Піна Бауш і танцювальний авангард. Танцтеатр як окремий жанр у розвитку сучасної хореографії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Піна Бауш і танцювальний авангард. Танцтеатр як окремий жанр у розвитку сучасної хореографії

Курякова Ольга Олегівна

магістранта

Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв

(м. Київ, Україна)

Анотація

танець модерн жанр мистецтво

Розглянуто розвиток танцю модерн і його трансформування. Особливості комбінування жанрів, як наслідок поява авангарду на сцені. Акцент зроблено на творчості Піни Бауш - яскравого представника танцтеатрів.

Ключові слова: танець, модерн, жанр, культура, Піна Бауш.

Курякова Ольга Олеговна (Украина)

Пина Бауш и танцевальний авангард. Танцтеатр как отдельный жанр в развитии современной хореографии

Аннотация

Рассмотрено развитие танца модерн и его трансформация. Особенности комбинирования жанров, как следствие появление авангарда на сцене. Акцент сделан на творчестве Пины Бауш как яркого представителя танцтеатра.

Ключевые слова: танец, модерн, жанр, культура, Пина Бауш.

Olha Kanakova (Ukraine)

Pina Baush and the dance avant-garde. Dance theater as a separate genre in the development of modern choreografy

Abstract

The article examines the development of modern dance and its transformation. Features of combining genres, as a consequence of the emergence of the avantgarde on the stage. The emphasis is on the work of Pina Bausch, as a brilliant representative of the dance theater.

Key words: Dance, modern, genre, culture, Pina Bausch.

Розвиток світової цивілізації є першопричиною ґенези культури, яка має вагомий вплив на еволюцію людської діяльності взагалі. Духовні та моральні цінності зазнають змін відповідно до потреб часу. Розвиток зарубіжної та вітчизняної культури у ХХ початку ХХІ ст. відбувається в складних, часто суперечливих обставинах, коли соціальні, політичні, військові, екологічні катаклізми впливають на людську особистість, змінюють її ціннісні орієнтири, трансформують соціокультурний розвиток.

На рубежі ХІХ-ХХ ст. все більше європейських митців відмовляються від традиційних форм виразності і шукають нові естетичні зображальні засоби, відмінні від реалістичних. Виникає велика кількість несхожих між собою художніх напрямів, які прийнято називати терміном «модернізм». Модернізм (франц. moderne сучасний, новітній) характеризується розривом з ідейними і художніми принципами класичного мистецтва, відмовою від відтворення чуттєвоконкретної дійсності, предметності світу.

Модернізм відмовляється від правдоподібності, відображення реальних узагальнених образів і форм реального життя. Як стверджують деякі критики, модернізм розвинувся з бунту романтизму проти наслідків промислової революції та буржуазних цінностей. Критика буржуазного суспільного устрою ХІХ ст. та його світогляду була основним мотивом модерністів, що несли факел романтизму» [1].

Танець модерн один із напрямів сучасної зарубіжної хореографії, що зародився наприкінці XIX початку XX ст. у США та Німеччині. Термін «Танець модерн» з'явився у США для позначення сценічної хореографії, що відкидає традиційні балетні форми. Увійшовши у вжиток, витіснив інші терміни (вільний танець, дунканізм, танець босоніжок, ритмопластичний танець, виразний, експресіоністський, абсолютний, новий художній), що виникали в процесі розвитку цього напряму. Спільним для представників танцю модерн, незалежно від того, до якої течії вони належали і в який період проголошували свої естетичні програми, був намір створити нову хореографію, що відповідала, на їх думку, духовним потребам людини XX ст. Головні її принципи: відмова від канонів, втілення нових тем і сюжетів оригінальними танцювально-пластичними засобами, що зумовлювались основними культурними змінами. Ось таким чином і Піна Бауш почала впроваджувати авангард на сцені [2 ].

Її твори працювали і працюють на перетині жанрів. Танець змінюється на розповідь, а іноді головним виразним засобом стає сама сцена, матеріал декорацій або їх розташування в сценічному просторі.

Непросто складається і з музикою. Для Бауш настільки ж природно було звертатися до класичних форм і ставити, наприклад, «Весну Священну» Стравінського, як і використовувати шлягери, джазову імпровізацію, оперету і навіть комбінувати дитячі пісні з музикою паризького авангардиста П'єра Анрі.

Танцтеатр це не просто назва інституції, це окремий жанр, який об'єднує пластичну, танцювальну і театральну виразність.

Засновницею жанру прийнято вважати Піну Бауш. Насправді ж батьком-засновником був її учитель, танцівник і хореограф Курт Йоссі, який і собі сприйняв і розвинув ідею з'єднання танцю, звуку і слова (Tanz Ton Wort) у свого майстра Рудольфа Лабана. Лабан передав ідею своєму кращому учню Йоссі, а сам спочатку надихався ідеями Василя Кандинського, описаними в й ого трактаті «Про духовне в мистецтві», а також роздумами Фрідріха Ніцше в «Народженні трагедії з духу музики» і «Так говорив Заратустра». По суті, вже на рубежі XIX і XX століть була сформована програма, за якою розвиватиметься новий танець. Піна геніально довела ідею до кульмінації. Після кількох успішних танцювальних сезонів з'явилися перші інсценування [3].

У 1969 році Піна Бауш завоювала першу премію на міжнародному конкурсі хореографів у Кельні. 1973 року після появи експериментального балету «Nachnull» її призначили головним хореографом у Вупперталі.

Справжній успіх прийшов у 1974 році, коли у Вупперталі вийшла хореографічна версія знаменитої опери Глюка «Іфігенія в Тавриді». Критики писали про кращу виставу року, але вуппертальська публіка не відразу звикла до дивної хореографії: справа доходила навіть до анонімних дзвінків із погрозами. У сімдесяті роки пристрасті вгамувалися, Бауш поступово зібрала свою унікальну трупу і поставила кілька вистав, які прославили її на весь світ .

«Кафе Мюллер» спектакль заснований на особистих дитячих і юнацьких спогадах хореографа. Дія відбувається в порожньому кафе, де люди, які втратили надію і здатність любити, переживають свою самотність. Артисти Вуппертальського «Танцтеатру» (включаючи і саму Піну Бауш) розповідають за допом огою танцю історії про себе. Музичною основою стали арії з опер Генрі Перселла «Королева фей» і «Дідона і Еней» у виконанні Дженніфер Вівіан, Дженет Бейкер, Джона Ширлі-Куірк і Оноре Шепарда.

«Зони контакту, пані та панове за 65» фільм 2007 року на основі другої редакції спектаклю. У 1998 році в місті Вупперталь з'явилося оголошення, у якому запрошуються літні люди без будь-якого акторського досвіду взяти участь у відборі для відновлення першої версії спектаклю «Зони контакту» (1978 року). У 2000 році цей спектакль «Танцтеатру» вийшов у новій редакції. Що ж сталося з 26-ма старими, які відгукнулися на оголошення і були в підсумку відібрані, як вони вибудовують відносини, шукають свою «половинку»? Саме ця тема і стає головним сюжетом фільму, розвертаючись в старому дансингу на тлі сентиментальних німецьких пісень 1930-х років, джазу і танго [4].

Поступово її робота стала такою ж візитною карткою нового німецького мистецтва, як музика Штокхаузена (Karlheinz Stockhausen) або картини Герхарда Ріхтера (Gerhard Richter). Газета Frankfurter Allgemeine назвала її «найважливішою статтею німецького культурного експорту». Але це не зовсім вірно. Піна Бауш не стільки експортувала, скільки вбирала в себе дух місця, історію, культуру того місця, де вона працює, чи то Італія, Мексика, Португалія, чи то німецький Вупперталь.

Творців вільного танцю будо вдосталь, їх об'єднувало не тільки бажання перетворити його у високе мистецтво, що має рівний статус з музикою або живописом, а й особливий світогляд. Усі вони тою чи іншою мірою спиралися на ідею Ніцше про танець як метафору свободи і танцюриста як втілення розкріпаченого і творчого духу. Для засновників вільного танцю балет став особливою філософією, від якої вони очікували трансформації життя. Айседора Дункан (1877-1927) мріяла про нову людину, для якого танець буде так само органічний, як й інші повсякденні справи, про жінку майбутнього. Зміна стилів танцю, їх синтез та народження нових, якісно відмінних форм, пластичних рішень, характеристик руху, відповідають вимогам ХХІ ст.

Сучасне танцювальне мистецтво більше не підпорядковується загальним правилам і нормам хореографії. Людина сама є творцем своєї пластики, суто індивідуальної, танець все більше стає відображенням чуттєвої сторони характеру людини, отже, таке явище, як «основні рухи» скоро перейде на інший план, поки взагалі не зникне. У прагненні віднайти щось нове, та якомога краще відобразити людське життя балетмейстер вправно експериментує, намагається знайти нові яскраві форми, змішує стилі. Танець переходить на більш чуттєвий рівень, і вже не існує особливого ряду рухів, цей ряд є нескінченним і залежить від таланту виконавця, при цьому не орієнтується на його стать. Піна Бауш стверджує: «Найменше я цікавлюся тим, як люди рухаються, мене цікавить, що ними рухає» [5].

Література

1. Вікіпедія. Модернізм. URL: https://ua.wikipedia/org/wiki (дата доступу: 12.08.2020).

2. Сучасний танець. URL: http://narodni.com.ua/tantsi/suchasnii-taniets-pochatok-sieriedina-xx-stolittia (дата доступу: 09.08.2020).

3. Театр танцю Піни Бауш. URL: https://www.goethe.de/ins/ru/ru/kul/mag/21565140.html (дата доступу: 09.08.2020).

4. Вікіпедія. Піна Бауш. URL: https://ua.wikipedia/org/wiki (дата доступу: 12.08.2020).

5. Піна Бауш, «Найважливіша стаття німецького культурного експорту». URL: https://ria.ru/20100727/258905564.html (дата доступу: 10.08.2020).

Размещено на Allbest.ru