Сутність, зміст і структура гендерної культури майбутніх офіцерів-прикордонників

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького

СУТНІСТЬ, ЗМІСТ І СТРУКТУРА ГЕНДЕРНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ-ПРИКОРДОННИКІВ

Людмила КУСЯК викладачка

кафедри іноземних мов

м. Хмельницький

Анотація

офіцер прикордонник гендерний культура

Статтю присвячено теоретичним засадам формування гендерної культури майбутніх офіцерів-прикордонників. Авторкою проведено аналіз сучасних наукових джерел, які дали змогу дослідити сутність, зміст та структуру гендерної культури. У статті досліджено різноманітні підходи до розуміння понять “гендер”, “культура”, “гендерна культура” та запропоновано власне трактування гендерної культури майбутніх офіцерів-прикордонників. Досліджуваний феномен було представлено як систему професійно-особистісних характеристик, яка включає гендерні уявлення, знання, цінності, орієнтири, моделі поведінки, що сприяють розвитку та реалізації майбутніх офіцерів-прикордонників різної статі на рівних засадах та визначають вибір гендерної ідентичності в професійній діяльності. Результати аналізу наукових підходів до визначення компонентів гендерної культури дозволили сформувати три основні аспекти, які впливають на формування гендерної культури: теоретичний, практичний та аналітичний. З огляду на це авторкою було запропоновано структуру гендерної культури майбутніх офіцерів-прикордонників, що складається з чотирьох взаємопов'язаних та залежних один від одного компонентів: когнітивного (знання та розуміння гендерної пробле-матики та соціального конструювання гендеру), ціннісного (ціннісні орієнтації та ставлення гендерної рівності), поведінкового (гендерні стереотипи, моделі поведінки, гендерні ролі) та соціального (гендерна соціалізація, гендерні відносини та гендерні інституції, які впливають на досвід та можливості майбутніх офіцерів-прикордонників у контексті реалізації політики гендерної рівності та толерантності).

Ключові слова: гендерна культура; зміст гендерної культури; структура гендерної культури; гендерна освіта; вищі військові навчальні заклади; майбутні офіцери-прикордонники.

Annotation

Kusiak L. THE ESSENCE, CONTENT, AND STRUCTURE OF GENDER CULTURE AMONG FUTURE BORDER OFFICERS

The article is dedicated to the theoretical foundations of shaping the gender culture of future border guard officers. The author has conducted an analysis of contemporary scientific sources, thereby facilitating an exploration of the essence, content, and structure of gender culture. The article explores various perspectives on the concepts of “gender,” “gender culture,” and “gender culture,” which have contributed to the author's development of a unique interpretation of the gender culture of future border guard officers. The researched phenomenon was presented as a system of professional and personal characteristics that include gender perceptions, knowledge, values, guiding principles, behavioral models contributing to the development and realization of future border officers of different genders on equal terms and determining the choice of gender identity in professional activity.

An analysis of scientific approaches to delineating the components of gender culture has facilitated the identification of three pivotal aspects that influence the development of gender culture: the theoretical, practical, and analytical. Accordingly, rooted in these aspects, the author proffers a framework for the gender culture of future border officers. This framework consists of four interrelated and interdependent components: cognitive (comprising knowledge and comprehension of gender issues and the social construction of gender), valuational (encompassing value orientations and attitudes towards gender equality), behavioral (incorporating gender stereotypes, behavior models, and gender roles), and social (encompassing gender socialization, gender relations, and gender institutions, all of which impact the experiences and opportunities of future border officers within the context of implementing gender equality and tolerance policies). The proposed structure and content of the gender culture of future border guard officers will enable us to gain a better understanding of how gender roles, attitudes, and behaviors are shaped, both within the professional environment of border guard officers and in their social lives.

Keywords: gender culture; content of gender culture; structure of gender culture; gender education; higher military educational institutions; future border guard officers.

Постановка проблеми

Незважаючи на виклики війни, українське суспільство демонструє свою відданість принципам демократії та європейського розвитку. Європейські цінності, стандарти та норми не лише широко інтегруються у національне законодавство України, але й крок за кроком упроваджуються в усі сфери суспільного життя. Важливим напрямом сучасної державної політики України, з-поміж іншого, є впровадження та забезпечення гендерної рівності як невід'ємного компонента сталого розвитку суспільства. Такі ж завдання покладено сьогодні на систему освіти України, яка повинна забезпечити формування та просування культури рівних прав та можливостей, толерантності та терпимості в закладах освіти, у тому числі і в Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького (далі - НАДПСУ).

Для майбутніх офіцерів-прикордонників формування гендерної культури має ключове значення, адже сучасний прикордонник - це кваліфікований, компетентний, творчий, позбавлений стереотипів та упереджень професіонал, який у своїй повсякденній діяльності дотримується прав і свобод людини та громадянина, поважає особливості гендерної ідентичності співрозмовника, уникає гендерно-дискримінаційних практик, а також здатний вирішувати будь-які проблеми та конфлікти гендерного характеру.

Проте, незважаючи на численні практичні кроки, вжиті з метою підвищення рівня обізнаності особового складу прикордонного вишу в питаннях, що стосуються забезпечення тендерної рівності та формування гендерно-чутливої свідомості, комплексних наукових досліджень, присвячених формуванню тендерної культури майбутніх офіцерів-прикордонників поки що немає. Не висвітленими залишаються сутність та зміст тендерної культури офіцера-прикордонника, не визначено її структурні компоненти. Саме тому постає необхідність у створенні цілісної педагогічної системи формування тендерної культури фахівців з охорони кордону.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблеми тендерної культури все частіше стають предметом уваги з боку науковців, освітян, соціальних працівників, які досліджують усі аспекти становлення та просування політики тендерної рівності. Значний внесок у галузі тендерних досліджень у світі зробили Г. Дж. Уоткінс, К. Креншоу, Дж. Батлер, С. де Бовуар, Е. Гідденс, вивчаючи роль жінок у суспільстві, роль тендеру, тендерну ідентичність, тендерні відносини та “інтерсекціональність” ідентичності. Окремі аспекти теорії тендеру були предметом дослідження П. Макінтош (вплив привілеїв на освіту), М. та Д. Садкерів (тендерні упередження в освіті), Дж. Лорбер (соціальні конструкції тендеру), Д. Таннен (взаємодія чоловіка і жінки в комунікації), К. Гіллітана, М. Мід (культурні аспекти тендерної ролі), Г. Зіммеля (соціальна інтеракція), Р. Коннела (маскулінітиви та тендерні структури), Дж. Грей (тендерні аспекти взаємодії в парах). У вітчизняній науці, формування тендерної культури та впровадження тендерних підходів в освітні процеси досліджували Т. Дороніна, Н. Приходькіна, І. Жеребкіна, О. Луценко, М. Пірен, О. Кікінежді, В. Смікал, М. Воровка, О. Васильченко, С. Котова-Олійник та інші.

Поряд з цим, окремої уваги заслуговують праці провідних закордонних науковців, які досліджували особливості інтеграції та впровадження тендерного мейнстримінuу у військову сферу, зокрема в професійну військову освіту (Б. Балон, О. Сассон-Леві, І. Фоліант, М. Ліндберu, В. Браун, К. Уотсон, В. Арнаутов, В. Лукічов), а також О. Волобуєвої, А. В'яткіної, С. Ганаби, О. Гончаренко, які висвітлювали проблеми та перспективи імплементації провідних тендерних практик у систему військової освіти України. Важливими також є розвідки Н. Хайруліної, Г. Дубової, які охарактеризували гендерно-правову культуру в правоохоронних органах.

Водночас, у межах запропонованої розвідки, суттєве значення мають праці науковців, які досліджували особливості професійної підготовки фахівців з охорони кордону країн Європейського Союзу (І. Залітіс, І. Арбідане, Я. Павловіч, В. Покуле, К. Солер), а також проблеми та перспективи впровадження компетентнісного підходу у професійну підготовку майбутніх офіцерів Державної прикордонної служби України (О. Діденко, А. Балендр).

Хоча наразі багато уваги приділяється дослідженням питань гендерної рівності у системі освіти України, питання створення та впровадження ефективних механізмів формування гендерної культури майбутніх офіцерів-прикордонників у процесі 'їх професійної підготовки потребує подальшого дослідження.

Мета статті - дослідити та уточнити сутність, зміст і структуру гендерної культури майбутніх офіцерів Державної прикордонної служби України.

Результати дослідження

Майбутні офіцери-прикордонники є висококваліфікованими, компетентними й культурними професіоналами, чия діяльність базується на повазі до фундаментальних прав і свобод людини та громадянина. Саме тому формування гендерної культури серед персоналу відомства, просування гендерної рівності, забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків мають важливе значення в загальній структурі підготовки фахівців з охорони кордону.

Досліджуючи формування гендерної культури майбутніх офіцерів-прикордонників, необхідно окреслити та з'ясувати зміст поняття `Тендерна культура”, для цього перш за все потрібно зрозуміти сутність таких дотичних до нього понять, як “гендер” і “культура”.

Попри те, що у загальноприйнятому дискурсі терміни “гендер” та “стать” часто ототожнюють, у сучасній науці прийнято диференціювати ці два поняття. Зокрема, термін “стать” позначає власне біологічні, фізіологічні, анатомічні властивості чоловіка та жінки. Якщо біологічна стать надається людині при народженні, то гендер формується соціально під впливом культури, яка існує на той момент у суспільстві. Слід зазначити, що гендерна система розглядає не стільки різницю між статями, скільки значення, яке суспільство їм приділяє. Наприклад, за Е. Гідденсом гендер - це не фізіологічна відмінність між чоловіком і жінкою, а особливості маскулінності і фемінності, що формуються під впливом соціальних чинників.

У сучасній науці немає єдиного тлумачення поняття “гендер”, що в першу чергу зумовлене тим, що ця проблема була предметом дослідження представників різних наук: філософії, психології, педагогіки, соціології, правознавства тощо. Проте більшість вчених сходяться на думці, що “гендер” - це соціальна категорія, яка відображає не стільки біологічну стать, скільки соціальні та культурні очікування та ролі, пов'язані зі статевою належністю.

Зокрема, українська “Енциклопедія освіти” трактує “гендер” як “поняття, яке об'єднує й характеризує соціально-сформовані психологічні риси, ознаки, властивості суспільної поведінки суб'єкта, детерміновані його статтю” [1]. Тоді як в Словнику гендерних термінів надається така дефініція “гендеру”: “характеристика соціальної належності до певного виду осіб, уявлення кожного індивіда про рольові характеристики та особливості поведінки тієї групи індивідів, до якої він належить” [2]. Трапляються й інші тлумачення поняття “гендер”: сукупність професійних і персональних якостей як чоловіків так і жінок, а також вплив біологічної статі на роль та статус людини в соціумі та відносини субординації [3]; набір та оцінка відповідності соціальних ролей і стереотипів; процес засвоєння соціальних моделей поведінки [4].

Водночас українські вчені М. Богачевська-Хом'як, Л. Булатова, О. Дашковська, О. Аніщенко, Н. Кутова наголошують на тому, що поняття “гендер” не повинне в жодному випадку ототожнюватися з біологічними відмінностями між чоловіками та жінками, оскільки значна кількість відмінностей, які існують у їх поведінці та життєвому досвіді, не обумовлені статевою приналежністю, а є соціокультурними утвореннями. Н. Кутова вважає, що у процесі взаємодії зі світом людина отримує інформацію про те, як повинні поводитися чоловіки та жінки у пев206 них ситуаціях, які ролі вони повинні виконувати, які цінності та ідеали пов'язані з кожною з цих ролей [5]. Отже, людина засвоює ці правила поведінки та настанови, щоб відповідати соціальним очікуванням щодо своєї тендерної ролі, яку суспільство визначає для чоловіків та жінок. Ці настанови і правила поведінки формують тендерну культуру, яка може бути різною залежно від соціальното та культурното контексту.

Загалом важливо зауважити, що люди починають розуміти тендер як явище, що змінюється залежно від культури та часу. Сьогодні тендер вже менше асоціюється зі статевою належністю, а все більше передає те, як люди сприймають один одного та як вони взаємодіють. Зміна соціальної увати до тендерної ідентичності може допомотти створити більш тармонійні відносини між людьми, що базуються на взаєморозумінні та повазі. З огляду на все вищевказане, у контексті нашого дослідження поняття “гендер” розглядатимемо як соціальну конструкцію.

Іншим складником поняття “гендерна культура”, який нам потрібно з'ясувати, є “культура”, воно походить від латинського “cultura”, що дослівно перекладається як “обробіток”, “виховання”, “розвиток”. У класичній античності поняття “cultura animi” було вперше використано римським оратором Цицероном. З одного боку, він розглядав культуру як процес перетворення природи на користь людини, а з іншого - як інструмент для вдосконалення її розуму та духовного потенціалу. У Середньовіччі культура трактувалася як “засіб формування освіченої, вихованої, творчої, пристосованої до норм, цінностей, традицій та інших соціальних факторів свого оточення особистості” [6]. Пізніше культура була предметом вивчення А. Вебера, П. Сорокіна, А. Тойнбі, О. Шпенглера, К. Клакхона, які розглядали культуру як важливу складову життя суспільства, яка набула більшого значення з розвитком промисловості та науки, що призвело до змін у способі життя та праці людей. Люди стали більш усвідомленими та вимогливими щодо своєї культурної спадщини, а також почали створювати нові культурні продукти та інновації. У цьому контексті культура стала важливим фактором формування національної ідентичності та національної свідомості. Вона є способом вираження та збереження культурних традицій та цінностей народів. У ХХ столітті “культура” набуває популярності як ключовий напрям в антропології, охоплюючи широкий спектр явищ людського життя (Ф. Боас, А. Кребер, Б. Маліновський). Одним з найбільш яскравих представників антропологічного підходу трактування культури був Е. Тейлор, який ототожнював поняття культури з поняттям цивілізації, що складається з таких аспектів, як вірування, мистецтво, людські цінності, традиції, знання, уміння та навички, набуті людьми в процесі взаємодії у суспільстві [7]. Дещо інші погляди на значення культури мав Д. Мацумото, трактуючи її як сукупність поглядів, цінностей, переконань і моделей поведінки, що поділяються групою людей, але є різними для кожної окремої особи, і передаються від покоління до покоління [8]. У свою чергу Х. Спенсер-Оті вважає, що культура - це нечіткий набір базових припущень і цінностей, життєвих орієнтирів, переконань, стратегій, установок і моделей поведінки, спільних для певної соціальної групи і які впливають на поведінку кожного члена цієї групи (однак не є визначальними) та на 'їх розуміння “норми” поведінки інших людей [9].

В українських джерелах культура трактується як сукупність матеріальних і духовних здобутків суспільства. Такі трактування можна знайти в Універсальному словнику-енциклопедії, який описує культуру як спільне надбання, нагромаджене людством упродовж історії: “сукупність матеріального і духовного надбання людства, нагромадженого, закріпленого і збагаченого упродовж історії, яке передається від покоління до покоління” [10]. Тоді як Короткий енциклопедичний словник з культури описує культуру як внутрішню складову частину суспільства - “сукупність матеріальних і духовних надбань, комплекс характерних інтелектуальних і емоційних рис суспільства, що включає в себе не лише різні мистецтва, але й спосіб життя, основні правила людського буття, системи цінностей, традицій і вірування” [11].

Культура, на думку В. Смікал, це “специфічний спосіб буття, який визначає весь спектр практичної й духовної активності людини, її ставлення до оточення та самої себе, тобто є універсальною культурною реальністю” [12]. У той же час В. Стьопін вважає, що культура - це “складна система надбіологічних програм життєдіяльності людини, яка охоплює моделі поведінки, діяльності та спілкування людей. Такі програми розвиваються історично і відображають соціальний контекст, в якому формуються” [13].

На сьогодні поняття “культура” є досить багатогранним та охоплює цілу низку виявів людського буття. Культура в жодному випадку не передається по спадковості, це саме те, що людина здобуває, зростаючи та розвиваючись як матеріально, так і духовно; те як вона інтерпретує знання, отримані в результаті соціалізації, те, на що така соціальна комунікація має безпосередній вплив. Культура передає людські цінності, вірування, традиції, знання, уміння та навички окремої соціальної групи чи суспільства загалом. Від того, які культурні цінності переважають у суспільстві, залежать світогляд людини та сприйняття світу.

Відтак, у контексті нашого дискурсу, будемо розглядати культуру як сукупність духовних і матеріальних цінностей; своєрідний спосіб життя та поведінки людини; процес творчого розвитку та самовираження особистості.

Аналізуючи обидва поняття, безсумнівним стає той факт, що поняття “гендер” так само як і поняття “культура” є соціальними феноменами. Проте саме гендер прямопропорційно залежить від культури, оскільки формування гендерних ролей та статевих стереотипів відбувається через призму культурних норм та цінностей.

У сучасній науці феномен `Тендерна культура” досліджувала низка зарубіжних та українських науковців, проте, незважаючи на багатогранність досліджень, однозначної дефініції поняття “гендерна культура” сьогодні немає.

Зокрема, в електронному словнику гендерних термінів гендерна культура розглядається як складова загальної культури людини та визначається як сукупність певних рис, якостей, особливостей, інших характеристик, які формують її як особистість. Важливими складовими такої гендерної культури є “гендерна компетентність, гендерна картина світу, специфічні ціннісні орієнтації й моделі поведінки” [14].

Цю думку поділяють також В. Созаєв та Т. Дороніна, яка, в свою чергу, додатково підкреслює, що гендерна культура відображає певні “антидискримінаційні” та “антисексистські” орієнтації, які вказують на рівні можливості чоловіків та жінок незалежно від біологічної статі [15].

На противагу Т. Дороніної, І. Калько, І. Клецина та С. Вихор не розглядають тендерну культуру як частину загальної культури індивіда. І. Калько та І. Клецина трактуючи поняття “тендерна культура”, акцентують на взаємозв'язку між досягненнями особистості у соціальному житті та її біологічною статтю, яка на 'їх думку має значний вплив на формування світогляду людини. Тоді як С. Вихор розглядає гендерну культуру як сукупність знань, понять та цінностей, необхідних для формування власного уявлення про гендерні стереотипи та відносини між чоловіками та жінками [16].

Дещо доповнює формулювання С. Котова-Олійник, яка трактує гендерну культуру як “систему уявлень, цінностей, знань, норм, інтересів та потреб, які формують соціокультурні аспекти статі, установлюють відповідні статуси жінок і чоловіків, визначають їхні ролі, взаємовідносини й моделі поведінки у різних сферах життя, впливають на форми та результати творчої діяльності статей, визначають 'їхнє місце у картині світу” [17].

Таких же поглядів дотримуються дослідники Т. Говорун та І. Кікінеджі, які розглядали гендерну культуру як систему, в якій чоловіки та жінки можуть розвиватися на паритетних умовах. На їх думку, гендерна культура відображає, формує і закріплює відмінності між чоловіками та жінками, регулює їх взаємини в особистому, сімейному та суспільному житті [18].

Також різняться думки дослідників, які вивчали проблеми формування гендерної культури фахівців сектору безпеки та оборони України. Так, Н. Хайруліна та Г. Дубова виділяють соціальний та особистісний аспекти гендерної культури майбутніх фахівців правоохоронних органів. Перший реалізується через визначені в суспільстві принципи, норми і традиції щодо ролей та стереотипів, які повинні виконувати чоловіки та жінки в суспільстві. Тоді як другий визначає те, як людина, індивід розуміє та відображає гендерну культуру у своєму житті; інакше кажучи - передає її “компетентність у сфері міжстатевого спілкування”, моделі поведінки, життєві цінності, орієнтації та погляди [19].

Досліджуючи формування гендерної культури майбутніх фахівців пожежної безпеки, Л. Мандрик трактує гендерну культуру як суб'єктивно детерміновану систему засвоєння гендерних знань, норм та цінностей, що впливають на розвиток та формування тендерних ролей та міжстатевих стосунків у контексті професійної діяльності [20]. Тоді як тендерна культура військовослужбовців визначається як сукупність соціальних, культурних, інституційних та індивідуальних норм, цінностей, переконань, стереотипів та ролей, що впливають на спосіб сприйняття, взаємодію та поведінку військовослужбовців залежно від їхньої статі чи тендерної ідентичності.

За результатами проведеного аналізу наукових джерел вважаємо можливим дати таке тлумачення поняття “тендерна культура”: сукупність тендерних цінностей, знань, норм та установок, які впливають на формування тендерної ідентичності чоловіків та жінок, сприйняття та виконання ними своїх соціальних ролей та моделей поведінки, а також на творчий розвиток та самовираження.

У рамках нашого наукового дослідження ми визначаємо тендерну культуру майбутніх офіцерів-прикордонників як систему професійно-особистісних характеристик, яка включає тендерні уявлення, знання, цінності, орієнтири, моделі поведінки, що сприяють розвитку та реалізації майбутніх офіцерів-прикордонників різної статі на рівних засадах та визначають вибір тендерної ідентичності в професійній діяльності.

Вивченню проблеми формування тендерної культури присвячено чимало наукових праць, проте на сьогодні не існує уніфікованої системи критеріїв чи компонентів, за якими варто розглядати тендерну культуру. Вітчизняні науковці Ю. Вовк, С. Вихор, Т. Говорун, Т. Дороніна, В. Байдала, О. Кікінежді, В. Кравець та ін., виокремлюють такі структурні компоненти феномену тендерна культура як когнітивний, емоційно-оцінний та поведінковий. У зміст когнітивного компонента тендерної культури науковці закладають такі показники, як рівень знань і розуміння тендерної проблематики, соціального конструювання тендеру, ролі тендеру в суспільстві, а також правового забезпечення норм тендерної рівності. Емоційно-оцінний компонент тендерної культури містить у собі уміння застосовувати та реалізовувати набуті знання на практиці в усіх сферах життєдіяльності і демонструвати такі форми тендерної поведінки, які підтримують та просувають ідею тендерної рівності. Поведінковий компонент відображає ступінь освіченості та самосвідомості особистості щодо тендерних питань та їх здатність критично аналізувати власну поведінку через призму тендерної рівності.

У своїй науковій праці О. Васильченко поділяє думку колет щодо структури тендерної культури та пропонує таке тлумачення її складових: когнітивний компонент (“тендерна обізнаність”), діяльнісний компонент (“доцільна тендерна поведінка”) та рефлексивний компонент (“тендерна чутливість”) [21].

На думку С. Вихор, структура тендерної культури особистості складається з таких компонентів, як: когнітивний (спрямований на усвідомлення власної тендерної ідентичності, залежить від самосприйняття, суспільних очікувань, тендерних стереотипів, статі), емоційно-ціннісний (визнання загальнолюдських цінностей, рівних можливостей представників обох статей); поведінковий (реалізація на практиці засвоєних тендерних ролей, принципів ефективного ведення міжстатевої комунікації тощо) [22].

У праці М. Воровки та О. Бунчук виокремлено такі три структурні компоненти тендерної культури особистості: когнітивний (уявлення, знання та обізнаність щодо природи тендеру, тендерних відносин, тендерних стереотипів); афективний (ціннісно-емоційне ставлення до тендерних аспектів в соціокультурному середовищі); конативний (способи і структуру поведінки, що відповідають соціальним очікуванням і рольовим нормам, пов'язаним зі статевою ідентичністю) [23].

На противагу М. Воровки та О. Бунчук, Л. Мандрик пропонує розглядати такі складові, як мотиваційний (розвиток уявлень про призначення та особливості чоловіків та жінок), когнітивний (отримання необхідних специфічних знань) та поведінковий (формування толерантної міжстатевої взаємодії).

В інших наукових джерелах подається більш розширена структура тендерної культури особистості, яка виділяє такі компоненти, як: загальнокультурний (розуміння культурної зумовленості тендерних норм, стереотипів і установок); ціннісний (ціннісні орієнтації та ставлення до певних цінностей, пов'язаних з тендерною рівністю, толерантністю); навчально-пізнавальний (здатність засвоювати актуальні теоретичні знання про соціальне конструювання тендеру, тендерну соціалізацію тощо); інформаційний (здатність шукати, оцінювати та аналізувати інформацію, пов'язану з гендерною рівністю та іншими тендерними питаннями); комунікативний (знання, уміння та навички, необхідні для ефективної міжстатевої та міжособистісної комунікації у сфері тендерної взаємодії); соціально-трудовий (роль та вплив тендеру на кар'єрний розвиток та можливості професійного самовизначення у різних сферах життя); особистісний (людина - суб'єкт формування свої тендерної ідентичності) [24].

За результатами аналізу наукових джерел очевидно, що незважаючи на варіацію в дослідженнях, основу структури тендерної культури складають теоретичні, практичні та аналітичний аспекти формування тендерної культури. Тому у контексті нашого наукового дослідження ми розглядатимемо когнітивний, ціннісний, соціальний та поведінковий компоненти тендерної культури майбутніх офіцерів-прикордонників [25], [26].

Когнітивний компонент тендерної культури майбутніх офіцерів-прикордонників відображає рівень знань і розуміння ними тендерної проблематики та соціального конструювання тендеру, тобто змісту та самото процесу тендерної соціалізації, формування тендерних стереотипів, тендерних упереджень та тендерних ролей в історичній ретроспективі та в сучасному суспільстві, становлення тендерної ідентичності тощо). З огляду на те, що формування тендерної культури відбувається через усвідомлення самото поняття тендер - майбутні офіцери-прикордонники повинні вміти оцінювати та розуміти соціально сконструйовані тендерні ролі та норми, виробляти свої власні переконання та погляди щодо тендерної ідентичності. У цьому контексті, важливою є думка Ю. Вовка, який вважає, що чим більше людина знає про тендерні ролі, культурні та моральні норми, правила та моделі поведінки, тим більш усвідомленим та гнучким буде її сприйняття власної тендерної ідентичності та тендерної ідентичності оточення [22].

Ціннісний компонент посідає важливе місце в загальній структурі тендерної культури майбутніх офіцерів-прикордонників, адже цінності є невід'ємною складовою культури. І хоча цей компонент охоплює тендерні переконання, тендерні норми та тендерні ідеології, які існують у суспільстві, в йото основу закладено ціннісні орієнтації та ставлення до певних цінностей, пов'язаних з тендерною рівністю, толерантністю. Саме тому важливо формувати у майбутніх офіцерах-прикордонниках такі ціннісні орієнтації, які допоможуть їм розпізнавати та протидіяти дискримінації та нерівності за гендерною ознакою, зокрема: позитивне ставлення до кожної особистості та підтримувати можливість самореалізації кожної людини, незалежно від її статевої належності; просування та забезпечення ідеології рівних можливостей та участь представників обох статей у суспільному житті; відмова від стереотипів, які обмежують роль жінок у суспільстві, поляризують чоловічі та жіночі якості та створюють нерівність у розподілі влади і ресурсів; розвиток власної свідомості та гендерної грамотності тощо.

Третій, поведінковий компонент гендерної культури, охоплює гендерні норми, стандарти, моделі поведінки, а також гендерні ролі, які майбутні офіцери-прикордонники демонструють у повсякденному житті. До цього компоненту ми відносимо такі складові, як гендерне самовираження, гендерні моделі поведінки та гендерні ролі, отримані майбутніми офіцерами-прикордонниками на власному досвіді під час вирішення різного роду як типових, так і нетипових для чоловіків і жінок завдань. Важливим аспектом реалізації поведінкового компоненту є здатність формувати власні моделі поведінки та гендерні ролі з урахуванням гендерних очікувань суспільства, демонструвати прагнення та готовність покращувати взаємодію з особами протилежної статі у контексті міжособистісних відносин, базуючись на принципах взаємоповаги та толерантності.

Серед вчених існує думка, що формування гендерної культури відбувається через розуміння та усвідомлення навколишнього світу, а не через вивчення освітніх дисциплін [22]. Саме тому в контексті нашого наукового дослідження окреме місце займає саме соціальний компонент гендерної культури майбутніх офіцерів-прикордонників. У нашому розумінні соціальний компонент гендерної культури майбутніх офіцерів-прикордонників включає в себе три ключові елементи: гендерна соціалізація, гендерні відносини та гендерні інституції. Гендерна соціалізація відіграє важливу роль у формуванні уявлень майбутніх офіцерів-прикордонників про гендерні норми, цінності та моделі поведінки. Ми сприймаємо її як процес, що відбувається через соціальну взаємодію з оточенням під впливом різних соціальних інститутів, включає такі поняття, як динаміка та розподіл влади між особами різної статі в соціальному, культурному та інституційному контекстах.

Гендерні інституції, тобто соціальні та культурні установи, які впливають на статеву ідентичність та ролі жінок і чоловіків в суспільстві (такі, як урядові структури, законодавство, економіка, освіта, релігія тощо), можуть мати вплив на способи, якими статева ідентичність та гендерні ролі формуються, розуміються та практикуються в суспільстві, а отже й впливати на досвід та можливості майбутніх офіцерів-прикордонників у контексті реалізації політики гендерної рівності та толерантності.

Зазначимо, що такий поділ гендерної культури на складові компоненти дозволить більш глибоко дослідити та зрозуміти сутність та структуру поняття “гендерна культура майбутніх офіцерів-прикордонників”. Також варто підкреслити, що всі компоненти гендерної культури взаємопов'язані та залежні один від одного. Схематичну структуру гендерної культури майбутніх офіцерів-прикордонників подано на рис. 1.

Рис. 1 Структура гендерної культури майбутніх офіцерів-прикордонників

Висновки та перспективи подальших досліджень

На основі проведеного дослідження можна констатувати, що тендерна культура майбутніх офіцерів-прикордонників є складним індивідуально-професійним феноменом, який передбачає оволодіння певними тендерними знаннями, усвідомлення та дотримання відповідних соціально-сформованих ціннісних орієнтацій, норм і правил, побудова ефективної міжособистісної комунікації та соціальної взаємодії. Запропоновані нами структура та зміст тендерної культури майбутніх офіцерів-прикордонників дозволить краще зрозуміти, як формуються професійні ролі, ставлення і поведінка в середовищі офіцерів-прикордонників. Таке розуміння допоможе покращити рівень підготовки, сприяти різноманітності та інклюзивності, а також створити більш сприятливе середовище для ефективної роботи та співпраці між майбутніми офіцерами.

Напрямами подальших наукових розвідок вбачаємо дослідження критеріїв, показників і рівнів сформованості гендерної культури майбутніх офіцерів-прикордонників у процесі їх професійної підготовки у вищих військових навчальних закладах.

Список використаних джерел

1. Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України ; голов. ред. В. Г. Кремень. Київ: Юрінком Інтер, 2008. 1040 с.

2. Хрисанова С. Словник тендерних термінів. Харків, 2002. 99 с.

3. Butler J. Gender Trouble: Feminism and the Subversion of Identity. New York and London: Routledge, 1990.

4. Kikinezhdi O., Kiz O., Shulha I. Gender-Sensitive University as a Subject of Social Interaction in the Territorial Community. Social Work and Education. 2019. Vol. 6. No. 2. Р 144-153.

5. Кутова Н. Гендерні ініціативи в педагогічній освіті. Вісн. Житомир. пед. ун-ту. Житомир: Видав. центр ЖДПУ Вип. 6. С. 54-58.

6. Фурман А. В., Морщакова О. Соціальна культура. Психологія і суспільство. 2015. № 1. С. 26-36. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Psis_2015_1_5 (дата звернення 17.10.2023).

7. Tylor Edward. Primitive Culture. Vol 1. New York: J. P. Putnam's Son, 1871.

8. Matsumoto, D. Culture and Psychology. Pacific Grove, CA: Brooks/Cole, 1996.

9. Spencer-Oatey, H. Culturally Speaking. Culture, Communication and Politeness Theory. 2nd edition. London: Continuum, 2008.

10. Універсальний словник-енциклопедія - Що таке КУЛЬТУРА - Словники - Словопедія. URL: http://slovopedia.org.ua/29/53402/14239.html (дата звернення 17.10.2023).

11. Короткий енциклопедичний словник з культури. Київ: Україна, 2003. 171 с.

12. Смікал В. О. Культурологічний підхід у підготовці майбутніх викладачів вищої школи. Наукове забезпечення технологічного прогресу XXI сторіччя: матеріали міжнар. наук. конфер. (Т. 4), 1 травня 2020 р. Чернівці: МЦНД. С. 47-49. URL: https://ojs.ukrlogos.in.ua/index.php/mcnd/issue/ view/01.05.2020/289 (дата звернення: 17.10.2023).

13. Стьопін В. Наука / В. Стьопін // Психологія і суспільство. 2015. № 2. С. 28-30. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Psis_2015_2_6 (дата звернення 17.10.2023).

14. Шевченко З. В. (Уклад.). (2016). Словник гендерних термінів. Черкаси: видавець Чабаненко Ю. URL: http://a-z-gender.net/ua/genderna-kultura. html (дата звернення: 17.10.2023).

15. Дороніна Т. О. Теоретико-методологічні засади гендерної освіти та виховання учнівської молоді: монографія. Кривий Ріг: Видавничий дім, 2011. 331 с.

16. Вихор С. Т. Гендерне виховання учнів старшого підліткового та раннього юнацького віку: дис.... канд. пед. наук: 13.00.07 / Вихор Світлана Теодозіївна ; Терноп. нац. пед. ун-т ім. В. Гнатюка, 2006. С. 108-114.

17. Котова-Олійник С. В. Гендерна культура як категорія соціальної філософії. Гендерна політика міст: історія і сучасність. Вип. 4: матеріали ІІІ міжнародної науково-практичної конференції (Харківський національний університет міського господарства імені О. М. Бекетова, (Харків, 23-25 жовтня 2013 року) Харків: ХНУМГ ім. О. М. Бекетова, 2013. С. 121-123.

18. Говорун Т. В., Кікінежді О. М. Гендерна психологія: навч. посіб. Київ: Академія, 2004. 308 с.

19. Хайруліна Н. Ф., Дубова Г. В. Гендерно-правова культура майбутніх фахівців правоохоронних органів. Освіта та педагогічна наука. 2021. № 2(177). С. 35-46.

20. Мандрик Л. Зміст та структура гендерної культури майбутніх фахівців у сфері пожежної безпеки. Збірник наукових праць Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини. 2012. Вип. 3. С. 200-207. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/znpudpu_2012_3_30 (дата звернення: 17.10.2023).

21. Васильченко О. І. Соціально-педагогічні умови формування гендерної культури студентів університету: автореф.... кандидата пед. наук: спец. 13.00.05. Київ, 2015. 26 с.

22. Вовк Юрій, Вовк Лілія. Структура гендерної культури молодших школярів. Людинознавчі студії. Серія “Педагогіка”. 2018. № 38. С. 84-95.

23. Воровка М. І., та Бунчук О. В. Структурні компоненти гендерної культури особистості. IV Всеукраїнська науково-практична конференція “Актуальні питання підготовки майбутніх фахівців педагогічної освіти в умовах освітніх трансформацій”, 26 грудня 2019, м. Мелітополь, Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького, 2019.

24. Шлєїна Л. І. Критерії і показники сформованості гендерної культури у студентства аграрних закладів вищої освіти. Інноваційна педагогіка. 2020. Вип. 29. Т. 2. С. 151-155.

25. Candace West; Don H. Zimmerman. Gender and Society. Vol. 1, No. 2. (Jun., 1987), P. 125-151.

26. Risman, B. J. Gender as a Social Structure: Theory Wrestling with Activism. Gender & Society. 2004, No. 18(4). P. 429-450.

References

1. Kremen V. H. (2008). Entsyklopediya osvity [Encyclopedia of Education]. Akad. ped. nauk Ukrainy. Kyiv: Yurinkom Inter. [in Ukrainian]

2. Khrysanova S. (2002). Slovnyk hendernykh terminiv [Dictionary of gender terms]. Kharkiv. [in Ukrainian]

3. Butler J. (1990). Gender Trouble: Feminism and the Subversion of Identity. New York and. London: Routledge. [in English]

4. Kikinezhdi O., Kiz O., Shulha I. (2019). Gender-Sensitive University as a Subject of Social Interaction in the Territorial Community. Social Work and Education, vol. 6, no. 2, pp. 144-153. [in English]

5. Kutova N. A. (2000). Henderni initsiatyvy v pedahohichnii osviti [Gender initiatives in pedagogical education]. Visnyk Zhytomyrskoho pedahohichnoho universytetu, no. 6, pp. 54-57. [in Ukrainian]

6. Furman A., Morshchakova O. (2015). Sotsialna kultura [Social culture]. Psykholohiia i suspilstvo, no. 1 (59), pp. 26-36. Retrieved from: http://nbuv.gov.ua/ UJRN/Psis_2015_1_5 (accessed 17 October 2023). [in Ukrainian]

7. Tylor E. (1871). Primitive Culture. New York: J. P. Putnam's Son, vol 1, 520 p. [in English]

8. Matsumoto D. (1996). Culture and Psychology. Pacific Grove. CA: Brooks/ Cole. [in English]

9. Spencer-Oatey H. (2008). Culturally Speaking. Culture, Communication and Politeness Theory. 2 nd edition. London: Continuum. [in English]

10. Shcho take KULTURA [What is CULTURE] - USE (Universalnyi slovnyk-entsyklopediia) [UDE (Universal dictionary-encyclopedia)]. Slovnyky - Slovopediia. Retrieved from: http://slovopedia.org.ua/29/53402/14239.html (accessed 17 October 2023). [in Ukrainian]

11. Korotkyi entsyklopedychnyi slovnyk z kultury [Short Encyclopedic Dictionary of Culture]. Kyiv: Ukraine, 2003. p. 171. [in Ukrainian]

12. Smikal V. O. (2007). Kulturolohichnyi pidkhid u pidhotovtsi maibutnikh vykladachiv vyshchoi shkoly [Cultural approach in the training of future teachers of higher education]. Proceedings of the International scientificand practical conference “Naukove zabezpechennia tekhnolohichnoho prohresu XXI storichchia” (Ukraine, Chernivtsi, May 1, 2020). Retrieved from: https://ojs.ukrlogos. in.ua/index.php/mcnd/issue/view/01.05.2020/289 (accessed 17 October 2023). [in Ukrainian]

13. Stopin V (2015). Nauka. Psykholohiia i suspilstvo [Science. Psychology and Society]. Cherkasy: Chabanenko Yu. Retrieved from: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ Psis_2015_2_6 (accessed 17 October 2023). [in Ukrainian]

14. Shevchenko Z. (2016). Slovnyk gendernykh terminiv [Glossary of gender terms]. Retrieved from: http://a-z-gender.net/ua/genderna-kompetentnist.html (accessed 17 October 2023). [in Ukrainian]

15. Doronina T. O. (2011). Teoretyko-metodolohichni zasady hendernoi osvity ta vykhovannia uchnivskoi molodi [Theoretical and methodological foundations of gender education and upbringing of student youth]. Kryvyi Rih: Vydavnychyi dim. [in Ukrainian]

16. Vykhor S. T. (2006). Genderne vykhovannia uchniv starshoho pidlitkovoho ta rannoho yunatskoho viku [Gender Education of Senior Adolescents and Early Youth]. Doctor's thesis. Ternopil: Ternopilskyi natsionalnyi pedahohichnyi universytet imeni Volodymyra Hnatiuka. [in Ukrainian]

17. Kotova-Oliinyk S. V. (2013). Henderna kultura yak katehoriia sotsialnoi filosofii. [Bridge of Gender policies: history and modernity]. Proceedings of the of the International scientificand practical conference “Genderna polityka mist: istoriia i suchasnist”. [in Ukrainian]

18. Hovorun T. V., Kikinezhdi O. M. (2004). Henderna psykholohiia [Gender psychology]. Kyiv: Academy. [in Ukrainian]

19. Khairulina N. F., Dubova G. V. (2021). Henderno-pravova kultura maibutnikh fakhivtsiv pravookhoronnykh orhaniv [Gender and legal culture of future law enforcement specialists]. Osvita tapedahohichna nauka, no. 2 (177), pp. 35-46. [in Ukrainian]

20. Mandryk L. (2012). Zmist ta struktura hendernoi kultury maibutnikh fakhivtsiv u sferi pozhezhnoi bezpeky [Content and structure of gender culture of future specialists in the field of fire safety]. Zbirnyk naukovykhprats Umanskoho derzhavnoho pedahohichnoho universytetu imeni Pavla Tychyny, no. (3), pp. 200-207. Retrieved from: http://nbuv.gov.ua/UJRN/znpudpu_2012_3_30 (accessed 17 October 2023). [in Ukrainian]

21. Vasylchenko O. I. (2015). Sotsialno-pedahohichni umovy formuvannia hendernoi kultury studentiv universytetu [Socio-pedagogical conditions for the formation of gender culture of university students]. Extended abstract of candidate's thesis. Kyiv. [in Ukrainian]

22. Vovk Y., Vovk L. (2018). Struktura hendernoi kultury molodshykh shkoliariv [Structure of gender culture of younger schoolers] Liudynoznavchi studii. Seriia “Pedahohika”, Humanities Studies. Series “Pedagogy”, no. (38), pp. 84-95. [in English]

23. Vorovka M. I., Bunchuk O. V. (2019). Struktura hendernoi kultury molodshykh shkoliariv [Structural components of gender culture of a personality]. Proceedings of the IV Vseukrainska naukovo-praktychna konferentsiia “Aktualni pytannia pidhotovky maibutnikh fakhivtsiv pedahohichnoi osvity v umovakh osvitnikh transformatsii” (Ukraine, Melitopol, December 26, 2019). Melitopol: Bohdan Khmelnytsky Melitopol State Pedagogical University. [in Ukrainian]

24. Shleina L. I. (2020). Kryterii i pokaznyky sformovanosti hendernoi kultury u studentstva ahrarnykh zakladiv vyshchoi osvity [Criteria and indicators of gender culture formation in students of agricultural higher education institutions]. Innovatsiina pedahohika, vol. 29, no. 2, pp. 151-155. [in Ukrainian]

25. Don H. Zimmerman (1987). Candace West. Gender and Society, vol. 1, no. 2, pp. 125-151. [in English]

26. Risman B. J. (2004). Gender as a Social Structure: Theory Wrestling with Activism. Gender & Society, vol. 8(4), pp. 429-450. [in English]

Размещено на Allbest.ru