Стилістичні аналогії розписів церкви Спаса на Берестові 1643-1644 рр.: до питання джерел художньої традиції

докторантка

Монументальний живопис церкви Спаса на Берестові 1643-1644 рр. не має прямих аналогій серед українських пам'яток доби Петра Могили. Тим не менше, стилістичні особливості, іконографія сюжетів і особливості самої системи розписів цього храму дають змогу віднайти численні аналогії в мистецтві інших православних країн, насамперед, Балканського ареалу [1, 70].

Відомо, що розписи Спаса на Берестові довго атрибутували афонським майстрам. Цієї думки дотримувалося кілька відомих дослідників [2, 13-15; 3, 127]. Ми намагалися цю атрибуцію спростувати [4, 62-73]. Однак певні особливості стінопису київського храму все ж таки дають підстави залучити аналогії з розписів храмів Афону. Щойно відвідувач переступає поріг церкви Спаса, він бачить розпис, що обрамовує вхідний отвір із зовнішнього до внутрішнього нартексу: представлено тронні зображення Христа Пантократора й Богородиці Пантанасси. Образ Богородиці Пантанасси - це список шанованої Ватопедської святині. На Афоні цей іконографічний тип з'являється і набуває популярності у XVII ст., в київському храмі він був виконаний в 1644 р. Постає питання: чи не внаслідок італійських впливів (бо ж впливи мистецтва доби Відродження у зображенні ангелів за престолом Діви Марії й різних деталей в цій композиції очевидні) він майже одночасно з'явився на Афоні й у Києві?

Однак, розглядаючи питання синхронності певних мистецьких явищ, слід зауважити, що монументальний ансамбль Спаса на Берестові виглядає архаїчними навіть для консервативного Афону. Порівняння конкретних композицій київського храму з афонськими розписами дає підстави стверджувати, що стінопис церкви Спаса стилістично ближчий до афонських розписів не середини XVII, а середини XVI, попереднього століття. Наведемо деякі приклади. церква іконографія спас розпис

Так, поясний образ Спаса Пантократора зі склепіння внутрішнього нартексу церкви Спаса (1643-1644 рр.) (іл. 1) має близький аналог в монастирі Дохіар. Це композиція склепіння соборного храму Свв. Архангелів (іл. 2). Розписи виконано 1568 р. за підтримки валаського господаря Олександра Лепушняну і його дружини Роксандри. Виконавцем вважається критський живописець Тзортзи (Зорзис). Композиція «Собор архангелів» з цього ж афонського храму змушує згадати аналогічні за сюжетом розписи «Собор арх. Михаїла» і «Собор арх. Гавриїла» у верхніх регістрах південної і північної стіни внутрішнього нартексу церкви Спаса. Багато спільних рис відзначимо також між ктиторською композицією з фігурою Олександра Лепушняну з аналогічною за змістом композицією над тріумфальною аркою церкви Спаса - «Деісус із портретом Петра Могили».

Того самого іконографічного типу, що й згадана композиція на склепінні внутрішнього нартексу київської церкви (поясний тип Пантократора), є образ Спасителя у монастирі Ставронікита (1546 р., церква Св. Миколая, виконавці Феофан Критський і Симеон). В цьому афонському храмі представлено також страсний цикл, який можна зіставити з поясами страсних сцен, вміщених у середньому регістрі внутрішнього нартексу церкви Спаса. Композиція «Спас Нерукотворний» з монастиря Ставронікита нагадує аналогічну композицію внутрішнього нартексу київського храму.

Фігура вмч. Феодора Тірона зі стінопису монастиря Діонісіат (1547 р., виконавець - Зорзис) має стилістичний й іконографічний аналог у стінопису церкви Спаса: зображення Св. Феодора Тірона представлено в суміщеному приміщенні церкви й вівтаря). Так само, як і образи Св. отців - засновників чернечого життя з цього самого афонського храму змушують згадати аналогічні композиції із зображеннями Св. ченців у нижньому регістрі внутрішнього нартексу київського храму.

В XVII ст. у розписах афонських храмів з'являється багато нових рис, які ми не спостерігаємо у стінопису церкви Спаса. На Святій Горі головним напрямком творчих зусиль майстрів в той час стає іконографія. Як зразки залучають гравюри західноєвропейських майстрів, зокрема Дюрера: дуже популярними були його ілюстрацій до Апокаліпсису. Виконані за цими зразками грандіозні фрескові цикли прикрасили галереї трапезних у монастирях Діонісіат (1600) і Дохіар (XVII ст.), зовнішній нартекс собору монастиря Ксенофонт (1632-1654). Композиції гравюр буди перекладені на традиційну мову візантійських форм, схематизовану у XVII ст.

Новостворений цикл розписів на теми Апокаліпсису майже одразу отримав статус канону і багаторазово повторювався. Якби виконавцями розписів церкви Спаса були майстри з Афону, ці іконографічні нововведення хоч якимось чином відобразилися б у системі розписів київського храму. Натомість іконографічна програма церкви відзначається граничним консерватизмом і орієнтована на давно апробовані схеми.

Водночас орнаментальні зображення церкви Спаса, що заповнюють простір між сюжетними композиціями, виконані, поза сумнівом, за західноєвропейськими гравійованими зразками. В'юнка гілка з фантастичними квітами й листям, крізь які «проглядають» антропоморфні лики, оперізує по периметру приміщення церкви й вівтаря. У неї «вплетені» медальйони з півфігурними зображеннями святителів і мучеників - абсолютно «візантійські» за характером (іл. 3). Вигадливі й різноманітні рослини й маскарони, що є елементами орнаментації, свідчать про добре знайомство майстрів-виконавців зі збірками маньєристичних орнаментальних гравюр. Це поєднання візантійської основи і пізньоренесансних мотивів - свідчення орієнтації майстрів-виконавців стінопису церкви Спаса на Берестові на італокритську традицію середини XVI ст. Саме в цей час у художників Криту виникає інтерес до мистецтва маньєризму.

Інші особливості розписів київського храму також дають підстави зіставляти їх з творами майстрів критської школи XVI ст. Критяни запозичували з живопису італійського Кватроченто окремі образотворчі мотиви, головним чином, форми меблів та архітектури. Це значно підвищувало ефект «матеріальності» ідеального світу, робило його разом із деталями сучасного вбрання, впізнаваним [5, 13].

Іл. 1 Христос Пантократор. Церква Спаса Іл. 2 Тзортзи (Зорзис). Христос Пантократор. на Берестові. Розписи склепіння внутрішнього Дохіар. Церква Свв. Архангелів. нартексу. Фрагмент. 1643-1644 рр. Розписи склепіння. 1568 р

Ці самі риси ми спостерігаємо і в ансамблі київського храму. Ренесансні мотиви відчутні у зображеннях інтер'єрів (композиція «Благовіщення» східної стіни - вазон із квітами, спроби перспективного заповнення простору), меблів (престоли Христа й Богородиці у композиціях зовнішнього нартексу), атрибутів (подушки на сидіннях престолів Христа й Богородиці у вище згаданих композиціях зовнішнього нартексу) тощо. Фігури ангелів, що наче запозичені з полотен майстрів Кватроченто, зображені в композиції тріумфальної арки «Воскресіння Христове». «Ренесансні» ангели представлені й на двох композиціях з ліпленими хрестами під віконними прорізами північно-західної та південно-західної стін.

Іл. 3 Орнаментальні зображення. Церква Спаса на Берестові. Розписи середнього ярусу південно-східної стіни суміщеного приміщення церкви й вівтаря. Фрагмент. 1643-1644 рр.

Характеризуючи манеру художників, що розписали церкву Спаса на Берестові, насамперед відзначимо «багатовекторність» як домінуючу рису. Майстри-виконавці виявили чутливість до західноєвропейських мистецьких «віянь» і, водночас, залишилися вірними традиції мистецтва Візантії різних періодів. Означені риси дають підставу вважати цих художників типовими представниками поствізантійського мистецтва.

Література

1. Кондратюк А. Ю. Розписи церкви Спаса на Берестові в контексті поствізантійського мистецтва: до постановки проблеми. Церква - наука - суспільство: питання взаємодії: матеріали ХТТТ Міжнародної наукової конференції (Київ, 27-29 травня 2015 р.). Київ: НКПТКЗ, 2015. С. 68-70.

2. Жолтовський П. М. Монументальний живопис на Україні XVTT-XVTTT ст.: монографія. Київ: Наукова думка, 1988.

3. Овсійчук В. А. Українське мистецтво XTV - першої половини XVTT ст.: монографія. Київ: Мистецтво, 1985.

4. Кондратюк А.Ю. До питання щодо участі афонських іконописців у розписах церкви Спаса на Берестові 40-х рр. XVTT ст. Труди Київської духовної академії. 2016. № 25. С. 62-73.

5. Поствізантійський живопис: Ткони XV-XVTTT ст....: каталог виставки. Жовтень 1995. Афіни, 1995.

Размещено на Allbest.ru