Ювелірні прикраси у стилі Арт Нуво як інструмент формування сценічного іміджу Сари Бернар

Серед прикрас роботи Лаліка в колекції Сари Бернар були і брошки. Різні композиційні схеми, від горизонтально орієнтованих, як, наприклад, Паризька брошка зі скарабеями (1890-і рр., золото, діаманти, хризопрази), до суворо вертикально спрямованих. З ім'ям Сари Бернар пов'язано і гучне диво виставки 1900 р. - корсажна брошка «Жінка-бабка» (1897-98 рр., золото, емалі, хризопраз, халцедон, місячний камінь, діаманти; Музей Калуста Гульбекяна, Лісабон, рис. 7). На цьому святі мистецтва корсажна прикраса Лаліка викликала фурор. Брошка, в силу великих розмірів (23 см висоти і 26,5 см ширини) вимагає особливих умов для можливості носіння, була забезпечена системою шарнірів, які робили її рухомою.

Рис. 6. Лалік Р. Діадема «Клубок змій». 1898-99рр. Золото, емалі

Рухливість була необхідна ще й у зв'язку з тим, що це корсажна прикраса, тобто розташоване на площині, яка передбачає рельєфність. Подібна схема вже зустрічалася в прикрасах Сари - браслет «Медея» теж був оснащений такою самою системою, що дозволяло робити його еластичним при збереженні зовнішньої масивності.

Рис. 7. Лалік Р. Корсажна брошка «Жінка-бабка». 1897-98рр.

Золото, емалі, хризопраз, халцедон, місячний камінь, діаманти

Ця прикраса стала одним з уособлень. символів модерну. Легка витонченість і агресивність, краса і потворність, неймовірна пластика і краса ритму, протиставлені хижості, - всі ці протиріччя містяться в одній прикрасі. Робота поліхромна, кольори дорогоцінних і напівкоштовних каменів доповнені палітрою емалей. Цікаво, що і «Жінка-бабка», як і більшість прикрас роботи Лаліка, за колористикою досить холодна - майстер віддавав перевагу синім, зеленим кольорам у всьому розмаїтті відтінків, тому так органічні його коштовності в морському стилі, зоо - і антропоморфні фантазії, рослинний орнамент. Вогняні, теплі образи Лаліку не притаманні, найчастіше його прикраси аристократично стримані за палітрою.

Більшість афіш, створених Альфонсом Мухою для Сари Бернар, містили прикраси, які вражали акрису. Багато мотивів афіш перекочували згодом у прикраси роботи Лаліка або Фуке. Але їх подальше втілення в матеріалах часто відрізнялося від первинного задуму. Адже крім уявлення Сари про те, як повинні виглядати брошка, діадема або каблучка, що передають дух Середніх віків, були ще й переконання художника і ювеліра про те, наскільки це буде технологічно, і, до того ж, як вплине на глядача. А сприйняття глядача могло бути успішним лише в разі досить великих розмірів коштовностей - адже вони сприймалися на актрисі з великої відстані, що відділяло публіку від сцени. Таким чином, ювелір і дизайнер виявлялися в становищі живописця або скульптора, для вдалого сприйняття творів яких необхідний відхід на певну відстань. Тільки якщо в ситуації з картиною або скульптурою збільшення відстані між глядачем і твором покращує успіх сприйняття, то для коштовності ефект протилежний - чим більше відстань, тим згубніше вражене, віддалення від твору губить його в очах глядача. Тому громіздкість прикрас Сари, створюваних для вистав, була не тільки стилістичною характеристикою Арт Нуво, а й вимушеним критерієм, як і великі форми, відсутність дрібних елементів. Образ Сари Бернар як квінтесенція геніальності актриси, екстравагантності жінки і неординарності людини настільки органічно доповнювався прикрасами в стилі Арт Нуво, що багато які з них приписувалися їй, насправді не маючи до актриси відношення - чутка додумувала образ, зараховувала йому те, що йому личило. Прикладом може служити одна з найзнаменитіших прикрас модерну - чудове опалове намисто роботи Рене Лаліка, яке періодично приписують Сарі Бернар, але насправді створене для дружини самого майстра. У цій нав'язливій ідеї синтезу двох образів є логіка - фантазія глядача наполегливо бажає бачити все найцікавіше і гідне увічнення разом, в одному образі: як символ акторської майстерності і ювелірної досконалості - їм просто судилося йти разом в уяві глядача.

Висновки

Сара Бернар втілювала уявлення про ідеальну акторську гру, прикраси Фуке і Лаліка втілювали уявлення про унікальний ювелірний шедевр, що і спонукало синтезувати ці образи в один спільний, і це виходило вельми органічно. Чи була Сара Бернар співавтором ювелірів при створенні прикрас? Безумовно. Як активним, беручи участь у розробці дизайну (що цілком природно, враховуючи, що мадам Бернар була і талановитим скульптором), так і пасивним, як замовник і натхненник, за що її часто називають музою знаменитих ювелірів. Але водночас і ювеліри були співавторами створеного Сарою сценічного образу - він невід'ємний від ювелірних див, якими актриса доповнювала свої неординарні костюми. Коштовності дозволяли зробити образ яскравішим, змусити його блищати, передавали дух епохи. Але варто пам'ятати і про те, що Сара, що славилася як власниця безлічі дорогих унікальних коштовностей, не ставила володіння ними самоціллю - вона робила їх інструментом свого образотворения, іміджоформування, вони допомагали їй створювати себе. Актриса цінувала образ, що твориться прикрасою, фарби, які воно народжувало у фантазії глядача, його дизайн, задум, а дорожнеча матеріалів відходила на дальній план. І, незважаючи на відому любов Сари до діамантів, в її колекції було багато речей, у яких аж ніяк не домінували дорогоцінні камені першого порядку - адже модерну притаманні експерименти з синтезом раніше не поєднуваних матеріалів, часто - з верховенством далеко не найдорожчих: цінністю дорогоцінних каменів і металів жертвували на догоду фарбам образу, що досягається іноді легше за допомогою скла або кістки. Модерн - це виклик і контраст. І в ювеліриці це виразніше, ніж в інших видах мистецтва, характерніше. Тому якщо для, наприклад, Матильди Кшесинської, що також славилася обожнюванням коштовностей, головним був блиск каміння і народжувана ним розкіш, то для Сари - створюваний коштовністю образ. Уявити коштовності Сари Бернар на комусь іншому практично неможливо - вони створені для неї, заради неї і служили саме їй. Тому актрису можна повноправно вписувати в історію ювелірного мистецтва як одного з творців ювелірного Арт Нуво, а Рене Лаліка, Жоржа Фуке, Альфонса Муху - зараховувати до сонму впливових особистостей і співавторів артистичного мікрокосму Франції зламу ХІХ і ХХ ст.

Список використаної літератури

1. Bernhardt S. Ma double vie: Paris: Nabu Press, 2014. 658 р.

2. Brunhammer Y. Art Deco Style. New York: St. Martin's Press, 1984. 175 р.

3. Brunhammer Y. Jewels of Lalique. Paris: Flammarion, 1999. 224 р.

4. Brunhammer Y. Exposition Rene Lalique: Exhibition at the Luxembourg museum in Paris: Musee du Luxembourg, 2007. 72 p.

5. Cappellieri A. Jewellery. From Art Nouveau to 3D Printing. N Lausanne: Skira, 2018. 256 p.

6. Lefkowith C.M. The art of Rene Lalique. Warszawa: Stylissimo, 2010. 486 p.

7. Marcilhac F. Rene Lalique. Catalogue raisonne de l' reuvre de verre (3° edi). Paris: Ed. de l'Amateur. 2004. 1064 p.

8. Posseme E. Art Deco Jewelry: Modernist Masterworks and their Makers. London: Thames&Hudson, 2009. 256 p.

9. Romanenkova J., Bratus I., Gunka A. Historical jewels in the museums of the world. Agathos. 2020. 11 (1). Pp. 132-144.

10. Rose C. Art Nouveau Fashion. London: V&A Publishing, 2014. 144 p.

Reference

1. Bernhardt, S. (2014). Ma double vie: Paris: Nabu Press [in French].

2. Brunhammer, Y. (1984). Art Deco Style. New York: St. Martin's Press [in English].

3. Brunhammer, Y. (1999). Jewels of Lalique. Paris: Flammarion [in English].

4. Brunhammer, Y. (2007). Exposition Rene Lalique: Exhibition at the Luxembourg museum in Paris: Musee du Luxembourg [in English].

5. Cappellieri, A. (2018). Jewellery. From Art Nouveau to 3D Printing. N Lausanne: Skira [in English].

6. Lefkowith, C.M. (2010). The art of Rene Lalique. Warszawa: Stylissimo [in English].

7. Marcilhac, F. (2004). Rene Lalique. Catalogue raisonne de l' reuvre de verre (3° ed.). Paris: Ed. de l'Amateur [in French].

8. Posseme, E. (2009). Art Deco Jewelry: Modernist Masterworks and their Makers. London: Thames&Hudson [in English].

9. Romanenkova, J., Bratus, I., Gunka, A. (2020). Historical jewels in the museums of the world. Agathos. 11 (1), 132-144 [in English].

10. Rose, C. (2014). Art Nouveau Fashion. London: V&A Publishing [in English].

Размещено на Allbest.ru