Міфологізм символістського живопису Михайла Сапожникова

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міфологізм символістського живопису Михайла Сапожникова

Несмачний Сергій, заступник директора з наукової роботи КЗК «Дніпровський художній музей» ДМР, аспірант Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв

Творчість художника Михайла Сапожникова (1871-1937) посідає особливе місце в історії українського образотворчого мистецтва першої третини ХХ століття. Ім'я майстра поступово, починаючи з 2000-х років, входить до наукового обігу вітчизняного мистецтвознавства. Водночас варто зазначити, що доробок митця маловідомий загалу.

Мистецька спадщина М. І. Сапожникова - близько 250 творів живопису та графіки - зберігається в колекції Дніпровського художнього музею. Особливу увагу привертають дві серії творів живопису (по дванадцять картин кожна) символістського спрямування, у яких художник творчо осмислює вічні категорії добра і зла, правди і кривди, розмірковує про життя і смерть, вічність і тлінність. В образах-символах, створених під враженням від революційних подій, Першої світової та Громадянської війн, окрім віддзеркалення «одвічних» риторичних тем, очевидні також рефлексії на актуальні події тих часів [2, 150].

Роботи Михайла Сапожникова значно відрізняються за художньою мовою, що цілком природно, адже символістський напрям у мистецтві нелогічно локалізувати якимись конкретними межами певного мистецького стилю. Те, що споріднює символістські картини майстра, слід шукати в площині не стилістичній, а радше ідейно-естетичній. Характерним рефреном символістського живопису художника є очевидний інтерес до міфології народів світу та християнської релігії. Зацікавленість міфологією - передусім слов'янською - наочно явлена і в зображуваних постатях, і в назвах окремих творів, і в загальному пантеїстичному дусі більшості картин.

Систематизуючи світ символістського малярства художника крізь призму слов'янської міфології, за статусом та функційною семантикою постатей можна виокремити два вектори: персоніфікації сил природи, стихій та персонажі народної демонології. Найкращі зразки символістського живопису Михайла Сапожникова сповнені таким характерним для світогляду давніх слов'ян культом обожненої, одухотвореної природи. Стихії, сама земна матерія немовби «оживають» у картинах художника, перероджуючись в антропоморфних та зооморфних формах. Яскравими прикладами, які демонструють цю пантеїстичну світоглядну орієнтацію М. І. Сапожникова, є роботи «Хвиля» (полотно, клейові фарби, 56x207 см) та «Узатоці» (полотно, клейові фарби, 104x177 см), які входять до першої серії символістських творів «Примари» (1906-1916). Морський вал у картині «Хвиля» перетворюється на розгніваного старця, який грізно накочується на трансформований у дівочу фігуру скелястий берег, поки спить її собака-охоронець - гірський масив другого плану. На картині ж «У затоці» нічне місто обертається на тулуб фантасмагоричного плазуна, а дерева трансформуються у фігури-силуети, неначе задраповані в чернецькі сутани.

У таких картинах другої символістської серії (1917-1924), як «Вихор» (полотно, клейові фарби, 134x129 см) і «Тривога» (полотно, клейові фарби, 133x129 см) в антропоморфних персоніфікаціях грози й вихору художник наче візуалізує ту надприродну силу, якою, на переконання стародавнього слов'янина-язичника, був населений увесь всесвіт [1, 17]. Повітря, земля, вода - все довкілля сповнене дива для митця. Природа в картинах Михайла Сапожникова живе, діє, говорить.

Окрім абстрактних персоніфікацій стихій, головними героями символістських робіт художника виступають міфологічні персонажі, постаті яких маємо змогу досить певно ідентифікувати. Як правило, це персонажі нижчої слов'янської міфології - демонічні постаті, лісові та водяні духи, «нечиста сила». Серед постатей такого плану наскрізним персонажем виступає образ Пана, який є своєрідним лейтмотивом обох символістських серій М. І. Сапожникова.

Сучасники Михайла Сапожникова, наприклад художники В. Васнецов, М. Врубель, М. Реріх, О. Кульчицька, вже вирішували завдання створення відповідного образу [3, 301-317], пропонуючи різні мистецькі втілення одного з найпоширеніших персонажів народних вірувань - лісовика. На означену постать натрапляємо в символістських серіях митця тричі. До першої серії включена картина «Пан» (полотно, клейові фарби, 98x96 см), виконана притаманною більшості творів цього циклу лаконічною художньою мовою з виразною лінією та характерним локальним кольором холоднувато-сірої гами. До другої серії належать дві роботи пасторального плану - «Народження пана» (полотно, клейові фарби, 66x97 см) та «Пісня сопілки» (полотно, клейові фарби, 100x188 см), які реалізовано в більш реалістичному дусі, з опорою на використання набутого в натурних шуканнях пейзажного матеріалу.

Здається, що саме в цьому персонажі М. І. Сапожников намагається вирішити для себе одне із засадничих естетичних питань мистецтва часів епохи модерну - гармонії людини та природи. Не вдаючись до детального розбору кожної з названих картин, зауважимо певні спільні деталі, властиві представленому образу, в якому наявні риси, притаманні як народним уявленням про лісовика [1, 109], так і грецького бога Пана [4, 201 -202]. Дух лісу втілено живописцем в образі чоловіка кремезної статури з дорідною бородою, нагота якого сприймається як органічний елемент довколишнього пасторального антуражу. Єдине, що виказує в його зовнішності «потойбічне» походження - невеличкі характерні ріжки на потилиці та сопілка, гра якої зачарову є навколишніх мешканців казкового лісу - незмінний атрибут античного божества.

Постать Пана - одного з ключових героїв символістського живопису М. І. Сапожникова - демонструє, як, звертаючись до міфології та перетлумачуючи архетипні образи, митець сполучає в одній композиції або навіть у певному образі символічні міфологеми, запозичені з різних культурно - історичних контекстів. Персонаж, якого створив художник, не є повторенням якогось більш відомого прототипу або ілюстрацією певного літературного твору - це результат глибокого розуміння народнопоетичного матеріалу і його інтерпретацій, творчого переосмислення слов'янського та античного епосу.

Література

художник сапожников символістське малярство

1. Гнатюк В. Нарис української міфології / вступ. ст. Р. Кирчів. Львів : Інститут народознавства Національної академії наук України, 2000. 263 с.

2. Несмачний С. М. Символістський живопис Михайла Сапожникова: від задуму - до втілення. Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв : наук. журнал. 2022. № 3. С. 149-155.

3. Порожнякова Н. Образы низшей славянской мифологии в изобразительном искусстве конца XIX- начала XX вв. (на примере произведений В. Васнецова, М. Врубеля, Н. Рериха, Е. Кульчицкой). Сучасне мистецтво : наук. збірник. 2007. Вип. 4. С. 309-323.

4. Словник античної мітології / упоряд.: І. Я. Козовик, О. Д. Пономарів. Тернопіль : Навчальна книга - Богдан, 2006. 312 с.

Размещено на Allbest.ru