Американський постмодерний театр

Размещено на http://www.allbest.ru/

Американський постмодерний театр

Шваб Л.П.

кандидат історичних наук

доцент кафедри всесвітньої історії

Волинського національного університету імені Лесі Українки

Анотація

театр постмодерний мистецтво

У головній прикметі 1960-х рр. - опорі традиційній культурі, - ключову роль зіграв «Живий театр». Свого піку, який, досягнув в 1968 р. з появою на сцені вистави «Рай сьогодні». У виставі вперше задіяно нововведення, згодом узвичаєне в театральному мистецтві, - пряме зіткнення із публікою. 1971 р. Джудіт Маліна та Джуліан Бек записали, що зіткнення було спробою визначити перепони у кожну хвилину дії й подолати її. Отож перша перепона - це сама Культура (треба розуміти панівна культура), яку долає Естетична Атака. Остання перепона - Застій, яку долає Поштовх. А все разом об'єднане поняттям Революційна Зміна, перешкоджання котрим теж вважається перепоною, яку треба долати [4, с. 11-12].

У середині 1970-х рр. панівна ідеологія поглинула все те, що вважалося їй супротивним: старе й нове злилися в модифікований панівний стиль (щоправда американський мистецтвознавець і есеїст Гілтон Кремер вважав цей новий стиль поразкою Опору). Міркування Елінор Фукс про постмодернізм дають зрозуміти, що все ж руйнування традиційних границь, захоплення театру власними артефактами, прийомами і стилями і є найбільш слушним поясненням, чому такий театр називається постмодерним. Історичні культурні цінності за два десятиліття поспіль геть вийшли із людського життя. Відтоді усе набувало значення «пост-»: «ми постіндустріальні, посткапіталістичні, постгуманістичні, посткапіталістичні, навіть посткогнітивні» [3], - писала вона.

Коли ж зазнав краху Східний блок (1989, 1991 рр.) і холодна війна закінчилася, єдиною наддержавою у світі виявилися Сполучені Штати Америки. У країнах, що потерпали від серйозних економічних негараздів, театральне життя закінчилося. В інших державах театри мусили пристосуватися до нового економічного становища, що здебільшого передбачало значне скорочення державних дотацій для мистецтва. Проблеми, що їх спричинили тогочасні події, надихнули драматургів розповісти про них у своїх п'єсах, а режисерів - поставити спектаклі в радикально іншому тлумаченні.

1990 р. з'явилася перша веб-сторінка, позначивши новий напрям у технологічній революції, який мав неабиякі наслідки й для театру. До кінця століття ця технологія подарувала театрові найдешевші знаряддя для реклами, маркетингу та комунікації. Вона також надихнула на нові підходи для створення складних візуальних ефектів: «тепер можна було дивитися, як Ромео в Лондоні грає сцену з Джульєттою в Берліні» [6, с. 578]. Водночас ця технологія виробила нові форми розваг - як колись кіно, радіо і телебачення. Тепер глядачі сподівалися від спектаклю чогось нового, а театр отримав ще одного конкурента. Одним із перших на новий виклик відреагував театр «Метрополітен-Опера» у Нью-Йорку, який від 2007 р. почав показувати скорочені версії окремих постановок у вибраних кінотеатрах міста. Подібні проекти обмірковували провідні бродвейські театри.

Терористичні напади на Всесвітній торговий центр в Нью-Йорку та Пентагон у Вашингтоні 11 вересня 2001 р., а також теракти в Індії, Чечні, Індонезії, Росії, Колумбії, Іспанії, Англії, Туреччині та в інших державах ускладнили відносини між західними й ісламськими фундаменталістами. Зважаючи на це, чимало країн вжили заходів, щоб гарантувати безпеку, що спричинило запеклі суперечки з приводу громадянських свобод.

Найбільш спірне питання в 1990 р. стосувалося фінансування мистецтва. Саме завдяки державним дотаціям у 1960-х рр. в США створилася сила-силенна театрів. Національний фонд мистецтва незмінно залишався у центрі суперечок, позаяк завжди лунали сумніви щодо того, чи має держава право (і обов'язок) спонсорувати мистецтво, особливо, коли втрачені стандарти пристойності. Попри критику Національний фонд мистецтв користувався значною державною підтримкою, яка потроху зростала, й у 1992 р. сягнула 175,9 млн. доларів, виділених із федеральної скарбниці. На кожного громадянина США припадало по 70 центів. Утім довіра до Національного фонду мистецтв почала згасати, коли в 1992 р. четверо митців у жанрі перформансу - Тім Міллер, Джон Флек, Голлі Г'юз та Карен Фінлі, які відверто описували секс, статеві ролі та владу у своїх творах, отримали індивідуальні гранти. Розпочалася гостра дискусія, чи має держава витрачати кошти платників податків на мистецтво, яке багато хто вважав непристойним. Конгрес швидко ухвалив закон, що грант буде надано тільки тоді, коли враховуватимуться загальні норми пристойності. Ґранти для перформерів скасували, а програму підтримки Національного фонду мистецтв для окремих митців призупинили. В Конгресі далі сперечалися щодо фонду, урізали його бюджет до 98 млн. доларів у 2000-му р. Урізані дотації частково покривали уряди штатів, міська влада, приватні фонди і компанії. Благодійний фонд Лоріс Дюк і Фонд Ендрю Меллона розпочали проект «Театральна ініціатива», який мав на меті допомогти неприбутковим театрам. Удвох вони інвестували у проєкт 38,6 млн. доларів [2]. Тим часом бюджет Національного фонду мистецтв у 2007 р. становив 124,4 млн. доларів, що був п'ятнадцять років тому; в 2022 р. він становить 201 млн. доларів [5].

Майже 350 неприбуткових театрів у США входять до Спілки театральних діячів. Хоча федеральна підтримка скорочується, більшість театрів добре стоять на ногах не мають збитків. Багато з низ збудували нові приміщення або значно поліпшили свої поточні умови. Театр Ґатрі у Міннеаполісі, який очолює Джо Давлінґ, відкрив 2006 р. новий комплекс із трьох театрів. 1999 р. Чиказький шекспірівський театр, який очолює Барбара Ґейнс, відкрив нове приміщення на пірсі Неві Пієр; знаменитий чиказький Театр Ґудмена під керівництвом Робетра Фоллса відкрив новий комплекс 2001 р. та ін. [6, с. 578].

Багато університетських містечок по всій країні відкрили театральні центри вартістю кілька десятків мільйонів доларів або оголосили про свій намір утворити такі осередки. У Лос-Анжелесі, де розташовані 175 професійних театрів, усесвітньо відомий архітектор Френк Ґері спроектував театр Роя та Едни Дісней Каліфорнійського інституту мистецтв, який відкрився 2004 р., у межах свого концертного залу імені Волта Діснея. І це тільки показові взірці проектів, які стартували на початку 2000-х рр. Найзнаменитішим у світі американським режисером залишається Роберт Вілсон. Від 1990 р. він ставить від восьми до дванадцяти прем'єр щороку по цілому світу. Він інсценізував чимало славетних творів, як-от «Смерть Дантона» Бюнхера (2003), «Замок Синьої Бороди» Белли Бартока (1995), «Гру снів» Стрінберґа (1998) та багато інших.

Енн Боґарт - одна з найскладніших режисерок Америки. Вона часто будує сценарій за принципом «п'єса у п'єсі», змушуючи глядачів сприймати твір у новому світлі. Це яскраво простежується на прикладі спектаклю «Південь Тихого океану», дія якого відбувається у клініці для психічно невріважених ветеранів війни. Боґарт разом із японським режисером і теоретиком акторської гри Тадасі Судзукі заснували міжнародний театральний інститут у Саратозі, в якому готують акторів та організовують різноманітні симпозіуми. Кредо Боґат - «розшматована акторська гра», позаяк і світ у якому ми живемо - «розшматований» [1].

Мірилом якості американського театру, як багато хто вважає, залишається Бродвей, попри те, що в середині 1990-х рр. тільки 10 відсотків постановок, які там показували, походили з інших театрів. Найдовше на Бродвеї йшов мюзикл 1996 р. «Кішки» Ендрю Ллойда Веббера - 7 тис. 485 спектаклів. Інші мюзикли були менш поплярні, проте «Міс Сайґон» припинили показувати 2000-го р., коли вже відбулося 4 тис. 100 спектаклів [6, с. 585].

Розвиток Бродвею став привабливішим завдяки Проектові розвитку 42-ої Авеню, програма для підтримки розвитку міста і держави, затверджена 1984 р. Проект перетворив занедбаний міський простір на славну пам'ятку, якою був Бродвей на початку ХХ ст. Відродження Бродвею надихнуло на зміни сусідній Театральний ряд, у якому зосередилися позабродвейські театри. Належну репутацію підтримували інші позабродвейські театри - Громадський театр та ін.

У 1990-х рр. американський театр ставав дедалі різноманітнішим. У ці роки особливу похвалу критики заслужили азійсько-американські драматурги - Хан Он, автор пєси «Пєс із Лос-Анджелеса» (1993) (натоді авторові було 25 років), Джесіка Хедждорн досягла успіху завдяки адаптації свого роману «Пожирачі псів» (1998) про життя в Манілі за часів президентства Фердинанда Маркоса та ін.

Американський постмодерний театр показує стабільність розвитку і процвітання. Сила-силенна театральних труп із постійним репертуаром працюють з різними театрами. Більшість театрів запрошували режисерів хоча б на декілька спектаклів. Глядачі відвідують театри з постійною наполегливістю. На постановці «Тантал» вони споглядали за дійством за мотивами грецьких міфів на сцені десять з половиною годин. Так вони шанували не тільки режисера Джона Бертона, але й театральне мистецтво, якому, як видно, ніколи не буде завершення.

Список використаних джерел

1. ANNE BOGART with Tara Ahmadinejad. URL: https://brooklynrail.org/2020/07/theater/ANNE-BOGART-with-Tara-Ahmadinejad (дата звернення: 01.02.2022).

2. Duke, Mellon Foundations Support Ensemble Theaters Through New Initiative. Apr. 2006. URL: https://philanthropynewsdigest.org/news/duke-mellon-foundations-support-ensemble-theaters-through-new-initiative (дата звернення: 01.02.2022).

3. Fuchs E. The death of the characterhttps. URL: https://books.google.com.ua/books?id=L6ktDQAAQBAJ&pg=PA169&lpg=PA169&dq=death+of+the+character+theatre+communications+1983&source=bl&ots=nDLxeqUqiU&sig=ACfU3U3slKNydjYPP9EOi0Tdba12XEo8Qw&hl=ru&sa=X&ved=2ahUKEwibx9nt2tz1AhW (дата звернення: 31.01.2022).

4. Malina J., Beck J. Living Theatre. New York: Random House, 1971. 154 s.

5. National Endowment for the Arts Budget Request for Fiscal Year 2022 Submitted to the Congres. May 2021. URL: https://www.arts.gov/sites/default/files/NEA-FY22-Cong-Budget-and-Performance-Plan.pdf#:~:text=The%20National%20Endowment%20for%20the,the%20table%20on%20page%2033 (дата звернення: 01.02.2022).

6. Брокетт О., Гілді Ф. Історія театру. Львів: Літопис, 2014. 729 с.

Размещено на Allbest.ru