Танцювальні колективи Прикарпаття як ідентифікатори культурної спадщини України

Народна культура та мистецтво Прикарпаття. Долідження сучасного стану і тенденції розвитку народно-сценічної хореографії Прикарпаття. Характеристика проблеми національної хореографічної культури даного регіону. Огляд напрямків та шляхів їх подолання.

Рубрика Культура и искусство
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 12.05.2024
Размер файла 21,1 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Танцювальні колективи Прикарпаття як ідентифікатори культурної спадщини України

Вагилевич Вікторія Богданівна, магістрантка Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв (Івано-Франківська обл., м. Калуш, Україна)

Анотація

Проаналізовано сучасний стан і тенденції розвитку народно-сценічної хореографії Прикарпаття. Визначені проблеми національної хореографічної культури даного регіону і запропоновані шляхи їх подолання.

Ключові слова: танець, народно-сценічний танець, народно-сценічний танець Прикарпаття, народно-сценічна хореографія, балетмейстер.

Аннотация

Вагилевич Виктория Богдановна

(Украина)

ТАНЦЕВАЛЬНЫЕ КОЛЛЕКТИВЫ ПРИКАРПАТЬЯ ИДЕНТИФИКАТОРЫ КУЛЬТУРНОГО НАСЛЕДИЯ УКРАИНЫ

Проанализировано современное состояние и перспективы развития народно-сценической хореографии Прикарпатья. Определены проблемы национальной хореографической культуры данного региона и предлагаются пути их решения.

Ключевые слова: танец, народно-сценический танец, народно-сценический танец Прикарпатья, народно-сценическая хореография, балетмейстер.

Annotation

Vahylevych Viktoriia

(Ukraine)

DANCE GROUPS OF PRYKARPATTIA ARE IDENTIFIERS OF THE CULTURAL HERITAGE OF UKRAINE

In this publication the modern state and the trends of development of folk-scenic dance in Precarpathean region are analized. The problems of this region's choreography are described. Besides the main ways of the decision of the problems are proposed.

Keywords: dance, folk-scenic dance, folk-scenic dance of the Precarpathean region, folk-scenic choreography, choreographer.

Прикарпаття край не лише з багатою природою, а й унікальними звичаями, традиціями і ментальністю місцевого населення. Століттями творена народна культура цього регіону явище, яке і сьогодні викликає науковий інтерес, оскільки існує багато досі не досліджених і не вивчених як творів народного мистецтва Прикарпаття, так і власне культурних традицій регіону. Чи не на першому плані тут народна хореографія, яка без перебільшень слугує візитівкою Прикарпатського краю. Адже такої колоритності, оригінальності й багатогранності, що увібрало у себе саме народносценічне мистецтво Прикарпаття, відображене стилістикою і лексикою танців аж п'яти етнічних груп гуцулів, бойків, лемків, ополян, покутян, не має жодна танцювальна культура світу.

Неповторне танцювальне мистецтво Прикарпаття вивчали у різний час багато дослідників, серед яких: В. Верховинець, Р. Гарасимчук, А. Гуменюк, К. Василенко, Б. Стасько, Р. Затварська, В. Шкоріненко та інші. На особливу вдячність заслуговують: П. Вірський, Я. Чуперчук, В. Петрик, які створили чимало шедеврів гуцульського хореографічного мистецтва. Їх достойними послідовниками стали М. Вантух, І. Курилюк, Д. Демків, А. Зібаровська та інші.

Відомо, що вперше академічності гуцульський народний танець Прикарпаття набув у виконанні Гуцульського ансамблю пісні і танцю (сьогодні Гуцульський ансамбль пісні і танцю) Івано-Франківської обласної філармонії. Розпочав цей процес перший балетмейстер ансамблю Ярослав Маркіянович Чуп ерчук, справу якого продовжував його учень і послідовник Володимир Васильович Петрик [6, 20-21].

Тенденції розвитку сучасного народно-сценічного танцювального мистецтва на Прикарпатті засвідчують багатство і неповторність, оригінальність мистецтва танцю як професійного, так і самодіяльного. Унікальні гуцульські традиції, звичаї, вірування, події з повсякденного життя населення усе це стає основою різноманітних хореографічних постановок. Разом з піснею танець д опомагає вірно відтворювати побут народу, звичаї, обряди. Йому надано певну драматургічну функцію усіх без винятку видовищних процесів: танець слугує тлом для розгортання дії, виразнішого розкриття настроїв та почуттів героїв, змалювання середовища. Сучасний народний танець на Прикарпатті функціонує в найрізноманітніших сценічних формах. Завдяки цьому утверджуються на сцені поширені в народі танцювальні рухи, а більшість персонажів, створюваних в українських театральних і театрально -музичних спектаклях, вже не існують без танців.

Потужний розвиток танцювальних колективів, поширення та зростання популярності народного танцю засвідчують могутній вплив особистісного чинника на процес залучення скарбів західноукраїнського танцювального фольклору до сфери професійної хореографії.

Науковий інтерес сьогодні викликає сценічно -творчий досвід танцювальної культури Прикарпаття, адже очевидно, що його роль у розвитку традиційних і створенні нових форм народно-сценічного танцю визначальна. Важливо згадати тут про вплив видатних балетмейстерів на розвиток народної хореографії на Прикарпатті, оскільки їх творчий доробок послугував основою для формування, становлення і подальшого вдосконалення видовищних форм гуцульського танцювального мистецтва.

Малодослідженими на сьогодні залишаються творчі особистості Ярослава Чуперчука і Володимира Петрика. Перший з них вивів гуцульський танець на сцену, а його послідовник В. Петрик вдосконалював, відшліфовував і знаходив нові форми подачі зразків гуцульського народного танцювального мистецтва.

Тому цілком справедливо можна заявити, що зачинателем гуцульської народно-сценічної хореографії на Прикарпатті був Ярослав Маркіянович Чуперчук, а її основоположником Володимир Васильович Петрик.

Майже невідомими сучасному українському хореографознавству є такі видатні прикарпатські хореографи, як А. Зібаровська, Д. Демків, Г. Железняк. А їх роль у розвитку танцювальної культури Прикарпаття справді значна.

Потребує окремого вивчення і творчість ще однієї непересічної постаті Василини Чуперчук, солістки балету Гуцульського ансамблю пісні і танцю, яка завдяки своїй неперевершеній майстерності і таланту доносила до глядачів з адум кожної балетмейстерської постановки.

Кращі зразки народних танців прикарпатського регіону збереглися завдяки невтомній праці прикарпатських хореографів: Ярослава Чуперчука, Володимира Петрика, Дани Демків, Алли Зібаровської, Василини Чуперчук -Дрекало, Івана Курилюка, Георгія Железняка та інших. Адже саме вони, як пише у своїй праці доцент кафедри театрального мистецтва Інституту культури і мистецтв Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника Б. В. Стасько, примножуючи традиції свого земляка Василя Верховинця, відшукуючи в найвіддаленіших куточках Карпатського краю зразки танцювального фольклору Прикарпаття, зберегли його першооснову і винесли на суд глядачів найкращі перлини народної творчості.

Важко переоцінити роль творчості Я. М. Чуперчука у становленні гуцульської сценічної хореографії. Про це свідчать бодай такі постановки балетмейстера, як «Гуцулка», «Після Бескидів», «Аркан», «Гуцулка на царині», «Співай, рідний краю», «Великодні хороводи», «Коломийки», численні цікаві вокально-хореографічні композиції, його хореографічні постановки на тему українських народних пісень «Їхав козак за Дунай», «Розпрягайте, хлопці, коні», «Кину кужіль на полицю» та незліченна кількість інших творів.

А от дивовижну постановку танцю «Голубка», яка і сьогодні слугує унікальним зразком гуцульської народно-сценічної хореографії, здійснила саме Василина Чуперчук, сестра видатного майстра, тоді як усі впродовж тривалого часу помилково вважали, що ця постановка належить саме Я. Чуперчукові [4, 80-81].

На особливу увагу заслуговує і творча спадщина Володимира Петрика. Серед найвідоміших малометражних танців «Гуцулка», «Гуцулка на царині», «Космачанка», «Прикарпатський танець», «Ямницька полька», «Сербин» (покутський танець), «Марічка», «Дрібонька», «Бойківчанка», «Аркан», «Чабани» та інші. Широкі хореографічні полотна з хором, сюїти: «Будь здорова, Батьківщино», «Урожайна», «Олекса Довбуш з опришками», «Весна в Карпатах», «Пори року» (весна, літо, осінь, зима), «Гуцульське весілля», «Проводи чабанів на полонину», «Бойківське гуляння», «На галявині».

Сьогодні балетмейстером Гуцульського ансамблю пісні і танцю є народний артист України І. В. Курилюк справжній професіонал своєї справи, талановитий балетмейстер, вимогливий керівник. Створив вокально -хореографічні композиції «Верховино, світку ти наш», «Гуцульський розмай», «Україна», «Лемківські забави», «Барви Карпат», «Верховинські гуляння». Здійснив постановку танців «Покутська полька», «Карпатські візерунки», «Старий Гуцул» жартівливий гуцульський танець (тріо), «Вас вітають козаки», «Косівські візерунки», «Гуцульська вітальна», «Козацький марш», «Зорепад», «Святковий В еликодній», «Зустріч» (дует), «Вербиченька» (хоровод). У доробку балетмейстера велика кількість хореографічних оформлень народних та естрадних пісень . Сьогодні Іван Курилюк продовжує активну діяльність у галузі хореографічного мистецтва прикарпатського краю[3, 63].

На увагу заслуговує і творчість Дани Петрівни Демків, керівника народного ансамблю танцю «Покуття», переможця незліченної кількості міжнародних і всеукраїнських фестивалів. Завдяки неповторному стилю як постановок, так і сценічних костюмів, ансамбль вирізняється серед інших у нашій державі й у цьому безперечна заслуга балетмейстера.

Своєрідний балетмейстерський почерк і нові бачення демонструють сьогодні молоді хореографи Прикарпаття: В. Петрик (молодший), Ю. Скобель, В. Шеремета, М. Кучмей, О. Чижонок, О. Квецко, Т. Магдич, Л. Марцинків, М. Марцинків, О. Заставний та інші.

Професійне хореографічне мистецтво краю представлене Національним академічним Гуцульським ансамблем пісні і танцю вокально-хореографічним колективом, заснованим у грудні 1939 року відомим українським композитором та культурним діячем Ярославом Барничем.

На сьогодні в незначному об'ємі досліджена діяльність і роль у популяризації гуцульської сценічної хореографії та зародженні її нових форм саме цього колективу.

Художній керівник і головний диригент ансамблю народний артист України Петро Михайлович Князевич, балетмейстер народний артист України Іван Васильович Курилюк.

Слід зазначити, що Гуцульський ансамбль пісні і танцю один із небагатьох професійних колективів в Україні, який в доволі непростих сучасних економічних і соціальних умовах зумів вижити, зберегти свою сутність і автентизм. Нещодавно йому було присвоєно статус академічного. Ансамбль є учасником багатьох заходів державного значення, різноманітних всеукраїнських ы міжнародних фестивалів. Часто виїжджає на гастролі за кордон. Висока майстерність і професіоналізм артистів ансамблю, а також великою мірою їх ентузіазм і любов до своєї справи заслуговують на особливу повагу. Мистецтво, яке презентує цей колектив, вишукане, досконале, відтворює не лише традиційну культуру етнічних груп, які населяють територію Гуцульщини, а й набуває постійно нових форм, наближених до академізму і різноманітних сучасних втілень сценічного балетмейстерського бачення [7, 300].

Ансамбль збирає, художньо обробляє та пропагує гуцульську народну творчість, створює нові пісні, танці й театралізовані вокально-хореографічні картини з життя Гуцульщини.

На сьогодні в репертуарі ансамблю величезна кількість хореографічних картин, полотен з хором, сюїт, малометражних танців тощо. Композиції «Свято на полонині»,«Бойківські гуляння», «Гуцульське весілля»; танці «Гуцулка», «Аркан», «Гопак», «Сербин», «Прикарпатський танець», «Прикарпатський дрібонький» найвідоміші серед них.

Що стосується аматорського танцювального мистецтва Прикарпатського краю, то в регіоні є велика кількість дитячих і дорослих самодіяльних хореографічних колективів.

На особливу увагу заслуговує ансамбль «Покуття» з м. Коломиї під кер івництвом Дани Петрівни Демків. Колектив є лауреатом багатьох всеукраїнських і міжнародних фестивалів. Має досить цікавий, своєрідний репертуар. Окрасою кожного танцювального номеру ансамблю є неп овторні, автентичні костюми, які придають «Покуттю» оригінальності й вирізняють його з-поміж інших колективів України.

Високий професіоналізм демонструють учасники ансамблю «Мереживо» Калуського державного коледжу культури і мистецтв під керівництвом О. Квецко. Варто відзначити багаторічну балетмейстерську діяльність на теренах Прикарпаття Марії Василівни Ляшкевич, яка впродовж тривалого часу очолювала хореографічну кафедру вищезгаданого коледжу, була керівником колективу «М ереживо» і залишила по собі значний слід у галузі танцю на Івано-Франківщині.

Яскраво виділяється з-поміж інших і народний аматорський ансамбль пісні й танцю «Прикарпаття» селища Отинія керівники Людмила та Мирослав Марцинківи.

Серед дитячих танцювальних колективів найвідомішими є:

зразковий ансамбль народного танцю «Радість» Івано-Франківського

Центру дитячої творчості керівник Любов Харебіна;

- дівочий танцювальний ансамбль «Франківчанка», засновницею і натхненницею якого була відмінник народної освіти України, колишня артистка Гуцульського ансамблю пісні і танцю, партнерка Володимира Петрика Дана Пономаренко;

- зразковий ансамбль народного танцю «Галицька веселка» (керівники Галина та Петро Ільчуки) Івано-Франківського Центру дитячої творчості; на сьогодні колектив перебуває в занепаді;

- зразковий ансамбль танцю «Крок» при СЗШ № 10 керівник заслужений працівник культури України Зінаїда Свінцова;

- дитячий колектив «Прикарпаття» с. Велика Кам'янка під керівництвом Анни Огородничук, який славиться колоритними, багатими гуцульськими сценічними костюмами та чистотою виконавської майстерності;

- дитячий ансамбль народного танцю «Калинонька» (с. Радча) керівник Тарас Магдич;

- ансамбль «Зірничка» (с. Городниця) керівник Маріанна Кучмей;

- дитячий танцювальний колектив «Горянка» при Надвірнянському Будинку культури під керівництвом Олени Здольник;

- дитячий зразковий ансамбль танцю «Бойківчанка» (м. Долина) керівник Надія Лопух;

- зразковий ансамбль народного танцю «Веселі гуцулята» (м. Калуш) керівник Людмила Коваль. Колектив у травні 2008 року став лауреатом Дитячого Всеукраїнського Телевізійного конкурсу «Крок до зірок».

Аналізуючи становлення народно-сценічного хореографічного мистецтва Прикарпаття, варто згадати про Геннадія та Наталію Соколовських подружжя, чий внесок у галузь як аматорського, так і професійного виконавського та балетмейстерського танцювального мистецтва регіону визначний.

Підготовку кадрів на Прикарпатті здійснюють сьогодні Інститут мистецтв Прикарпатського національного університету культури і мистецтв та Калуський державний коледж культури і мистецтв.

Незважаючи на економічні труднощі та складні умови функціонування, народно-сценічна хореографія краю, і аматорська, і професійна, характеризується значною кількістю колективів, які своєю діяльністю збагачують мистецьку скарбницю Івано-Франківщини, широким спектром репертуарної політики, здебільшого автентичністю та фольклорною першоосновою танцювальних формацій. Усе це робить культуру Прикарпаття неповторною, цікавою і самобутньою.

Голова Всеукраїнської спілки хореографів, голова журі Всеукраїнськоготанцювального конкурсу ім. Павла Вірського М. М. Вантух дав таку оцінку сучасного стану народної хореографії Прикарпаття: «Прикарпатський край обдарований талантами високої проби. Івано-Франківщина завжди була, є і буде берегинею української хореографічної культури. Відбулося три конкурси ім. Вірського, і я з великою гордістю відзначаю, що виконавський рівень колективів з усіх регіонів України помітно зріс. Але в моєму переконанні, Гуцул ьщина на першому місці. І, можливо, успіх прикарпатських колективів не полягає у віртуозній техніці, порівняно, наприклад, з Київщиною, Львівщиною, Кіровоградщиною чи Харківщиною, але те, що івано-франківське село має по 2 колективи, та ще й з оркестром і вишуканими сценічними костюмами, заслуговує на особливу повагу. А найбільше мене підкупає їх ставлення до своєї культури я вклоняюся їм за те, що так свято бережуть наші традиції» [5, 77-78].

Наслідком якісної підготовки і свідченням високої майстерності виконання загалом хореографів Івано-Франківщини є те, що на ІІІ Всеукраїнскому конкурсі ім. Вірського відзнаки здобули такі колективи області: дитячий ансамбль народного ансамбль «Прикарпаття» с. Велика Кам'янка (І місце серед сільських колективів), студентський колектив Інституту мистецтв Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника з композицією «Карпати, Карпати» (ІІ місце у номінації «ансамблі спеціалізованих навчальних закладів»), дитячий колектив с. Радча «Калинонька» (керівник Тарас Магдич), народний аматорський ансамбль пісні і танцю «Прикарпаття» селища Отинія (ІІ місце), відзнаку одержав народний аматорський ансамбль «Покуття» за виконання танців «К окетка» і «Гордиянка».

Культурно-мистецька політика Прикарпаття заслуговує сьогодні на осо бливу увагу. Адже на теренах області відбувається багато фестивалів народної творчості, зокрема і хореографічного мистецтва.

Серед найпопулярніших: Міжнародний Гуцульський фестиваль, фестиваль «Бойківська ватра», «Родослав», тощо [2, 209].

Загалом, характеризуючи сьогодні стан народно-сценічної хореографії Прикарпатського краю, можна відзначити, що, фактично, усі дитячі й дорослі ансамблі народного танцю Івано-Франківщини (а їх кількість через різні обставини значно поступається кількості колективів сучасного танцю, що, безумовно, є негативним явищем для галузі культури) в переважній більшості у своїх постановках віддають перевагу гуцульському фольклору, тоді як до академізму наближається єдиний в Івано-Франківській області професійний колектив Національний академічний Гуцульський ансамбль пісні і танцю.

Сьогодні існує багато проблем, пов'язаних, першочергово, з нестачею висококваліфікованих професійних кадрів, недостатньо якісною репертуарною політикою, відсутністю належної уваги з боку владних і державних структур. Ці та багато інших чинників є основними причинами низької якості виконавської та постановочної майстерності багатьох танцювальних колективів не лише на Прикарпатті, а й у всій державі. Велика кількість ансамблів припиняють своє існування через ті ж самі проблеми.

Варто вкотре закцентувати увагу на важливій проблемі української хор еографії ,зокрема і національної культури в цілому фінансуванні творчих галузей за залишковим принципом, відсутності належної інфраструктури і сучасної матеріальної бази, тоді як в інших країнах Європи ця галузь фінансується залежно від розмірів і темпів зростання ВВП. Українська держава теж повинна переглянути свою позицію з цього питання, оскільки саме культура є носієм кул ьтурних та історичних цінностей того чи іншого народу, показником розвитку суспільства. І саме культура повинна бути пріоритетною, визначальною галу ззю посеред усіх інших. Адже відомо, що все починається з культури (тут варто перейняти досвід держав Європи, зокрема Франції) [1, 111].

Сьогодні народно-сценічне танцювальне мистецтво на Прикарпатті, як і в інших регіонах України, переживає складні часи. Як і все народне мистецтво, яке серед сучасної української молоді, на превеликий жаль, втратило свою популярність. І це, безперечно, актуальна проблема сьогодення. Батьки переважно віддають своїх дітей до гуртків з бального чи сучасного танців, не усвідомлюючи, що саме українська народна хореографія, а не латиноамериканська чи африканська, є духовним надбанням нашого народу. Ми втрачаємо свою самобутність, українські звичаї і культура забуваються. Безперечно, це великий негатив, бо це якраз ті атрибути, які роблять з нас націю. Завданням держави є виважена, мудра культурна політика з метою виховання гідних громадян України через пропагування національного мистецтва і національної культури, не обмежуючи при цьому розвиток культурних традицій національних меншин, які проживають на території нашої держави.

Необхідно усіма способами, в тому числі й через телебачення, як найпоширеніший сучасний засіб масової інформації популяризувати народне мистецтво, зокрема і хореографічне. В тому числі, і через українську діаспору в різних країнах світу. Важливо проводити різноманітні конкурси і фестивалі, які б заохочували і стимулювали дітей. З метою збереження кращих зразків народного мистецтва і дослідження нових його надбань організовувати експедиції для збирання нових, досі не досліджених танців, різних елементів фольклору, які б лягли в основу нових композицій.

Колективи не повинні чекати лише на допомогу від держави необхідно самостійно шукати спонсорів, меценатів, організовувати гастролі й власними силами заробляти гроші. Це, першочергово, пропагування нашого мистецтва за кордоном, налагодження міжнаціональних культурних зв'язків, підвищення виконавського рівня шляхом обміну досвідом з іншими колективами різних країн світу і, безперечно, додаткові фінансові надходження, які можуть бути використані на пошиття нових костюмів, покращення матеріально -технічної бази, на рекламу, створення нових танців тощо.

Отже, нашим завданням сьогодні є вивчення та збереження народнотанцювальних традицій. Українська танцювальна культура повинна розвив атись, збагачуватись новими цікавими напрямами, постановками, талановитими балетмейстерами і виконавцями. Для цього необхідною умовою є покращення фінансування мистецької галузі, пошуки шляхів удосконалення виконавської майстерності багатьох хореографічних колективів.

Проведення науково-практичних конференцій, круглих столів, фестивалів, творчих оглядів повинні стати звичним явищем у діяльності хореографів, адже основним завданням сьогодні є збереження хореографічних традицій. Необхідно розвивати нові напрями та стилі хореографії, можливості досягнення мети новими шляхами та цікавими лексичними прийомами, при цьому не зр ікаючись вже існуючих канонів і принципів.

Література

народно-сценічна хореографія прикарпаття

1. Бігус О. О. Народно-сценічна хореографія Прикарпатського регіону : монографія. Київ : Ліра-К, 2015. 182с

2. Губ'як В. В. Фольклорні обереги духовності : посіб. / Ів.-Фр. ін. менедж. та ек. Івано-Франківськ, 2001. 323 с.

3. Затварська Р. Василина Чуперчук: перлина гуцульського танцю. Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2002. 135 с.

4. Затварська Р. Маестро гуцульського танцю. Івано-Франківськ : Місто НВ, 2002. 160 с.

5. Стасько Б. В., Марусик Н. Митці народної хореографії Прикарпаття : посіб. для студ. хореогр. від. мистецьких вищ. навч. закл.; М-во освіти і науки України, Прикарпат. нац. ун-т ім. В. Стефаника. Івано-Франківськ : Видавн.-дизайнер. від. ЦІТ, 2009. 163 с.

6. Стасько Б. В. Танці з Прикарпаття : навч. посіб. для студ. мистец. спец. вищ. навч. закл.; М-во освіти і науки України. 2-ге вид. Івано-Франківськ : Плай, 2009. 205, [1] с.

7. Стасько Б. Хореографічне мистецтво Івано-Франківщини. Івано-Франківськ : ЛілеяНВ, 2004. 312 с.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

  • Сучасне українське образотворче мистецтво як втілення менталітету українців. Специфічні риси постмодернізму. Напрямки і особливості розвитку музичної культури. Український театр в системі національної культури. Здобутки та проблеми розвитку кіномистецтва.

    реферат [36,9 K], добавлен 20.09.2010

  • Історичний огляд становлення іспанської культури. Стародавні пам'ятники культури. Музеї сучасного мистецтва в Мадриді. Вплив арабської культури на іспанське мистецтво. Пам'ятки архітектури в мавританському стилі. Розквіт іспанської музичної культури.

    реферат [21,1 K], добавлен 08.01.2010

  • Розгляд поняття та практичної задачі милосердя як основної проблеми етики та сучасного життя суспільства. Характеристика ключових етапів розвитку української культури. Особливості розвитку театрального, образотворчого та кіномистецтва в післявоєнні роки.

    контрольная работа [21,7 K], добавлен 20.10.2010

  • Основні тенденції розвитку культури України в 20-ті рр. ХХ ст., політика українізації. Освіта і наука в Україні в період НЕПу. Літературне життя: вплив революції, пролеткульт, діяльність ВАПЛІТу. Українське мистецтво: розвиток живопису, течії і напрямки.

    реферат [36,5 K], добавлен 25.02.2012

  • Теоретичні основи та суть поняття "культурна сфера", її територіальна організація. Загальна характеристика культурної діяльності в Україні та основні заклади комплексу культури. Перспективи розвитку високоефективної культурної сфери в Україні.

    курсовая работа [510,0 K], добавлен 13.10.2012

  • Характеристика нерухомих пам'яток історії та культури, пам'яток археології, архітектури та містобудування, монументального мистецтва України. Труднощі пам'ятко-охоронної діяльності, які зумовлені специфікою сучасного етапу розвитку ринкової економіки.

    контрольная работа [25,5 K], добавлен 24.09.2010

  • Вплив культурної спадщини на процес формування національної ідентичності (НІ). Особливості НІ мешканців Канади. Приклади фольклорної спадщини народів Канади і аборигенного населення. Роль національних свят у процесі виховання рис національного характеру.

    статья [21,7 K], добавлен 27.08.2017

  • Етапи розвитку української культурологічної думки ХХ ст. Складнощі формування національної культурологічної школи. Архітектура і образотворче мистецтво барокової доби в Україні. Культура України в 30-40-х роках ХХ ст. Розвиток мистецтва у період війни.

    контрольная работа [36,7 K], добавлен 21.02.2012

  • Особливості культурного життя доби відновлення української державності (1917-1920 рр.). Радянський етап розвитку української культури. Відродження національної культури в добу розбудови незалежної України. Державна підтримка національної культури.

    реферат [40,4 K], добавлен 03.10.2008

  • Еволюціоністська, функціональна та аксіологічна концепції культури. Різні погляди на співвідношення культур різних епох і народів. Сучасна світова науково-технічна культура, шляхи подолання кризи. Історичний розвиток української національної культури.

    контрольная работа [46,1 K], добавлен 21.01.2011

  • Історія виникнення в Україні шкільного театру як різновиду театрального мистецтва. Художнє відображення життя за допомогою сценічної дії акторів перед глядачами. Особливість вертепу як народного театру ляльок. Розвиток української національної культури.

    презентация [924,9 K], добавлен 17.12.2015

  • Розвиток освіти та науки в Україні. Українське мистецтво XIX ст. Розвиток побутової української пісні у XIX ст. Особливості та етапи національно-культурного розвитку України у XX столітті. Основні тенденції розвитку сучасної української культури.

    реферат [18,6 K], добавлен 09.05.2010

  • Сучасний погляд на проблему антропосоціогенезу. Сутність культурної еволюції та її відмінність від біологічної. Виникнення мистецтва як механізму культурної еволюції. Критерії виділення культурно-історичних епох. Поняття "цивілізація" в теорії культури.

    реферат [34,8 K], добавлен 26.02.2015

  • Основні періоди розвитку людини та їх властивості, особливості протікання на території сучасної України. Етапи становлення релігійних напрямків у вигляді тотемізму, анімізму, магії, фетишизму. Передумови розвитку Трипільської та Зрубної культури.

    реферат [21,1 K], добавлен 03.11.2009

  • Збереження, розвиток української національної культури. Духовний розвиток Київської Русі. Релігія. Хрещення Русі. Мистецтво: архітектура, монументальний живопис, іконопис, книжкова мініатюра, народна творчість. Вплив церкви на культуру Київської Русі.

    реферат [20,1 K], добавлен 02.10.2008

  • Культура та її основні функції. Особливості дохристиянської (язичницької) культури слов’ян на території України. Образотворче мистецтво Італійського Відродження як вершина розвитку культури цієї доби. Основний напрямок культурного впливу на людину.

    реферат [106,0 K], добавлен 25.08.2010

  • Інформаційно-семіотичне розуміння культури. Морально-естетична культура та культурні сценарії спілкування. Модернізм як духовний метод (література, мистецтво, архітектура). Мова як символічний код культури. Державна підтримка національної культури.

    контрольная работа [37,2 K], добавлен 23.09.2009

  • Розвиток культурної спадщини Прибузького краю. Дослідження популярності танцювального мистецтва на Півдні України. Показ національного характеру народу за допомогою танцю. Використання кубанської фантазії на теми південноукраїнських козацьких мелодій.

    статья [21,2 K], добавлен 24.11.2017

  • Сутність та значення соціально-культурного комплексу. Фактори, що впливають на розміщення комплексу. Аналіз сучасного стану та особливості розміщення соціально-культурного комплексу України, його основні проблеми, тенденції та прогнози розвитку.

    курсовая работа [87,6 K], добавлен 20.11.2010

  • Дослідження проблематики єдності етнокультурних і масових реалій музичної культури в просторі сучасного культуротворення. Ааналіз артефактів популярної культури, естради і етнокультурної реальності музичного мистецтва. Діалог поп-культури і етнокультури.

    статья [22,1 K], добавлен 24.04.2018

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.