Підтекст як невід’ємний чинник сценічного мовлення

Размещено на http://allbest.ru

Підтекст як невід'ємний чинник сценічного мовлення

Шлемко Ольга Дмитрівна (Shlemko Olga),

кандидат мистецтвознавства, доцент,

доцент кафедри режисури естради та масових свят КНУКіМ,

заслужена артистка України

м. Київ, Україна

Досі у галузі сценічного мистецтва відсутня цілісна термінологічна система. Зокрема, в царині сценічного мовлення відсутнє цілісне теоретичне обґрунтування феномену підтексту, не досліджено його ґенезу, не узагальнено світовий досвід використання поняття «підтекст» в теорії і практиці театрального мистецтва.

Сучасних українських дослідників більше цікавлять питання пов'язані з технікою сценічного мовлення. Натомість проблема інтонаційно-логічного та дійового аналізу художнього тексту, його інтерпретація, виявлення акторами та режисерами підтексту залишається поза увагою дослідників.

То ж доводиться послуговуватись скупими розробками проблеми підтексту К. Станіславського та його послідовниками: В. Мейєрхольда, Є. Вахтангова, М. Кнебеля, В. Сахновського, О. Попова, Г. Крісті, Г. Товстоногова, І. Промптової, В. Галендєєва. Серед українських театральних митців, які у ХХ столітті вивчали підтекст як категорію сценічного мовлення, можна назвати лише Р. Черкашина і М. Карасьова.

Суттєвим проривом на шляху до осягнення феномену підтексту можна вважати захищену 2017 р. в Києві дисертацію І. Сороки «Підтекст як категорія сценічного мовлення». Дисертант в основному присвятив увагу розумінню підтексту К. Станіславським та його послідовниками, виявив суперечності у їхньому трактуванні підтексту.

Дійсно, К. Станіславський вперше в сценічній практиці науково осмислив поняття підтексту. Однак однозначного визначення цього поняття йому зробити так і не вдалося. Відповідаючи на власне запитання: «Що таке підтекст?», К. Станіславський дає розлогу відповідь: «Це не явне, а внутрішньо відчуте «життя людського духу» ролі, яке безперервно тече під словами тексту, весь час виправдовуючи й оживляючи їх. У підтексті заховані численні, різноманітні внутрішні лінії ролі та п'єси, сплетені з магічних та інших «якби», з різних вимислів уяви, із запропонованих обставин, з внутрішніх дій, з об'єктів уваги, з маленьких і великих правд і віри в них, з пристосувань та інших [елементів]. Це те, що змушує нас промовляти слова ролі. [...] Те, що у царині дії називають наскрізною дією, в царині мовлення ми називаємо підтекстом» [7, с. 81]. Дуже важливими щодо значення підтексту видаються такі слова К. Станіславського: «Сенс творчості в п і д т ек с т і . Без нього слову немає чого робити на сцені. В момент творчості слова - від поета, підтекст - від артиста» [7, с. 82].

І. Сорока у статті «Підтекст»: до визначення змісту поняття у системі К. Станіславського» (2013) зробив спробу дослідити теоретичні узагальнення К. Станіславського щодо поняття «підтекст».

На основі окремих цитат К. Станіславського автор публікації сформував два визначення, які, на його думку, суперечать одне одному: «перше: підтекст - це внутрішній зміст слів, оживлений почуттями, думкою, уявою та баченням.

Тобто, підтекст - зміст слів [...] Друге: підтекст - це побачені, почуті, відчуті бачення, глибоко і яскраво передані словами ролі. У другому випадку підтекст - передані бачення» [4, с. 141]. Таке приписування К. Станіславському визначень підтексту є не зовсім коректним і не відображає його розуміння категорії підтексту.

Для І. Сороки дивним є те, «що Станіславський у своїй главі про підтекст не торкається найпоширенішого тлумачення цього терміна в розумінні підтексту як прихованого внутрішнього змісту висловлювання» [4, c. 142]. Водночас опонент Майстра змушений визнати, що ним «виявлено парадоксальну річ: в теоретичних викладах щодо підтексту Станіславський не говорить про вияв прихованого змісту, сенсу висловлювання, на практиці ж - послуговується цим прийомом» [5, с. 12].

Між тим, К. Станіславський розумів підтекст досить широко, вкладаючи в нього і прихований смисл. По це свідчить осмислення ним творів Шекспіра. «І ми переробляємо твори драматургів, - зазначає Майстер, - ми виявляємо в них те, що приховано під словами; ми вкладаємо в чужий текст свій підтекст, встановлюємо своє ставлення до людей і до умов їх життя; ми пропускаємо через себе весь матеріал, отриманий від автора і режисера; ми знов переробляємо його в собі, оживляємо і доповнюємо своєю уявою» [6, с. 107].

Отже, К. Станіславський розумів підтекст набагато ширше, аніж прихований зміст висловлювання, а тому пов'язував його з думками, баченнями, почуттями, переживаннями автора, запропонованими обставинами, ставленням, надзавданням, словесною дією актора.

Загалом К. Станіславський дуже обережно ставився до однозначних визначень тих чи інших понять. Як слушно зауважив один з послідовників К. Станіславського: «Нині доводиться знову доводити, що система не задачник з готовими відповідями в кінці, а ціла культура, на якій треба зростати і виховуватись довгі роки» [3, с. 12].

Безумовно, що система К. Станіславського не є застигле вчення, яке не піддається оновленню і розвитку. Однак до такого оновлення слід підходити дуже обережно і виважено. Майстер вітав об'єктивну критику свого вчення, вважаючи, що розумна критика досвідчених фахівців допоможе з'ясувати чимало непорозумінь, пробілів, виявити і пояснити недоліки книги. Однак він передбачав, що з приводу порушених ним проблем буде висловлено чимало думок і тих людей, які помилково вважають себе знавцями театральної справи, «які бояться в театрі справжнього мистецтва і присмоктались до нього лише з метою експлуатації, прикриваючись голосними фразами, рефератами і вченими словами, що не мають жодного сенсу і є шкідливими в нашій практичній справі [...]» [6, с. 464].

Деякі вчені визнають, що в сучасній сценічній практиці підтекст нерідко розуміють дещо звужено, тобто, коли, наприклад, персонаж говорить одне, а думає дещо інше. Натомість «підтекст, очевидно, залягає на більшій глибині [.] є комплексом здогадок, версій, прозрінь про найглибші мотиви людських вчинків, почуттів, думок і слів - сокровенне людини у міжлюдських стосунках» [1, с. 73].

Варто дослухатись до розуміння підтексту Р. Черкашиним і М. Карасьовим. Так, Р. Черкашин вважає, що «в живій мові багато важить внутрішній психологічний підтекст, Це та внутрішня установка, що складається у свідомості раніше слів і змушує говорити, діяти словами. Це - те, заради чого говоряться слова. Внутрішній психологічний зміст підтексту ширший словникового змісту слів і фраз. Розгадати, відчути й виявити за словами тексту художнього твору його внутрішній підтекст - головне творче завдання актора і режисера» [8, с. 9-10]. М. Карасьов стверджує: «Увесь накопичений читцем духовний матеріал, та внутрішні збудники, що примушують його вимовляти текст і викликають потребу діяти - становлять п і д т ек с т . Підтекст визначає загальний т о н і с т и л ь виконання» [2, с. 124]. театральний мистецтво сценічний мовлення

Спрощене розуміння категорії підтексту як прихованого смислу тексту чи висловлювання полягає у спробі перенести в царину сценічного мистецтва категорію лінгвістики. Однак в сценічному мистецтві ми маємо справу не лише з текстом, а й з актором, його почуттями, думками, складною психофізичною структурою.

Використані джерела

1. Галендеев В. Н. Учение К. С. Станиславского о сценическом слове: учеб. пособие; Ленинградский гос. ин-т театра, музыки и кинематографии. Ленинград [б. и.], 1990. 148 с.

2. Карасьов М. М. Мист-во худ-го читання. Київ : Мистецтво, 1965. 147 с.

3. Смелянский А. Профессия - артист // Станиславский К. С. Собр. соч.: в 9 т. М. : Искусство, 1989. Т. 2. Работа актера над собой. Ч. 1: Работа над собой в творческом процессе переживания: Дневник ученика / Ред. и авт. вступ. ст. А. М. Смелянский, коммент. Г. В. Кристи и В. В. Дыбовского. С. 6-41.

4. Сорока І. І. «Підтекст»: до визначення змісту поняття у системі К. Станіславського // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка. Серія : Мистецтвознавство. 2013. № 1. С. 138-142.

5. Сорока І. І. Підтекст як категорія сценічного мовлення: автореф. дис. ... канд. мист. : спец. 17.00.02 «Театральне мистецтво». Київ, 2017. 19 с.

6. Станиславский К. С. Собрание сочинений: в 9 т. Москва : Искусство, 1989. Т. 2. Работа актера над собой. Часть 1: Работа над собой в творческом процессе переживания: Дневник ученика / Ред. и авт. вступ. ст. А. М. Смелянский, коммент. Г. В. Кристи и В. В. Дыбовского. 511 с.

7. Станиславский К. С. Собрание сочинений: в 9 т. Москва: Искусство, 1990. Т. 3. Работа актера над собой. Ч. 2: Работа над собой в творческом процессе воплощения: Матер. к книге / Общ. ред. А. М. Смелянского, вступ. ст. Б. А. Покровского, коммент. Г. В. Кристи и В. В. Дыбовского. 508 с.

8. Черкашин Р. О. Художнє слово на сцені: навч. посібник. Київ : Вища школа, 1989. 327 с.

Размещено на Allbest.ru