Історичні передумови європейських культурних впливів на українських землях у складі Австро-Угорської імперії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Історичні передумови європейських культурних впливів на українських землях у складі Австро-Угорської імперії

Ільчук Руслан Тарасович,

аспірант Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв

Метою нашого дослідження є аналіз культурного впливу на українське населення західноукраїнських земель у складі Австро-Угорської імперії, виявлення передумов для сприйняття українцями високого рівня здобутків тогочасної європейської культури і їх значення для розвитку української культури.

Важливість та актуальність розгляду цієї теми обумовлюється необхідністю вивчення культурного надбання українцями західноукраїнських земель в історичному процесі взаємодії з сусідніми культурами та їх значення для збереження української ідентичності. Загальний історичний аналіз розвитку української культури в зазначений період дозволяє стверджувати, що конкретні впливи культур народів Австро-Угорської імперії на розвиток української культури розглядалися недостатньо.

Для всебічного розкриття теми нами застосовувалися як загальнонаукові, так і спеціально-історичні методи:хронологічний, порівняльно-історичний, синхронний, діахронний (періодизації), статистичний та метод актуалізації наукового пізнання.

До історичних передумов культурних впливів європейських культур на розвиток української культури слід віднести, насамперед, особливості географічного та геополітичного положення західноукраїнських земель, їхнє перебування у складі однієї держави - Австрійської, а згодом (від 1867 р.) Австро-Угорської імперії, відносно демократичний адміністративний та політичний устрій, відносно високий рівень розвитку освіти, духовно- релігійна рівноправність католицької і української уніатської церков.

Слід розглянути детальніше означені передумови, конкретизувати генезу української культури, що розширить уявлення про її самобутність в цих унікальних історичних умовах.

До складу Австро-Угорської імперії входили Східна Галичина, Північна Буковина та Закарпаття, це приблизно 15% українських земель, які належали до різних адміністративних одиниць імперії. Так, східногалицькі землі (де більшість становили українці) і західногалицькі землі (де більшість становили поляки) потрапили в одну адміністративно-територіальну одиницю, названу «Королівством Галичини і Ладомерії» зі столицею в місті Львові. «Королівство...» поділялося на 18 округів (дистриктів), з яких 12 становили українську частину краю. Окремим округом до 1861 р. входила Буковина (також без етнічного поділу, хоча у Північній Буковині переважало українське населення, а Південній - румунське). Закарпатська Україна підпорядковувалася Пожонському намісницькому управлінню Угорського королівства. у соціальному та культурному сенсі домінуючою верствою у Галичині залишалися польські поміщики, на Буковині - румуни, а в Закарпатті - мадяри [1]. культура західноукраїнський австро угорська імперія

Перебування в одній державі неодмінно сприяло різностороннім контактам у сфері культури, користуванню досягненнями в галузі культури і мистецтва, взаємозбагаченню надбаннями національних культур народів, що входили до складу імперії.

Австро-Угорська імперія була конституційною монархією, в якій проголошувалися основні громадянські права і свободи та політична рівноправність усіх націй. Українці мали право певної участі в політиці та мовно-культурні можливості для розвитку.

У першій половини XIX століття під впливом революційно-демократичних перетворень, що охопили Європу, відбувалося національно-культурне відродження західноукраїнських земель. Австрійський уряд сприяв становленню українського шкільництва. Існувала система україномовної початкової шкільної освіти, українські народні школи, українські гімназії, читалися українські лекції у Львівському та Чернівецькому університетах, що, певним чином, активізувало процеси національного самоусвідомлення українців, окреслило суспільно- політичний напрям діяльності української інтелігенції. Прогресивне значення мало створення політичних і науково-культурних інституцій: «Головна руська рада», «Галицька матиця», «Народний дім». Вони сприяли розвитку національної культури, освіти, видавничої справи. 1868 року у Львові засновано товариство «Просвіта», яке стало центром поширення освіти серед народу [2].

Культурно-просвітницьку діяльність очолювало греко-католицьке духівництво. Осередками просвітництва стали духовні семінарії у Львові та Перемишлі, Коломийська гімназія, ліцей на Буковині.

В Галичині будителями національної свідомості були вихованці Львівської семінарії М. Шашкевич, І. Вагилевич, Я. Головацький. Вони заснували (1833) прогресивний гурток «Руська трійця», що мав за мету сприяти розвитку української літератури та культури. Члени гуртка уклали збірку поезії «Син Русі», видавали фольклорно-літературну збірку «Зоря», друкували літературний альманах «Русалка Дністрова».

Вагомий внесок в українське національно-культурне відродження на Закарпатті зробив О.Духнович - греко-католицький священик, письменник, педагог, історик, етнограф.

Взаємному культурному розвитку в духовно-релігійному відношенні сприяла рівноправність католицької і уніатської церков. Було створено Галицьку метрополію та Мукачівську єпархію [3].

Слід хоча б коротко розглянути окремі напрями розвитку культури західноукраїнських земель означеного періоду, зокрема, музичного мистецтво, яке асоціюється з іменами одного із перших українських професійних композиторів Галичини М. Вербицького - автора музики національного гімну «Ще не вмерла Україна», А. Вахнянина - організатора й керівника музично-хорових товариств «Боян», «Торбан», засновника й першого директора Львівського музичного інституту ім. М. Лисенка, автора першої в Галичині опери «Купало», С. Воробкевича, композитора, письменника і педагога з Буковини, хоровий доробок якого становить понад 400 музичних творів, більшість з яких написані на його власні тексти. Зразки професійної національної музики створив І. Лавровський - автор багатьох хорів, пісень, музики до драматичних вистав [4].

У сфері живопису слід назвати художників К. Устияновича («Бойківська пара», «Шевченко на засланні»), Т. Копистинського («Гуцул з Липовиці», «В селянській хаті»), І. Труша (побутові картини, пейзажі, портрети, зокрема, портрет Лесі Українки) [5].

Скульптуру репрезентували талановиті майстри П. Війтович (скульптурні групи львівського театру опери та балету), А. Попел, М. Паращук, (пам'ятник А. Міцкевичу) та ін.

Розвиток театрального мистецтва пов'язаний із львівським Руським народним театром (1864). Його очолив О. Бачинський. Репертуар театру складався з творів наддніпрянських та західноукраїнських письменників і драматургів.

Узагальнюючи наслідки культурного впливу європейських народів у складі Австро- Угорської імперії на розвиток української самобутньої культури та поступового взаємного зближення культур, зазначимо, що, навіть, в умовах бездержавного існування українці зберегли національно-культурну ідентичність, створили сприятливі умови для формування української етнічної державності.

Подальше вивчення цього важливого, але малодослідженого періоду в історії української культури дасть змогу заповнити прогалини в наявній історіографії, доповнить і розширить науковий напрям вивчення генезису української культури загалом, сприятиме розширенню уявлень щодо єдності української культури з надбанням інших європейських культур.

Література

1. Греченко В.А. Історія української культури : навч. посіб. Київ, 2013. 351 с.

2. Хома І. Я. Історія української культури : навч. посіб. Львів, 2013. 353 с.

3. Українська греко-католицька церква. Історія (кін. XVIII - XX ст.). URL: https://risu.ua/ ukrajinska-greko-katolicka-cerkva-istoriya-kin-xviii-xx-st_n50119 (дата звернення: 08.05.2023).

4. Сахарчук Р. В. Многоліття в музичній культурі Галичини другої половини XIX - першої половини XX століття. Вісник КНУКіМ. Мистецтвознавство. 2017. № 37. С. 258-268. URL: https://doi.org/10.31866/2410-1176.37.2017.155651 (дата звернення: 08.05.2023).

5. Бобош Я. Мистецьке життя Львова кінця XIX - початку ХХ століття: теоретичні концепції та творча практика. Вісник Львівської національної академії мистецтв. 2018. № 30. С. 220-226. URL: https://lnam.edu.ua/files/Academy/nauka/visnyk/pdf_visnyk/30/31.pdf (дата

6. звернення: 08.05.2023).

Размещено на Allbest.ru