Оперне мистецтво - від бароко до сучасності
Еволюція опери як жанру від її витоків у XVII столітті до сьогодення. Етапи розвитку опери: бароко, класицизм, романтизм, сучасні форми. Вплив історичних і соціальних контекстів на зміни у музичному стилі, постановці та технічних аспектах оперних вистав.
Рубрика | Культура и искусство |
Вид | статья |
Язык | украинский |
Дата добавления | 15.05.2024 |
Размер файла | 21,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.Allbest.Ru/
Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв
Оперне мистецтво - від бароко до сучасності
Вишняков Є., студент
Жанр «опера» пройшов довгий шлях крізь віки, але навіть зараз - є доволі популярним. Оперу можна не любити та не розуміти, але неможливо не захоплюватися красою високих нот і талантом та майстерністю співаків. Опера з'явилася в Італії на зламі двох епох - Відродження та Бароко. В появі нового жанру велику роль відіграла і відома флорентійська родина Медічі та їхня любов до театру. Перші ж ідеї для створення опери були запропоновані групою інтелектуалів, що мала назву Camerata (від слова «кімната»). Вони прагнули відновити принципи античної культури і тому, в першу чергу, працювали над створенням такої музики, яка могла б відповідати драматичним вимогам. Потреба в такій музиці полягала в тому, що до кінця епохи Відродження єдиною переважаючою формою співу було багатоголосся. Тому в такому випадку навіть слова окремої дійової особи мав би виконувати хор. І це, звичайно ж, заважало сприйняттю музики і слів, які оспівуються, та навіть віддаляло музику все далі від реального життя [2].
Перша опера «Дафна» написана у 1597 році композитором Якопо Пері на текст поета Оттавіо Рінучині. Ні ноти, ні тексти не збереглися. Друга опера «Евридіка», яка дійшла вже до наших днів, була створена тим самим композитором у 1600 році і виконана на святкуваннях на честь одруження короля Генріха IV з Марією Медічі. У постановці брали участь члени того ж об'єднання Camerata.
Опера була зовсім новим жанром. Можливо, саме тому і отримала так багато уваги до себе. Але не лише розвиток музики в новому напрямі став досягненням створення опери, вона змогла вплинути і на сам статус музики у суспільстві. Раніше музика була лише для церковних стін і придворних свят, а тут вона поступово починає перетворюватися на окремий вид розваги, який приносить слухачам звичайне задоволення. З часом опера з всього лиш поєднання музики та співу еволюціонує у справжню «виставу», в якій присутні майже всі види мистецтва.
Зовсім скоро опера стає популярною не лише у Флоренції, але і розповсюджується в інших місцях - Рим, Венеція, Неаполь, Мілан, майже всі міста Італії прониклися новим стилем музики. У багатьох із цих міст створювалися власні оперні школи, які могли відрізнятися одна від одної специфічними рисами.
Під час правління Урбана VIII оперні постановки у Римі відбу валися регулярно. Також був збудований театр, який повинен був вміщати до 3000 глядачів. Громадяни всіх верств населення, які, звичайно, мали гроші, відвідували оперні вистави. А багаті сім'ї могли купувати ложі, які передавалися потім із покоління в покоління. Таке вкладення було не із дешевих, враховуючи те, що кожного року треба було ще вносити «абонементну» плату та платити за кожного запрошеного гостя до ложі. Опера часто ставала головною розвагою і в театрі люди проводили дуже багато часу. Проте не лише для того, щоб насолоджуватися музикою. Тут вони могли також грати в карти, пити і їсти, вести світські розмови. Все це було такою ж важливою частиною гарно проведеного вечора, як і дії, що розгорталися на сцені.
Проте опера починає випереджувати свій час. Вона була доволі комерційною і , по суті, не могла існувати без жіночого голосу. Тому тут головними чинниками в тому чи станеш ти співаком або співачкою оперного театру були володіння голосом і харизма. Жінки нарешті змогли отримати місце роботи та навіть відчути першу незалежність. І навіть після заміжжя вони могли продовжувати кар'єру. Ще одним неймовірно цікавим невід'ємним елементом барочної опери стали співаки - кастрати. Ця категорія є доволі дискусійним явищем та не надто дослідженим зі зрозумілих причин [2].
До наших часів опера встигла багато разів змінитися та позбутися багатьох дивних і суперечливих особливостей, на кшталт хлопчиків-кастратів. Проте вона зуміла залишитися популярною як серед слухачів, так і музикантів, які часто мріють бути оперними співаками. Тепер, що правда, опера вважається більш вишуканим задоволенням, під час якого їсти чи грати в карти, як раніше, вже не вдасться. Головною ж особливістю опери залишається неймовірний спів.
Classical crossover (у перекладі з англ. - музичний стиль, що поєднує різні напрями опери) офіційно був затверджений порівняно недавно і став настільки популярним, що увійшов до списку номінацій музичної премії Grammy та зайняв окремий чарт у хіт-параді Billboard. Цей жанр сучасної опери поєднав оперний вокал та елементи класичної музики з електронною, лаунж, поп -музикою. Іноді для його позначення використовують назву «поп опера» (pop opera, operatic pop, popera) чи «модерн опера».
Разом із розвитком музичної культури виросла й потреба в сучасній оперній музиці. В світі все більше відкривається театрів, які спеціалізуються на організації та створенні постановок в стилях поп опери, модерн опери і електронної опери. Навіть всесвітньо відомі оперні театри останніми десятиліттями охоче виступають у ролі замовників і постановників сучасної опери, а любителі оперного та класичного мистецтва буквально полюють за новими спектаклями по всьому світу. У них на рік уперед розплановані поїздки на оперні фестивалі, оперні прем'єри і сучасні оперні постановки. Це говорить про те, що класичний кросовер (classical crossover) зайняв свою музичну нішу і любов серед вишуканої, освіченої публіки.
Проте це не скасовує грамотного музичного менеджменту в оперному і класичному мистецтві. Навіть найбільші оперні театри намагаються збільшити дохід за рахунок того, що роблять класику більш затребуваною. Наприклад, театр Karnegi Mellon у Пітсбурзі відразу збільшив продаж дорогих квитків за допомогою костюмованої доставки їх замовникам додому. У Берліні придумали Home Opera - можливість замовити оперу додому (якщо дозволяє площа і у приватному будинку набирається 40 глядачів). Найважливіше те, що «домашня опера» надає відчуття повної присутності, адже музиканти та співаки виходять, по суті, із сусідньої кімнати і грають за кілька метрів від глядачів. Ще далі пішов оперний театр у Цинцинаті, який збільшив удвічі відвідуваність своєї романтичної опери, розпорошуючи в залі духи [1].
Ще з моменту свого зародження (1600 року) опера постійно змінювалася і модернізувалася. Поряд із великою, серйозною оперою (seria opera) виникла і комічна опера (buffa opera), яка згодом переродилася в оперету та мюзикли. А з кінця XIX і все XX століття модерн опера та класичний кросовер пройшли шлях від експериментів з електронним звучанням, зміни манери оперного спі ву до всесвітнього зізнання. Проте практично всі класики зіткнулися з частковим або повним нерозумінням своїх сучасників. Прокоф'єву, під час його концертів, вигукували «таку музику кішка грає, ходячи по роялю!». Але композитори та музиканти продовжували шукати нове звучання у музиці, яке незмінно переймалося і оперою. музичний стиль технічний оперний барокко романтизм сучасний
У другій половині XIX століття на розвиток оперної музики вплинув цілий ряд нових музичних інструментів: 1860 - Helmholtz Resonator (пращур електронних ритмів); 1867 - «Електромеханічне піаніно», яке було здатне змінювати музичні тони; 1876 - «Музичний телеграф» (синтезував нові звуки); 1897 - «Телармоніум» (перший повноцінний поліфонічний електронний інструмент, який міг передавати звук телефонною мережею будь-якому абоненту).
Проте зміни в опері торкнулися не лише інтеграції електронних та урбаністичних звуків, а й звучання симфонічного оркестру. Почали використовуватись нестандартні ритми, структури та звуковидобування на академічних інструментах. Характерними прикладами можуть бути: опера «Воццек» Альбана Берга (написана в атональній манері); п'єса для оркестру Веберна (перше в історії твір на 12-тонну серію); фортепіанні п'єси Шенберга (додекафонія); опера «Мати» Алоїса Хаба (написана в 1/4-тони та в мікрохроматиці). Деякі композитори поміщали сторонні предмети (монети, папір, скло) між струнами скрипки, віолончелі, фортепіано для створення живого сюрреалістичного звучання в модерн-опері. Іноді до складу симфонічного оркестру додавалися музиканти, що видобували звуки з різних предметів: наждачного паперу, картонної коробки, клаксону. Оперні співаки почали використовувати речитатив, бурмотіння, кашель, стогін, крик. Всі ці експерименти та мінімалізм в оперній та класичній музиці вплинув на подальший розвиток електронної музики.
Відійшовши від традиційних класичних правил, паралельним курсом розвивалася і футуристична опера майбутнього. Композитори вставляли в нові опери аудіо -фрагменти та звуки шуму міст, заводів, радіоприймачів. Наприклад, Стравінський використовував у концертах одну з перших машин, що виробляє ритмічні шуми (Noise Intoners), а Саті у музиці до балету «Парад» (1917 р.) інтегрував у партитуру гудіння сирен, дзвін склянок, гул літаків, стукіт машинки. Винахід магнітної стрічки вивів модерн оперу на новий рівень. Тепер композитори могли створювати прямо у студії цілі музичні картини, нарізуючи фрагменти записів, накладаючи на них різні ефекти та збираючи з цього конструктора унікальну оперну музику [1].
До середини ХХ століття, при наукових інститутах з'явились кафедри електронної музики, які з коливань хвиль отримували нові звуки, записуючи та зберігаючи особливо вдалі з них на вінілі. Молоді композитори та музиканти могли познайомитися з новими звуковими звучаннями на виставках сучасного мистецтва та навіть придбати платівку, щоб використати записи у своїх оперних постановках та експериментах з класичною музикою. Починаючи з 1960 -х років музичні технології стали розвиватись так стрімко, що кожен рік постановки сучасної опери поповнювалися новими електронними звуками. Земля ніби стала в кілька разів швидше обертатися, а з нею - розвиток нового оперного мистецтва (поп-опери, лаунж-опери, рок-опери, електронної опери).
У Європі та Америці розвиток опери йшов природним еволюційним шляхом: композитори писали нові опери та одразу проходили їх постановки. Вагнер, Штраус, Равель, Росселіні. Глядач розвивав свій смак одночасно з новими оперними творами. У 60-80 роки ХХ ст. сюрреалістична та експериментальна оперна музика стала затребувана кіноіндустрією, телебаченням та радіо. Багато оперет, мюзиклів і поп-опер набули другого дихання завдяки музичним фільмам: «Шербурські парасольки» Леграна, «Вестсайдська історія» Бернстайна. Рок-гурти почали використовувати на своїх концертах уривки та обробки класичної та оперної музики. Джон Бон Джові виступав разом із Лучано Паваротті, а Фредді Меркьюрі співав із Монсеррат Кабальє.
Найбільшої популяризації класичний кросовер (classical crossover) завдячує тріо тенорів: Пласідо Домінго, Лучано Паваротті та Хосе Каррерасу, які виступали спільним проектом упродовж 15 років. Тріо дебютувало «Футбольною Піснею» на відкритті чемпіонату світу з футболу в Римі (1990 р.), продемонструвавши у прямому ефірі на всі країни світу, що оперні співаки розширюють межі академічної музики. Кінець 90-х збагатив класичний кросовер значною кількістю співаків і співачок: Андреа Бочеллі, Сара Брайтман, Емма Чаплін, Алессандро Сафіна, Лара Фабіан, Сіссель Ширшебо, Il Divo та багато інших. Всі вони виступають у стилі класичного кросовера (classical crossover) та неокласики, поєднуючи поп-оперу з релакс-музикою. Емма Чаплін поєднала в своєму комерційно успішному альбомі «Carmine Meo» італійську музику епохи Бароко з електронними партіями та аранжуваннями. Найяскравішими прикладами сучасного оперного звучання стали арія Плавалагуни з кінофільму «П'ятий елемент» (композитор Ерік Серра взяв за основу арію «Il dolce suono» з опери «Лючі ді Ламмермур», але додав на високих нотах синтетичний вокал) і фільм «Привид Опери».
У ХХІ столітті глядачі мають кліпове мислення і для утримання їхньої уваги оперні режисери активно використовують у нових оперних постановках відео проекцію та візуальні ефекти. Наприклад, у 5-годинній опері Siegfried (заснованої на музиці Вагнера) замість декорацій використовуються 14 відеопроекторів і лазерну голографію. Сучасна опера (разом з електронною музикою) активно ввібрала в себе і сучасні мультимедіа.
Те саме стосується і озвучення оперних співаків. Багато оперних критиків досі сперечаються про правомірність використання звукового обладнання на оперній сцені, вважаючи, що мікрофон псує звучання оперного голосу. Деякі наївно вважають, що якщо оперний співак вільно ходить по сцені і не видно мікрофона, то його там немає. Правда полягає в тому, що сучасні технології дозволяють ховати міні-мікрофони у волоссі співаків, розташовувати їх під час оперних концертів у предметах декору на сцені або над нею і навіть оснастити крісла оперного театру вбудованими динаміками. Адже недарма на гастролі з легендарним Хосе Каррерасом виїжджала його команда звукорежисерів 10-12 людей. Це робиться з кількох причин: на деяких концертних майданчиках без мікрофона не обійтися навіть оперним співакам (стадіон, open air, концертні зали з поганою акустикою), або якщо оперний співак виступає у супроводі електронних інструментів та звукових порталів, а не лише з симфонічним оркестром. Також, будь -який аудіо запис і телетрансляція оперного концерту неможливі без грамотного зняття звуку мікрофонами. Завдяки звуковому устаткуванню сучасна опера здатна донести повний спектр емоцій співака всім глядачам (навіть шепіт губ, який чутно на останньому ряду будь-якої концертної зали) [1].
Мелодії та партитура сучасної опери стали відображенням тих змін, що сталися у нашому суспільстві та мисленні. На музику наклали відбиток глобалізм, холодна війна, сексуальна революція, міграція, соцмережі, фантастика і це наповнило модерну оперу мільйонами нових атмосферних звуків. Якщо порівняти партитури 17 століття з сучасними (поєднаннями таких нот, які раніше і не могли уявити), то виявиться, що в сучасній оперній музиці можна описати нотними знаками весь світ: гавкіт собаки, шум метро, вітер, дзвінок мобільного телефону. У цьому сенсі нова опера стала складнішою. Поп-опера, навпаки, стала простішою, оскільки сучасні композитори використовують прості мелодії, що запам'ятовуються. Але на практиці скласти красиву мелодію, що запам'ятовується, набагато складніше, ніж авангардну симфонію.
Література
1. Стильна сучасна опера, поп-опера та класичний кросовер.
2. Бароко в музиці: особливості стилю, композитори.
Размещено на Allbest.Ru
...Подобные документы
Основні риси новоєвропейської культури XVII-XVIII ст. Реформа і відновлення в мистецтві стилю бароко, його вплив на розвиток світової культури. Класицизм як напрямок розвитку мистецтва та літератури. Живопис, скульптура та архітектура класицизму.
реферат [61,7 K], добавлен 07.01.2011Виникнення бароко в Італії в XVI-XVII ст. Бароко в архітектурі, мистецтві та літературі. Аристократичне та народне бароко. Еволюція бароко під впливом народних традицій. Формування української культури бароко, поділ напрямку на козацьке та західне.
реферат [41,5 K], добавлен 29.11.2010Вплив бароко на українську архітектуру та образотворче мистецтво другої половини XVII-XVIII ст. Визначальні прикмети бароко та основні українські барокові споруди: Андріївська церква, Маріїнінський палац, Михайлівський собор, Іллінська церква тощо.
презентация [20,3 M], добавлен 04.01.2013Розвиток образотворчого мистецтва, архітектури в Україні в XVII столітті. Риси європейського бароко в українській архітектурі. Типи будівель. Визначні будівничі доби бароко. Прикметні риси європейського бароко в українській архітектурі. Козацьке бароко.
реферат [23,9 K], добавлен 21.07.2008Бароко як стиль європейського мистецтва та архітектури XVII–XVIII століть, історія його становлення та розвитку. Характерні риси доби бароко в архітектурі і живописі Іспанії і Італії. Риси європейського бароко в декоративному українському мистецтві.
реферат [48,3 K], добавлен 07.04.2011Бароко, як явище в культурі, яке проникло на українські землі у XVII-XVIII ст. Відображення бароко у літературі, архітектурі, пластичному мистецтві. Меморіальна пластика, як одна з характерних рис доби бароко. Розум бароко – явище складне і суперечливе.
реферат [57,9 K], добавлен 19.11.2010Бароко - "перлина неправильної, чудної форми" - один з художніх стилів в мистецтві Європи кінця XVI – середини XVIII століть. Зародження стилю в результаті католицької контрреформації; особливі риси. Лоренцо Берніні - основоположник стилю зрілого бароко.
презентация [1,3 M], добавлен 14.03.2012Бароко як один з чільних стилів у європейській архітектурі і мистецтві кінця XVI - сер. XVIII ст. Італійська барокова школа (Берніні, Брати Караччі). Образотворче мистецтво Іспанії. Жанровий живопис у Фландрії. Досягнення голландського мистецтва XVII ст.
контрольная работа [40,1 K], добавлен 19.05.2010Бароко - важливий етап всієї загальнолюдської культури XVI- XVII ст., перехід від епохи Відродження до нової якості світосприймання, мислення, творчості. Специфіка національного варіанта бароко в літературі, театрі і музиці, барокова архітектура.
курсовая работа [50,6 K], добавлен 05.12.2010Аналіз соціально-культурної ситуації на українських землях в епоху бароко. Роль Мазепи у творенні культури. Історія створення Києво-Могилянської академії. Еволюція живопису від бароко до класицизму. Розквіт архітектури, літератури та музики в XVIII ст.
лекция [115,0 K], добавлен 22.09.2010Історична характеристика стилю бароко, походження цього терміну. Особливості розвитку українського бароко як сформованого стилістичного напрямку у мистецтві, літературі й у культурі в цілому: архітектура, малярство, скульптура, література і театр.
реферат [29,0 K], добавлен 19.12.2010Дослідження відмінних рис української архітектури й образотворчого мистецтва другої половини XVII-XVIII ст., які розвивалися під могутнім впливом мистецтва бароко, для якого були характерні пишність і вишуканість форм, урочистість і монументальність.
реферат [17,2 K], добавлен 09.12.2010Характерні особливості стилю бароко, синтез різних видів і жанрів творчості - головна риса цього стилю. Архітектура періоду українського або "козацького" бароко. Розвиток образотворчого, декоративно-прикладного мистецтва, вплив європейського бароко.
реферат [25,2 K], добавлен 10.10.2009Історія виникнення стилю бароко в Італії наприкінці XVI сторіччя в результаті кризи гуманістичної ренесансної культури. Переосмислення ролі бароко у світовій культурі. Особливості розвитку українського бароко, характеристика його основних напрямів.
презентация [2,0 M], добавлен 15.02.2017Православна церква як чинник культурного процесу в Україні XVI-XVIII ст. Брестська церковна унія та братський рух (школи, академії). Гуманістичні ідеї в історичних піснях та думах. Церковна архітектура козацької доби, українське бароко Малої Русі.
реферат [25,9 K], добавлен 28.10.2009Історія розвитку перукарського мистецтва. Напрямки моди на сучасному етапі. Розробка моделі зачіски стилю Бароко. Технологічна послідовність її виконання. Створення образу макіяжу. Інструменти, пристосування і косметичні засоби перукарських робіт.
курсовая работа [37,2 K], добавлен 16.02.2013Дослідження відмінних рис садово-паркового мистецтва Європи, яке сформувалось за досить тривалий час, а його особливості, подібно іншим видам мистецтва (архітектурі, живопису, літературі) були відображенням епохи. Садове мистецтво Бароко. Садові театри.
контрольная работа [26,1 K], добавлен 16.02.2013Зародження стилю бароко, відображення кризи гуманістичної культури Відродження. Живопис П.П. Рубенса та Антоніса Ван-Дейка - представників фламандського бароко. Творчість Рембрандта, яка знаменує собою вершину розвитку голландського мистецтва XVII ст.
презентация [11,0 M], добавлен 30.03.2014Передумови епохи Відродження, гуманізм як ідеологія Відродження. Реформація і особливості розвитку її культури. Науково-технічний переворот та формування світогляду Нового часу. Аналіз основних художніх стилів XVII-XVIII століть; бароко та класицизм.
реферат [23,6 K], добавлен 09.05.2010Творчість Григорія Левицького, Никодима Зубрицького. Тарасевич Олександр — визначний мідеритник й офортист. Мігура Іван Детесович - визначний український гравер кінця XVII - початку XVIII ст. Іван Щирський - визначний гравер на міді доби бароко.
реферат [6,0 M], добавлен 09.11.2010