Хореографічний репертуар: його вплив на формування художньої культури особистості, глядацьку аудиторію

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Відділ наукового та навчально-методичного забезпечення змісту позашкільної освіти та виховної роботу

ДНУ «Інститут модернізації змісту освіти» МОН України

Хореографічний репертуар: його вплив на формування художньої культури особистості, глядацьку аудиторію

Тараканова Аліса Павлівна,

Анотація

Тараканова Алиса Павловна

ХОРЕОГРАФИЧЕСКИЙ РЕПЕРТУАР: ЕГО ВЛИЯНИЕ НА ФОРМИРОВАНИЕ ХУДОЖЕСТВЕННОЙ КУЛЬТУРЫ ЛИЧНОСТИ, ЗРИТЕЛЬСКОЙ АУДИТОРИИ

Tarakanova Alisa

CHOREOGRAPHIC REPERTOIRE: ITS INFLUENCE ON THE FORMATION OF PERSONAL CULTURE OF PERSONALITY, AUDIENCE

Наша духовна діяльність є джерелом смислової наповненості життя загалом, у якому культура й мистецтво стають найважливішими. Мистецтво форма, здатна показати ідеал, урівноважити добро і зло, оскільки створене народом і є мовою його душі. Серед різноманітних видів мистецтва особливе місце посідає хореографія, а танець є її творінням.

У системі художнього виховання учнівської молоді одним з найважливіших інструментів є мистецтво хореографії. У нашій державі склалися певні традиції навчально-виховної роботи з хореографічного мистецтва, показником чого є досить велика кількість дитячих хореографічних колективів, які проводять значну роботу з художньо-естетичного розвитку. Впливовим засобом художнього виховання є залучення молодого покоління до мистецької творчості, аматорської діяльності, основними центрами якої стали заклади освіти Міністерства освіти і науки України, у стінах яких працює багато творчих колективів справжніх знавців своїх естетичних ідеалів. Істотним досягненням педагогічних колективів освітніх закладів стало створення авторських навчальних програм, у яких узгоджено зміст і технології навчального процесу за віковими й індивідуальними особливостями вихованців, їх підготовка до професійної діяльності, оскільки заняття різноманітними видами хореографічної діяльності створюють для учасників особливо привабливі умови. Значною популярністю нині користуються виступи колективів, які представляють свій концертний репертуар. Важливо, щоб він відповідав потребам сьогодення за виконавчою підготовкою танцівників, ідеєю та змістом.

Для успішного вирішення проблеми формування гармонійно розвиненої особистості велике значення має розвиток її творчих здібностей, активності й самостійності. Твори мистецтва, з одного боку, постають як результат виконавської діяльності, а з іншого є об'єктом сприйняття аудиторією. Саме ці моменти в діалектичній єдності проявляються в хореографічному репертуарі як результат художньої творчості. Репертуар у перекладі з французької мови означає «список», «опис» добір творів, з якими виступають на сцені [2, 195]. Оскільки в репертуарі кожного колективу знаходять своє відображення три основні види художньої діяльності: сприйняття, виконавство, творчість, то саме хореографічний репертуар стає одним з ефективних засобів педагогічного впливу. Важливо й те, що ця дія має бути цілеспрямованою, систематизованою й диференційованою з урахуванням вікових особливостей вихованців.

Творча діяльність колективу постає як засіб і результат його навчально-виховної роботи. Через репертуар виявляються творчі можливості колективу, жанрова спрямованість його діяльності, якість виконання номерів вихованцями, загальна культура спілкування учасників колективу. Окрім цього, саме через репертуар учнівський колектив наочно демонструє ефективність методики хореографічної освіти та виховної роботи.

Незважаючи на певні досягнення хореографічних колективів, проблема репертуарної політики колективів масової хореографії залишається актуальною. І це при тому, що в низці шкіл проводять уроки з хореографії в початкових класах, організовують танцювальні гуртки, які діють на базі загальноосвітніх шкіл, закладах освіти I-II рівнів акредитації і їх очолюють педагоги, яких готують педагогічні заклади вищої освіти Ш-IV рівнів акредитації. Проте, як показує практика, на сьогодні не всі керівники організовують свою діяльність у танцювальних гуртках саме з виховної роботи, намагаючись швидкими темпами розучити декілька рухів і на свій розсуд зліпити їх у танцювальну форму, щоб прискорити можливість участі дітей у різних танцювальних заходах під виглядом фестивалів, які зараз розмножилися, як гриби. У результаті вся виховна робота колективу зводиться до участі в хореографічних заходах, що приваблюють учасників і їх батьків заради поїздки за кордон. Тобто дитячі хореографічні колективи, основне завдання яких естетична навчальна діяльність, на сьогодні переважно стали виконувати функції гастрольно-концертної організації, що притаманні тільки професійним колективам.

На жаль, підміна діяльності державних колективів самодіяльністю (притому дитячою) дає негативні результати. Саме в таких виступах відбувається плутанина в поняттях про дитячий або молодіжний вік виконавців, значення участі колективу в суспільно корисній діяльності, яку замінюють концертно-розважальними заходами. Не всі керівники колективів розуміють, що вони відповідальні не тільки за виконавські навички вихованців, а й за їх культуру спілкування зі старшими, однолітками, за те, як виступи колективу впливають на аудиторію. У гонитві за зовнішніми ефектами, за «красою» забувають головне: хореографічне мистецтво, зокрема його репертуарна політика, формує громадянську свідомість, художнє розуміння і сприйняття твору, що є предметом копіювання для глядачів. Прикро вражає ставлення деяких керівників колективів до зовнішнього оформлення костюмів учасників виступів, нехтування традиціями та правилами виконання танцювальних рухів, які притаманні певним регіонам нашої держави, запозичення рухів танців, що аж ніяк не відповідають ментальності та звичаям наших співвітчизників і сприймаються як «диво», завезене якимись «знавцями».

Передивляючись каналами нашого телебачення низку танцювальних програм (і навіть деякі сеанси проведення «майстер-класів») з танців, не відомих у наших краях, не перестаєш дивуватися тому, як дезорієнтують нашу молодь східними (гаремними) танцями, з обов'язковим мотанням розпущеного волосся по підлозі, різноманітними «канканами» в стилі «гьорлс», які копіюють навіть маленькі діти, або стилізації українського костюму дівчат з оголеними животами. Ця дезінформація суспільства викликає подив у фахівців. Оскільки при підготовці виступів вихованців деякі керівники не замислюються навіть про те, з яких джерел вони використовують лексику й назву танців, які виконують діти, і з якої культури вони запозичені. Навіть такі популярні сучасні спортивні танці (брейк, хіп-хоп...), адже це мова іншої культури, що пропонує свою ідеологію, свою традицію. Чи розуміємо ми, про що вони і для чого? До речі, до цих названих танців створені навчальні програми, які, на жаль, дуже мало використовують керівники на практиці («Брейк-данс, сучасна хореографія», Н. Борсук, 2011; «Танці в сучасних ритмах», Н. Борсук, А. Тараканова, 2014). Викликають занепокоєння ініціативи різних громадських організацій щодо вивчення на площах і вулицях нашої столиці танців різного походження: східних, ірландських, аргентинських тощо невідомими «спеціалістами». Танці, які вони демонструють, аж ніяк не пов'язані з традиціями та культурою українського народу. Такі образи стають своєрідними символами кумирами, що визначають світогляд людини. Такий стан непокоїть, адже ми українці і маємо прекрасну танцювальну спадщину. Цивілізоване суспільство завжди вимагало створення танцювальних рухів у пристойній для суспільства формі, манері. При ознайомленні з новими танцями й модою потрібно розуміти їхній зміст, враховувати багато інших обставин, зокрема тип фізичної форми вихованця. Щоб скоригувати інтереси вихованців, потрібно не забороняти, а з'ясовувати: чи підходить танець конкретному індивіду, не зовні, а значно глибше чи не суперечить одяг, танець, манера поведінки уявленням про етику, мораль, смак і, зрештою, гідність.

Фестиваль суспільне свято, що супроводжується показом, оглядом певних видів мистецтва, різних за своїм ідейним змістом. Ці заходи бувають міжнародні, всеукраїнські [3, 240]. Фестиваль широка традиційна форма відзначення важливих у суспільстві явищ, подій, історичних дат тощо. Виділяючи в безперервному потоці життя найбільш значущі моменти, концентруючи на них увагу, учасники мають можливість всебічно осмислити й емоційно пережити пропоновані заходи, передбачені програмою проведення фестивалю. Широкої популярності набувають фестивалі-конкурси з хореографічного мистецтва, які на сьогодні стають найдемократичнішою формою обміну інформацією та поширенням творчих досягнень аматорських колективів і поступово входять у палітру української танцювальної культури. Фестивальне танцювальне життя у сфері аматорських творчих колективів виявилося досить насиченим і потребує ретельного ставлення до їх організації державних органів, зацікавлених відомств, громадських організацій. Фестивальну естафету продовжують у низці регіонів нашої держави, у яких організаторами стають хореографічні колективи позашкільних закладів освіти. У зв'язку з тим доцільно наголосити для організаторів таких заходів, що вони мають готувати фестивалі заздалегідь; такі форуми за змістом їх організації і проведення мають відповідати окресленій меті, визначеному статусу. Також при плануванні роботи певного заходу організатори повинні усвідомлювати зміст понять, які використовують при проведенні мистецьких заходів, а саме: захід організована дія або сукупність дій, що мають на меті здійснення чого-небудь важливого (план культурно-освітніх заходів); план заздалегідь запланована система заходів, що передбачає порядок, послідовність і термін виконання [2, 156]; змагання форма діяльності, при якій учасники прагнуть перевірити один одного в майстерності в мистецтві [2, 211]; конкурс змагання, що має на меті виявити найкращих учасників, роботи тощо [2, 84]; положення звід правил, законів, відповідно до чого-небудь [2, 166]; програма: 1) план діяльності, робіт тощо; 2) виклад змісту й мети діяльності партії, організації, окремого діяча; 3) короткий виклад навчального предмету; 4) зміст театральних, концертних, циркових видовищ, радіо- й телепередач, а також аркуш з переліком виконуваних номерів, виступів, передач тощо [2, 180]; свято день святкування, встановлений на честь або в пам'ять кого-, чого-небудь; день, важливий для відзначення звичаєм або церквою; день радощі і свята з приводу чого-небудь; день гри, розваг.

У формуванні культури особистості вихованців немає дрібниць, і тому керівники хореографічних колективів мають ефективно використовувати всі резерви, тим більш таку традиційну форму для народу, як танцювальне мистецтво і його різнобарвний репертуар.

Ми маємо пам'ятати, що живемо в Україні країні, що має прекрасні багатовікові народні традиції. Залучення молоді до хореографічного мистецтва, зокрема до новітніх його напрямів, з одного боку, сприяє популяризації, а з другого відіграє значну роль у духовному збагаченні, формуванні естетичної культури молодого покоління і його розуміння сучасних потреб нашої держави.

Література

1. Колесниченко Ю., Досенко Є. Українське намисто: десять українських танців (хореографічні твори з музичним додатком): метод. посіб. / Національна хореографічна спілка України. Вінниця: Нова книга, 2014. 272 с.

2. Російсько-український і українсько-російський тлумачний словник / за заг. ред. Л. Г. Савченко. Харків: Прапор 2004. 542 с.

3. Соціально-педагогічні основи розвитку особистості в сучасних умовах комунікації: досвід, проблеми, перспективи: зб. матер. Всеукр. наук.-практ. конф. / за заг. ред. О. А. Удалової, Г. В. Буянової, Н. І. Шевчук. Київ, 2017. С. 201.

4. Тараканова А. П. Танцюйте з нами: навч.-метод. посіб. для вчителів хореографії (1-4 кл.) і керівників хореографічних гуртків (початковий рівень) загальноосвітніх і позашкільних навчальних закладів. Вінниця: Нова книга, 2010. 160 с.; нот, іл.

5. Фриз П. І. Теорія і методика роботи з дитячим хореографічним колективом: навч.метод. посіб. Дрогобич: ДДПУ, 2006. 181 с.

6. Хореографія ХХІ століття: мистецький та освітній потенціал: зб. матер. Всеукр. наук.-практ. конф. / упор. А. М. Підлипська, ред. Ю. В. Трач, м. Київ, 15-16 квітня 2016 р. Київ: КНУКіМ. 2016. 304 с.

7. Яковлева Ю. Ю. Создатели и зрители: русские балеты эпохи шедевров. Москва: Новое литературное обозрение, 2017. 194, [2] с.

Размещено на Allbest.ru