Унікальність музичних та сценічних образів артистів Академічного ансамблю пісні і танцю України ДПСУ як феномен вишуканості української культури у світовій спільноті

Размещено на http://www.allbest.ru/

Унікальність музичних та сценічних образів артистів Академічного ансамблю пісні і танцю України ДПСУ як феномен вишуканості української культури у світовій спільноті

Косінова Олена Миколаївна, кандидат педагогічних наук, доцент режисури, доцент Інституту кіно і телебачення КНУКіМ, головний режисер Академічного ансамблю пісні і танцю України ДПСУ, заслужена артистка України

На початку 70-х років минулого століття в управлінні Західного прикордонного округу прикордонних військ виникла ідея створення власного професійного творчого колективу. Організатором та ідейним натхненником заснування такого колективу став генерал Василь Андрійович Козлов, який разом із народним артистом України Станіславом Павлюченком, майбутнім художнім керівником ансамблю, ретельно добирав творчі кадри з усієї України.

Результатом їх кропіткої роботи стало створення 3 травня 1971 року Ансамблю пісні і танцю Червонопрапорного Західного прикордонного округу. Саме з цього дня колектив ансамблю вже понад 50 років упевнено крокує разом з усією Прикордонною службою України, її важливими історичними подіями, мистецькими теренами нашої держави та світу.

За 50 років ансамбль тричі змінив назву і разом з нею - статус. Так, після проголошення незалежності України і створення її Прикордонних військ, з 1992 по 2003 роки, колектив називався Ансамбль пісні і танцю Прикордонних військ України.

А з 1 серпня 2003 року - Ансамбль пісні і танцю Державної прикордонної служби України. А з 2011 року - Академічний ансамбль пісні і танцю України Державної прикордонної служби України.

Рис. 1

Перший концерт творчого колективу, присвячений Дню прикордонника, відбувся 27 травня 1972 року в приміщенні Київської державної консерваторії імені П.І. Чайковського. Перший гастрольний концерт прикордонного колективу відбувся 22 червня 1972 року у м. Бресті. У 1973 році ансамбль став лауреатом Першої премії на першому Всесоюзному конкурсі прикордонних ансамблів у м. Києві. У 1976 році - здобув першу премію на Всесоюзному конкурсі прикордонної пісні у м. Ленінграді. У 1978 році ансамблю присвоєно Республіканську творчу премію імені М. Островського в галузі мистецтва.

Прикордонний ансамбль став справжньою школою для низки відомих в світі і в Україні митців. Так, серед найвидатніших вихованців ансамблю - народний артист України, кіноактор Сергій Іванов, лауреат державної премії імені Т.Г. Шевченка, народний артист України, соліст національної опери Михайло Дідик, лауреат Державної Премії імені Т.Г. Шевченка, заслужений діяч мистецтв України, художній керівник та головний диригент Національного симфонічного оркестру Володимир Сіренко, Лауреат міжнародних конкурсів артистів цирку Віктор Войтко, художній керівник гурту «Козацькі забави», заслужений діяч мистецтв України Андрій Верес, лауреати міжнародних конкурсів баяністів Володимир Маруніч, Юрій Карнаух, заслужений артист України, автор і виконавець своїх пісень Іван Красовський та багато інших.

Безперечно, в історії ансамблю були як білі смуги, так і темні, адже він разом із нашою Державою пройшов непрості часи змін політичного ладу, соціально-економічної нестабільності, раптову навалу не завжди високоякісної західної культури і як наслідок - різке зменшення популярності національної, а також вплив інших невід'ємних атрибутів складних перехідних періодів. Подолати всі складнощі ансамблю допоміг міцний фундамент - це безмежна любов до мистецтва і самовідданий професіоналізм.

Рис. 2

ансамбль пісня танець режисер

Сьогодні Академічний ансамбль пісні і танцю державної прикордонної служби України - це сучасний потужний творчий колектив, який може представити високопрофесійні театралізовані програми, концертні-вистави, дитячі мюзикли, карнавалії, фестивалі, конкурси будь-якого напрямку як у нас в країні, так і за її межами. Вже протягом 50-х років митці-прикордонники демонструють у нас на батьківщині і в усьому світі унікальність створюваних в колективі музичних та сценічних образів.

Прикордонний колектив на сьогоднішній день - це феномен вишуканості української культури у світовій спільноті! Це - авангард естетичного та військово-патріотичного виховання української молоді.

Академічний ансамбль пісні і танцю державної прикордонної служби України багато гастролює як по Україні, так і за її межами. Колектив добре знають та гаряче сприймають як глядачі столиці і обласних центрів, так і мешканці маленьких сіл на кордоні нашої держави. Йому аплодували глядачі Угорщини і Румунії, Польщі і Грузії, Північної Кореї і Іспанії, Молдови.

Прикордонники є постійними учасниками урядових заходів, концертів на головних сценічних майданчиках країни, і вже стало доброю традицією на кожен такий захід готувати прем'єрні вокальні та музичні номери.

Про рівень та успіх колективу свідчить також загальнодержавне визнання. Так, у 2000 році за значний внесок у розвиток української музичної культури і багаторічну плідну діяльність наказом Міністра культури України ансамбль занесено до Переліку провідних мистецьких колективів України. В 2003 році балет ансамблю став лауреатом першого Всеукраїнського конкурсу хореографічних колективів імені П. Вірського.

Запорукою успіху Ансамблю є дві студії звукозапису, обладнані найновішими зразками аудіотехніки, сучасні хорова студія та балетні класи. Також багатий ансамбль широкою костюмерною базою та власним автотранспортним парком, що надає колективу високий рівень мобільності.

Та все ж головним скарбом ансамблю є його митці - люди, які щоденно наполегливо працюють задля примноження доброї справи державної прикордонної служби України, її Академічний ансамбль пісні і танцю державної прикордонної служби України. І взагалі, колектив Академічного ансамблю є феноменом вишуканості української культури у світовій спільноті!

У своєму складі Академічний ансамбль пісні і танцю Державної прикордонної служби України має: чоловічий хор, оркестр, балетну групу. Загальна кількість митців, які працюють тут, сягає майже сотню осіб.

Рис. 3

На сьогодні 21 член колективу удостоєні державних почесних звань у галузі культури і мистецтв. Це заслужений працівник культури України, начальник ансамблю, полковник Василь Неграй, народний артист України Гурбан Абасов, заслужені діячі мистецтв України: художній керівник Геннадій Синьоок, солістка ансамблю Людмила Бурміцька, заслужені артисти України: головний режисер Олена Косінова, солісти В'ячеслав Гога, Людмила Давимука, Олександр Дроб'язко, Іван Красовський, Іван Коренівський, Олена Лукашова, Максим Апостолов, Юрій Ракул, Юрій Чубарєв, Єльзара Баталова, Ніна Мирвода, Микола Гуральник, композитор Олександр Бурмицький, головний балетмейстер Лілія Черноус, артисти балету: Віра Синьоок, Діана Садовнича.

Артисти Олена Зінчук, Ганна Ободенко, Максим Канке, Віталій Козицький, Євген Дигас, Антон Медоліз є лауреатами Міжнародних та Всеукраїнських мистецьких конкурсів.

Не викликає сумнівів той факт, що керувати повсякденною діяльністю такого великого та різнобарвного колективу, - справа, нелегка і вкрай відповідальна. Та адміністрація на чолі з начальником ансамблю - полковником Василем Неграєм, художнім керівником - Генадієм Синєоком, головним режисером Оленою Косіновою, головним хормейстером - Ігорем Охріменко, головним диригентом - Віталієм Козицьким, головним балетмейстером - Лілією Черноус, судячи з успіхів колективу, справляється з цим на високому рівні.

Творчість композитора Олександра Бурмицького проходить у тісній співпраці з такими митцями як Олександр Жилінський, Дмитро Акімов, Степан Галябарда, Олексій Кононенко, Микола Луків, Михайло Ткач, Володимир Мельников, Зоя Ружин та іншими, що значно впливає на розширення репертуару.

Колектив випустив понад 25 збірок з найкращими музичними творами, концертними виставами, мюзиклами на компакт-дисках та аудіокасетах. Виступи ансамблю пісні і танцю Державної прикордонної служби України постійно транслюються на центральних каналах радіо та телебачення.

Для покращення і розуміння роботи режисера в ансамблі ДПСУ ми створили анкету і провели анкетування. Подаємо результати проведеного анкетування.

На запитання анкети «які вимоги стоять перед режисером ансамблю», ми отримали такі відповіді, зокрема:

Режисура музичного оформлення - невід'ємна складова частина загальної режисури вистави, і тому перш за все нею займається сам постановник. Однак питання режисури вистави тісно пов'язані зі звукотехнікою. Це визначило появу в ансамблі нового творчого працівника - ансамблевого режисера.

Сьогодні в ансамблі особливо гострі пошуки нових виразних засобів та прийомів - активних, дієвих, динамічних, здатних по-справжньому захопити емоційний світ сучасної людини. У вирішенні цих завдань істотна роль належить ансамблевому режисеру.

Ансамблевий режисер може і не бути професійним музикантом, але він повинен мати музичну культуру, гострий слух, почуття ритму, добре орієнтуватися в музичній літературі, знати і розуміти особливості творчості того чи іншого композитора, диригента, музиканта, вокаліста. Необхідно сказати, що людина, яка позбавлена природних музичних здібностей, ніколи не зможе стати професійним режисером.

Цікаві відповіді було отримано на запитання «якими, на Вашу думку, мають бути посадові обов'язки режисера». Респонденти зазначали, що якщо робота режисера та музиканта над музичним оформленням має усталені традиції, то професія театрального режисера ще тільки складається, і тому коло творчих питань, якими він має займатись, ще чітко не визначено. Але, незважаючи на це, все ж таки, можна сказати про основні його завдання: організація музичного, шумового та звукотехнічного оформлення спектаклю на основі творчого задуму режисера та композитора; запис шумів, мовлення та музики; звукове супроводження концерту чи концертної вистави за допомогою звукотехніки. Реалізація творчих задумів режисури та музичної частини вимагає від режисера не лише знання технічних особливостей звукотехніки, а й певної творчої підготовки. Режисер повинен досконало володіти всіма технічними засобами, що використовуються для звукового оформлення вистави. Чим кваліфікованіший режисер як технік, тим успішніший він може за допомогою технічних засобів він може з допомогою технічних засобів вирішувати творчі завдання. Іншими словами, ансамблевий режисер повинен поєднувати в собі як творчого працівника, так і техніка, повинен добре розумітися на драматургії та режисурі, в акторському мистецтві, точно відчувати взаємозв'язок сценічної дії та звукового супроводу.

На поставлене запитання щодо того що означає поняття «звуковий образ» отримали такі відповіді, в яких йшлося, що переважно вся робота режисера є створенням звукового образу. Саме звуковий образ, а не фонограма, є виключно продуктом праці звукових справ майстра, тому що фонограма - плід уже колективної праці композитора, виконавця, музичного редактора, режисера, інженера запису та ще багатьох різних спеціалістів.

У сучасній режисурі є низка традиційних параметрів, якими проводиться аналіз та оцінка звукового образу (просторове враження, акустичний і музичний баланси і так далі), є чітко позначені критерії його якості, що дозволяють у цьому відношенні порівнювати ту чи іншу фонограму. Нині ще немає чіткого визначення взаємовідносини фонограми і звукового образу, що у ній. Звідси беруть початок як численні юридичні колізії, що виникають за таких частих у наш час судових розглядів з приводу авторських та суміжних прав, так і невизначено в оцінці художньої творчості режисера у процесі створення фонограми.

Далі подаємо запитання і цікаві відповіді респондентів створеної нами анкети.

Чи співпадає у режисурі музична думка з практикою?

Теоретична думка, яка, безсумнівно, є невід'ємною складовою не тільки науки, а й будь-якого виду мистецтва (музикознавство, театрознавство і так далі), у режисурі явно відстає від практики, що і є причиною вищезгаданих проблем.

Що означає висловлювання «Музичне оформлення»?

До музичного оформлення відноситься включення до вистави вокальних та танцювальних творів, інструментальних п'єс, фрагментів симфонічних творів, хору - одним словом, музики всіх жанрів та форм.

«Що означає шумове оформлення»?

До шумового оформлення - включення в сценічну дію різних театральних шумів, а також таких звуків, як спів птахів, крики тварин, дзвін і тощо.

Що відноситься до шумотехнічного оформлення?

До шумотехнічного оформлення відноситься використання в спектаклі фонограми із записом монологів, діалогів, мовних повідомлень. Сюди ж відносяться різні звукові ефекти. Загальний задум, план такого оформлення ми далі називатимемо звуковим рішенням вистави.

Що ми називаємо «музичним супроводом»?

Конкретне здійснення музичного, шумового та звукотехнічного оформлення під час проведення кожного спектаклю прийнято називати звуковим супроводом. Режисер не оформляє виставу музикою та шумами як чимось другорядним, додатковим, і не просто організовує супровід. Він досягає органічної сполуки сценічної дії з музикою, шумом, звуком.

Що ми називаємо «звуковими ефектами»?

Це саме стосується і поняття «звукові ефекти». Створення «на ходу» сценічної дії за допомогою тих чи інших засобів («ехо», реверберація, звук літака, що йде поїзда, і т. д.) здійснюється не просто заради ефекту як такого, а для досягнення художнього задуму спектаклю.

У книзі Є. Авербаха «Народження звукового образу» виділено три основні складові роботи режисера: робота зі звуком; робота з партитурою (текстом); робота з виконавцем. Оскільки перша складова становить для нас найбільший інтерес, то спочатку коротко розглянемо два останні напрямки. Робота з партитурою (текстом) - це контроль з боку режисера за відповідністю деяких параметрів утримання початкового тексту. Тут на режисера покладаються обов'язки щодо відстеження: правильності виконання тексту (невірних нот, помилок у знаках альтерації, вірності вимовлених слів тощо); інтонаційного ладу (фальшивих звуків); ладу інструментів; злагодженості виконання (ансамбль). Всі інші параметри - темп і манера виконання, нюансування - не входять до компетенцію режисера. Робота з виконавцем передбачає створення режисером у процесі запису такої психологічної атмосфери, яка б виконавцю реалізувати найкращий варіант. Якщо робота з партитурою та робота з виконавцем зустрічаються не в усіх типах звукозапису (наприклад, при трансляції), то відмінною рисою роботи зі звуком є її обов'язкова присутність практично у будь-якій звукозаписній діяльності. Основними характерними (відмінними) властивостями звучання є такі: що звучить; хто виконує; як виконує. Сукупність цих трьох вищезгаданих пунктів можна компетенцію режисера.

Що означає термін «зміст фонограми?»

Термін «зміст фонограми» немає нічого спільного з поняттям «зміст художнього твору». Будь-яка звукова інформація, наприклад, запис спів птахів або шум водоспаду, в нашому розумінні є змістом. Зміст - основна складова звукової інформації (музичної, вербальної чи іншої).

1. Предмет звучання (що звучить);

2. Виконавець (або джерело звуку);

3. Особливості виконання - інтерпретація. Зміст є основним компонентом, за яким розрізняються (ідентифікуються) фонограми - унікальне поєднання змісту та змісту та звукового образу, зафіксоване на звуковому носії.

У цьому визначенні до трьох раніше розглянутих компонентів, що становлять зміст, додається новий, четвертий - звуковий образ, який, як і змістом, є невід'ємною частиною фонограми. Якщо спростити визначення ролі звукового образу до кількох простих фраз, то отримаємо таке: зміст - «що звучить, хто виконує, як виконує», звуковий образ - «як звучить». Дивною особливістю терміна «звуковий образ» є той факт, що, хоча це поняття для звукорежисури - фундаментальне, воно у спеціальній літературі ніде не визначається точно і повною мірою.

Усі визначення - нечіткі, суперечать одне одному; Складається враження, що їхні автори самі не до кінця усвідомлюють, що це таке. Навіть у книзі Є. Авербаха «Народження звукового образу», де розглядаються не лише технічні та естетичні проблеми звукорежисури, немає точного формулювання даного поняття.

У чому різниця між шумами та музичними звуками?

Усі чутні звуки поділяються на шуми та музичні звуки. Перші відображають неперіодичні коливання нестійкої частоти та амплітуди, другі - періодичні коливання. Між музичними звуками та шумами немає, однак, різкої грані. Акустична складова частина шуму часто має яскраво виражений музичний характер і містить різноманітні тони, які легко вловлюються досвідченим вухом. Свист вітру, вереск пили, різні шуми, що впливають, із включеними в них високими тонами різко відрізняються від шумів гулу і дзюрчання, що характеризуються низькими тонами. Відсутністю різкої межі між тонами і шумами пояснюється те, що багато композиторів чудово вміють зображати музичними звуками різні шуми, наприклад, дзюрчання струмка, дзижчання прядки в романсах Ф. Шуберта, шум моря, брязкіт зброї у М.А. Римського-Корсакова тощо.

Режисура традиційна (класична) і нетрадиційна (драматична)

Завдання зі створення в звуковому образі ідеальної акустики і передачі природного просторового розташування джерела (джерел) звуку, що стоять перед звукорежисером. Традиційна режисура - система критеріїв такого звукового образу, сприймаючи який слухач міг би уявити, що він перебуває у кращому для прослуховування місця приміщення (концертного залу, театру тощо), акустика якого відповідає твору даного жанру. Головним постулатом традиційної (класичної) режисури є природність: допускається лише те, що можливо у природі зараз чи стане таким надалі. Щоб наочно уявити критерії традиційної (класичної)режисури, необхідно докладно розглянути, як ці критерії втілюються в пунктах стандартного оцінного протоколу. Просторове враження оцінюється як точність передачі акустики приміщення (концертного залу чи студії), де відбувається запис. Акустика має відчуватися природною.

Багатопросторність не допускається, оскільки вона фізично неможлива у реальних умовах. Просторове враження має бути статичним. Це означає, що його параметри не повинні змінюватись протягом звучання всього твору. Цій вимозі є розумне пояснення: в природних умовах (в концертному залі) акустика приміщення незмінна, і тому просторове враження звукового образу, що копіює цю акустику, також має бути незмінним.

Ще одна найважливіша умова - просторове враження (тобто передача природної акустики приміщення, в якому проводився запис), має бути саме такого типу, який традиційно прийнятний для жанру, що виконується. Цілком природно, що кожному жанру необхідне своє акустичне середовище (в звуковому образі, відповідно, - просторове враження), і якщо ми «помістимо» орган в акустику камерного театру, а баритон Фігаро з опери Дж. Россіні «Севільський цирульник» - у кафедральний собор, то, з погляду традиційної (класичної) звукорежисури, це буде неприпустима помилка.

Аналогічно суттєві обмеження і спектрального забарвлення реверберації: її можна трохи поліпшити з метою коригування недоліків. Якщо ж у результаті частотної корекції експерти можуть зробити висновок, що тембр реверберації нереальний, така корекція не допускається. Щодо акустичного балансу існує чітке правило: слухач повинен відчувати таке розташування джерел звуку по глибині, яким воно існує насправді. Іншими словами, він повинен у ході прослуховування ясно уявляти звукові плани ансамблю, наприклад, симфонічного оркестру.

Оскільки основа традиційної (класичної) звукорежисури - досягнення максимально можливої для даного рівня техніки достовірності звукопередачі, то цілком логічно, що тут завдання, що стоїть перед звукорежисером, - якнайточніше передати тембр інструментів і голосів, що записуються. У звуковому образі режисер повинен також скопіювати те співвідношення гучності інструментів чи ансамблевих груп, що існує насправді. Тільки як виняток можлива невелика корекція балансу на прохання музикантів чи диригента.

Це ще раз наголошує на опорі традиційної (класичної) звукорежисури на природність. У питанні прозорості у традиційній (класичній) режисурі завжди існує певний дуалізм: з одного боку, ідеальним вважається такий звуковий образ, коли всі партії у багатоголосній партитурі можуть бути розпізнані. З іншого, якщо ми навіть і досягнемо цього (оскільки абсолютна прозорість запису - вкрай складне завдання для звукорежисера), то можемо втратити злитість звучання, наприклад того ж симфонічного оркестру.

Чим відрізняється робота режисера в ансамблі від філармонії?

На відміну від своїх колег, які працюють у стилі традиційної (класичної) режисури, режисер в Академічному ансамблі пісні і танцю ДПСУ, з одного боку, не обмежений догмами та отримує найширший простір для творчості, але, з іншого - на нього тепер лягає і вся відповідальність за вирішення звукового образу. Якщо він вигадає цікаве звучання, повністю виправдане з погляду драматургії, це стане його успіхом і, навпаки, якщо рішення виявиться непродуманим і нелогічним, це буде його провал.

Щоб наочно уявити критерії нетрадиційної (драматургічної) звукорежисури, розглянемо, як ці критерії втілюються у пунктах стандартного оцінного протоколу:

Просторове враження.

Відповідність просторового враження драматургії твору оцінюється так - воно може бути будь-яким, але тільки логічно виправданим з погляду драматургії.

Яке значення спецефектів у концертних виставах?

Найцікавіше у роботі театрального режисера - те, що у його роботу входить як якісне озвучування концертів, музичних вистав, мюзиклів, так і проведення спецефектів, що дозволяють найбільш яскраво передати особливості драматургії спектаклю, і з допомогою цих ефектів створювати звуковий образ. На сьогоднішній день звукорежисер ансамблю все частіше є звуковим дизайнером концерту чи концертної вистави, мюзиклу і за допомогою різної звукової техніки здатний творити чудеса.

Чи є в репертуарі ансамблю ДПСУ мюзикли ?

Мюзикл - жанр, що з'явився в ХХ столітті, більшою мірою є театральною формою, в якій музика є одним із засобів музично-сценічного монтажу поряд з хореографією, пластикою, постановочними ефектами тощо. Мюзикл звертається до своєї аудиторії мовою сучасної побутової та естрадної музики, який знайомий кожному. У мюзиклі відсутні розгорнуті багатоепізодні фінали актів, домінує пісенна форма, ансамблі рідкісні, проте часто зустрічаються сцени соліста або кількох солістів з хором.

Рис. 5

У більшості мюзиклів літературний рівень значною мірою визначається тією обставиною, що їх сюжетні основи прийнято брати відомі, іноді видатні твори класичної і сучасної літератури.

Першоджерелами найкращих світових мюзиклів стали твори Т. Плавта, У. Шекспіра, М. Сервантеса, Ф. Вольтера, Ч. Діккенса, Б. Шоу, Ф. Мольнара, С. Шолом-Алейхема, Ю. О'Ніла, а також сучасних американських. письменників - Т. Капоте, Т. Уайлдера, Еге. Райса, М. Андерсона та інших. Найкращі лібрето мюзиклів відрізняються цікавою проблематикою, оригінальними характерами, блискучими діалогами, ефектними кульмінаціями. Мюзиклам властива насиченість дією.

Цьому підпорядковується все: кожна репліка та музичний номер, будь-який танцювальний рух та комічна реприза. Вокальні та танцювальні сцени повинні безпосередньо виростати з дії та її розвивати. Вони мають бути необхідні, тобто внутрішньо мотивовані. Прикладами цікавих ансамблевих мюзиклів є «Ресторан у «Сонечки» за творами О. Вертинського, К. Шульженко, «Подорож у часі по Україні» - за творчістю М.В. Гоголя, «Корабель кохання» - використання музичних світових хітів, «Сади Семіраміди» - використання кінопродукції за участю видатних акторів радянського кіно 70-80 років («Діамантова рука») та інші.

Можна визначити конкретний перелік завдань, який покликаний виконувати та виконує даний колектив, і цей перелік буде чималим, та головне, що дає Академічний ансамбль пісні і танцю державної прикордонної служби України всім, звичайним глядачам, - це можливість поринути у прекрасний та безмежний світ мистецтва, поповнити душевні сили та енергію, можливість впевнено дивитись у майбутнє українського мистецтва і взагалі України!

Можна визначити конкретний перелік завдань, який покликаний виконувати та виконує даний колектив, і цей перелік буде чималим, та головне, що дає Академічний ансамбль пісні і танцю державної прикордонної служби України всім, звичайним глядачам, - це можливість поринути у прекрасний та безмежний світ мистецтва, поповнити душевні сили та енергію, можливість впевнено дивитись у майбутнє українського мистецтва і взагалі України!

Размещено на Allbest.ru