті виразності та співвідношення зі світом, абстракціоністський вимір руху як засіб вираження емоцій та ідей. Такий підхід дозволяє розширити розуміння хореографії, перетворюючи її на мистецтво, яке виходить за межі простих рухів та стає платформою для вираження філософських концепцій через мову тіла та руху.

В статті виокремлено феноменологію, екзистенціалізм, модернізм, постмодернізм та абстракціонізм, які є філософськими течіями, що відіграли важливу роль у формуванні та еволюції хореографії, надаючи їй нові напрями, техніки та ідеї. Зроблено висновки, що екзистенціалізм акцентує на індивідуальному існуванні, вільній волі та відповідальності за свої власні дії, вплинув на хореографію шляхом підсилення виразності особистості та внутрішніх переживань через рух. У хореографії модернізму присутній відхід від класичних форм і технік у вигляді експериментів з рухом, створенням нових стилів та способів виразності. Постмодернізм характеризується розривом з традиціями, еклектичністю та іронічним ставленням до конвенцій, виражається у поєднанні різних стилів, змішуванні традиційних та сучасних елементів. Абстракціонізм в хореографії - рух до абстракції, де танець не передає конкретну сюжетну лінію, але виражає емоції, почуття, ідеї через абстрактні форми та рухи. Виділені філософські течії сприяли розширенню можливостей у хореографії, дозволяючи хореографам експериментувати з рухами, стилями та концепціями, тим самим розширюючи межі мистецтва.

Ключові слова: сучасна хореографія, філософське підґрунтя, рух, мова тіла, феноменологія, екзистенціалізм, модернізм, постмодернізм, абстракціонізм.

Abstract

Philosophical background of modern choreography

Voronova N.S., Dr Ped., Professor of the Department of Philosophy, History, Social and Humanitarian disciplines, SHEE “Donbas State Pedagogical University”, Sloviansk

Introduction. Modern choreography, like any art, has its own philosophical foundations, which determine its directions, values and perception of the world. The problem statement consists in considering what ideas, philosophical concepts and values influence modern choreography, what aspects of the modern worldview are reflected in dance performances and how this affects the audience's perception. The philosophical basis of modern choreography is an important component that affects the development and expressiveness of art.

The purpose of the article: an attempt to combine philosophy and choreography as two different spheres, but at the same time, mutually complementary. The purpose of the article: to analyze the influence of philosophical concepts on the choreography of the 20th - early 21st centuries.

Methodology: historical and phenomenological approaches.

Results. The combination of philosophy and choreography represents a unique way to understand, express and study dance as an art of movement and emotional expression. Philosophy helps to reveal the nature of movement through the prism of time, space and its relationship with the world, allows a deeper understanding of the meaning of movement as a way of communication and expression. Choreography, as an art of movement, reflects the perception of the body and its interaction with the world. A phenomenological approach to the body helps to reveal its specificity, expressiveness and perception.

Choreography is presented as a platform for expressing cultural and social aspects through movement, and the philosophy of dance reveals the specifics of cultural identities and ways of perceiving the world through body language. Studying dance as a language of expression allows you to understand its philosophical aspects that help express ideas, feelings and concepts through movement and composition. Such a combination contributes not only to a greater understanding of choreography as an art, but also opens up new horizons for the study of the influence of dance on culture, identity, and the philosophy of human existence.

It is emphasized that the philosophical understanding of movement, body and space in choreography contributes to the disclosure of deep emotions, ideas and concepts through body language. Research in the field of philosophy of choreography considers various aspects: a phenomenological approach to the perception of movement, the philosophy of the body in the context of expressiveness and relationship with the world, the abstract dimension of movement as a means of expressing emotions and ideas. This approach allows you to expand the understanding of choreography, turning it into an art that goes beyond simple movements and becomes a platform for expressing philosophical concepts through body language and movement.

Conclusions. The article highlights phenomenology, existentialism, modernism, postmodernism, and abstractionism, which are philosophical currents that played an important role in the formation and evolution of choreography, giving it new directions, techniques, and ideas. It is concluded that existentialism emphasizes individual existence, free will and responsibility for one's own actions, influenced choreography by enhancing the expressiveness of personality and inner experiences through movement. In the choreography of modernism, there is a departure from classical forms and techniques in the form of experiments with movement, the creation of new styles and ways of expression. Postmodernism is characterized by a break with traditions, eclecticism and an ironic attitude to conventions, expressed in a combination of different styles, mixing traditional and modern elements. Abstractionism in choreography is a movement towards abstraction, where dance does not convey a specific storyline, but expresses emotions, feelings, ideas through abstract forms and movements. The selected philosophical currents contributed to the expansion of possibilities in choreography, allowing choreographers to experiment with movements, styles and concepts, thereby expanding the boundaries of the art.

Keywords: modem choreography, philosophical background, movement, body language, phenomenology, existentialism, modernism, postmodernism, abstractionism.

Постановка проблеми

Сучасна хореографія, як і будь-яке мистецтво, має свої філософські підґрунтя, які визначають її напрями, цінності та сприйняття світу. Постановка проблеми полягає в розгляді того, які ідеї, філософські концепції та цінності впливають на сучасну хореографію, які аспекти сучасного світогляду відображаються в танцювальних виставах та як це впливає на сприйняття аудиторією. Філософське осмислення сучасної хореографії висуває питання: як розвивається розуміння тіла та руху у контексті сучасних філософських уявлень; чи є тіло способом вираження ідентичності, емоцій чи соціальних питань у сучасній хореографії; як хореографія відображає наше сприйняття простору та часу у сучасному світі; чи відбивається у танцівниках відчуття спільності або роз'єднаності зі світом через хореографію. Філософські концепції у хореографічних постановках активно використовуються, як от концепції існування, вільної волі, співвідношення індивідуальності та колективу. Соціальні та культурні трансформації впливають на хореографію, роблячи її засобом відображення, критики чи переосмислення сучасних суспільних аспектів. Сформульовані проблеми відкривають двері для дослідження взаємозв'язку між філософією та сучасною хореографією, а також для розуміння того, які ідеї формують це мистецтво та як воно впливає на сприйняття світу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Наукові дослідження цієї проблематики здійснювались в руслі мистецтвознавства. У працях більшості авторів (Пастух В.В., Кохан Т.Г., Васильєва Л.Л., Романко В.І., Білаш П.М., Бернадська Д.П., Шкарабан М.М.) розглядались модерністський та імпресіоністичний танець як важливі етапи в еволюції хореографії, відображаючи нові підходи до руху, виразу та тематики. Мистецтво ХХ століття є періодом бурхливих та радикальних змін у світі мистецтва, в якому розгорнулися численні культурологічні аспекти, що розкрито у працях Безклубенка С.Д. і Афанасьєва Ю.Л. Естетика мистецтва ХХ ст., його течії, напрями і стилі розглянуто в роботах Левчук Л.Т., Лозового Л.В. У ХХ столітті було багато обговорень щодо необхідності оновлення балетної лексики та впровадження нових модерністських виразних засобів (М. Фокін, Ф. Лопухов, К. Голейзовський). Балет, який у певному сенсі був зв'язаний з традицією та стандартами, зазнавав проникливого впливу експериментів та новаторства. Зародження та розвиток ритмопластичної системи, що вивчає взаємозв'язок ритму і пластики у танці, були предметом інтенсивних досліджень Ф. Дельсарта, Е. Жак-Далькроза. М. Шкарабана [1, 4].

Рейзар пропонує авторський огляд філософії сучасного українського мистецтва. «Перманентна революція. Мистецтво України ХХ - початку ХХІ століття» містить поклик на теорію перманентної революції, яку вперше сформулювали основоположники марксизму і згодом розробив Лєв Троцький. Автор використовує це словосполучення як метафору соціяльної турбулентности - стан українського суспільства на межі епох та ідеологій [2].

В. Лукашов розглядає характерні особливості tap dance і modem танцю, можливості функціонування синтезу стилів у хореографії ХХІ століття [3, 74]. О. Плахотнюк досліджує Джаз-танець як феномен художньої культури [4, 74].

Мета статті - дослідити філософські основи мистецтва хореографії XX - початку XXI століття.

Виклад основного матеріалу

феноменологія модернізм абстракціонізм емоційний мистецтво хореографія

Філософський аналіз хореографічного мистецтва тяжіє до етнографічного та антропологічного дослідження: етнографи та антропологи вивчають ритмічність та пластичність у традиційних танцях різних культур, аналізують співвідношення між рухами, музикою та культурними контекстами, досліджуючи, як ці елементи взаємодіють у створенні хореографічних форм. Дослідники вивчають взаємозв'язок між ритмом і пластикою людського тіла, розуміючи, які фізіологічні процеси та механізми дозволяють танцюристам втілювати ритмічність через рух. Хореографи та танцюристи активно розвивають теоретичні концепції, щоб розуміти, як ритм впливає на пластичність рухів у танці. Вони експериментують з ритмічними структурами та їх впливом на естетику та сприйняття. Деякі дослідження використовують нові технології, такі як сучасне обладнання для реєстрації руху та аналізу біомеханіки, щоб детальніше дослідити зв'язок між ритмом та пластикою. Ці дослідження спрямовані на розуміння процесів формування ритмопластичної системи у танці, враховуючи різноманітні аспекти, від культурних та фізіологічних до технологічних та хореографічних. Вони сприяють розвитку нових методів навчання та виконання танцю, а також розширюють наше розуміння взаємодії ритму та пластичності у мистецтві руху.

В становленні та розвитку сучасної хореографії вагомий вплив належить деяким хореографам, що долучилися до зусиль у напрямі оновлення балетної лексики, вводячи нові рухи, елементи та виразні засоби, які відображали сучасність та відповідали новим вимогам аудиторії та культурним тенденціям.

С. Дягілєв - меценат і організатор балету сприяв впровадженню нових модерністських тенденцій у балетну сцену, співпрацював зі значними художниками, музикантами і хореографами свого часу, спонсоруючи вистави, які вводили нові концепції у балет. М. Фокін - хореограф, який працював в Європі та США, ввів нові техніки руху та виразу в балет, виступав за відмову від традиційних па-де-де та інших класичних елементів на користь вираження емоцій через вільніші та експресивні рухи. Дж. Баланшай - хореограф, який активно розвивав балет ХХ століття, експериментував із сучасними темами та стилями, вводячи нові підходи до традиційного балету.

У першій половині XX століття мистецтво переживало епоху модернізму, де художники експериментували з формою та виразом. Експресіонізм у мистецтві, також присутній в музиці та літературі, наголошував на внутрішніх почуттях та емоціях через різноманітні стилі виразності. Починаючи з 1910-х і 1920-х років, аранжування новаторських концепцій та ідей стало важливим у розвитку мистецтва. Сюди входять такі рухи, як кубізм, футуризм, сюрреалізм, конструктивізм, дадаїзм, які поширили рамки інновацій та переосмислення у мистецтві. Період між першою і другою світовими війнами суттєво вплинув на мистецтво. Авангардисти відображали наслідки війни та соціальні трансформації через свої твори, відображали трагедію, стрес та побутові зміни. З часом мистецтво почало віддалятися від зображення реальності та переходити до абстракції та концептуальних ідей. Це відкрило шлях для розвитку абстрактного мистецтва та рухів, які акцентували на ідеї більше, ніж на об'єкти. У другій половині ХХ століття мистецтво стало більш мультикультурним і багатошаровим. Постмодерністське мистецтво намагалося розривати стереотипи та переосмислювати існуючі концепції через підходи, які поєднували різні стилі та культурні впливи.

Модерністський танець виник наприкінці 19-го - початку 20-го століть як реакція на класичний балет та його формалізм. Модерністи поставили завдання звільнити танець від традиційних обмежень, шукати нові способи виразності та індивідуальності. Такі танцюристи, як Айседора Дункан, Рут Сент-Дені, Марта Греїм відкидали корсети класичного балету на користь природних, органічних рухів, використовуючи повсякденні життєві сцени для натхнення. Імпресіоністичний стиль танцю також виник у кінці 19-го століття, він брав ідеї від музичного імпресіонізму та образотворчого мистецтва. Тут було більше фокусу на створенні вражень та настроїв через рух, а не на конкретних сюжетах чи елементах техніки. Хореографи Лой Фулер, Айседора Дункан використовували вільні рухи, щоб передати емоції та створити атмосферу. Ці напрямки відкрили двері для танцю як форми виразності, розширивши рамки традиційного балету та відкривши нові можливості для хореографічного вираження емоцій, ідеї та індивідуальності танцюристів. Вони відіграли ключову роль у розвитку хореографії та підготували ґрунт для подальших експериментів і розвитку сучасного танцю.

Феноменологічний підхід у дослідженнях хореографії акцентує увагу на досвіді та сприйнятті тіла, руху та простору через призму особистого відчуття. Основна ідея полягає в тому, щоб розглядати хореографію не тільки як абстракцію або систему рухів, але й як спосіб вираження особистої унікальності та індивідуальності через тіло та рух. Аналізуючи способи сприйняття тіла та руху, вони можуть розкривати, як люди відчувають та сприймають танець, які емоції викликає рух у глядачів чи виконавців. Феноменологічний підхід дозволяє розглядати, як рух у просторі впливає на сприйняття, емоційний стан людини, охоплює аналіз взаємодії тіла з навколишнім середовищем. Дослідження можуть базуватися на особистих історіях, власному досвіді виконавців, а не тільки на класичних або загальноприйнятих концепціях. Розуміння того, як рух та тіло можуть створювати спільний досвід аудиторії, що спостерігає за виставою, та виконавців є, також, аспектом дослідження. Феноменологічний підхід дає можливість піднятися понад традиційне розуміння хореографії як чисто технічного мистецтва, дозволяє зосередитися на особистому досвіді та сприйнятті мистецтва руху як індивідуальної та унікальної експресії.

У феноменологічному підході в дослідженні хореографії досвід сприйняття тіла вивчається через призму особистого досвіду, емоцій та сприйняття руху. Хореограф може створити танцювальну композицію, яка базується на особистому досвіді, емоціях та сприйнятті власного тіла, де танець відображає власні емоції, переживання або взаємодію з навколишнім середовищем. Дослідження може фокусуватися на сприйнятті руху та його впливі на тіло, емоційний стан. Хореограф створює виставу, спрямовану на експерименти з відчуттями тіла, викликає специфічні відчуття у глядачів через рух та композицію. Деякі хореографічні роботи спрямовані на взаємодію з аудиторією, залучаючи їх до сприйняття руху та його впливу на власне тіло. Особистий досвід сприйняття тіла стає ключовим елементом в хореографії, дозволяючи тілу виражати різноманітність емоцій та індивідуальності.

Хореографічні роботи "The Visitors" (Освальдо Маскеда) представляють собою перформанс, де глядачі прогулюються по кімнатам, в кожній з яких відбувається окремий танцювальний номер. Глядачі можуть вільно обирати, де перебувати і як сприймати кожну окрему частину вистави, створюючи унікальний досвід для кожного з них. "The Cube" (Енн Тереза Де Кеерсмакер): постановка відбувається в прозорому кубі, де глядачі оточують виконавців. Глядачі можуть спостерігати виставу з різних ракурсів і навіть впливати на її сприйняття своїм розташуванням у просторі. "Rite of Spring" (Піна Бауш) - відома постановка, де виконавці взаємодіють з глядачами, запрошуючи їх на сцену або навіть використовуючи їхні реакції у виставі. "Moving Target" (Ліза Нельсон і Джоан Тейнтон) - хореографічна робота створена для галереї мистецтв, де виконавці рухаються в просторі, навколо глядачів, створюючи динамічний іммерсивний досвід. Зазначені роботи демонструють, як хореографи можуть створювати вистави, де взаємодія з аудиторією стає важливою частиною вистави, залучаючи глядачів до процесу та даючи їм можливість впливати на сприйняття і розуміння того, що відбувається на сцені.

Сучасна хореографія розглядає тіло як основний засіб виразності емоцій. Танець використовується для передачі, вираження та відтворення широкого спектру емоцій, почуттів і станів, дозволяючи виконавцям сприймати, відтворювати та передавати їх аудиторії. Філософія тіла у сучасній хореографії підкреслює важливість фізичної підготовки, гнучкості, сили та координації. Здорове тіло виступає основою для створення мистецтва руху, а також сприяє творчому розвитку та виразності. Тіло постає як носій соціальних, політичних і культурних аспектів. Танцюристи використовують рух для вираження ідентичності, політичних поглядів, спілкування з різними культурними спадщинами, темами. Сучасна хореографії дозволяє експериментувати з різними формами тіла та його відношенням до простору, що включає нестандартні пози, використання різних елементів місця вистави або інтерактивні вистави, де тіло взаємодіє з аудиторією або простором навколо себе. Тіло акцентується як складний, многогранний інструмент виразності в хореографії, воно не лише засіб виконання, а й платформа для вираження емоцій, ідеї та спілкування з аудиторією.

Вистава "Babel" (Sidi Larbi Cherkaoui та Damien Jalet) досліджує тіло через призму комунікації та міжкультурного спілкування, використовує різні музичні та танцювальні традиції, щоб показати, як рух може створювати мову, яка перетинає межі культур і епох. У цій постановці "The Rite of Spring" (Pina Bausch) тіло використовується для вираження емоцій та взаємодії з аудиторією, виконавці взаємодіють з глядачами, запрошуючи їх на сцену та використовуючи їх реакції як частину вистави. "Within the Golden Hour" (Christopher Wheeldon) - тут тіло використовується для створення естетичних образів у просторі. вистава експериментує з простором і формами тіла, створюючи складні та граціозні композиції. У "The Movement" (Wayne McGregor) тіло використовується для дослідження взаємодії між рухом, технологією та науковими дослідженнями, хореограф досліджує тіло як платформу для висвітлення наукових принципів, емоцій та рухів. Наведені вистави відображають різноманітність підходів до філософії тіла у хореографії, демонструють, як тіло може бути використане для вираження емоцій, взаємодії з аудиторією, дослідження простору та навіть відображення наукових концепцій через рух і виразність танцю.

Хореографія відіграє значну роль у вираженні культурної ідентичності через рух, танець, вистави. Опрацьовування танцю та рухів різних культур допомагає розуміти, як тіло використовується для вираження унікальних аспектів культурної спадщини. Розвідки показують, як рухи, пози, техніки та танцювальні стилі відображають історію, традиції та цінності певної культури, вказують на взаємодію між традиційними елементами та новаторськими підходами у хореографії. Наведемо традиційні танці, які виражають культурну ідентичність через рух. Хака (Маорі, Нова Зеландія) - це традиційний танець маорі, який використовується для вираження сили, гордості та сплетіння з культурною спадщиною. Рухи, використані в цьому танці, мають глибокі культурні корені та символічне значення для маорі. Фламенко (Іспанія) - виразний танець, який відображає андалузьку культуру. Рухи у фламенко відображають сильні емоції, відчуття гордості та пристрасті, що є важливою частиною культурної ідентичності. Рухи Балійського традиційного танцю (Індонезія) відображають різні аспекти балійського життя, ритуали, міфи та історію народу. Катак (Індія) - один з найстаріших класичних індійських танців, який відображає традиційну культуру та історію країни через різноманітні рухи, жести та виразність. Рухи та ритми в цих танцях не лише передають естетичне задоволення, але і виражають глибокі культурні та історичні аспекти кожної культури. Хореографи використовують традиційні елементи, адаптуючи їх до сучасного контексту, щоб виражати сучасну культурну ідентичність.

Хореографи використовувати національні мотиви, образи, теми для вираження особливостей певної культури, вистави стають засобом підтримки та збереження культурних традицій через танцювальне мистецтво. Сучасна хореографія часто використовує національні мотиви як вихідну точку для створення нових, інноваційних творів. Вистава "Whanau" (Франсуа Чан, Нова Зеландія) поєднує сучасний танець із традиційними маорійськими елементами. Чан використовує традиційні маорійські рухи та музику як основу для створення нового та сучасного хореографічного твору. "Whanau" дозволяє поєднати спадщину та культурні елементи зі сучасністю, відображаючи культурну ідентичність маорі в новому контексті. Цей приклад ілюструє, як хореографи можуть використовувати національні або етнічні мотиви як вихідний пункт для створення нових творів, які поєднують традицію та інновацію, спадщину та сучасність. Це не тільки відображає культурну спадщину, але й відкриває нові шляхи для творчості та вираження культурної ідентичності через сучасний рух.

Мистецтво хореографії впливає на культурний обмін, взаємодію між різними культурами, адаптацію елементів однієї культури до іншої, створення нових синтезів та вираження культурного різноманіття через танець. Це дозволяє культурам зберігати, виражати свою унікальність через мистецтво руху. Хореографія, як мова тіла, може перейти межі мови і культур. Рух та танець відтворюють емоції, ідеї та повідомлення, які можуть сприйматися різними культурами без мовних бар'єрів. Мистецтво танцю створює спільний мовний код, який дозволяє різним культурам співпрацювати та розуміти одне одного через мову руху. Це сприяє підтримці діалогу та взаєморозумінню між різними культурами. Хореографія створює можливості для обміну та поширення нових ідей, технік та традицій між різними культурами через спільні хореографічні проекти та співпрацю, дозволяє культурам відкривати одна для одної нові аспекти через взаємодію та спостереження, що поглиблює розуміння та повагу до культурних відмінностей. Проект "Motion Bank" (Германія) спрямований на дослідження рухів, танцю через співпрацю хореографів та танцівниць з різних країн, культур. Результатом є створення онлайн-бібліотеки танцю, де записані та представлені різні хореографічні рухи та їх аналіз. Хореограф Сіді Ларбі Шеркауі співпрацював з традиційними танцюристами з Марокко для створення вистави "Eastman Sidi Larbi Cherkaoui" (Бельгія-Марокко), яка поєднує традиційні танці з сучасними хореографічними елементами. Проект "Bridging Europe Asia Dance Project" (Туреччина - Європа) об'єднав хореографів та танцівників з різних країн для спільного створення та виставлення хореографічних робіт, які поєднують унікальні культурні елементи. Описані проекти демонструють спільність танцю як мови, яка може об'єднувати різні культури та сприяти обміну досвідом та традиціями через хореографію. Їхня мета - не лише створення нових вистав, але й сприяння взаєморозумінню та поглибленню взаємодії між культурами через танець. З філософської точки зору, хореографія допомагає зменшувати культурні бар'єри, створюючи спільну мову, в якій культури можуть взаємодіяти, обмінюватися та вчитися одна від одної, вона стає платформою для спільної творчості.

Хореографія, як мистецтво руху, транслює різноманітні філософські концепції через вистави, танці. Деякі хореографічні твори втілюють екзистенціалізм, виражають внутрішній світ людини, її пошуки сенсу, відчуття вільності чи обмеженості, поглиблюють розуміння існування та пошуки сенсу. Хореографія досліджує роль гендеру, виражаючи питання статевої ідентичності, рівності та емансипації через рух і виразність танцю. Багато хореографічних творів ставлять на передній план тіло як мову, вираз, який може комунікувати ідеї, емоції та концепції, що розкриває філософію тіла, його співвідношення з оточуючим світом. Танці можуть виражати взаємодію людини з природою, відображати гармонію чи конфлікт, сприйняття природи через рух. Хореографічні твори відображають принципи медитації через рух, виражаючи спокій, рівновагу та внутрішній спокій. Ці концепції віддзеркалюють, як хореографія може бути платформою для вираження філософських ідей, відкриваючи шляхи для висловлення та сприйняття різних аспектів людського буття та філософських концепцій через рух та танець.

Аутентичний Рух («Authentic Movement») - медитативний підхід до хореографії через рух, використовується як форма медитації через рух, що спрямована на внутрішню самопізнання та виявлення емоцій через танець. У цій практиці людина рухається вільно, виконуючи рухи, які виникають з внутрішньої потреби чи почуттів. Це може бути медитативним процесом, де особа дозволяє собі вільно рухатися, слідуючи власним тілесним відчуттям і емоціям без попереднього планування чи структури. Учасники практики занурюються у власний внутрішній світ, відкривають для себе нові відчуття, виявляють приховані емоції і навіть роблять відкриття щодо своїх психологічних станів. Такий підхід не лише дає можливість тілу вільно виражати свої потреби, але й допомагає розкривати глибинні емоції, досліджувати внутрішній світ та розвивати свідомість про себе через рух. Ми навели лише один із способів, які показують, як хореографія може стати інструментом медитації через рух, щоб допомогти людям виявити, відчути та розуміти свій внутрішній світ та емоції.

Постмодернізм у хореографії - напрям, який виник у другій половині ХХ століття та відрізняється від класичних та модерних підходів. Він позначив зміну в способі створення, вираження та сприйняття хореографії. Постмодерністська хореографія відхиляється від стандартних стилів та норм, використовуючи елементи різних технік і стилів, комбінує та використовувати різні естетики, рухи, техніки, розмиваючи межі між традиційними жанрами. Постмодерністська хореографія нерідко ставить на перше місце концепцію чи ідею за допомогою рухів, які можуть бути менш виразними або більш абстрактними, ніж у класичних чи модерних танцях. Вона сприймає тіло та простір як гнучкі та еластичні, дозволяючи експериментувати з різними формами, напрямками руху та використанням простору. Часто постмодерністська хореографія відображає критичний підхід до суспільних норм та цінностей, включає елементи гумору або іронії, спрямовуючись на розуміння певних аспектів культури чи суспільства. Абстракціонізм у хореографії - напрям, який акцентується на абстрактних формах, рухах та виразі, відокремленому від конкретної сюжетної лінії чи повідомлення, виражає почуття, емоції та ідеї через абстрактні, неспецифічні рухи. У виставах абстракціоністської хореографії відсутній сюжет чи історія, яка викладається через рух. Замість цього, акцент робиться на виразному відображенні емоцій, станів, абстрактних понять. Абстракціоністська хореографія відкриває можливості для використання незвичайних форм та структур рухів, експериментування з простором, ігноруючи звичайність, конвенційність.

Висновки

У ХХ - початку XXI століттях хореографічна культура пережила значні зміни та розвиток, що вплинуло на різноманітність стилів, підходів та поглядів на філософію мистецтва хореографії. У першій половині ХХ століття хореографія рухалася в напрямку модернізму, де хореографи експериментували з новими формами виразності, звільненням від класичних канонів та традицій. Рух до абстракції, нові погляди на тіло та простір відкрили шлях для новаторських підходів. Балет також переживав еволюцію, включаючи в себе нові експерименти та модернізацію класичних форм. Хореографи почали поєднувати класичні техніки з сучасними підходами, щоб створити нові види вистав. Деякі хореографи увійшли до експресіоністського руху, використовуючи танець для вираження соціальних тем, політичних поглядів та емоцій, що дозволило виступити з актуальними питаннями та звернути увагу на проблеми суспільства.

У другій половині століття виникли нові стилі, як от сучасний танець, постмодернізм, абстракціонізм. Напрями ґрунтувалися на більш вільному та експериментальному підході до хореографії. Постмодернізм відкрив нові можливості для творчості, вираження індивідуальних та колективних ідей через рух, відобразив відмову від єдиного стандарту, відкриття для різноманітності, дозволяючи танцювальному мистецтву стати платформою для експериментів, творчості, різноманітності виразу. Абстракціоністська хореографія наголошує на емоційній та психологічній виразності через рухи, які не мають прямого відображення, конкретного образу, дії. Абстракціонізм в мистецтві танцю пов'язаний з музичним супроводом, або навіть створюється без нього, використовуючи звукові експерименти для підкреслення абстрактності вистави. Абстракціонізм у хореографії створює простір для творчості та інтерпретації, дозволяючи глядачам самостійно відчути та тлумачити те, що вони бачать, через власні емоції та сприйняття.

Хореографія XX - початку XXI століть розвивалася завдяки новим технологіям у сфері відео, освітлення та мультимедіа, що відкрило нові можливості для творчості та використання візуальних ефектів у виставах. У цілому, ХХ - початок XXI століття - період значних змін у хореографічному мистецтві, де відбувалося постійне розширення меж та пошук нових форм, філософського його осмислення, що дає поштовх для подальшого розвитку та трансформації.

Перспективи подальших розвідок. Дослідження філософських основ хореографії є захоплюючим та перспективним напрямом, який може мати вагомий вплив у розумінні та розвитку мистецтва танцю, тіла, включаючи його сприйняття, вираження та взаємодію зі світом. Принагідно зауважимо, що глибше дослідження того, як рух і танець впливають на сприйняття та свідомість, використання феноменологічних методів для розкриття внутрішнього світу та дослідження відношень між тілом, рухом та свідомістю є перспективним. Розгляд аспектів соціальних та політичних проблем через танець та його виразність: вплив хореографії на формування культурних ідентичностей, способу сприйняття різних культур через мову тіла. Дослідження руху в контексті часу, розуміння його тимчасової природи та співвідношення із сприйняттям часу у хореографії. Подальше поєднання хореографії з філософією, психологією, культурологією та іншими галузями розширює інтердисциплінарність наукових розвідок. Окреслені напрямки відкривають нові можливості для розуміння та розвитку хореографії як мистецтва руху та виразу, сприяючи не лише технічному, але й філософському розумінню та вдосконаленню цього виду мистецтва.

Література

1. Шариков Д.І. Сучасна хореографія як феномен художньої культури ХХ століття: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. мистецтвознавства: спец. 26.00.01 - Теорія й історія культури / Д.І. Шариков. - Київ: КНУКіМ, 2008. - 22 с.

2. Рейзар. Перманентна революція. Мистецтво України ХХ - початку ХХІ століття / Рейзар // Krytyka №1-2, 2021р. - 20-20с.

3. Лукашов В.О. Синтез в мистецтв сценічної хореографії / В.О. Лукашов // «Молодий вчений». №10 (74), жовтень, 2019 р. С. 74-78.

4. Плахотнюк О.А. Джаз-танець як феномен художньої культури: дис. ... канд. мистецтвознавства: 26.00.01 «Теорія й історія культури»; ЛНУ ім. Івана Франка. Львів, 2016. 295 с.

References

1. Sharykov D.I. (2008). Suchasna khoreohrafiia yak fenomen khudozhnoi kultury ХХ stolittia [Modern choreography as a phenomenon of artistic culture of the 20th century], Extended abstract of candidate's thesis. Kyiv: KNUKiM [in Ukrainian].

2. Reizar. (2021). Permanentna revoliutsiia. Mystetstvo Ukrainy ХХ - pochatku stolittia [Permanent revolution. Ukrainian art of the 20th and early 21st centuries]. Krytyka - Critics, №1-2, 20-20. [in Ukrainian].

3. Lukashov V.O. (2019). Syntez v mystetstv stsenichnoi khoreohrafii [Synthesis in the arts of stage choreography]. Molodyi vchenyi - Young scientist - No. 10 (74) - October, 2019, pp. 74-78.

4. Plakhotniuk, O.A. (2016). Dzhaz-tanets yak fenomen khudozhnoi kultury [Jazz dance as a phenomenon of artistic culture]. Candidate's thesis. LNU im. Ivana Franka. Lviv. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.Ru