Галицький період творчості Мирослава Вантуха

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Галицький період творчості Мирослава Вантуха

Корисько Наталія Михайлівна,

доцент кафедри хореографії, магістрантка

Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв

Анотація

Розглянуто та проаналізовано творче становлення балетмейстера, видатного майстра хореографічного мистецтва сьогодення, народного артиста України Мирослава Вантуха за період його діяльності в Заслуженому ансамблі танцю УРСР «Юність», м. Львів.

Ключові слова: танець, балетмейстер, Мирослав Вантух, Заслужений ансамбль танцю УРСР «Юність».

Корисько Наталья Михайловна

Аннотация

Рассмотрено и проанализировано творческое становление балетмейстера, выдающегося мастера хореографического искусства нашего времени, народного артиста Украины Мирослава Вантуха, за период деятельности в Заслуженном ансамбле танца УССР «Юность», г. Львов.

Ключевые слова: танец, балетмейстер, Мирослав Вантух, Заслуженный ансамбль танца УССР «Юность».

Korysko Nataliia

Annotation

The creative development of the choreographer, outstanding master of choreographic art of the present, National Artist of Ukraine - Myroslav Vantukh, for the period of activity in the Honored Dance Ensemble of the Ukrainian SSR «Youth» in Lviv is considered and analyzed.

Keywords: dance, choreographer, Myroslav Vantukh, Honored Dance Ensemble of the USSR «Youth».

Характерною ознакою розвитку аматорського мистецтва 50-60 років XX ст. в Україні стало розмаїття об'єднань дорослих і дітей в колективні творчі гуртки різних видів мистецтв - драматичного, пісенного, хорового, інструментального та хореографічного. Тож, у 50-60-ті роки на теренах Галичини з'явилися творчі колективи, які досягли великих успіхів і були знані не лише в Україні, але й за її межами.

1946 року у Львові при Будинку народної творчості був створений фольклорний ансамбль «Чорногора», який з 1956 року, після вдалих виступів та визнання глядачів, носить назву «Галичина». Першими учасниками стали 20 ентузіастів, які на чолі із знаним фольклористом і пропагандистом народного танцю Ярославом Чуперчуком виконували народні пісні і танці рідного краю, прагнучи донести до глядача їх красу. Колектив стає популярним серед любителів танцювального мистецтва. Саме 60-70-ті роки ХХ ст. стали вершиною творчості колективу, отримує почесні нагороди на всесоюзних та міжнародних фольклорних конкурсах. За видатні успіхи в розвитку мистецтва в 1969 році колективу було присвоєно почесне звання Заслужений вокально -хореографічний ансамбль УРСР. Ярослав Чуперчук упродовж багатьох років збирав і відтворював у колективі пісні та танці Карпат і Прикарпаття. Серед них: «Голубка» - традиційний танець XVIII ст. з Покуття, «Подолянка» - з Тернопільщини, «Молодички» - з Буковини, «Калинонька» - зі Львівщини та інші. Полюбилися глядачам ліричні та героїчні танці Галичини, такі як «Горянка», «Аркан», «Галичанка», «Півторак», «Лісоруби».

У степовій зоні нашої країни, а саме на Кіровоградщині, в 1949 році розпочинає свою роботу танцювальний гурток, керівником якого була Валентина Снігерьова. Любителі творчості колективу із захопленням сприймали виступи молодих танцівників, у репертуарі якого було вже чимало танців різних народів. З 1957 року колектив очолює Анатолій Кривохижа і гурт отримує друге народження. На той час колектив базується в Будинку культури ім. Калініна кіровоградського заводу «Гідросила». Після вдалих виступів на фестивалях і декадах, участі в кінофільмі «На крилах пісні» з 1960 року колектив носить назву «Ятрань». В основу репертуару колективу лягли танці, обряди, фольклорні матеріали, зібрані в експедиціях, очолюваних Анатолієм Кривохижею. З 1965 року основою репертуару колективу стають українські народні танеці: «Козачок», «Гопак», «Коломийки», «Гуцулка», «Метелиця». Та з кожним роком географія танців ширшає. З'являються хореографічні композиції з Волині, Прикарпаття, Закарпаття, Буковини, Гуцульщини. Особливої уваги заслуговують «Аркан», «Плотогони», «Гуцулка мишинська», «Віночок Закарпаття», «Ятранські весняні ігри».

На Дніпропетровщині в 1947 році в м. Дніпродзержинськ був створений танцювальний гурток при заводському клубі. Через деякий час після створення керівником стає Кім Василенко. Серед хореографічних картинок і танцювальних сценок з'являються національні за змістом номери «На вулиці», «Метелиця», «Свято в колгоспі», «Весільний танець». Доречно зазначити, що створені вони були на основі зібраних матеріалів у селах Петриківка, Царичанці тощо і відповідали автентиці цієї місцевості.

Саме з 1957 року розпочинається тріумф учасників колективу, який на той час носив назву «Дніпро». Вони беруть участь у республіканських і Всесоюзних конкурсах, здобувають перші місця та Золоту медаль. Металурги- танцівники брали участь у зйомках художніх фільмів «Висота», «Штепсель одружує Тарапуньку», документальних - «Співає Україна», «Український фестиваль», «Дзержинці». У 1959 році за успіхи в популяризації українського танцю ансамбль народного танцю «Дніпро» отримує звання Заслужений ансамбль Української РСР, а його керівник - Кім Василенко - у 1960 році стає Заслуженим артистом УРСР.

Яскравим і творчим було й культурно-мистецьке життя Львова цього періоду. Тож поруч з відомими і знаними з'являються і нові аматорські гурти та колективи. У 1964 році в Палаці культури ім. Ю. Гагаріна обласного управління професійно-технічної освіти на основі танцювальної групи створюється колектив з промовистою назвою «Юність», який очолює молодий хореограф Мирослав Вантух.

А розпочиналось творче життя юного Мирослава 1956 року з навчання у Львівському технікумі підготовки культурно-освітніх працівників, де на той час було лише кілька факультетів. У 1958 році він успішно закінчує диригентсько - хоровий факультет і вступає на щойно відкриті шестимісячні курси підготовки керівників танцювальних колективів. Дирекція технікуму, розуміючи педагогічні та творчі здібності М. Вантуха, залишає його викладати український танець, звичаї, обряди, історію костюму. З 1958-1961 роки - служба в Прикарпатському військовому окрузі. Саме тут, при існуючому ансамблі пісні і танцю, Мирослав Вантух керував хором і танцювальною групою, водночас працюючи в танцювальному колективі Раво-Руського дитячого будинку для сиріт. Однією з перших постановок юного керівника під час служби в армії був «Солдатський перепляс». Після завершення служби М. Вантух повертається до викладацької роботи, при цьому велику увагу приділяє особистим виступам у складі філармонійної групи, яка здійснює концерти в селах і школах Львівщини. Саме тоді розпочинається його робота репетитором у колективі при Палаці культури ім. Ю. Гагаріна. Ідея створення «Юності» належить Мирославу Михайловичу. В ансамблі існувало 11 груп, з якими працювали 11 педагогів-репетиторів. Супроводжували заняття концертмейстери-баяністи, також було створено повноцінний оркестр. Наполеглива, плідна праця, заняття класичним тренажем і технічними рухами, оркестрові репетиції - усе це мало результат в колективі. То ж недармо, після участі в одному з Всеукраїнських конкурсів, у газетній статті П. П. Вірський відзначає колектив «Юність» та його керівника, зазначивши, що він, хоча і юний, та дуже талановитий хореограф, який професійно виховує своїх учасників [1, 21].

Колектив зростав професійно разом зі своїм керівником. Упродовж наступних кількох років «Юність» стає одним з найкращих самодіяльних колективів Радянського Союзу. Склад колективу з підготовчими групами налічував 520 чоловік (основний склад 120 та 20 осіб оркестрової групи). Щоденні репетиції, робота з артистами, оркестром, зведені суботні та недільні репетиції, індивідуал ь- не відпрацювання рухів, робота над образністю та манерою виконання, підбір костюмів стали невід'ємною складовою життя цього колективу та Мирослава Вантуха як хореографа-балетмейстера. За період творчої діяльності ансамбль стає Лауреатом 6 Золотих медалей Міжнародних конкурсів; у 1967 році - Гран-прі Міжнародного конкурсу «Квітучий мигдаль» в Італії; в 1968 році під час 25-денних гастролей по Данії артистів тепло сприймали глядачі, а місцева преса рясніла позитивними схвальними відгуками, називаючи виступи колективу «Тріумф Юності».

З кожним роком відшліфовувалася педагогічно-мистецька система Мирослава Вантуха. В основі своєї діяльності, як керівника і громадянина, в пріоритеті завжди були любов і патріотичні почуття до рідного краю, України. М. Вантух умів знаходити та об'єднувати навколо себе молодих, талановитих учнів - учасників колективу, його щоденна наполеглива праця була найкращим прикладом. За період творчих років у Львові в ансамблі «Юність» було здійснено постановку більш як 40 хореографічних номерів великих і малих форм. Серед них «Черемха», «Українське вітання», «Цих днів не змовкне слава». «Тачанка», «Г опак», «Польська сюїта», «Гімн праці», «Рушничок», «Танець з бубнами», «Ми всі за мир», «Запорожці», «Дочка Куби», «Свято в Карпатах», «Сюїта гуцульських танців», «На полонині», «Молдавська сюїта», хоровод «Північне сяйво», «Російський святковий», «Угорська рапсодія», «Болгарська сюїта», «Румунський танець».

Колектив, разом зі своїм керівником, представляв Україну та Радянський Союз у 30 країнах світу, серед них - Італія, Куба, Данія, Швеція, Швейцарія, Нідерланди, Японія, США, Канада, Індія, В'єтнам, Німеччина, Румунія, Болгарія, Угорщина, Польща. За високу культуру виконання, професіоналізм, майстерність, пропаганду хореографічного мистецтва на теренах рідної країни та за її межами ансамбль «Юність» у 1967 році був удостоєний почесного звання «Заслужений ансамбль танцю УРСР». Керівник і балетмейстер-постановник Мирослав Вантух у 1968 році за видатні успіхи в розвитку самодіяльного народного мистецтва отримав почесне звання «Заслужений діяч мистецтв України», а у 1977 році - «Народний артист України».

Плідна робота балетмейстером проводилась і поза межами ансамблю танцю «Юність». Уже як досвідченого майстра народної хореографії М. Вантуха запрошують до Львівського Академічного театру опери та балету ім. І. Франка, де він здійснює хореографічні сцени в операх «Катерина» М. Аркаса, «Назар Стодоля» К. Данькевича, «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського.

У 1968 році на екрани кінотеатрів Радянського Союзу виходить музичний фільм «Трембіта» за оперетою Юрія Мілютіна. Зйомки проходили в мальовничій місцевості Закарпаття біля міста Хуст. У титрах кінострічки зазначена участь Заслуженого ансамблю танцю «Юність» з м. Львова та балетмейстера М. Вантуха.

Не випадково, що режисер Олег Ніколаєвський і керівництво Свердловської кіностудії зупинились на колективі «Юність», а балетмейстером обрали Мир о- слава Михайловича, адже він чудово знав колорит, звичаї, манеру вик онання, життя та побут цього регіону.

З давніх-давен в Україні побутує обряд сватання. Проводився він за домовленістю батьків юнака та дівчини. Визначався день «сватанок». Свати йшли до оселі дівчини цього дня в супроводі музикантів і веселої юрби з піснями та танцями. У кінофільмі «Трембіта» яскраво та достовірно відтворено епізод цього дійства та масовий танець, музичною основою якого була взята народна пісня «Ой, Марічко, чичері». Головною окрасою сцени стали її виконавці - артисти ансамблю танцю «Юність» за участі балетмейстера-постановника Мирослава Вантуха.

Безумовно, становлення Мирослава Вантуха як творчої особистості відбулося на Галицькій землі, відкриваючи перед ним безмежний світ мистецтва танцю.

Література

балетмейстер хореографічний вантух

1. Бурковський О. Мирослав Вантух. Завжди в дорозі. Преса плюс, 2013. 128 ст.

2. Вадясова Н., Чернець В., Шульгіна В. Мистецько-педагогічна школа видатного діяча української культури Мирослава Вануха: наукове видання. Київ: НАКККіМ, 2012. 152с.

3. Кокуленко Б. Степова Терпсихора. Степ, Кіровоград,1999. 213 ст.

4. Корисько Н. М. Видатні майстри хореографічного мистецтва: бібліографічний довідник. Київ: ДАКККіМ. 18 с.

Размещено на Allbest.ru