Дослідження комунікативних особливостей творів сучасної української академічної музики та масової культури

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дослідження комунікативних особливостей творів сучасної української академічної музики та масової культури

Колосок Вадим Іванович (Vadym Kolosok),

аспірант НАКККіМ, режисер та ведучий програм Українського радіо м. Київ, Україна (Kyiv, Ukraine)

У статті «Комунікативні функції художнього спілкування в музичному мистецтві» [2] науковці О. Злотник та В. Шульгіна зазначають:

«Художня комунікація синтетична за суттю й об'єднує в собі кілька рівнів: безпосередній акт комунікації (між твором і публікою), для повноцінного здійснення якого необхідна активність як виконавців, так і реципієнтів; прихована комунікація - процес, коли слухачі обмінюються під час перегляду коментарями <...>; автокомунікація - взаємовплив, взаємодія, що виникає у результаті присутності людей в одному художньому просторі <...>; аутокомунікація - рівень комунікації, в якому задіяна лише одна особистість, свого роду усвідомлений внутрішній діалог <...>. Одним з основних каналів, що забезпечує поступальний розвиток музики, є система комунікацій усередині самої мистецької творчості, яка сприяє передачі накопиченого досвіду створення, фіксації, виконання музики, традицій, сприйняття, дослідження та оцінки музичного мистецтва. Ще один важливий рівень художньої комунікації - метакомунікація - особливий вид художнього спілкування, предметом якого є сам процес спілкування. Іншими словами, метакомунікація - це комунікація з проводу самої комунікації <...>» [2, с. 31-33]. музичний комунікативний акт

Ґрунтуючись на цій концепції різнорівневої музичної комунікації, нами було виокремлено три показники, які дозволяють провести кількісну оцінку основних музично-комунікативних актів, що включають у себе написання твору, його розучування, звукозапис, концертне виконання, прослуховування слухачами, коментування, переслуховання тощо. Пропоновані показники є однаково репрезентативними для оцінювання музичних творів як академічного, так і масового музичного мистецтва.

1) Показник, який ми вважаємо найсуттєвішим - кількість «безпосередніх», за визначенням О. Злотника та В. Шульгіної, комунікативних контактів між ланками «слухач (глядач) - комунікативний простір - твір». Саме за цим показником можна оцінити бажання реципієнта музичної комунікації чути саме цей твір мистецтва: наприклад, слухач прийшов до концертної зали на виступ конкретного виконавця; глядач дивиться за допомогою ТБ, в електронних ЗМІ чи на відеохостингах трансляцію певної мистецької події або ж знаходить в Інтернеті чи соціальних мережах аудіо-, відеозапис конкретного музичного твору. Обрахувати кількісні показники таких контактів можливо, зокрема, порахувавши кількість слухачів у глядацькій залі під час концерту, середні показники кількості глядачів трансляцій телеканалів (іноді ці дані підраховується оператором трансляції, наприклад, відома кількість глядачів національних відборів та фіналів таких конкурсів, як «Євробачення»). Щодо відео- та аудіороликів у відеохостингу You Tube та соціальній мережі Facebook, там кількість переглядів фіксується автоматично. Шляхом підсумовування зазначених показників вираховується орієнтовна кількість контактів (прослуховувань, переглядів) конкретного музичного твору зі слухачами.

2) Важливим показником э кількість комунікативних контактів, які знаходяться, за визначенням О. Злотника та В. Шульгіної, «усередині музичної творчості», між ланками «композитор - твір - виконавець (чи виконавці)», тобто безпосередніх учасників процесу написання, редагування, створення обробки, розучування, сценічної постановки та виконання твору у концертному залі чи у процесі звукозапису. В академічній музиці такими учасниками можна вважати: композитора, видавця, редактора, оркестрантів, хорових співаків, диригента, концертмейстера, педагогів-консультантів, тощо. В масовому мистецтві до цього переліку можна включити, зокрема, авторів слів та музики, учасників виконавського гурту, бек-вокалістів, танцювальний супровід, іміджмейкерів, аранжувальника, звукорежисера, саундпродюсера. Деякі з потрібних для цього даних можна знайти у мережі Інтернет (наприклад, там оприлюднюється кількість виконавців, задіяних при постановці опер, оркестрантів під час концертів симфонічної музики), в інших випадках є можливість візуально порахувати учасників сценічного виступу чи відеокліпу, і додати приблизну кількість тих суб'єктів музичного процесу, які, так би мовити, залишаються «за кадром».

3) Важливим є показник кількості комунікативних контактів у процесі так званої «метакомунікації», тобто обговорення, коментування до, під час і після процесу взаємодії слухача (глядача) з твором мистецтва. У час бурхливого розвитку інформаційних технологій таке коментування відбувається переважно у електронних засобах масової інформації (ЗМІ), на інтернет-сайтах та у соціальних мережах. Оцінювання, обговорення у віртуальному просторі чи у ЗМІ має суттєве значення у тому випадку, якщо слухач (глядач) може надалі поставити собі за мету почути на концертному майданчику чи знайти у «всесвітньому павутинні» той витвір мистецтва, до прослуховування якого спонукає відповідний коментар. Оскільки усі ЗМІ, включно з теле- і радіокомпаніями, викладають свої матеріали в Інтернет, то вважаємо, що непрямим, але досить репрезентативним показником є кількість інтернет-сторінок, де згадується саме цей твір і його автор (виконавці). Ми спробували вирахувати цей показник, роблячи відповідний розширений пошуковий запит у пошуковій системі Google. Кожну сторінку було додатково перевірено на наявність інформації саме про цей музичний твір і його автора (у випадку творів академічного мистецтва) чи твір і виконавця (при дослідження творів масового мистецтва).

Для проведення дослідження згідно з вищезазаначеними критеріями нами було зібрано з відкритих джерел у мережі Інтернет і проаналізовано дані кількісних комунікативних показників трьох творів українського академічного мистецтва, що були вперше виконані між 2011 та 2019 роками, та трьох творів українського масового мистецтва, які були вперше оприлюднені між 2016 та 2019 роками (посилання на аудіо- відеозаписи творів подано наприкінці статті).

Запропоновані методи кількісної оцінки музично-комунікативних процесів дали змогу створити тривимірні діаграми комунікативних контактів слухачів (глядачів) з творами академічного і масового музичного мистецтва, що візуально продемонстровано у діаграмах № 1 та № 2.

Твір № 1, на діаграмі № 1 квадрат синього кольору - симфонія № 8 «Нескорені» (2016) композитора Олександра Яковчука (нар. у 1952 р.), присвячена живим і полеглим воїнам Антитерористичної операції на Сході України. Симфонія одночастинна, написана для духового оркестру, солюючих інструментів скрипка і най, та мецо-сопрано. Впродовж 20162020 років була виконана оркестрами Збройних Сил України у Києві, Харкові та Львові під орудою диригента Валерія Вінникова, також у Києві симфонічним оркестром Українського радіо під керівництвом Володимира Шейка. Орієнтовна кількість слухачів, що загалом прослухали твір - 1500. Звичайний склад духового або симфонічного оркестру - майже 80 музикантів, орієнтовна кількість людей, які щоразу брали участь у вивченні та виконанні твору - до 100 осіб. Кількість посилань в Інтернет-мережі станом на квітень 2020 р. на інформацію, пов'язану одночасно з симфонією «Нескорені» та Олександром Яковчуком - до 50.

Академічна музика

Твір № 2, на діаграмі № 1 прямокутник зеленого кольору - фольк- опера «Коли цвіте папороть», написана у середині 70-х років українським композитором Євгеном Станковичем (нар. у 1942 р.). Вперше прозвучав твір у концертному виконанні 2011 року у Києві, у сценічному - 2017-го у Львові. Впродовж 2017-2020 років вистава відбувалася у Львівській опері кілька разів на місяць, (режисер-постановник Василь Вовкун, диригент- постановник Володимир Сіренко). Відео концертного виконання фольк- опери 2011 року (виконавці - Національний хор ім. Г. Верьовки, Національний симфонічний оркестр України, диригент Володимир Сіренко), викладене у відеохостинг You Tube, станом на квітень 2020 р. зібрало майже 20 000 переглядів, приблизно ж стільки глядачів побувало на виставах у Львівській опері, ще кілька тисяч відеопереглядів мають окремі частини твору. Загальна кількість контактів зі слухачами на 2020 рік, на наш погляд, приблизно дорівнює 50 000. За даним з Інтернету, у виставі Львівської опери задіяні понад 400 виконавців. Кількість посилань в Інтернет-мережі станом на квітень 2020 р. на інформацію, пов'язану з фольк-оперою «Коли цвіте папороть» та Євгеном Станковичем - близько 260.

Твір № 3, на діаграмі № 1 прямокутник бордового кольору - ораторія «Небесний. Щедрик» (2016) композитора Івана Небесного (нар. у 1971 р.), написана для карильону (дзвонів), мішаного та дитячого хору, симфонічного оркестру та мультимедіа на текст Дмитра Лазуткіна. За даними з мережі Інтернет, твір було виконано кілька разів: у Києві на Майдані Незалежності оркестром «Народжені вільними», у Львові під час фестивалю LvivMozArt, у Хмельницькій філармонії, тощо. Орієнтовна кількість глядачів, які побували на концертах, подивилися пряму трансляцію прем'єри твору на каналі УТ-1 або записи його виконання у видеохостингу You Tube та соціальній мережі Facebook (на квітень 2020 р. понад 11 000 переглядів) - до 100 000. Кількість виконавців ораторії у Києві 24 серпня 2016 р. - до 300 дорослих і юних музикантів (керівник проекту - Сергій Проскурня, диригент - Кирило Карабиць). Кількість посилань в Інтернет-мережі станом на квітень 2020 р. на інформацію, одночасно пов'язану з ораторією «Небесний. Щедрик» та Іваном Небесним - до 80.

Аналіз зібраних даних дозволяє зробити такі висновки:

1) Авторами музики цих трьох творів є знані митці з високим рівнем академічної музичної освіти саме композиторського фаху (Є. Станкович та І. Небесний - випускники Львівської консерваторії, О. Яковчук - Київської), художніми керівниками виконавських колективів є відомі майстри: В. Вінников - диригент Зразково-показового оркестру Збройних Сил України; К. Карабиць керує різними оркестровими колективів в Україні, Франції, Німеччині; В. Сіренко та В. Шейко - диригенти найвищого професійного рівня.

2) Оскільки, як зазначає О. Берегова [1], академічне музичне мистецтво залишається принципово некомерційним, дуже важливою є роль В. Вовкуна та С. Проскурні, які фактично виступили продюсерами відповідних проектів. Очевидно, що в сучасній академічній музичній культурі роль продюсера є вкрай важливою, що доводять вищенаведені дані: виконання Твору № 1 (симфонії «Нескорені») у кількох містах України відбувалося, швидше за все, переважно завдяки особистим зв'язкам композитора і диригента оркестру, а прем'єри Творів № 2 та № 3 були організовані знаними продюсерами, що й призвело до збільшення контактів зі слухачами до показників, що вимірюються десятками і навіть сотнею тисяч;

3) Важливе значення у збільшенні контактів зі слухачами у Творів № 2 та № 3 відіграли телебачення (у випадку трансляції ораторії «Небесний. Щедрик») та відеохостинги й соціальні мережі. Таким чином, знайшов підтвердження висновок О. Берегової про збільшення ролі візуальної складової у сучасній академічній музичній культурі завдяки впливу засобів масової інформації [1, с. 32]. На значну роль вищезазначеного чинника вказує й сама партитура твору «Небесний. Щедрик», де серед списку виконавців вказано «мультимедіа» (на екранах під час виконання демонструються відеокадри з подій на Майдані Незалежності взимку 2014 року).

4) Незважаючи на те, що у випадку з фольк-оперою «Коли цвіте папороть» М. Скорика та ораторією «Небесний. Щедрик» І. Небесного більше половини врахованих нами контактів складають перегляди трансляції на ТБ, через відеохостинги та соціальні мережі, чимало глядачів і слухачів познайомилися з дослідженими творами у концертних залах і оперних театрах. Так, симфонія О. Яковчука «Нескорені» виконувалася у Великому залі НМАУ ім. Чайковського, у Львівській філармонії та Будинку звукозапису Українського радіо; «Небесний. Щедрик» - у Хмельницькій філармонії, опера «Коли цвіте папороть» звучала в оперних театрах Львова, Києва і Одеси. Отже, можна констатувати значний інтерес слухачів до відвідування концертів і знайомства з академічною музикою у «живому» виконанні.

Масова культура

Діаграма №2

Твір № 1, на діаграмі № 2 циліндр синього кольору - пісня «Siren song» (англійською мовою) співачки Maruv (нар. у 1992 р., за освітою радіофізик та фахівець у сфері інтелектуальної власності), переможець Національного відбору на Євробачення-2019. Автор тексту - Анна Корсун (це справжнє прізвище виконавиці, Maruv - її псевдонім), автори музики - Анна Корсун та Михайло Бусін (випускник НМАУ ім. Чайковського), продюсер Maruv Юрій Нікітін, аранжувальник і саундпродюсер пісні Михайло Бусін. Орієнтовна кількість людей, які подивилися у прямому ефірі півфінал і фінал Національного відбору на «Євробачення-2019», а також переглянули пісню на відеохостингах та у соціальних мережах (біля 1 0000 000 переглядів) - до 50 000 000. Орієнтовна кількість людей, які брали участь у аранжуванні, запису пісні і створенні кліпу - до 30. Кількість посилань в Інтернет-мережі станом на квітень 2020 р. на інформацію, одночасно пов'язану з піснею «Siren song» та співачкою Maruv - до 350.

Твір № 2, на діаграмі № 2 циліндр бордового кольору - пісня «Плакала» гурту «Kazka», до складу якого входять вокалістка Олександра

Заріцька (нар. у 1992 р., за освітою юрист), Микита Будаш (випускник НАККіМ) та Дмитро Мазуряк (випускник Інституту мистецтв НПУ ім. Драгоманова). Автор слів пісні - Сергій Локшин, автори музики Сергій Єрмолаєв та Андрій Ігнатченко. Продюсер гурту Юрій Нікітін, музичний продюсер Андрій Уренєв, аранжувальники і саунд-продюсери пісні - Сергій Ранов (Єрмолаєв), Андрій Ігнатченко, режисер оригінального відеокліпу - Катя Царик. Записану пісню було викладено у відеохостинг You Tube спочатку у вигляді аудіотреку, згодом - відеокліпу. На квітень 2020 р. кількість переслуховувань аудіотреку - понад 91 000 000, відеокліпу - понад 312 000 000, загальна кількість комунікативних контактів понад 410 000 000. Орієнтовна кількість людей, які брали участь у аранжуванні, запису пісні і створенні відеокліпу - до 50. Кількість посилань станом на квітень 2020 р. в Інтернет-мережі на інформацію, пов'язану одночасно з піснею «Плакала» і гуртом «Kazka» - до 370.

Твір № 3, на діаграмі № 2 циліндр зеленого кольору - пісня «1944» (англійською та кримсько-татарською мовами) співачки Jamala (нар. у 1983 р., випускниця НМАУ ім. Чайковського), переможець конкурсу «Євробачення-2016». Автори слів - Арт Антонян, Сусана Джамаладінова (це справжні ім'я та прізвище виконавиці, Jamala - її псевдонім), автор музики - Сусана Джамаладінова. Продюсер співачки - Ігор Тарнопольський, аранжувальник і саунд-продюсер пісні Євген Філатов. Орієнтовна кількість людей, які подивилися у прямому ефірі трансляцію конкурсу «Євробачення-2016» (понад 110 000 000), а також переглянули пісню на відеохостингах та у соціальних мережах - до 500 000 000 людей. Орієнтовна кількість учасників процесу створення, запису та виконання пісні - до 100 (у запису остаточної версії брав участь симфонічний оркестр). Кількість посилань в Інтернет-мережі станом на квітень 2020 р. на інформацію, пов'язану з піснею «1944» та співачкою Jamala - до 400.

Аналіз зібраних даних дозволяє зробити такі висновки:

1) Прізвища усіх авторів слів і музики досліджених трьох творів практично невідомі слухачам, і одна з причин цього, напевно, полягає у тому, що виконавиці Maruv та Jamala (які одночасно є й авторками) виступають під псевдонімами, а авторство творів (слів у А. Попелюх та музики у С. Джамаладінової) зареєстровано на їх справжнє прізвище. На анонімність автора і центральну роль виконавця у сучасному масовому музичному мистецтві вказують і науковці, зокрема, мистецтвознавець Олена Берегова [1].

2) Лише частина авторів музики, виконавців і саунд-продюсерів досліджених творів має спеціалізовану музичну освіту. Втім, є серед них і музиканти найвищого професійного рівня з широким колом зацікавлень: С. Джамаладінова (Jamala), окрім досягнень у сфері поп-музики, є актрисою, оперною і джазовою співачкою; учасник гурту «Kazka» Д. Мазуряк опанував гру на понад 50 духових музичних інструментах, тощо.

3) На наш погляд, дуже важливою в усіх досліджених випадках є роль саунд-продюсерів, кожен з яких, як правило, співпрацює одночасно з кількома комерційно успішними музикантами: М. Бусін - з Maruv, Потапом і Н. Каменською, Pianoboy; С. Єрмолаєв та А. Ігнатченко - з гуртами Kazka, «Неангелы», А. Приходько, В. Козловським; Є. Філатов - з Jamala, гуртом «ONUKA», А. Данилком, Т. Кароль, Н. Могилевською, Гайтаною тощо.

4) Існує точка зору, що у сучасній масовій культурі чи не головну роль грає саме візуальна складова. Але проаналізовані нами дані демонструють, що музика для слухачів все одно залишається значною мірою аудіальним мистецтвом. Так, аудіоваріант пісні гурту «Kazka» «Плакала» (українською мовою), «викладений» у Інтернет-мережу, швидко набрав 50 000 000 прослуховувань - значно більше, аніж мешканців усієї України, тобто його безсумнівно прослуховували по кілька разів з різних гаджетів; також є, напевно, й закордонні прихильники цього твору. Лише після такого значного успіху аудіоролика режисером Катею Царик був створений оригінальний відеокліп, який на квітень 2020 року мав понад 312 000 000 переглядів.

Кількісний і якісний аналіз зібраних під час дослідження даних дозволяє зробити такі загальні висновки. В сучасному українському академічному мистецтві констатуємо провідну роль майстра-митця (композитора і виконавця), котрий, як правило, впродовж багатьох років здобуває фахову освіту; у ХХІ столітті суттєво зростає роль музичного продюсера; не зазнала змін принципова некомерційність академічної музики; незважаючи на появу в інтернет-просторі чималої кількості записів творів академічного мистецтва, залишається значним інтерес слухачів до відвідування концертів і знайомства з музикою у «живому» виконанні.

В масовому музичному мистецтві важливими вважаємо такі особливості: анонімність автора і центральна роль виконавця; можливість відсутності професійної музичної освіти у деяких представників маскультури; нав'язування слухачам через ЗМІ штучно створеного виконавського образу; провідна роль музичного продюсера, а особливо - саунд-продюсера, який іноді виконує функції композитора та/або аранжувальника чи звукорежисера.

Підсумовуючи загальні тенденції сучасних музично-комунікативних процесів, варто відзначити зростання значення візуальної складової у академічній музиці і дуже велику її роль у масовій культурі; значну роль видатних, яскравих особистостей як у академічному мистецтві, так і у масовому; загалом до появи видатних досягнень у сучасній музиці практично завжди причетні високопрофесійні митці, проте у мас-культурі імена композиторів, поетів, аранжувальників, саунд-продюсерів часто залишаються маловідомими слухачам.

Використані джерела