Особливості традиційного одягу українців у контексті генезису
Розгляд особливостей українського традиційного одягу, його історії та розвитку. Аналіз традиційного вбрання українців як складника матеріальної і культурної спадщини народу. Одяг як одне із найважливіших джерел для вивчення культурних особливостей народу.
| Рубрика | Культура и искусство |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 19.05.2024 |
| Размер файла | 19,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Особливості традиційного одягу українців у контексті генезису
Савченко Лілія Олександрівна, старший викладач кафедри хореографії Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв
Розглянуто особливості українського традиційного одягу, його історію та розвиток. Проаналізовано традиційне вбрання українців як складник матеріальної і культурної спадщини народу.
Ключові слова: одяг, вбрання, костюм, вишивка, головні убори, взуття, прикраси.
ОСОБЕННОСТИ ТРАДИЦИОННОЙ ОДЕЖДЫ УКРАИНЦЕВ В КОНТЕКСТЕ ГЕНЕЗИСА
Рассмотрено особенности украинской традиционной одежды, ее историю и развитие. Проанализировано национальное убранство как составляющую материального и культурного наследия украинского народа.
Ключевые слова: одежда, костюм, вышивка, головные уборы, обувь, украшение.
FEATURES OF TRADITIONAL CLOTHES OF UKRAINIANS IN THE CONTEXT OF GENESIS
This article considers the features of Ukrainian traditional clothes, their history and development. It analyzes complexity, main components, decoration of Ukrainian clothes; reveals the components of material and cultural heritage of Ukrainians.
Keywords: clothes, costume, embroidery, head-dress, footwear, decorations.
Культура кожного народу визначає його як певну окрему одиницю у світовому соціумі. Духовний потенціал народу підживлює знання його історії, усвідомлення ролі у світовій культурі. Надбання українців вражають. Особливе місце посідає традиційне наше національне вбрання. У ньому втілилася доля нашого народу, його традиції, культура. Національний одяг зберігає в собі риси різних епох, тому і є одним із найважливіших і найцінніших джерел для вивчення культурних особливостей українського народу, зокрема мистецької спадщини.
Свій початок історія українського костюма, як й інші прояви мистецтва, бере із сивої давнини. Доля України склалася так, що її окремі землі в різні часи входили до складу різних держав. Кордони постійно змінювались, і це позначалося на своєрідності традиційно-побутової культури.
На всіх історичних етапах культура костюма розвивалась відповідно до цивілізаційних процесів. Зберігаючи давні традиції і весь час розвиваючись, український костюм увібрав у себе надбання різних епох. Традиційне вбрання дає змогу пізнати історичне коріння ранньослов'янського періоду та досягнення Київської Русі. Культура та побут українців, їхній одяг про це висвітлено в пам'ятках давньоруської писемності, описах іноземців, відображено в етнографічних малюнках та описах окремих повітів і сіл, монографіях, наукових дослідженнях учених-етнографів, музейних фотоматеріалах. Крім фресок соборів, іконопису, книжкової мініатюри, інформацію маємо в портретному живописі XVII-XIX століть, у роботах художників-передвижників ХІХ століття. Вбрання є об'єктом досліджень істориків, мистецтвознавців, фольклористів.
Традиційний український костюм самобутнє і багатогранне явище культури нашого народу. Він є скарбницею духовної культури, співвідноситься з обрядами, звичаями, віруваннями і втілює в собі національний характер. Таке вбрання характеризується комплексністю. Основними компонентами були натільний, поясний, стегновий, нагрудний і верхній одяг. Важлива роль належала головним уборам, прикрасам, взуттю. Вони були виразними, функціональними завдяки використанню різноманітних матеріалів, простоті конструкцій і форм, багатству видів і технік, орнаментально-колористичним рішенням, оздобленню, а також способам одягання.
Побутові ситуації, звичаї та обряди, характер праці, зміна сезону усе це впливало на костюм. Представники кожної соціальної групи вирізнялися зовнішнім виглядом і своєрідними елементами, що відокремлювали їх серед інших. В урочистих випадках одягали весь комплекс, підкреслюючи сімейний і майновий стан, вік, приналежність і регіональні ознаки.
Однією з головних функцій одягу є захист людини від негативних впливів зовнішнього середовища, обумовлених кліматичними особливостями та географічним положенням. Крім того, національне вбрання захищало від «злих духів»: за віруваннями наших предків, одяг був безпосередньо пов'язаним із тілом людини, тому виконував функцію оберегу.
Щодо натільного одягу особливими магічними властивостями наділяли сорочку. Це обов'язковий елемент, якому приписували лікувальні властивості, інколи вважали, що сорочка може й хвороби передавати. Із цим елементом одягу пов'язано багато обрядів: сорочкою огортали новонародженого, їх вишивали на весілля, подолом витирали личко дитини, коли хворіла. Існує давня сорочка кошуня.
Чоловічі сорочки відрізнялися від жіночих довжиною. Чоловікам відміряли довжину від підборіддя до колін, а жінкам до п'ят. Із часом сорочка вкоротилася до блузи. Краса сорочки в тканих візерунах, аплікаціях та оздобленні шиттям. Вишитим візерункам приписували магічну силу, і розміщували їх тільки у визначених місцях навколо шиї, на грудях і подолі. Основну увагу зосереджували на оздобленні рукавів на знак шанування робочих рук людини, підкреслюючи їх силу і вправність.
Основні типи сорочок тунікоподібна, з плечовими вставками, із суцільним рукавом, на кокетці. З кінця ХІХ століття широко використовували шиття «біллю» (білими нитками), а також кольоровими нитками, особливо червоними і чорними. З під плахти чи спідниці в жінок вишитий поділ сорочки виглядав, а чоловіки заправляли її в широкі штани. А поверх штанів почали підперезувати чоловіки вишиті сорочки лише на початку ХХ століття.
Наступну групу вбрання, що захищало стегна людини, називають поясним, або настегновим, одягом. До нього входили: у чоловіків штани, широкі з чотирьох або двох полотнищ, червоні вовняні у гуцулів гачі; у жінок плахти, запаски, обгортки (спідниці із запахом), фартухи, корсетки.
Поширеною була й група нагрудного одягу. На сорочку одягали корсетки. Їх шили з бавовняної, вовняної, шовкової тканини, з оксамиту. Шия була від критою, а замість рукавів викоти. Нагрудний одяг був переважно без рукавів: корсетки, кептарі, лейбики. Єдиним різновидом одягу з рукавом була юпка (за кроєм пришивали рукав). Групу верхнього одягу вдягали зверху, на «основний комплекс» вбрання. Для захисту тіла в холодну пору носили кожухи. Залежно від регіонів їх шили з овечих шкур, деякі оздоблювали як кептарі, розшивали квітами, розмальовували. Часто вони були ознакою заможності, вважалися святковим одягом. Верхній одяг залежно від крою був прямим і приталеним. Найпоширенішими були: гуня, свита, кирея, жупан.
Окремі складові традиційного вбрання доповнювали пасками це вужча або ширша, досить довга пов'язка, що підтримує одяг. До святкового вбрання пояси були близько чотирьох метрів. Вони барвисті, з довгими китицями, їх вважали свідченням гідності, сили і мужності.
Невід'ємною частиною вбрання є взуття, що зазвичай прикриває стопу. Босоніж ходили часто, коли починали працювати, та мотали онучі. Взуття мало бути плетеним (личаки), стягнутим (постоли, ходаки, моршні). Елементи цього взуття обмотували навколо гомілки і перетискали судини на ногах, спричиняючи навіть рани. Тому з часом почали замовляти шите взуття чоботи, валянки. Жіночі чоботи шили з козлячої шкіри сап'янцу, а чоловіки віддавали перевагу яловим, шкаповим чоботам. Серед панства відомі чорнобривці, або чорноголівці: передки таких чобіт пошиті з дешевої чорної шкіри, а халява кольорова.
Окремою групою виділяють головні убори, які теж виконували оберегову й природнозахисну функції. Голову чоловіка прикривала шапка циліндричної або конічної форми. Денце було хутряне або з кольорового сукна, деякі головні убори мали назву кучма, стовбатка, були чорного або сірого кольору. Шили шапки з валяного сукна повсті. Солом'яні брилі носили влітку. Жіночі головні убори називали намітками, завоями, перемітками (бандани). Вив'язували їх по-різному. У другій половині ХІХ століття найпопулярнішими стають хустки. Часто використовували кибалку щільний обруч, на який накручували волосся. Жіночі шапки називали очіпками, вони мали різну форму: низькі циліндричні, високі конусоподібні, розділені посередині бганкою перекладом. Поверх очіпка пов'язували різнобарвні хустки. Молоді дівчата на свята одягали вінки зі стрічками. Їм не потрібно було закривати волосся, а навпаки, демонструвати косу або дві. Голову не накривали навіть у церкві.
У будні прикраси не носили, їх вдягали до церкви і на свята. Це сережки, намисто, низок якого могло бути до 25. Серед різновидів із зігнутих трубочок, скляні (з різних кольорів). На шнурку на шиї носили хрестик, переважно дерев'яний, срібний, скляний чи мідний.
У процесі еволюції суспільства одяг став знаком майнового розмежування, вказуючи на станову належність. Своє привілейоване становище певні класи титулували. Існували заборони носити певні елементи: шовковий пояс, одяг червоного кольору; довжина носків взуття, а також оздоблення були регламентовані.
Вбранню притаманна певна естетика. Воно поєднує мистецтво крою, шиття, ткацтва й орнаментального оформлення. Вишивкою прикрашали одяг з домотканого лляного та конопляного полотна, овчини, грубововняного сукна. Це такі елементи вбрання: сорочки, спідниці, фартухи, плахти, пояси.
Перші згадки про вишивку можна виявити навіть у давніх греків. На території України знайдено пам'ятки, які дають інформацію про ткацтво ще в часи трипільської культури. Цінним джерелом є і матеріали розкопок скіфських курганів. Святкові костюми скіфи оздоблювали золотими нашивками, орнаментами. Вишивка була відома в дохристиянський період. В епоху Київської Русі вишивка стала популярною та розвинулася. В ХІ столітті в Андріївському монастирі заснували школу, де навчали дівчат вишивати.
Протягом історичного розвитку вишивка вдосконалювалась і виходила на нові рівні. У ній стали простежуватися гармонія між матеріалом, технікою виконання, орнаментом, колірним і композиційним рішенням.
У кожній місцевості утворились характерні орнаментальні мотиви і композиції, колірна гама, специфічні техніки виконання. Кожен район, кожне село відзначались своєрідністю мотивів вбрання. За мотивами орнаменти вишивок поділяють на геометричні (абстрактні), рослинні, зооморфні (тваринні).
Технічних прийомів виконання безліч: гладь, хрестик, низь, мереження, бігунець, плетіння, зигзаг («кривуля»), стебнівка, настилування.
Геометрична низь поширена на Гуцульщині, Поділлі, Полтавщині. Рослинні мотиви більш властиві для Волині, Поділля, Буковини, Київщини. На Полтавщині, Покутті переважають ажурні вишивки. Щодо багатства барв, то вони досить обмежені. Переважають чорна і червона гама, червоногаряча і жовта, також у певних місцевостях зелена і синя.
Важливим елементом у створенні одягу був матеріал, який розподіляли залежно від сировини та способу виготовлення на домотканий і фабричний. За сировиною лляний, конопляний, вовняний, штучний. За технікою виготовлення плетений, в'язаний, тканий, валяний.
На вигляд і склад одягу впливала доступна на певний час технологія його виготовлення. Кора, листя, волокна рослин, шкіра звірів були найдавнішим матеріалом для одягу. Складнішим було плетіння. З часом поява веретена, прядки, ткацького верстата розширила можливості в конструюванні вбрання.
Спочатку форму одягу визначали шматки тканини або шкіри, з'єднані зав'язками, які накидали на тіло. Їх закріпляли на плечах або шиї чи обгортали ними стегна. Навчившись драпірувати тканини, українці стали ускладнювати форму одягу. Згодом, з опануванням техніки зшивання, почали створювати різноманітне вбрання. Зшивання шматків тканини і збирання їх у зборки допомагало створювати зручний одяг відповідно до фігури людини. Ускладнення форм одягу відбулося і за рахунок освоєння техніки крою тканини.
Отже, традиційний костюм одна з найцінніших і найважливіших складових матеріальної і культурної спадщини народу. Одяг уособлює естетичні ідеали, смаки, творчі тенденції, опредметнює традиції і світогляд нації. Традиційне вбрання розкриває глибинне коріння наших предків, починаючи ще з ранньослов'янського періоду. Протягом усієї історії свого існування костюм задовольняв не лише матеріальні, а й духовні потреби людини, виконував необхідні побутові, соціальні, обрядові функції. Його високий мистецький рівень, емоційна насиченість яскраво відбивають світогляд, естетичні вподобання та психологію українського народу.
ЛІТЕРАТУРА
український традиційний одяг
1. Воропай О. І. Звичаї нашого народу. Київ: Оберіг, 1993. 590 с.
2. Лозко Г. С. Українське народознавство. Київ: Зодіак-ЕКО, 1995. 368 с.
3. Матейко К. І. Український народний одяг. Київ: Наукова думка, 1977. 222 с.
4. Ніколаєва Т. А. Історія українського костюма. Київ: Либідь, 1996. 119 с.
5. Стельмащук Г. Г. Традиційні головні убори українців. Київ: Наук. думка, 1993. 240 с.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Формування традиційного одягу українців. Історія українського народного костюма генетично пов'язана з традиціями Київської Русі. Український національний жіночий одяг ХVІ–ХІХ століття. Локальні особливості народного одягу жінок його характерні риси.
реферат [23,1 K], добавлен 07.10.2010Місце та роль традиційного костюма у сучасній культурі. Традиційний одяг українців Поліського регіону. Східне, чернігово-сіверське Полісся. Центральне, київське Полісся. Західне, рівненсько–волинське Полісся. Фольклорна тема в індустрії одягу сьогодні.
отчет по практике [1,2 M], добавлен 19.10.2013Характеристика народних символів України, що позначаються на формуванні національної свідомості людей і виховують почуття любові до своєї рідної землі. Символіка традиційного одягу українців. Вишиванка. Рушник. Народні символи здоров'я, щастя та достатку.
курсовая работа [95,2 K], добавлен 13.12.2013Визначення особливостей жестикуляції при виконанні пісень. Значення українського фольклору як однієї з найважливіших і вагомих складових національної культури народу. Весняна календарно-обрядова поезія українців: регіональна специфіка та жанрова динаміка.
статья [18,9 K], добавлен 07.02.2018Культура України в період від давніх часів до початку ХХІ ст. Внутрішні особливості національної культури українського народу та способи їх прояву в різних сферах суспільного життя. Поселення і житло, духовна культура українців. Український народний одяг.
курсовая работа [64,2 K], добавлен 28.04.2014Народний костюм як символ духовної культури українського народу, стародавніх традицій, обрядів, звичаїв. Використання для оздоблення геометричного, рослинного, зооморфного, геральдичного орнаментів. Сучасний одяг, у якому використані народні мотиви.
контрольная работа [16,3 K], добавлен 12.06.2010Аналіз історико-культурних умов та особливостей розвитку українського народного мистецтва 1920-1950-х років. Вивчення мистецької спадщини Катерини Білокур, яка представляє органічний синтез народної і професійної творчості у царині декоративного розпису.
дипломная работа [100,1 K], добавлен 26.10.2010Створення цілісної картини про найдавніший одяг на теренах України, спираючись на результати археологічних досліджень. Одяг людей скіфської та черняхівської культури. Особливості вбрання часів Київської Русі. Княжий стрій та одяг простих городян і селян.
реферат [21,6 K], добавлен 10.11.2010Поняття "етнічна культура". Деякі проблеми і особливості етногенезу українського народу. Формування етнічної культури з формуванням народу (етногенез). Своєрідність регіонів, культурно-історичні зони України. Становлення української літературної мови.
реферат [13,1 K], добавлен 02.12.2010Аналіз феномена культурної дипломатії, що її втілює українська діаспора у Іспанії. Сприяння і промоція української мови, мистецтва та культурної спадщини через проведення культурних і мистецьких заходів, пропагандистській роботі культурних інституцій.
статья [23,4 K], добавлен 27.08.2017Умови розвитку культури українського народу в другій половині XVII – кінці XVIII ст., вплив на неї національно-визвольної боротьби. Становлення літератури, театральної та музичної творчості. Розвиток архітектури та образотворчого мистецтва України.
лекция [17,4 K], добавлен 01.07.2009Традиції народної сорочки Поділля. Символіка кольорів та особливості орнаментів вишивки. Технічні і технологічні прийоми крою, орнаментування, пошиття українського традиційного костюму. Виробнича собівартість дівочої сорочки. Оформлення вирізу горловини.
дипломная работа [1,3 M], добавлен 25.11.2014Традиції як елементи культури, що передаються від покоління до покоління. Особливості зародження традицій. Специфіка традицій українців за кордоном. Підвищення культурного рівня свідомості українців. Вплив Радянського союзу на українців та культуру.
контрольная работа [27,4 K], добавлен 10.12.2011Розвиток культурної спадщини Прибузького краю. Дослідження популярності танцювального мистецтва на Півдні України. Показ національного характеру народу за допомогою танцю. Використання кубанської фантазії на теми південноукраїнських козацьких мелодій.
статья [21,2 K], добавлен 24.11.2017Дослідження історії чоловічого і жіночого весільного вбрання, його структура та основні функції: соціальна, захисна, символічна. Моделі фати. Букет як символ є весілля. Прикмети, пов’язані з обручкою. Сучасні загальні тенденції в моді весільного вбрання.
контрольная работа [19,6 K], добавлен 10.02.2013Досліджується феномен української ментальності в контексті музичного мистецтва. Аналіз модифікації національної культури в музичному мистецтві як проявів колективного несвідомого. Цитування українського фольклору на текстовому та інтонаційному рівнях.
статья [19,6 K], добавлен 18.12.2017Кабукі — вид традиційного театру Японії, в якому поєднується драматичне і танцювальне мистецтво, спів, музика; історія зародження і еволюція театру. Елементи і особливості Кабукі: мова поз, грим, стилістика, символічне навантаження костюмів; типи вистав.
презентация [1,5 M], добавлен 27.10.2012Ситуація навколо АР Крим та м. Севастополя та питання щодо долі об'єктів культурної спадщини та культурних цінностей загалом, що перебувають на їх території. Досвід радянської евакуації найцінніших експонатів музеїв України. Безпека культурних цінностей.
статья [64,7 K], добавлен 07.08.2017Аналіз історії перукарського мистецтва, етапи розвитку. Види зачісок: шиньйон, боб, хвіст. Стрижка "каскад" як поступовий перехід волосся від більш короткого на верхівці до більш довгого, розгляд особливостей. Характеристика властивостей волосся.
курсовая работа [1,6 M], добавлен 15.03.2013Вплив культурної спадщини на процес формування національної ідентичності (НІ). Особливості НІ мешканців Канади. Приклади фольклорної спадщини народів Канади і аборигенного населення. Роль національних свят у процесі виховання рис національного характеру.
статья [21,7 K], добавлен 27.08.2017
