Балет Ігоря Стравінського "Весна священна" нова стилістика ХХ століття

Размещено на http://allbest.ru

Нацональна академія керівних кадрів культури і мистецтв

Балет Ігоря Стравінського «Весна священна» нова стилістика ХХ століття

Хмелідзе Валерія Вікторівна, магістрантка

м. Київ, Україна

Анотація

Розглянуто балет як танець і його зміни. «Весна священна» етапний, рубіжний твір, який своєю стилістичною зухвалістю зробив величезний вплив на всю подальшу світову музичну культуру. А. Казелла назвав балет «Біблією музики ХХ століття», а Б. Ярустовський «посудиною з настоєм нових соків».

Сторіччя «Весни священної», що дала початок театральному і музичному авангарду, не могло пройти повз провідних театрів країни. Вікового ювілею відсалютували: Великий театр, Маріїнський і Новосибірський ГАТОБ. Окрім того, московський фестиваль, у рамках якого були показані легендарні «Весни» світової хореографії Вацлава Ніжинського (в інтерпретації артистів Фінської Національної опери), Моріса Бежара і Піни Бауш в автентичних виконаннях.

Ключові слова: танець, балет, театр, музика, Ігор Стравінський, Микола Реріх, Вацлав Ніжинський, Сергій Дягілєв.

«Весна священна» (франц. LeSacreduprintemps) балет російського композитора Ігоря Стравінського, прем'єра якого відбулася 29 травня 1913 року в театрі Єлисейських Полів у Парижі. Автор декорацій, костюмів, лібрето Микола Реріх, хореограф Вацлав Ніжинський, імпресаріо Сергій Дягілєв.

В основу задуму балету «Весни священної» покладено сон самого Ігоря Стравінського, в якому йому наснився стародавній ритуал молода дівчина в оточенні старців танцює до знемоги, щоб пробудити весну, а після гине.

Над музикою працював Ігор Стравінський разом з Миколою Реріхом, який малював ескізи до декорацій і костюмів балету. За спогадами самого Миколи Реріха, він був автором лібрето.

В історії світового мистецтва від шедевра до скандалу тернистий шлях пройшов балет Ігоря Стравінського «Весна священна». Композитор написав партитуру, «до якої ми виростимо тільки в 1940 році», висловився один з театральних критиків після прем'єри, котра змусила високоповажну паризьку публіку зазнати глибокий культурний шок [5, 47].

Ці слова виявились пророчими. Фантастичне об'єднання талантів трьох геніїв І.Ф. Стравінського, Н.К. Реріха, В.Ф. Ніжинського породило абсолютно новаторський спектакль, що володіє найпотужнішою енергетикою і такою силою впливу на глядача, що її секрет не розгаданий і донині.

Стравінський успадковував любов, знання, інтуїтивне розуміння народних витоків пісні, награвання від свого безпосереднього вчителя РимськогоКорсакова, але ця коренева традиція російської музики сягає М. І. Глінки, передаючись через М. А. Балакірєва, А. П. Бородіна, М. П. Мусоргського до П. І. Чайковського, Н. А. Корсакова. Михайло Іванович Глінка в «Камаринской» не обмежується тільки цитуванням танцювального награвання і весільної пісні. Танкову він перетворює в грамотну, з якої виростає весь твір (композиційний прийом, не тільки розвинений Милим Олексійовичем Балакірєвим і Миколою Андрійовичем Римським -Корсаковим, а й значно поширений в музиці XX ст. мається на увазі Мануеля де Фалья і Бела Бартока). У цьому ж напряму слідував Микола Андрійович Римський-Корсаков від «Снігуроньки» до «Китежа», звернувшись до архаїчного, обрядового фольклору і намітивши для роботи з ним свою власну композиційну техніку, з властивими їй короткими поспівками, тобто з музичними характерно-виразними оборотами, їх варіативними повторами, нашаруваннями звукових ліній. Так він, образно висловлюючись, відкриває двері, в які потім увійшов його учень.

Як така, сюжетна лінія в балеті відсутня, а сам зміст «Весни священної» композитор викладає таким чином: Світле Воскресіння природи, яка відроджується до нового життя, воскресіння повне, стихійне відродження зачаття всесвітнього.

Сюжет балету. Світанок, плем'я збирається на свято Священної весни, починаються веселощі та танці, а самі ігри збуджують всіх. Залицяння дружин змінюється на хороводи. Далі починаються молодіжні та чоловічі ігри, які д емонструють силу і міць, потім з'являються старці на чолі з Найстаршим Мудрим. Обряд поклоніння землі з ритуальним поцілунком землі, отже найстарший мудрий завершує шалений танок. Вночі дівчата обирають велику жертву, одна з них, «Обрана», поставши перед богом, стане заступницею племені, а далі старці починають священний обряд.

Музика. Панівною стихією балету став ритм гіпнотичний, який все собі підкоряє. Він панує в незвичайній, сповненій стихійної сили музиці, управляє рухом зігнутих, немов пригнічених до землі людей. Вступ створює картину поступового пробудження природи, від перших боязких струмочків до бурхливої радості весни.

Чіткий ритм струнних і вигуки валторн відкривають «Весіннє ворожіння, танці птиць». Постійно звучить втоптуючий ритм, на тлі якого миготять різні мелодії. У «Грі умикання» стрімкий рух час від часу перебивається на клич, який стає все більш особистим. «Весняні хороводи» засновані на поспівках старовинної весільної пісні «На морі утушка» та інтонаціях веснянок. «Гра двох міст» вводить у дію чоловіків і їхню силу. У «Ході найстаршого наймудрішого» зберігається рух попереднього епізоду, але в більш важкому і урочистому варіанті. Несподівано все зупиняється. «Поцілунок Землі» мить тиші. «Виплясування Землі» починаються потужним tutti, огрядним, монолітним, наполегливим це шалене заклинання в стрімкому темпі раптово переривається.

У «Таємних іграх дівчат» також простежується зв'язок з народними наспівами. Поступово просвітлюються звучання, більш співучими стають мелодії, прискорюється темп. Раптові шалені удари литавр, барабану і струнних руйнують чарівність. Починається «Величання обраної», в якому панує страшна норовиста стихія. Немов важкі молоти виковують ритм, і після кожного удару з шипінням виривається полум'я .

«Волання до праотців» коротке, наказове, засноване на суворій архаїчній псалмодії. «Дійство старців чоловічих» відрізняється мирним ритмом. хореографія музичний балет стравінський весна

Кульмінація твору «Великий священний танець». У ньому безроздільно панують стихійний могутній ритм і гранична динамічна напруга.

Композитор Ігор Стравінський довгий час жив у Швейцарії на околицях міста Монтре. Саме там він написав «Весну священну». На честь цього названа одна з вулиць у Кларне Ruedu Sacredu Printemps (Вулиця Священної Весни). Цікавий факт: раніше в цьому ж місті деякий час жив Петро Ілліч Чайковський, і саме там він написав концерт для скрипки з оркестром D-dur.

Існував і віденський журнал «VerSacrum» на латині «Весна священна». Назву «Весна Священна» носить і роман кубинського письменника і музикознавця Алехо Карпентьєра (1978).

«Весна священна» зайняла почесне місце серед двадцяти семи музичних творів, записаних на золотій платівці, яка була закладена в космічний корабель «Вояджер» (1977). Корабель було відправлено у нескінченну подорож по міжгалактичним просторам з науково-дослідницькою місією. На його борту було закріплено спеціальний футляр із золотою пластиною, яка містила інформацію про місцезнаходження Землі, а також деякі зображення і музику. Двадцять сім музичних шедеврів, які повинні були виконати функцію культурного послання землян на випадок можливої зустрічі корабля з іншими цивілізаціями [2, 65].

Існує авторське перекладення музики балету для двох фортепіано. Крім того, композитор Олексій Курбатов у 1998 році написав перекладення музики балету для одного фортепіано.

Перше скандальне представлення балету відбулося 29 травня 1913 року. Він був реконструйований у художньому фільмі «Коко Шанель та Ігор Стравінський», знятий у 2009 році Жаном Кунені за романом Кріса Грінхау «Коко та Ігор» (2002).

29 травня 2013, Століття «Весни Священної», у Театрі Єлисейських полів відбувся гала-концерт, присвячений потрійному ювілею 100 років балету Ніжинського, музиці Стравінського і театру Єлисейських полів, де в 1913 році «Весна Священна» була скандально обсвистана публікою. На сцені театру трупа і оркестр Маріїнського театру під музичним керівництвом Валерія Гергієва, хореографічна постановка Саши Вальц, яка скомбінувала оригінальну версію Вацлава Ніжинського і свою інтерпретацію.

Значний інтерес до «Весни священної» спалахнув тільки в другій половині XX ст. У 1959 році світ побачив «Весну священну» у хореографії самого Моріса Бежара. Головне, що відрізняє Бежарівську інтерпретацію це принципово інша смислова домінанта.

У балеті Бежара йдеться не про жертвоприношення, а про всепоглинаючу пристрасть, любов між чоловіком і жінкою. Пролог вистави Бежар назвав «Посвята Стравінському», використавши у виставі рідкісний запис із голосом композитора.

Неабиякий сюрприз шанувальникам балету зробила німецька танцівниця і хореограф Піна Бауш у 1975 році вона спробувала повернутися до ритуальних дій та до його витоків, які керуються в обрядовості змістом танцю.

Знаковою стала робота над «Весною священною» і для видатних творців театру класичного балету Наталії Касаткіної та Володимира Васильєва. Після 1917 року Наталія Касаткіна і Володимир Васильєв стали тими вітчизняними хореографами, які ризикнули звернутися до творчості Ігоря Стравінського.

Наталія Дмитрівна Касаткіна і Володимир Вікторович Васильєв не тільки придумали зовсім нове хореографічне рішення, але й переробили лібрето, ввівши нових персонажів: пастуха і біснуватих. Спектакль був поставлений на сцені Великого театру в 1965 році. Прем'єру танцювали Ніна Сорокіна, Юрій Владимиров і сама Наталія Касаткіна.

У 1909 році почалася робота над балетом, яка проходила з перервами, оскільки в цей період І. Стравінський займався іншим твором «Петрушка» на російську тематику, замовленого йому знаменитим імпресаріо Сергієм Дягіл євим для «Російських сезонів».

Лише в 2011 році після прем'єри «Петрушки» Ігор Стравінський повернувся до свого задуму. У результаті нової зустрічі з Миколою Реріхом навесні 1911 року в Талашкино маєтку відомої меценатки княгині М. К. Тенишевой ідея балету оформилася остаточно.

В одному з останніх варіантів його структура була обмежена двома діями це «Поцілунок землі» і «Велика жертва».

Праця хореографа давалася Вацлаву Ніжинському непросто. Будучи обдарованим танцівником, він зайнявся постановкою балету, але зіткнувся з власним невмінням ясно висловлювати свої думки та пояснювати колегам-артистам своє і Дягілєвське бачення того, що має відбуватися на сцені.

Для постановки «Весни священної»В. Ніжинським, І. Стравінськом і С. Дягілєвим була проведена величезна робота, яку публіка не оцінила. Під час прем'єри балету, яка відбулася 29 травня в театрі Єлисейських полів, глядачі прийшли в таке обурення від музики Ігоря Стравінського, що освистали балет і не приділили належної уваги оригінальності й складності хореографії на тему язичницьких обрядів.

Артистка балету Ромола Пульски, майбутня дружина Вацлава Ніжинського, була присутня на прем'єрі й згодом описала те, що відбувалося: «Хвилювання і крики доходили до пароксизму. Люди свистіли, паплюжили артистів і композитора, кричали, сміялися. Я була вражена цим пекельним шумом і, як тільки могла, скоро кинулася за куліси. Там все йшло так само погано, як і в залі. Танцівники тремтіли, утримували сльози. Тривала творча робота, нескінченні репетиції і, нарешті, цей розгардіяш» [7]. Проте, «Весна священна» залишалась одним з улюблених балетів Сергія Дягілєва, за свідченням Миколи Реріха, він вважав, що публіка ще оцінить цю постановку, і говорив: «Ось це справжня перемога! Нехай собі свистять і біснуються! Внутрішньо вони вже відчувають цінність, і свистить тільки умовна маска. Побачите слідства» [4, 110].

Микола Реріх також писав: «Я пам'ятаю, як під час першого показу глядачі свистіли і кричали так, що нічого не можна було почути у залі. Хто знає, мабуть у цей самий момент люди перебували в стані внутрішньої експресії і висловлювали свої почуття, як під час давніх часів з племен. Ал е я повинен сказати, що ця дика поведінка не мала нічого спільного з витонченим примітивізмом наших предків, для яких ритм має священний символ і витонченість жесту, які були великими і святими поняттями» [4, 112].

У зимовому сезоні 1920 року С. П. Дягілєв вирішив представити балет «Весну священну» в новій хореографії Леоніда М'ясіна. Прем'єра відбулася чотирнадцятого грудня в Парижі. Пізніше Ігор Стравінський оголосив у пресі, що він вважає нову хореографію більш вдалою, ніж постановку Вацлава Ніжинського: «М'ясін не тільки вхопився з дивовижною проникливістю характеру твору, але і винайшов для балету «Весни священної» і новий танцювальний образ. Мені зараз здається, що настав час відійти від повної відповідності танцю восьмушки до подвійних восьмушок, тактів тощо. Танець у нашій новій інтерпретації метрично відповідає тільки цілим періодам» [3, 86]. Водночас Сергій Григор'єв і Андрій Левісон вважали, що версія М'ясіна більш абстрактна, а рухи механістичні.

Для того, щоб вистава стала взірцем чергових «Російських сезонів», Дягілєв надав провідну роль всього дійства яскравому танцівнику своєї трупи Вацлаву Ніжинському. Бажаючи втілити на сцені світ язичницької Русі й передати емоції, властиві учасникам ритуальної вистави, Ніжинський відмовився від звичної пластики класичного балету, змусивши учасників трупи розгорнути стопи всередину і виконувати рухи на прямих ногах, що здавалося грубо, незграбно та примітивно. Не полегшувала ситуацію постановки і незвично складна для балетного слуху музика Ігоря Стравінського. Щоб трупа не збилася із заданого ритму композитора, Ніжинський вголос рахував такти. Підготовчий процес проходив напружено, серед артистів зріло невдоволення, однак плідна робота над балетом була завершена.

Література

1. Бєліков П., Князева В., Реріх, М., 1972, 154 с. Опубліковано: Москва : Молода гвардія, 1972, 1973; Вільнюс : Вага, 1975 (на литовському); Микола Реріх. Москва : Прогрес, 1979 (на бенгалі і непалі); Самара : Агні, 1996; Новосибірськ : РОССАЗИЯ, 2009. Див. Також румунською (1980).

2. Григор'єв Н. Балет Дягілєва. Москва, 1994, 132 с. BalletsRussesbook

3. Друскін М. С. І. Стравінський, особистість, творчість, погляди. Ленінград : Радянський композитор, 1974., 126 с.

4. Князєва В. П. Н. К. Реріх. АГНИ, 1996; Москва, 1963, 204 с.

5. Мілюков П. Н. Нариси з історії російської культури. А. Ярослав Грицак, И. Yakaboo Publishing .У 3 т. Москва, 1994. Т. 2, ч. 2. 268 с.

6. Ярустовскій Б. М. І. Стравінський. 2-е видання, 1969. 146 с.

7. Публікації розділу «Театри. Людина-метелик: 10 фактів про Вацлава Ніжинського». URL: https://www.culture.ru/materials/254258/chelovek-babochka-10-faktov-o-vaclave-nizhinskom] 16.09.2020.

Аннотация

Балет Игоря Стравинского «Весна священная» новая стилистика ХХ века

Хмелидзе Валерия Викторовна (Украина)

Рассмотрен балет и его изменения. «Весна священная» этапное, рубежное произведение, которое своей стилистической дерзостью оказало огромное влияние на всю дальнейшую мировую музыкальную культуру. А. Казелла назвал балет «Библией музыки ХХ века», а Б. Ярустовский «сосуд с настоем новых соков».

Столетие «Весны священной», которая положила начало театральномого и музыкального авангарда, не могло пройти мимо ведущих театров страны. Вековой юбилей отсалютовали: Большой театр, Мариинский и Новосибирский ГАТОБ. Помимо этого, московский фестиваль, в рамках которого были показаны легендарные «Весны» мировой хореографии Вацлава Нижинского (в интерпретации артистов финской Национальной оперы), Мориса Бежара и Пины Бауш в аутентичных исполнениях.

Ключевые слова: танец, балет, театр, музыка, Игорь Стравинский, Николай Рерих, Вацлав Нижинский, Сергей Дягилев.

Annotation

Ballet of Igor Stravinsky «The sacred spring» new stylism of the XX century

Khmelidze Valeriia (Ukraine)

The article discusses ballet and its changes. «The Rite of Spring» is a landmark work, which, with its stylistic audacity, has had a tremendous impact on the entire world musical culture. A. Casella called the ballet «The Bible of Twentieth Century Music», and B. Yarustovskiy «a vessel with an infusion of New Juices».

The centuries of the Sacred Spring, which gave rise to the theatrical and musical avant-garde, could not pass by the leading theaters of the country. The Bolshoi Theater, the Mariinsky and Novosibirsk State Academic Opera and Ballet Theater saluted the centenary anniversary. Plus the Moscow festival, within which the Legendary «Springs» of the World Choreography Vaslav Nijinsky (as interpreted by the artists of the Finnish National Opera), Maurice Bejart and Pini Bausch were shown in authentic Performance.

Keywords: dance, ballet, theater, music, Igor Stravinsky, Nikolai Roerich, Vaslav Nijinsky, Sergey Diaghilev.

Размещено на Allbest.ru