До питання семантики монументального живопису церкви Спаса на Берестові 1643-1644 рр.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв

ДО ПИТАННЯ СЕМАНТИКИ МОНУМЕНТАЛЬНОГО ЖИВОПИСУ ЦЕРКВИ СПАСА НА БЕРЕСТОВІ 1643-1644 РР.

Кондратюк Аліна Юріївна,

кандидатка мистецтвознавства, докторантка

кафедри мистецтвознавчої експертизи

Анотація

монументальний церква спас стінопис

Мета статті - здійснити аналіз літератури і джерел, що висвітлюють проблеми дослідження ідейно-художнього змісту монументального ансамблю церкви Спаса на Берестові 1643-1644 рр. Головну увагу авторки спрямовано на розкриття семантики сюжетів стінопису й здійснення інтерпретації іконології монументального ансамблю, що дасть змогу визначити місце пам'ятки в контексті вітчизняної духовної й художнього культури першої половини XVII ст. Планується охарактеризувати ідейну програму монументального живопису могилянської доби й означити основні акценти в системі розписів. Методологія дослідження базується на застосуванні системного підходу, аналітичного методу, мистецтвознавчого, історико-порівняльного, історико-генетичного, історико-системного й дескриптивного методів для комплексного розгляду означеної проблематики та формулювання обґрунтованих висновків. Наукова новизна характеризується тим, що вперше на основі критичного аналізу літератури і джерел було означено необхідність здійснення достеменного семантичного аналізу монументального живопису церкви Спаса на Берестові 16431644 рр. На підставі ретельного вивчення особливостей системи розписів храму виявлено провідні художньо - образотворчі теми й запропоновано варіант інтерпретації іконології монументального ансамблю доби Петра Могили. Висновки. У процесі аналізу системи розписів церкви Спаса на Берестовы було відзначено її цільність і зумовленість усіх елеменів. Характер зображень дав змогу виділити ключові зони, які несуть найбільше змістове й догматичне навантаження. Виявлені провідні богословські теми в системі розписів - Боговтілення і Євхаристичної Жертви й означено низку сюжетів, що ці теми презентують. Зауважено, що тема Боговтілення у візантійському мистецтві набула особливого значення після перемоги іконошанування. Монументальний ансамбль церкви Спаса на Берестові 1643-1644 рр. було представлено як ремінісценцію мистецтва Македонського Відродження. Підсумовуючи, було зазначено, що програмний архаїзм системи розписів і специфічний набір сюжетів був пов'язаний з актуальними завданнями духовного життя доби Петра Могили.

Ключові слова: церква Спаса на Берестові, монументальний живопис, Македонське Відродження, поствізантійське мистецтво, система розписів, семантика, іконологія, богословська програма, ідейно-художній зміст, духовна культура, архаїзм, доба Петра Могили.

Annotation

Kondratiuk Alina, Ph.D. in Art History, Doctoral Student at the Department of Art History Expertise, National Academy of Culture and Arts Management

On the Issue of the Semantics of the Monumental Paintings of the Church of the Saviour at Berestove of 1643-1644

The purpose of the article is to analyse the literature and sources covering the issues of studying the ideological and artistic content of the monumental painting of the Church of the Saviour at Berestove of 1643-1644. The author's main focus is on revealing the semantics of the mural's subjects and interpreting the iconology of the monumental ensemble, which will allow us to determine the place of the monument in the context of the national spiritual and artistic culture of the first half of the seventeenth century. It is planned to characterise the ideological programme of the monumental painting of the Petro Mohyla era and to identify the main accents in the system of paintings. The research methodology is based on the application of a systematic approach, an analytical method, art history, historicalcomparative, historical-genetic, historical-systemic, and descriptive methods for a comprehensive consideration of the given problem and formulate well-founded conclusions. The scientific novelty is characterised by the fact that for the first time, based on a critical analysis of literature and sources, the need for a reliable semantic analysis of the monumental painting of the Church of the Saviour at Berestove of 1643 -1644 was identified. Based on a thorough study of the features of the church's painting system, the leading artistic and visual themes are identified and a variant of the interpretation of the iconology of the monumental ensemble of the time of Petro Mohyla is proposed. Conclusions. Summarising, we should note, that in the process of analysing the system of paintings of the Church of the Saviour at Berestove, its integrity and the conditionality of all elements were noted. The nature of the images made it possible to identify the key areas that carry the greatest semantic and dogmatic load. The author identifies the leading theological themes in the system of paintings - the Incarnation and the Eucharistic Sacrifice - and outlines a number of subjects that represent these themes. It is noted that the theme of the Incarnation in Byzantine art acquired special significance after the victory of icon worship. The monumental ensemble of the Church of the Saviour of 1643-1644 was presented as a reminiscence of Macedonian Renaissance art. It was noted that the programmatic archaism of the system of paintings and a specific set of subjects were related to the actual tasks of the spiritual life of the time of Petro Mohyla.

Keywords: Church of the Saviour at Berestove, monumental painting, Macedonian Renaissance, post-Byzantine art, system of paintings, semantics, iconology, theological programme, ideological and artistic content, spiritual culture, archaism, Era of Petro Mohyla.

Актуальність теми дослідження

Монументальний ансамбль церкви Спаса на Берестові 1643-1644 рр. є єдиною майже повністю збереженою пам'яткою монументального малярства першої половини XVII ct. Відбудові й новому розпису цього храму митрополит Петро Могила надавав виняткового значення, тож в системі його розписів знайшли відображення провідні тенденції теології й мистецтва того часу. Ця пам'ятка є своєрідним документом, що не гірше за писемні джерела розкриває особливості художньої й духовної культури могилянської доби.

Ідейний задум розписів відзначається цільністю й чіткою логікою у вираженні художньо-образотворчих тем. Враховуючи особливе місце церкви в історії українського мистецтва, дослідження семантики її монументальних розписів надзвичайно актуальне. Однак досі ця тема не отримала належного висвітлення у вітчизняній гуманітаристиці. Проблеми іконології розписів й розкриття богословського задуму монументального ансамблю, виявлення основних тем в стінопису1643-1644 рр. й означення їхнього зв'язку з актуальними ідеями тогочасного духовного життя - всі ці питання на сьогоднішній день були накреслені лише пунктирно. Виходячи з цього, своїм нагальним завданням вважаємо розкрити семантику сюжетів монументального живопису Спаса на Берестові доби Петра Могили.

Аналіз досліджень і публікацій

Проблема іконології монументального живопису церкви Спаса на Берестові 16431644 рр. потрапила в поле зору дослідників лише на межі XX-XXI століття. Ще донедавна цій темі абсолютно не приділяли увагу. Останнім часом з'явилися окремі публікації поодиноких вчених, що містять аналіз семантики сюжетів цього храму. Серед наукових праць з означеної проблематики відзначимо статті Є. Кабанця. Певні зауваження щодо богословської програми розписів були здійснені в публікаціях дослідниць О. Лопухіної, О. Пітатєлевої та В. Чєнцової. Беручи до уваги слушні думки, висловлені цими дослідниками, зазначимо, що проблема інтерпретації богословського задуму стінопису церкви Спаса на Берестові могилянської доби практично не розроблена. Окремі аспекти цієї теми на сьогоднішній день були ледь намічені.

Мета статті - здійснити аналіз літератури і джерел, що висвітлюють проблеми дослідження ідейно-художнього змісту монументального ансамблю церкви Спаса на Берестові 1643-1644 рр. Головну увагу авторки даної праці спрямовано на розкриття семантики сюжетів стінопису й здійснення інтерпретації іконології монументального ансамблю, що дасть змогу визначити місце пам'ятки в контексті вітчизняної духовної й художнього культури першої половини XVII ст. Планується охарактеризувати ідейну програму монументального живопису могилянської доби й означити основні акценти в системі розписів.

Виклад основного матеріалу

Семантика сюжетів монументального ансамблю церкви Спаса на Берестові 1643-1644 рр. досі не була об'єктом комплексного міждисциплінарного дослідження. Публікації кількох вітчизняних і зарубіжних дослідників дослідників з проблематики українського монументального малярства ранньомодерної доби і розписів церкви Спаса зокрема містять, переважно, окремі зауваження з цього приводу. Серед найзначніших праць з цього питання, відзначимо статті Є.П. Кабанця [2, 58-59; 3, 34-40]. В даних працях здійснено достеменний опис декорації інтер'єру. Було визначено головні акценти у системі розписів [2, 59; 3, 35]. Зауважено, що Спаський храм має чітко сплановану концепцію малювання - в ньому простежується, щонайменше, кілька повноцінних художньо-зображувальних тем: “євангелічна, напучувальна; аскетична, спокутувальна; величальна, патетична” [3, 35]. Зазначено, що невеликі розміри храмового приміщення вимагали нових нестандартних, новаторських підходів до моделювання художньої композиції церкви [3, 37].

Особливий наголос зроблено на втіленні в стінопису ідей ісихазму й означено низку сюжетів, що ці ідеї презентують [3, 37]. Свої висновки цей дослідник виклав також і в деяких інших публікаціях пізнішого часу, присвячених церкві Спаса на Берестові [4, 172].

Питання ідейного задуму монументального малярства храму було розглянуто й у колективній праці О. Лопухіної, О. Пітатєлевої і В. Ченцової.

Ці дослідниці, намагалися розглядати стінопис церкви Спаса в контексті інших пам'яток візантійської і поствізантійської традиції, приділивши певну увагу й питанню ідейно-художнього задуму розписів [9, 186-187]. Так, було й загальних рисах проаналізовано систему розписів храму, й означено основні тематичні цикли. Окрему увагу приділено циклові Страстей Христових і наголошено на його ключовому значення в богословській програм [9, 187]. Велику увагу було приділено ктитоторськім написам і ктиторській композиції із портретом Петра Могили. [9, 194-196].

Окремі зауваження щодо ктиторської композиції з образами свт. Петра Могили і Св. князя Володимира містяться також і в іншій публікації за авторства Лопухіної і Пітатєлевої [8, 342-343].

Слушні думки щодо іконографії й семантики портретного зображення святителя Петра Могили в розписах храму було представлено також у нещодавній публікації О. Лопухіної [7, 179-181].

Висновки й умовиводи усіх згаданих дослідників, безперечно, заслуговують уваги. Однак, лише у публікаціях Є. Кабанця аналіз богословської концепції монументального ансамблю був здійснений послідовно й системно, а не у вигляді окремих зауважень. Проте, працям цього дослідника властивий суто історичний підхід до пам'ятки, у той час як у вітчизняній і європейській гуманітаристиці нині застосовують міждисциплінарні методи. Тож, вважаємо, проблема інтерпретації богословського задуму храму на сьогоднішній день ще далеко не вичерпана. Окремі аспекти цієї проблематики було розглянуто в публікаціях авторки даної праці [5, 357-363; 6, 19-26]. Однак наразі постала нагальна проблема комплексного семантичного аналізу монументального ансамблю.

Нагадаємо, що розписи храму - єдиний цілісний ансамбль, виконаний у Києві в цей час. В інших відновлюваних церквах (наприклад у Софії) Петро Могила й запрошені ним майстри мали рахуватися з уже наявним живописом. Тому в цих випадках не йшлося про чітку й послідовно проведену програму. У церкві Спаса натомість ми маємо повністю новий живопис, хоча й виконаний у древніх стінах, частково поверх давньоруських фресок. У невеликій споруді було порівняно легко реалізувати цілісну концепцію, яка неминуче відобразила певні історичні реалії. Це робить монументальний ансамбль Спаського храму надзвичайно важливим для означення особливостей не тільки художньої, але й духовної культури могилянської доби взагалі.

Набір сюжетів і розміщення основних композицій в системі розписів повністю відповідає традиції візантійського мистецтва. Ми бачимо зображення Христа і Богородиці й сюжети празникового циклу - іконографія більшості цих сюжетів склалася за візантійської доби і не була новою для українського мистецтва. У розписах внутрішнього нартексу представлений страсний цикл - іконографія деяких із цих сюжетів хоча й склалася порівняно пізно, але у XVI-XVII ст. вони вже стали “загальним місцем” у мистецтві східнохристиянської церкви.

На різних конструктивних частинах храму вміщено також образи чисельних святих. Деякі з них не характерні для українського мистецтва попередніх періодів, але вельми поширені у візантійському й поствізантійському мистецтві. Усі вони теж мали вже усталену іконографію. Дослідника стінопису церкви Спаса має вразити в першу чергу саме відсутність нових сюжетів і тем, яких на межі XVI-XVII ст. в поствізантійському мистецтві з'явилося вже досить багато. Ми вважаємо, що оригінальність розписів церкви Спаса не в іконографічних нововведеннях. Оригінальним був богословський задум храму, в якому виражено складний зміст у традиційних сюжетах і формах.

У храмовому ансамблі церкви Спаса привертає увагу, насамперед, наполегливі повторення певних сюжетів. Двічі повторено сюжет храмового празника - композиція “Преображення” розміщена у зовнішньому нартексі над вхідним прорізом і на східній стіні внутрішнього нартексу.

У приміщенні внутрішнього нартексу “здубльовано” деісусну композицію. Вона зображена на головному склепінні приміщення у вигляді триморфону із Собором Небесних Сил. Ще раз Деісус представлено там само, нижче, у верхній частині східної стіни, над тріумфальною аркою - це славнозвісна композиція із портретом Петра Могили. Фігура Христа Великого Архієрея з цього Деісусу розміщена точно під зображенням Христа із деісусної композиції склепіння. І ці зображення розміщено по центральній осі храму.

Двічі у розписах храму Христос зображений у типі Пантократора: в деісусній композиції склепіння внутрішнього нартексу і в розписах зовнішнього нартексу (тут представлено тронний варіант).

Кілька разів у розписах церкви представлено образ Христа Емануїла. Зокрема, у композиції “Богородиця Знамення” у найурочистішому місці над центральною апсидою, на площині, утвореній нервюрними ребрами склепіння. І поряд - образ Спаса Емануїла у центральному медальйоні склепіння храму. Обидва ці зображення теж розміщено по центральній осі церкви (рис. 1). У типі Емануїла Христос представлений і у композиції “Спас-Дитя Недріманне Око” на південній стіні внутрішнього нартексу.

В храмі є також інші іконографічні типи Христа: на протилежних стінах внутрішнього нартексу (північній і південній, відповідно) представлено “Св. Чрепіє” і “Св. Убрус”. У ніші жертовника презентовано композицію “Цар Слави”.

В системі розписів представлено також Богородицю в різних іконографічних типах. Діва Марія зображена в урочистому типі Одигітрії (тронний варіант) в «намісній» композиції східної стіни зовнішнього нартексу, а також у грандіозній деісусній композиції склепіння внутрішнього нартексу (півфігурне зображення Оранти в медальйоні). Богородиця представлена також в деісусній композиції східної стіни внутрішнього нартексу у типі Агіасорітисси. Велика композиція «Богородиця Знамення» знаходиться на склепінні у вівтарній частині. Образи Христа-Емануїла й Богородиці вміщено також у символічній композиції «Спас Дитя Недріманне Око» на південній стіні внутрішнього нартексу. Можна стверджувати, що поряд із домінуючим образом Спасителя, в розписах повною мірою виявлено значення особистості Богородиці у справі людського спасіння. Підкреслено також Її місце в Небесній ієрархії як Цариці Небесної. Так само, як і Христа, Діву Марію в більшості випадків презентовано в оточенні Небесних Сил.

Рис. 1 Церква Спаса на Берестові. Розписи склепіння суміщеного приміщення церкви й вівтаря. 1643-1644 рр.