Дослідження історичних витоків новаторства акварельного живопису ХХ століття (на прикладі творчості В. Кандинського)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДОСЛІДЖЕННЯ ІСТОРИЧНИХ ВИТОКІВ НОВАТОРСТВА АКВАРЕЛЬНОГО ЖИВОПИСУ XX СТОЛІТТЯ (НА ПРИКЛАДІ ТВОРЧОСТІ В. КАНДИНСЬКОГО)

Наталія ВЕЛІГУРА

Передумови виникнення авангардного образотворчого мистецтва в Україні формувалися в надрах модерну, у складному поєднанні європейської традиції з формами традиційного народного мистецтва. Певної інспірації український модерн зазнав через художників, які навчалися у Кракові, Мюнхені, Відні: М. Жука, О. Новаківського, Ф. Кричевського, О. Мурашка, А. Маневича. Порушником витонченого графізму російського «Мира искусства» став Г. Нарбут [2, с. 112], а з «Абстрактної акварелі» -- «Без назви» В. Кандинського (1910 р.) починається історія абстрактного живопису.

У першій абстрактній акварельній роботі «Без назви» у 1910 ро - ці Василь Кандинський проголосив безпредметність основним принципом своєї подальшої творчості. Він залишив лише форму і колір виразниками змісту картин, бо не можна сказати, що при відсутності сюжету його роботи беззмістовні. Сьогодні картини Василя Васильовича розшифровуються через призму його теоретичних робіт, де він докладно обґрунтував свій оригінальний творчий метод.

Картина являє собою графічний лист невеликого формату, зміст якого нагадує експромт. Для його створення автор використовував акварель, туш і олівець. Білий фон можна трактувати як безмовність, адже Кандинський розшифровував цей колір як виразник мовчання. Червоний позначає в картині рух і неспокій, а також чоловічу силу, тоді як синій виступає символом таємниці і навіть містики. Ще присутній жовтий як позначення землі, чорний як знак Апокаліпсису (згасле Сонце) і зелений -- виразник байдужості. Примхливі форми покликані підкреслити значення кожного кольору. Хоча за аквареллю без назви були інші, більш цікаві роботи майстра, ця картина має колосальне значення для Кандинського, виступаючи новою віхою, що ознаменувала повну зміну творчої парадигми живописця.

Відмовившись від фігуративного, предметного живопису, Василь Кандинський шукав нові форми для свого нового мистецтва. Цими інноваційними формами стали композиції і імпровізації, які, не маючи яскраво-вираженої сюжетної програми, несли думку в кольорі і формі, тобто були оповіданням самі по собі [3].

Інша картина «Квадрати з концентричними колами» (1913 р.; акварель, гуаш і пастель на папері 23,8 x 31,4 см; Міська галерея в Ленбаххаузе) є наочним прикладом пильної уваги автора до геометричної форми, кольорів і взаємодій між ними. З точки зору Кандинського, коло як форма несе величезне напруження, а збагатившись кольором, як в даній роботі, воно постає вже як напруга, що володіє безліччю напружень. Цією внутрішньою силою замкнутого кола автор не переставав захоплюватися і оспівувати в творчості. Кожне коло за допомогою кольору розділяється ще на кілька кіл, причому колір тут -- це спосіб передачі різних психічних станів, радше, колір є тільки знаком певного стану. Тим складніше передати мінливість цих станів, їх плинність через фарби -- над цим питанням і трудився талановитий автор. Дослідники вважають цю роботу важливою, адже нею Кандинський підвів підсумок етапу дослідження геометрії і кольору [3].

Життя та творчість Кандинського пов'язанні з Україною: народився у 1866 р. в Москві, у 1871 р. переїхав з батьками до Одеси. У 1885 р. закінчив 3-ю одеську чоловічу гімназію і вступив на юридичний факультет Московського університету (закінчив в 1892 р.).

У 1896 р. вступив до школи А. Ашбе в Мюнхені, в 1900 р. навчався в Королівській академії у Ф. Штука. У 1898 р. дебютував на виставці ТПРХ, після чого став регулярно брати участь в виставках як в Росії, так і за кордоном. Організував у Мюнхені художні об'єднання «Фаланга» (1901), «Нове художнє суспільство» (1909), «Синій вершник» (1911). Кандинський підтримував зв'язки з представниками авангарду -- Н. І. Кульбіним, Д. Д. Бурлюком та ін. Допомагав в організації міжнародних художніх виставок сучасного мистецтва, в т. ч. I і II Салонів В. Іздебского 1909/10 і 1911 (у II Салоні був відкритий «відділ Кандинського», де експонувалися 54 роботи художника), а також весняної виставки 1914 р. Одесі. Учасник Всеросійського з'їзду художників 1911-1912 рр. На початку I Світової війни повернувся в Росію. Після 1917 р. вів велику викладацьку і музейну роботу (в 19181921 -- професор ВХУТЕМАСа), продовжував брати активну участь у виставках. В кінці 1921 р. виїхав до Німеччини, до 1933-го викладав в Баухаузі. Після встановлення фашистського режиму в Німеччині та закриття Баухауза переїхав до Франції, оселився в Нейї-сюр-Сен, поблизу Парижа, де провів останні роки. За життя художника і після його смерті відбулася ціла низка виставок його творів, в т. ч. в Одесі восени 1995-го пройшли Дні Кандинського, організовані ОХМ за підтримки та участі Т-ва Кандинського (ЮНЕСКО).

Член ТПРХ з 1900-го. Виставки ТПРХ: IX (1898), X (1899), XI-XXI (1900-1910); виставка Музичної-драми товариства (1903), художньо-промислова виставка (1910) [5, с. 164-165]. Тодішня преса в Одесі писала: «Курйозні роботи Кандинського, наслідувача дивної школи не писати свої пейзажі пензлем, а розмальовував їх шпателем, тростиною, пальцем і іншими знаряддями...» (Вучетич Н. Підсумки одинадцятої виставки картин Товариства південноросійських художників // Театр. Одеса. 1900. 5 листопада.) [1].

«Вся виставка в поданні кожного з нас як би розділена на дві частини: на Кандинського і на “всі інші” картини, які зливаються воєдино, на противагу враженню від творів Кандинського» (Чуковський К. Виставка картин південнорусього товариства // Одеські новини. 1902. 7 жовтня.) [6].

«Чи пам'ятаєте, колись ми бачили, як Кандинський, що володіє неабияким хистом, також бавився калейдоскопічною грою своїх яскравих фарб, але як тільки він побачив, що це веде в глухий кут, мужньо кинув безплідну роботу, бажаючи йти вперед і вчитися» (Скроцкий Н. Виставка т-ва південноросійських художників // Одеський листок. 1915. 23 жовтня.)[4; 5, с. 164-165]. абстракціонізм кандинський акварельний живопис

Отже, історія новаторства в акварельному живописі представлена через відкриття В. Кандинським абстракціонізму, коли безпредметність є основним принципом, де залишаються лише форма і колір, що слугують виразниками змісту картин, та вкотре підкреслюють властивості акварельної техніки, яка дозволяє експериментувати, вільно висловлюватися й створювати зображення де вібрація кольору розмиває контури і, передаючи натуру поетикою кольорових плям, народжених в авторському задумі, ґрунтується на оптичному сприйнятті і магії творчості.

Тому, осягаючи пошуки і надбання художників у межах століття і в межах індивідуальної творчості, неможливо не визнати належну роль акварелі серед найкращих українських та світових течій живопису ХХ століття та відзначити, що саме акварель заслуговує на наукове дослідження в контексті новаторства живопису XX -- початку XXI століть в Україні.

Література

1. Вучетич Н. Итоги одиннадцатой выставки картин Товарищества южнорусских художников // Театр. Одесса. 1900. 5 ноября.

2. Історія українського мистецтва у п'яти томах. Мистецтво XX ст. 5 том. Київ. 2007. 1048 с.: іл.

3. Музеи мира. URL: https://muzei-mira.com/kartini_russkih_hudojnikov/ 2030-pervaya-abstraktnaya-akvarel-kandinskiy.html

4. Скроцкий Н. Выставка т-ва южнорусских художников // Одесский листок. 1915. 23 октября.

5. Товарищество южнорусских художников: биобиблиогр. справочник: в 2 ч. / сост.: В. А. Афанасьев, О. М. Барковская. Одесса, 2014. 342 с.

6. Чуковский К. Выставка картин южнорусского товарищества // Одес - ские новости. 1902. 7 окт.

Размещено на Allbest.ru