Авторський фільм і проблема колективного авторства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Авторський фільм і проблема колективного авторства

Галина Погребняк

Відомо, що кіновиробництво передбачає злагоджену й послідо - вну роботу творчого колективу. При цьому колективний характер творчості в процесі створення фільму по-новому ставить питання авторства, індивідуальної, особистісної творчості кожного із учасників знімальної групи. Кожний з них вносить свій вклад в створення цілісного художнього образу фільму і в цьому відношенні є одним з авто - рів фільму [8, с. 29].

Зважаючи на колективний характер творчості в кіно як надзвичайно багатої знакової системи [2, с. 13], слід брати до уваги той факт, що на законодавчому рівні авторське право на фільм, як певної авторської моделі світу, поширюється на кількох учасників творення кінематографічного продукту: режисера, сценариста, оператора, композитора, художника, що не заперечує специфіку суб'єктивного погляду кінорежисера на світ, який оточує й водночас проникає в нього. Важливою, на наш погляд є думка Е. Єфимова, котрий вважає, що попри те, що чимала частина учасників «кіновиробництва виявляють значний вплив на увесь творчий процес, і кожний з них є своєрідним співавтором фільму, їхня творчість все більше підпорядковується єдиному авторському задуму, єдиному надзавданню, висунутому ав- тором-режисером, котре вони можуть суттєво розвинути й збагатити. Авторський фільм можуть створити тільки однодумці в мистецтві, що разом вирішують поставлене автором-режисером завдання» [4, с. 92]. Суголосне висловленій думці й міркування Л. Зайцевої, котра пере - конана, що «колектив однодумців (а нині це в усіх галузях -- найпер- спективніша творча структура) успішно вирішує проблему авторства в кіно. Причому, не за допомогою режисерської «диктатури», а саме в творчості колективу художників, що вміють професійно виразити єдиний -- «авторський» -- задум [5, с. 5].

Отож, автор-творець як очільник складного тривалого й багато- етапного процесу фільмовиробництва, вдаючись до послуг співавторів (оператора, художника, композитора, звукорежисера), презентує на екрані по суті колективне авторство. Режисер-автор зводить в єдине ціле багато кінопрофесій, підпорядковує енергію і можливості десятків людей так, щоб створити цілісний кінотвір. І, що закономірно, якщо фільм ставить самобутній майстер, то виграють усі, хто з ним працює, оскільки його соратниками завжди будуть -- талановитий художник, прекрасний композитор, неперевершений оператор, цікаві актори тощо [9, с. 26]. Тож, можемо зробити висновок, що режисер - автор аж ніяк не може бути сторонньою особою по відношенню до народження кінематографічного продукту й водночас не завжди прагне до ототожнення власної особи з головним чи то другорядними героями. Хоч іноді автори-творці, навмисно з'являючись у кадрі в щонайдрібнішій епізодичній ролі (так званому камео, що перекладається з англійської мови як мініатюрний чи то епізодичний) й пере - слідуючи мету бути упізнаним глядачами, а не лише дарувати попу - лярність акторам, разом з тим, не прагнуть ототожнювати персонаж (над яким навмисне кепкують) з власним «Я».

Цікавим, на наш погляд, є той факт, що закріпленим законодавчо співавтором в кіно вважається співавтор сценарію, а також другий ре- жисер-постановник (у разі, якщо у фільмі два або більше саме режисе- рів-постановників), як то: Г. Козинцев-Є. Трауберг, брати С. та Г. Васильєви), О. Алов-В. Наумов, О. Міндадзе-В. Абдрашитов, брати Дж. та І.Коени, брати Е. та Л. Вачовські та інші. колективний характер творчість фільм

Отож, існує стійке переконання, що «без однієї людини, уява якої народжує майбутні образи (зображення), фільму б не склалося. Це, звичайно ж, режисер, який і сценарій обирає, або ж сам його пише, і збирає знімальну групу, і монтаж контролює» [1, с. 15], своєрідно й часом непередбачувано моделюючи кінематографічними засобами відображуваний ним світ, презентований неповторними авторськими кінообразами. Так, приміром, В. Горпенко, аналізуючи творчість О. Довженка, відзначає, що митець, подорожуючи західноєвропейськими країнами 1930 року «конкретизує обов'язкову умову здійснення права режисера бути головним організатором і автором фільму -- наявність детальної класифікації матеріалу, що визначатиме суть і факт готового фільму. Цим матеріалом, за Довженком, передусім виступає сценарій» [3, с. 97].

Фільм це модель, що, пройшовши уявну стадію задуму і її вербальне втілення в кіносценарії, постає як матеріально реалізована кінематографічна система, котра, відображаючи чи відтворюючи в пев- ному сенсі об'єкт мистецтвознавчого дослідження, здатна заміщати його так, що вивчення моделі дає нову інформацію про досліджуваний мистецький об'єкт. При цьому фільми, де з найбільшою силою і яскравістю виявляється своєрідне бачення світу непересічним, талановитим режисером, прийнято називати авторським [8, с. 29].

Своєю чергою, «суб'єктом моделювання постає творча особистість -- митець, який у художньо-образній формі виявляє своє світо- відношення» [6, с. 135], і, беручи до уваги факт існування численних моделей певного об'єкта, виділяє цікаві саме йому ознаки, ставить свою мету моделювання і створює за допомогою специфічної кіномо- ви власну кінематографічну модель, яка одночасно відображає суб'єктивні й загальні, уявно виділені сторони явища у всіх його різноманітних і складних властивостях. З огляду на сказане, проблема особливостей моделювання дійсності в кіномистецтві, так само, як і в літературі, тісно пов'язана з постаттю автора, що, по суті, є універ - сальною категорією, «оскільки у творі немає жодного елемента, який не пройшов би крізь призму авторської свідомості» [7, с. 168].

Література

1. Брюховецька Л. Кіномистецтво: навч. посіб. Київ: Логос, 2011. 391 с.

2. Будет ли у кино второе столетие? («Круглый стол» журнала «Киновед - ческие записки» на Международном кинофоруме «Арсенал»-Меллуджи, октябрь, 1990) // Киноведческие записки. Москва: ВНИИК, 1990. Вып. 9. С. 4-18.

3. Горпенко В. Г. Історична динаміка термінології сучасних екранних мис - тецтв (О. Довженко. Теоретичні погляди) // Вісник КНУТКіТ імені І. К. Карпен- ка-Карого. 2015. № 16. С. 95-105.

4. Ефимов Э. М. Искусство экрана: истоки и перспективы. Москва: Ис - кусство. 1983. 253 с.

5. Зайцева Л. А. Авторский фильм-замысел // Вопросы теории и истории кино: сб. науч. трудов. Москва,1978. С. 3-25.

6. Зубавіна І. Б. Художнє моделювання екранного хронотопу як засіб кінематографічної репрезентації світу // Мистецтвознавство України. Київ: СПД Кравчук В. К., 2010. Вип. 11. С. 133-140.

7. Копейцева Л. П. Проблема автора та авторської позиції в сучасному літературознавстві // Наукові записки Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди. 2009. № 2 (1). С. 168-173.

8. Нечай О. Ф. Основы киноискусства: учеб. пособие. Москва: Просвеще - ние, 1989. 288 с.

9. Погребняк Г. П. Авторський кінематограф крізь призму мистецької особистості. Київ: НАКККіМ, 2012. 128 с.

Размещено на Allbest.ru