Історія успіху Дніпропетровського академічного театру опери та балету й Академічного фольклорно-хореографічного ансамблю "Славутич"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Історія успіху Дніпропетровського академічного театру опери та балету й Академічного фольклорно-хореографічного ансамблю «Славутич»

Бондарчук Микита Вікторович

магістрант

Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв

(м. Київ, Україна)

Анотація

театр музичний драматургія

Досліджено осередок культурного життя Дніпропетровщини, а саме Дніпропетровський академічний театр опери та балету і Академічний фольклорно-хореографічний ансамбль «Славутич». Розкрито їх історію створення, становлення та розвитку.

Ключові слова: Дніпропетровський академічний театр опери та балету, Академічний фольклорно-хореографічний ансамбль «Славутич», хореографічний ансамбль, мистецтво танцю, культура.

Бондарчук Никита Викторович (Киев, Украина)

История успеха Днепропетровского академического театра оперы и балета и Академического фольклорно-хореографического ансамбля «Славутич»

Аннотация

Исследованы центр культурной жизни Днепропетровщины, а именно Днепропетровский академический театр оперы и балета и Академический фольклорно-хореографический ансамбль «Славутич». Раскрыта их история создания, становления и развития.

Ключевые слова: Днепропетровский академический театр оперы и балета, Академический фольклорно-хореографический ансамбль «Славутич», хореографический ансамбль, искусство танца, культура.

Bondarchuk Nikita (Kiev, Ukraine)

Success story of the Dnepropetrovsk Academic Opera and Ballet Theater and the аcademic folklore and choreographic ensemble «Slavutich»

Abstract

The focus of cultural life of Dnipropetrovsk region, namely the Dnepropetrovsk Academic Opera and Ballet Theater and the academic folklore and choreographic ensemble «Slavutich», is studied. Their history of creation, formation and development is revealed.

Keywords: Dnepropetrovsk Academic Opera and Ballet Theater, academic folklore and choreographic ensemble "Slavutich", choreographic ensemble, dance art, culture.

Дата народження Дніпропетровського академічного театру опери та балету 26 грудня 1974 року. Основоположниками театру були: Марк Литвиненко директор; Анатолій Ареф'єв художник; Петро Варивода диригент; Василь Кіосе хормейстер; Людмила Воскресенська балетмейстер [1].

Багато в чому завдяки їх таланту, авторитету і енергії у знову відкритому театрі була зібрана колекційна трупа з багатим потенціалом творчих можливостей. Основу її склали випускники консерваторій і хореографічних училищ СРСР, які пройшли жорсткий конкурсний відбір. Художніми орієнтирами для молодих музикантів, співаків, танцівників служили їх 35-36-річні колеги«старики», які вже мали визнання, досвід, майстерність. В опері Нонна Суржина (прима), Анатолій Даньшин. Микола Український, Микола Полуденний солісти першого складу. У балеті Леонора Еллінська (прима), Алла Петрина, Ольга Загуменнікова, Микола Войтенко, Віктор Рогачов.

Характерні риси, що відрізняли новонароджений театр: турбота про освоєння і популяризацію класики («Кармен». «Севільський цирульник» «Жизель», «Лускунчик» та ін.) і готовність до експериментального пошуку («Поргі і Бесс», «Лісова пісня». «Материнське поле», «Дон Жуан» та ін.), саме так досягалася мета створення сучасного музичного театру з широким спектром жанрів, сценічних форм і засобів [1].

Уже в перші два роки було поставлено 18 спектаклів. Серед них: грандопери та камерні, балети та дивертисменти, оперети та концерти, дитячі вистави та музичні вечори. «Дніпропетровське диво», про яке так багато і охоче писалося і говорилося в радянських ЗМІ, не було лише красивим міфом. Програму його здійснювала високопрофесійна команда, об'єднана бажанням робити (з нуля) новий театр, не обтяжений рутиною застарілих канонів.

Їх ентузіазм заряджав трупу: репетиції майбутніх вистав велися паралельно з будівельними роботами. Презентація опери тривала тиждень. Дев'ять творів були представлені глядачам. У числі їх і ті, що стануть візитною карткою: «Князь Ігор», «Ріголетто», «Лебедине озеро». Спогади про блискучий початок надовго зігріють душі всіх, хто так чи інакше виявився причетним до відкриття Дніпропетровської опери. А якщо бути протокольно точним її відродженню. Первинний досвід створення театру відноситься до 1931 року У 1941 він був евакуйований до Красноярська, де об'єднався з Одеською трупою. Після війни Дніпропетровський робітничий оперний театр ДРОТ офіційно припинив діяльність. Сьогоднішня біографія опери дозволяє сподіватися, що вкоренилася вона міцно і не зворотно. Загальні інтерес, любов і визнання, даровані театру в 1974 році, чимало тому сприяли.

Однак деяку досаду викликала недалекоглядність влади. У мегаполісі, що мав престижний музичний театр, були відсутні необхідні для його життєздатності консерваторія і хореографічне училище. Розумні доводи і побажання художнього керівництва опери не були почуті, що створить надалі серйозні проблеми. Але станеться це ще не скоро. А поки Дніпропетровський театр успішно функціонує. Йому приділяють увагу критики, він має любов глядачів, офіційні знаки визнання. Колектив багато і успішно гастролює. Не один раз виступав на столичних сценах країни та світу. Так, вистава «Богдан Хмельницький» отримала найвищу оцінку і була удостоєна Національної премії ім. Т.Г. Шевченка. Лауреатами її стали: художник А. Ареф'єв, диригент П. Варивода, хормейстер В. Кіосе і солісти Н. Суржина, А. Даньшин. Н. Український. Нагородний список активно поповнюють імена молодих майстрів сцени: В. Коваленко. Л. Гавриленко. О. Загуменнікова, Л. Плетньова, М. Полуденна, Т. Омельченко, З. Кавац, В. Ареф'єв, А. Востряков, Н. Братков, А. Басалаев, С. Навротський [1].

Театр продовжує стратегічний курс на збагачення репертуару: класичного «Травіата», «Трубадур», «Лускунчик», «Шопеніана», «Дон Кіхот» тощо і сучасного опера І. Дзержинського «Тихий Дон»; балети К. Молдобасанова «Материнське поле», В. Власова «Асель» та ін. Складаються вдалі творчі тандеми у художньо-постановочної команди: художник В. Ареф'єв, режисер Є. Бузин, хормейстер І. Недзвецький, диригенти Н. Шпак та А. Чепурний. Прекрасно освічені, дбаючи про власну сучасну театральну мову, вони привносять в діяльність колективу свіже осмислення музичної драматургії, елементи нової естетики і стилістики. Особливо плідні їхні звернення до творів українських авторів «Запорожець за Дунаєм». «Повернутий Травень», «Прапороносець».

Зримим підтвердженням високого рівня театру слугують гастролі 1988 року в Москві на сцені ГАБТа (вища відзнака за радянських часів!). Неоціненна в тому заслуга Анатолія Васильовича Ареф'єва і маестро Бориса Гнатовича Афанасьєва, народного артиста. Міць їх таланту, бездоганна творча репутація піднімали імідж опери, були гарантом її художніх достоїнств. Наведені факти красномовне свідчення успішного вступу театру в пору зрілості.

Подібно долі людської, театральне життя складається не тільки зі сходжень, підйомів, переможних досягнень. Нерідко у звучання фанфар вплітаються мінорні ноти, викликані невдачами, зниженнями, втратами, іноді, неп оправними. Йдуть безповоротно «батьки-засновники» театру Є. В. Ареф'єв, А. Литвиненко, Н. Кіосе.

Опера активно шукає і знаходить свою нішу в культурному просторі Європи гастролі до Болгарії, Польщі, Франції, Ірландії. З набуттям досвіду розширюється географія поїздок Ліван, Китай, Йорданія, Ізраїль, США, Італія. Сьогодні вони природна і невід'ємна частина життя колективу гастролі в Іспанії, Португалії, Бельгії, Німеччині.

Як не парадоксально, існування в надзвичайних умовах стимулює театр до пошуку нових форм і можливостей, ділових і творчих контактів. Він стає більш динамічним, прагматичним і сучасним. Ця тенденція виявляється у створенні при театрі професійної хореографічної школи, системних дослідженнях міжнародних проектів. Останні лише частково відомі Дніпропетровській публ іці, зокрема «Турандот», «Кармен» шлягери за участі запрошених зірок опери та естради. Помітно розширюються жанрові межі музичного театру, що допомагають знайти розумний компроміс між популярною класикою і елітарним мистецтвом для небагатьох. Приклади такого роду: балети Олега Ніколаєва у форматі неокласики і джазу «Блюз Танго нашого двору», «Академія натхнення»; спектакль «Таємний шлюб» режисера Олексія Коломійцева, концерт для маестро з оркестром, музичний керівник обох проектів Володимир Гаркуша [2].

Подієвим моментом в біографії театру, стало присвоєння йому високого і зобов'язуючого звання «Академічний» в березні 2003 року. Обнадійливим доповненням до нього послужило відкриття в Дніпропетровську в 2004 році філії Харківської консерваторії, що пізніше отримала статус Дніпропетровської консерваторії. Усе сказане вселяє віру, що унікальне мистецтво єдиного в Придніпров'ї театру опери та балету не зникне [2].

«Славутич» під цією назвою в 1971 році на базі Дніпропетровської обласної музичної спільноти заслуженим працівником України Георгієм Клоковим був створений професійний фольклорно-хореографічний ансамбль. Основа його праці творчий пошук. Завдяки створеній у колективі атмосфері художній керівник виховував в артистах високу майстерність, яскраву образність, творче і вимогливе ставлення до своєї роботи [2].

Клоков Георгій з 1974 заснував та був головним балетмейстером, а з 1984 року став художнім керівником фольклорно-хореографічного ансамблю «Славутич» (Дніпропетровськ). Із середини 1990-х років був режисером майже всіх міських і обласних концертів на Дніпропетровщині. Створив власний напрям хореографії в Україні, що відрізняється сюжетністю, витонченістю стилізації та пишністю форми. Автор низки хореографічних і вокально-хореографічних програм, репрезентованих у країнах СНД, Франції, Швейцарії, Румунії [3].

Назва «Славутич» пов'язана з могутньою українською річкою, на берегах якої стоїть обласний центр місто Дніпро. Організаторами та учасниками колективу стали заслужені працівники культури України О. Карзніков, П. Кравченко, а також К. Равинський, В. Котіков, А. Дамасевич, диригент Ю. Кутєпов, заслужений артист України В. Богучаров, П. Герасименко, вокалістка заслужена артистка України Г. Комова, артисти балету заслужений артист України В. Фомкін, Л. Луценко, Ю. Дузенко.

Творче відображення «Славутича» це вокально-хореографічні композиції, танцювальні сценки та мініатюри, об'єднані з вокалом, м'яким гумором, ліричним щирим словом. Кожна програма відрізняється оригінальністю, тонким відчуттям стилізації фольклору невичерпного джерела творчості народу.

Органічними учасниками концертної програми ансамблю є оркестр і вокальна група, яка поряд з піснями, що супроводжуються хореографічними сюїтами, виконує пісенні твори з ліричних і жанрових пісень.

Витоки творчості фольклорно-хореографічного ансамблю «Славутич» лежать в традиціях української народної пісні, музики, танцю, народних ігор.

За роки свого існування «Славутич» репертуар колективу складали вокально-хореографічні композиції, танцювальні сценки та мініатюри, доповнені вокалом, м'яким гумором, ліричним щирим словом. Кожна програма відрізняється оригінальністю, тонким відчуттям стилізації фольклору.

Учасниками концертної програми ансамблю є оркестр, вокальна та хореографічна група. У його репертуарі: «На жовті води» український козацький танець, «Чобітки» український танець, «Їхав козак містом», «Вечір на дворі», «Криниченька», «Несе Галя воду» вокально-хореографічні композиції, «Гулянка» українська народна пісня, «Вечорниці», «Україно, земле моє» хореографічні композиції [2]. І багато інших композицій на українську тематику.

На гастрольній карті ансамблю «Славутич» великі й маленькі міста нашої країни, столиці усіх республік колишнього Радянського Союзу. Також колектив побував у всіх країнах СНД, у Франції, Швейцарії, Румунії, у 2009 році на фестивалі в Польщі, провів більше семи тисяч концертів, на яких завжди з честю демонстрував досягнення національної культури. Українському хореографічному мистецтву у виконанні ансамблю аплодувало понад сім тисяч вдячних глядачів, які радісно приймали талант і художню майстерність колективу [2].

Історія обох колективів це історія успіху і визнання. Вивчення їх досвіду й розвитку допоможе у становленні молодим колективам. Ці колективи перлина Дніпропетровщини.

Література

1. Кино-театр.ру, Днепропетровский театр оперы и балета. URL:https://www.kinoteatr.ru/teatr/668/_ (датa звернення 10.10.2020 року).

2. Sayar.ru, Подробно о творческом коллективе. URL: https://okrain.net.ua/article/read/vechno-molodoj-korabl-iskusstva-slavutich.html (дата звернення 10.10.2020 року).

3. Енциклопедія сучасної України, Клоков Георгій Павлович. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=8545 (дата звернення 10.10.2020 року).

Размещено на Allbest.ru