З історії одного інтер’єру будинку ханенків

Размещено на http://www.allbest.ru/

З історії одного інтер'єру будинку ханенків

Сакорська Олександра Сергіївна, аспірантка Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв

Інтер'єр вестибюлю будинку Ханенків з ошатним кольором орнаментованих стін та масивним дерев'яним декором, заповнений колекційними предметами, відноситься до періоду кінця XIX сторіччя, коли будувалося палаццо Ханенків у неоренесансному стилі.

Згідно з тогочасними трендам, як сам будинок, так і кожна кімната в ньому мали відповідати певному стилю та змісту, які хазяїн, часто разом з архітектором та дизайнером, вкладали у своє творіння. Архітектура та декор кінця XIX ст. мали повсякчас історичне спрямування, що означає - відтворювали або реконструйовували певну історичну епоху або певний стиль минулого в знакових формах. До другої половини ХІХ ст. неоготика, неоренесанс, неокласика та неорококо стали загальними декоративними трендами. У західноєвропейському мистецтвознавстві для позначення цієї тенденції в найширшому сенсі іноді використовують соціологічний термін «ревайвалізм» (від англ. revival - відродження) [13].

Будинок ХІХ ст. був прямим результатом промисловості революції кінця XVIII ст. та супутньої споживацької революції дев'ятнадцятого, як вважає історик культури Розалінда Вільямс пояснюючи, що, починаючи з другої половини ХІХ ст., набагато більше людей мали «значний вибір щодо того, що споживати, як і в якій кількості», а також мали «дозвілля, освіту та здоров'я, щоб поміркувати над цим питанням» [18, 4].

У світі речей однією з особливостей епохи історизму стало прагнення відродити, не копіюючи, зразки та образи минулого, створити оточення і предмети, що відповідають уявленням людини XIX ст. про той чи інший історичний час. Одна з ознак історизму - можливість широкого вибору на основі знань матеріалу - знайшла відображення і в оздобленні інтер'єрів кінця XIX ст.: так з'являються готичні, ренесансні, мавританські, голландські приміщення, дизайн яких запозичений з арсеналу відповідних архітектури та орнаментики відповідних епох.

Існують характерні особливості приватних інтер'єрів другої половини ХІХ ст., які традиційно визначаються як «буржуазний стиль». Ця епоха дійсно відзначалася великим розмаїттям інтер'єрних об'єктів та матеріалів, які використовували, що «створювало враження "нагромадження речей" та "безладу"» [14, 68]. приватний інтер'єр буржуазний стиль

Розглянемо деякі аспекти цього підходу:

- Еклектичний стиль: цей період в історії дизайну інтер'єрів був сильно еклектичним, що означає, що він використовував елементи і стилі різних епох і культур. В одному інтер'єрі можна було побачити деталі, які відсилали до середньовіччя, Ренесансу, античності та інших стилів.

- Нагромадження речей: замість мінімалізму, який популярний сьогодні, цей період був відомий своєю схильністю до нагромадження меблів, предметів мистецтва, декору та прикрас. Це створювало враження розкішності та різноманітності.

- Різноманітність походження об'єктів: в інтер'єрах траплялися об'єкти різних естетичних цінностей і походжень, включаючи цінні предмети мистецтва, підробки, імітації та масово вироблені вироби. Ця різноманітність створювала унікальний мікс в інтер'єрі.

- «Безлад» і «буржуазний стиль»: описи «безладу» можуть відображати сприйняття цих інтер'єрів як надмірних та розкиданих. Тоді як ця асоціація може бути негативною, варто зауважити, що цей стиль також відображав багатство і розмаїття суспільства того часу.

Існувала також практика включення «східних» об'єктів, античних артефактів та елементів, які відносяться до неосередньовіччя, або епохи Нового Відродження, в інтер'єри ХІХ століття. Ці об'єкти відображали еклектичний підхід до дизайну інтер'єрів того часу та розглядалися раніше як характеристика брикабракоманії, яка, як вважають, була в розгулі в той час (французький термін Bric-a-brac вперше використаний у вікторіанську епоху, приблизно в 1840 році, відноситься до об'єктів мистецтва, що формують колекції курйозів. Французька фраза датується XVI ст. та означає «навмання, у будь-який спосіб»). Як наслідок, буржуазні інтер'єри, в яких вони розміщувалися були описані як еклектичні [11].

Проте одна із сучасних британських дослідниць еклектики історик літератури Крістіна Болюс-Райхерт пояснює, що еклектизм у художній культурі XIX ст. «вийшов за межі руйнівного, наївного еклектизму», який був пов'язаний із чистим наслідуванням і простим відтворенням історичних стилів, прагнучи до «суворішого еклектизму», а не просто нагромадження джерел [6, 8-9].

Успіх еклектизму покладався на думку обізнаної людини, яка могла створити осмислену оригінальну сукупність елементів, і від дискримінаційного, а не пасивного процесу відбору, заснованого на ясному намірі та розумі, а не на випадковості та інтуїції.

Отже, еклектика залежала від усвідомленого вибору, і до кінця ХІХ ст. в дискусіях про еклектику в популярних журналах та галузевих виданнях підкреслювали важке і серйозне завдання, необхідне для досягнення гармонії різних елементів в архітектурі, а також образотворчому та декоративно-прикладному мистецтві [9, 18; 16, 163-64; 8, 116].

Більш того, еклектичні кімнати розглядаються сучасними дослідниками невід'ємно від колекційних предметів, в низ розміщених. Так, дослідниця Анка Ласк у монографії Interior Decorating in Nineteenth-Century France: The Visual Culture of a New Profession («Інтер'єрний декор у Франції ХІХ ст.: візуальна культура нової професії») докладно досліджує феномен «історичних кімнат» та зв'язок між колекціонуванням та декоруванням, питання, які досі дослідники сприймали як несуттєві. Адже історизм було прийнято розглядати як нагромадження різноманітних об'єктів та комбінації стилів минулого, ансамблі помешкань кінця ХІХ ст. сприймали як випадкові, а зв'язок між колекціонуванням та декором інтер'єрів кінця ХІХ ст. взагалі був поза увагою [10].

Іл. 1. НА НММХ фото після 1919 р.

За Ханенків назва зали - Вестибюль (НА НММХ).

Сучасна атрибуція - Вестибюль у стилі Генріха II, дизайнер - Петро Бойцов (1849, Нижній Новгород - після 1918, Москва)

Британський професор Джанелл Уотсон визначає прямий зв'язок між декоруванням і колекціонуванням. Вотсон стверджує, що колекціонування не можна відокремити від декорування, ані навпаки. У своїй праці вона визначає еклектику як «включення колекціонування в домашній інтер'єр» [17, 58].

Іл. 2. Парадні сходи садиби Подушкіно, архітектор та дизайнер - Петро Бойцов, проект реставрації 2010-х рр. [6, 450]

Іл. 3. Фрагмент декору стелі будинку Ханенків. Фото авторки 2022 р.

На лазуревій стелі Вестибюлю орнамент із чотирилисника та трьох об'єднаних півмісяців. Останні мають своє специфічне символічне значення в межах історизму: цей декоративний символ створив архітектор Філіберт де л'Орме для Діани де Пуатьє - фаворитки французького короля Генріха II, чиєю емблемою був півмісяць [14, 99]. Отже, подібна символіка дає нам змогу додатково атрибутувати інтер'єр Вестибюлю як такий, що виконаний в стилі Генріха ІІ. Одночасно цей орнамент наявний в інших інтер'єрах, які спроєктував архітектор-дизайнер Петро Бойцов.

Іл. 4. Фрагмент дерев 'яного декору з особняка Берга, Москва. Архітектор - Петро Бойцов

Орнамент лиштви на «помпеянського» кольору стіні вздовж дерев'яних сходів лазуревим кольором перегукується зі стелею Вестибюлю та виконаний, з великою долею вірогідності, Михайлом Врубелем [5, 92].

Іл. 5. Фрагмент орнаментальної лиштви декору будинку Ханенків.

Фото авторки 2022 р.

Додатково необхідно сказати про предметний ряд, розміщений у цьому інтер'єрі, який ми бачимо на архівному фото. Так, колекція зброї вздовж нижнього регістру стін дозволила нам атрибутувати фото періодом після 1919 р. [13, 29], тобто інтер'єр був уже частково реорганізований Георгієм Лукомським (Калуга, 1884 - Ніцца, 1925)- вченим хранителем, який під час підготовки до націоналізації музею Ханенків виконував там розпорядчі заходи та перелаштовував інтер'єри й предмети в них.

Виділяється на фото фігура воїна в повному обмундируванні на коні. Можемо констатувати, що цей комплекс предметів був придбаний Богданом Ханенком на аукціоні зібрання Рауля Річардса (Raoul Richards (Rome? 1848? - ?)) (9, Итальянские конные латы. XVII ст. ... Из собрания графа Ришар, No 1392).

У передмові до Каталогу розпродажу натрапляємо на імена Ханенків як одних із поважних гостей (іл. 6, 7).

Відвідування аукціонів було улюбленою розвагою як вищого, так і середнього класу в другій половині ХІХ ст. Туди стікалися grand amateurs, curieux і elegantes (поціновувані, допитливі та франти), і всі вони прагнули долучитися до conoisseurs (знавців) та їх лексикону колекціонування [15, 302].

Варто сказати, що і Богдан Ханенко (Київ, 1849-1917) починав як справжній grand amateur, адже, маючи юридичну освіту, зацікавився мистецтвом у Петербурзі і лише у 1871 році [1, 63]. Поступово коло знайомств Богдана Ханенка розширилося настільки, що він вже знав всіх відомих антикварів Російської імперії та європейського зарубіжжя та закохався у мистецтво і колекціонування, що вплинуло на подальшу його долю та сформувало будинок на Терещенківській - зразок захоплення його володаря колекціонуванням та декором, що перетворилося на справу всього його життя [4, 230].

Так, при аналізі інтер'єру Ханенків, який був сформований в кінці XIX століття, важливо досліджувати як елементи декору, так і самі предмети, розміщені в цьому інтер'єрі. Оскільки цей період в історії дизайну інтер'єрів відзначався еклектичним підходом, де різні стилі та об'єкти поєднувалися без чіткої системи, аналіз об'єктів та декору може розкрити багато цікавих аспектів.

Література

1. Крутенко Н. Ханенки. Пам 'ятки України. 1996. No 3-4.

2. НА НММХ Оп. 1. Спр. 13. Інвентарний опис колекції зброї, складений засновником зібрання Б.І. Ханенко

3. НА НММХ: Ескіз «Дельфтської вітальні» підписано та датовано Бойцов 1883

4. Половець В. Богдан Іванович Ханенко (1849 - 1917 рр.). Сіверянський літопис. 2009. № 2-3. С. 228-234.

5. Сакорська О. Дельфтська їдальня та декоративний код особняку Ханенків. Український мистецтвознавчий дискурс, (3),2022, стор. 78-92. https://doi.Org/10.32782/uad.2022.3.10

6. Bolus-Reichert C. The Age of Eclecticism: Literature and Culture in Britain, 18151885 (Columbus: The Ohio State University Press, 2009. 296 pp.

7. Catalogue de la riche collection d'armes antiques, du moyen age, de la Renaissance et des temps modernes et des rares objets d'art: Appartenant Raoul Richards. Rome, 1890

8. Decorative Notes//Art Amateur, April 1887

9. Eclecticism in Architecture//American Architect and Building News, January 15, 1876

10. Lask Anca І. Interior Decorating in Nineteenth-Century France: The Visual Culture of a New Profession. Manchester University Press, Studies in Design and Material Culture Series, 2018. 288 pp.

11. Loukomsky G. Description du Musee fonde par B.& W. Khanenko a Kiev. Paris, 1921.

12. Paradin С. Devises heroiques, Lyon, Jean de Tournes et Guil. Gazeau, 1557. 182 woodcut

13. Revival: Memories, Identities, Utopias. Matt Lodder, Ayla Lepine, Rosalind McKever and others. London, 2015.239 рр.

14.Saisselin R. The Bourgeois and the Bibelot. Rutgers University Press, New Brunswick, NJ, 1984. 189 pp.

15. Stammers T. The Bric-a-Brac of the Old Regime: Collecting and Cultural History in postrevolutionary France//French History 22(3), 2008 pp. 295-315.

16.Studies of Interior Decoration: IX. Concerning Furniture//American Architect and Building News, May 26, 1877

17. Watson J. Literature and Material Culture from Balzac to Proust: The Collection and Consumption of Curiosities. Cambridge University Press, Cambridge & New York, 1999. 227 pp.

18. Williams, Rosalind H. Dream Worlds: Mass Consumption in Late. Nineteenth -Century France. Berkeley: University of California Press, 1982, 451 pp.

Размещено на Allbest.ru