До питання пошуку культурологічних вимірів суспільного ідеалу України: ідея, яка зможе об’єднати українців

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв

До питання пошуку культурологічних вимірів суспільного ідеалу України: ідея, яка зможе об'єднати українців

аспірантка

Розгортання дослідження щодо пошуку культурологічних вимірів феномену суспільного ідеалу України початку ХХІ століття на певному етапі визначило необхідність заглибитись у актуальність питання створення і написання міфу держави України. За визначенням дослідниці Е. Томпсон для існування держави окрім атрибутів необхідний і власний міф. Вірогідно, Україна початку ХХІ століття перебуває саме в міфотворчому періоді своєї історії. Спільне інтуїтивне солідаризуюче почуття вдячності українського суспільства усім захисникам створює максимально придатні умови для державного мифотворення, а значить і створення ідеалу соціокультурного простору України. Проявлення нового міфу та його гармонізація з попередніми міфами в поточній дійсності відбувається саме зараз. Слід зауважити, що створення власного українського міфу потребує відмови і звільнення від хибних наративів попереднього часу. Саме зростаюче відчуття незавершеної і непрограної війни, яку необхідно завершити, породжує потенційну енергію і живить соціум, дозволяє наближати перемогу України в екзистенційному протистоянні. Отже, визначення культурних вимірів суспільного ідеалу соціокультурного простору стає не просто актуальним питанням, але й глобальним викликом.

За словами українського історика С. Плохія, українцям необхідне закінчення 300-літнього циклу за «Синопсисом Київським» Інокентія Гізеля (1674), який був написаний в момент протистояння України двом експансіям: Османської імперії з півдня та єзуїтської з заходу. На часі писати новий культурно-історичний проєкт в складний біфуркаційний момент, який відкриває період можливостей. Закінчення проєкту «Б. Хмельницький» і реабілітація та відродження проєкту «Іван Мазепа» дозволить наблизитись до виконання державою Україна своєї історичної ролі регіонального та світового лідера.

Суспільний ідеал соціокультурного простору як культурний феномен здатний об'єднати і створити новий образ українського суспільства. Тимчасові політтехнологічні соціальні конструкти та концепції про національну ідею (наприклад «релігія - мова - віра») не сприяють консолідації суспільства. Базовою компонентою життєспроможної концепції суспільного ідеалу є візія майбутнього. Реалізація смислів проявляє майбутню дійсність і визначає буття як окремої особистості так і суспільства в цілому. Культурологічні аспекти феномену суспільного ідеалу з визначеною системою цінностей та породжених ними смислів визначають напрямок руху або стратегію розвитку суспільства. Унікальність моменту української дійсності полягає в тому, що суспільство є криейтером власної системи цінностей в умовах, обмежених у часі і внаслідок неспровокованої війни росії проти України.

Визначення України як суверенної унітарної держави з різними історичними сценаріями становлення і розвитку регіонів висвітлює ще одну грань розгляду її унікальності як соціокультурного феномену: великий ресурс культурного різноманіття, яке не можливо звести до культурного одноманіття. Світова історія знає проєкти створення культурних ідентичностей: вдалий - так званий «плавильний тигель» США початку ХХ століття, невдалі - «єдиний радянський народ» у СРСР або мультикультуралізм у Німеччині.

Наступна змістоутворювальна і консолідуюча компонента суспільного ідеалу соціокультурного простору України є свобода існування і розвитку культурного різноманіття. Ідея свободи потребує інституалізації як організуючого принципу буття суспільства для перевтілення ідеї вольниці або вільної волі як архетипічної конструкції. Самоуправство або самовільність не дає реалізуватися ідеї цінності свободи для всіх. «Моя хата з краю», де в кожного є хата, - ми є з країни, де багато таких країв. І бережемо ми наш край (країну), тому що тут в кожного є своя свобода (ідентичність). За цієї умови в наявному просторі культурного різноманіття виникає атмосфера поваги і поціновування свободи співіснування. Наявність спільної ідентичності (риси) дуже важлива для держави, насамперед у критичні періоди.

Висока здатність до самоорганізації і розвиток горизонтальних зв'язків українського соціокультурного простору інтегрує значний потенціал енергії творення дійсності, а також відповідальності як прояву зрілості. Саме набуття зрілості українським суспільством утримуватиме його від «западання у травму» з переплутуванням смислів: підсвідомого переживання стану сепарації від материнської структури і визнання тим самим своєї вторинності і меншовартості. Отже, підтримування образу України як країни-жертви та країни-колонії лише культивує комплекс неповноцінності особистості та суспільства, робить вразливим і не самодостатнім соціокультурний простір, знищує творчій потенціал нації. Віктимність самосприйняття послаблює Україну як державу всередині і позбавляє належного авторитету у світі.

Виявлення деструктивних смислів, позбавлення стереотипів та ілюзій українського минулого - виключно героїчно козацького та знедоленого селянського - абсолютно необхідні процеси. Нова ідея у вигляді інсайту може з'явитися лише в момент усвідомленої відмови від старої або хибної. Відновлення власної історії, творення власного міфу та ребрендинг архетипу України відбувається в глобальний кризовий період для всієї світової спільноти.

Окреслена проблематика потребує докладної розробки: культурологічної та філософської концептуалізації з екстраполяцією в соціокультурний громадський простір, проведенням фахових дискусій і моніторингових гуманітарних досліджень.

Література

1. Макінтайр Е. Після чесноти: дослідження з теорії моралі / пер. з англ. Київ: Дух і літера, 2002. 436 с.

2. Плохій С.М. Брама Європи. Історія України від скіфських воєн до незалежності. URL: https: //chtyvo.org.ua/authors/Plokhii_Serhii/Brama_Yevropy_Istoriia_Ukrainy_vid_skifskykh_voien_do_nezalezhnosti/ (дата звернення: 07.05.2023).

3. Старченко Н.П. Українські світи Речі Посполитої. Історії про історію. Київ: Laurus, 2021. 616 с.

4. Ewa M. Thompson. Imperial knowledge. Russian Literature and Colonialism. Томпсон, ЕваМ. Трубадури імперії: Російська література і колоніалізм / пер. з англ. М. Корчинської. Київ: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2006. 368 с.

5. Hogg M., Abrams D. Social motivation, self-esteem and social identity. Social identity theory: Constructive and critical advances. London, 1990. Р. 28-47.

Размещено на Allbest.ru