Балет і мюзикл "Сорочинський ярмарок" за однойменною повістю М. Гоголя

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Балет і мюзикл "Сорочинський ярмарок" за однойменною повістю М. Гоголя

Максименко Богдана Дмитрівна,

здобувачка Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв

Із часу появи в телевізійному просторі мюзикл «Сорочинський ярмарок» набув неабиякої популярності з-поміж глядачів. Популярний склад акторів, задіяних у зйомках, забезпечив фільму значний успіх. Великою мірою він сприяв популяризації як Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини, так і НІЕЗ «Переяслав» загалом. Через показ у телее- фірах різних телеканалів інформація про цей розважальний продукт неодноразово з'являлася в друкованих засобах масової інформації. Важливе значення у створенні відповідного колориту мали пам'ятки архітектури, експоновані в переяславському скансені та поза ним. Основним джерелом інформації для подальшого аналізу виступили безпосередньо сцени мюзиклу, відзняті в Переяславі, а також публікації в місцевій пресі. Національний історико- етнографічний заповідник «Переяслав» - один з найбільших музейних комплексів України, де зосереджено значну кількість пам'яток народної архітектури та побуту. Особливе місце в його структурі посідає Музей народної архітектури та побуду Середньої Наддніпрянщини. Заснований у 1964 р., він став першим музеєм просто неба в Україні. Скансен створювали за безпосередньої участі корифеїв вітчизняної музейної справи - М. І. Сікорського, П. Т. Тронька, Є. Ф. Іщенка, М. І. Жама та ін. Розташований на околиці міста Переяслава в урочищі Гора, сьогодні він має площу 24,2 га та структурно поділений на п'ять розділів: матеріальна культура найдавнішого часу, ремесла та промисли, вітряки, 12 тематичних музеїв та основний розділ - українське село Середньої Наддніпрянщини другої половини ХІХ - початку ХХ ст. У забудові він має майдан, центральну вулицю та кутки, характерні для українського села Середньої Наддніпрянщини. До експозиції музею входить: 385 пам'яток народної архітектури XVII-XIX ст., 20 дворів з хатами та господарськими будівлями, 25 різноманітних установок і майстерень, понад 20 тис. творів народного мистецтва, знарядь праці, речей побуту й ужитку [7].

Саме тому на базі заповідника було створено велику кількість художніх і документальних фільмів, серіалів та телевізійних програм. Зйомки мюзиклу «Сорочинський ярмарок» на території Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини тривали упродовж 26 червня - 12 липня 2004 р. [1, 11].

Фільм було знято на замовлення телеканалу Інтер , режисер - Семен Горов, за мотивами однойменної повісті Миколи Гоголя [3, 44]. Прем'єра мюзиклу відбулась 1 січня 2005 р. До знімальної групи фільму увійшли: ре- жисер-постановник Семен Горов, сценаристи: Аркадій Гарцман, Ігор Шуб, Семен Горов, оператор-постановник - Олексій Степанов, художник - постановник - Віталій Ясько, музика і вірші Костянтина Меладзе, художник по костюмах - Анжела Лисиця, художник-гример - Анжела Посохова, звуко- режисери: Олександр Цельмер, Любов Цельмер, продюсерська група: Сергій Амелічев, Ольга Мєнская. Продюсерами мюзиклу виступили Тарас Гавриляк та Влад Ряшин. У зйомках кінофільму були задіяні відомі артисти та співаки української та російської естради: Георгій Хостікоєв - Грицько, Надія (Мей- хер) Грановська - Параска, Софія Ротару - циганка, Валерій Меладзе - чорт, Андрій Данилко - Хівря, Андрій Фєдорцов - москаль, Анатолій Дяченко - Черевик, Юрій Гальцев - піп, Сергій Мельниченко - кум Цибуля, Ніна Біло- конь - кума Цибуля, Ірина Білик - співачка Ліона, Віктор Цекало - шинкар, Василь Баша - Козак, Володимир Задніпровський - московський купець, Віра Брєжнєва - Мотря, Світлана Лобода - Горпина, Руслана Писанка - актриса на ярмарку, Юрій Радковский, Ярослав Гуревич - друзі Грицька, Петро Чорний - циган, Георгій Дрозд - кравець, Володимир Горобей - Писар, Людмила Ігнатенко - мати шинкаря, Любов Богдан - дружина шинкаря, Йосип Найдук - пан, Лілія Майборода - крамарка, Андрій Криворучко - фотограф та ін. Зйомки мюзиклу проходили як у павільйонах кіностудії імені О. П. Довженка, так і просто неба, зокрема в переяславському скансені. Активну участь у зйомках брали працівники музею (двадцять осіб) [6, 9; 6, 12; 6, 16] та місцеві жителі (у масових сценах фільму було задіяно більше чотирьохсот осіб) [4, 11].

При створенні окремих епізодів фільму як екстер'єри були використані краєвиди (плани) та об'єкти НІЕЗ «Переяслав». До основних його сцен потрапили такі локації: садиба заможного селянина-промисловця та базарна площа (ярмарковий майдан).

До першої локації увійшли об'єкти: хата заможного селянина- промисловця із села Єрківці Переслав-Хмельницького району Київської області, повітка-олійниця та погрібник із села Рудяків Бориспільського району Київської області.

До другої - крамниця (лавка) із села Ярешки Баришівського району Київської області, крамниця (лавка) із села Гланишів Переслав-Хмельницького району Київської області, крамниця (лавка) із села Соснова Переслав- Хмельницького району Київської області, крамниця-комора із села Дениси Переслав-Хмельницького району Київської області, будівля сільської управи з села В'юнище Переяслав-Хмельницького району Київської області, реконструкція торгових рядів. Основне дійство фільму, безпосередньо ярмарок, знімали в центральній частині музею на ярмарковій площі (центральному майдані). Епізоди, відзняті на цій локації, можна побачити протягом усього мюзиклу. Зокрема, на початку фільму саме на базарній площі відбувається перша поява персонажів мюзиклу. Так, у кадрі вперше з'являються персонажі: фотограф (Андрій Криворучко), пан (Йосип Найдук), циганка (Софія Ротару), циган (Петро Чорний), кума Цибуля (Ніна Білокінь), чорт (Валерій Меладзе), Піп (Юрій Гальцев), московський купець (Володимир Задніпровський), козак (Василій Баша), шинкар (Віктор Цекало), дружина шинкаря (Любов Богдан), кравець (Георгій Дрозд), кум Цибуля (Сергій Мельниченко), актриса на ярмарку (Руслана Писанка). Також саме на цій локації в одній із сцен фільму (18 хв 23 с -21 хв 51 с) Москаль (Андрєй Фєдорцов) та актриса (Руслана Писанка) виконують пісню К. Меладзе «Нормально». Упродовж фільму в сценах, що були зняті на цій локації, з'являються такі пам'ятки: Крамниця (лавка) із села Ярешки Баришівського району Київської області, Крамниця (лавка) із села Гланишів Переяслав-Хмельницького району Київської області, Крамниця (лавка) із села Соснова Переяслав-Хмельницького району Київської області, Крамниця-комора із села Дениси Переяслав- Хмельницького району Київської області, Будівля сільської управи із села В'юнище Переяслав-Хмельницького району Київської області, торгові ряди, альтанка.

Наступна локація - садиба заможного селянина промисловця. Вона з'являється в кадрі на початку фільму. У короткому епізоді (2 хв 17 с - 2 хв 24 с), у кадрі на передньому плані, ми бачимо молодих людей, які збирають яблука, а на задньому - повітку-олійницю. Наступним об'єктом цієї локації, що фігурує у фільмі , є погрібник села Рудяків Переяславського повіту Полтавської губернії середини ХІХ ст. Цей об'єкт з'являється в короткому епізоді (27 хв 14 с - 27 хв 52 с), що супроводжує розповідь козака (Василій Баша) про «чортовщину». Цей епізод є екранізацією, що відтворює сюжет з повісті Миколи Гоголя «Сорочинський ярмарок», а оповідач (козак) говорить словами одного з персонажів твору: «.. .Засідатель - щоб він не діждав більше витирати губи після панської слив'янки - одвів для ярмарку прокляте місце, на якому, хоч лусни, ні зернини не продаси. Бачиш ти отой старий розвалений сарай, що генген стоїть під горою? В тому сараї й водяться чортячі штуки; і жоден ярмарок на цьому місці не минав без біди. Вчора волосний писар проходив пізно ввечері, коли зирк, - аж у вікно на даху висунулось свиняче рило та й рохнуло так, що йому мороз пішов за спиною; так і жди, що знову з'явиться червона свитка!» [2, 42]. У самому ж епізоді ми бачимо волосного писаря (Володимир Горобей), що йде повз погрібник наспівуючи: «Ой хто п'є - тому наливайте... Хто не п'є - тому не давайте...» [5, 14].

Зупинившись біля «сараю», він бачить як дверцята погрібника раптом відчиняються і назовні вивалюється «нечиста сила» - чоловіча фігура у чорному зі свинячою головою. Побачивши це, писар починає чимдуж тікати. Одним з основних об'єктів, що був використаний у зйомках мюзиклу, є хата заможного селянина-промисловця села Єрківці Переяславського повіту Полтавської губернії 60-х рр. ХІХ ст.

Інтер'єрні сцени фільму також були відзняті в хаті заможного селяни- на-промисловця. Зокрема, сцена спілкування Хіврі з попом з подальшим його переховуванням під столом від неочікуваних гостей, гадання та розповідь кума Цибулі про червону свитку, що закінчується її появою та несамовитою втечею героїв. Поза визначеними локаціями в зйомках фігурують пам'ятки: Трьохсвятительська церква 1651 р. із села Пищики Сквирського району Київської області, вітряний млин кінця ХІХ ст. із села Ярославець Кролевецького району Сумської області, вітряний млин початку ХХ ст. із села Попівка, Хорольський район Полтавської області, корчма початку ХІХ ст. із міста Переяслав, садиба заможного селянина-землевласника, двір олійника, двір безземельника, альтанка. Також у кадрах з'являються Вознесенський собор та дзвіниця Вознесенського собору, що розташовані в центральній частині міста Переяслава. Наступним епізодом, події якого відбуваються в оточенні об'єктів переяславського музею просто неба, є арешт москалем Саватія Черевика та кума Цибулі. За сценарієм, москаль разом зі своїми помічниками знаходить Черевика і Цибулю та звинувачує їх у крадіжці коней у циган. Москаль зачитує підозрюваним їхні права та розпочинає обшук, під час якого знаходить у кума Цибулі рукав від червоної свитки. Побачивши свитку, кум та Черевик починають тікати. Розпочинається несамовита гонитва, що закінчується арештом. Під час гонитви та арешту в кадрі з'являться пам'ятки: вітряний млин кінця ХІХ ст. із села Ярославець Кролевецького району Сумської області, вітряний млин початку ХХ ст. із села Попівка Хорольського району Полтавської області, корчма другої половини ХІХ ст. із міста Переяслава, садиба заможного селянина-землевласника, садиба олійника другої половини ХІХ ст., хата селянина-безземельника другої половини ХІХ ст. із села В'юнище Переяслав-Хмельницького району Київської області та альтанка.

Завершальний епізод фільму, присвячений весіллю головних героїв мюзиклу Грицька та Параски, також має низку кадрів, у яких з'являються: садиба заможного селянина-промисловця, Трьохсвятительська церква, вітряний млин початку ХХ ст. із села Попівка Хорольського району Полтавської області. Під час епізоду головні герої фільму: циганка, чорт, Хівря, Параска, Мотря та Горпина - виконують пісню Д. Гольде, К. Меладзе «Не купишь любовь». Отже, з огляду на зазначене вище можемо стверджувати, що при створенні мюзиклу «Сорочинський ярмарок» комплекс пам'яток НІЕЗ «Переяслав» відіграв далеко не останню, а подекуди й провідну роль. На користь цього свідчить подяка від знімальної групи у фінальних титрах фільму: «Особая благодарность за оказанную помощь в сьемках фильма Директору Музея народной архитектуры и быта Украины (г. Переяслав-Хмельницкий) Михаилу Ивановичу Сикорскому». Левова частка сцен фільму була відзнята в «декораціях» музею просто неба, саме на тлі пам'яток заповідника, що надало фільму неповторного колориту та атмосфери українського села ХІХ ст.

Балетна творчість за повістю Миколи Гоголя «Сорочинський ярмарок» на сцені Дніпропетровського академічного театру опери та балету - це нове сценічне видовище, яке спричинило багато дискусій, що точилися і серед фахівців, і серед глядачів: чи відповідає естетика естрадного ревю «Сорочинського ярмарку» Олександра Злотника специфіці академічного театру опери та балету? Як оперні співаки виконуватимуть естрадні пісні? Чи є виправданим застосування у виставі радіомікрофонів? Як сприйматимуть меломани академічні голоси в естрадній манері співу? Ці запитання є вельми актуальними, адже в Дніпрі й сьогодні живуть естети, які відвідують класичні оперні та балетні вистави й знаються на специфіці цих жанрів.

Водночас гігантське промислове місто переживає нелегкі часи: інтерес мешканців до класичного мистецтва значно зменшився. Чому? Соціологічні опитування містян свідчать: трагічні колізії і фінали, які домінують у багатьох серйозних оперних творах, у період сучасної соціально -політичної і воєнної ситуації в Україні справляють на слухачів доволі гнітюче враження. Глядач Дніпра хоче бачити на сцені позитив: не смерть, а надію на життя та завтрашній день. Тож, як казала в одному з інтерв'ю оперна діва Марія Бі- єшу, «публіка має рацію уже тому, що голосує карбованцем».

Партитура «Сорочинського ярмарку» налічує п'ятнадцять номерів. Інтонаційний стрій інструментальних і вокальних творів Олександра Злотник а вирізняється певними характерними художніми рисами. У його композиціях - виразна мелодика, заснована на народних інтонаціях, чітка ритміка, темпова динаміка, ясність і простота форми. Лаконічність висловлення поєднується із художньо-емоційною узагальненістю музики та віршів. «Ярмаркові» епізоди ревю, про що йдеться, виконують конкретну сценічну функцію - це яскраво визначений український дивертисмент.

Уже в Увертюрі приваблює динамічна хода, рухливий темп, лапідарна, досить легка для запам'ятовування мелодична структура. Значне місце у творі посідають хорові епізоди, подібні за образністю до розважальних пісень сучасної української естради: «Пролог», «Ярмарок», «Шинкарська пісня», «Козацька пісня», «Свиняче рило», «Буслики», «Дивний сон» («Весілля»), «Гопак». Їм притаманні художня цілісність, контрастність музичної тканини, де широка наспівна мелодія, близька до народнопісенних джерел, поєднується із моторним супроводом, позначеним безупинною ритмічною пульсацією. Саме таке сполучення породжує відчуття «ярмаркової» комічної збудженості. Тріо «Козобас» (бубон, скрипка, козобас), тріо «Гриць і цигани», дует Афа- насія Івановича та Хіврі «Перепілочка», арія кума Цибулі - цим номерам притаманні трансформація тематики українських народних пісень, барвистість оркестрової тканини. Зазначене певною мірою стосується і жанровості: то є зразки пісень-ігор, жартівливо-танцювальних пісень, циганського романсу.

Олександр Злотник - один із тонких композиторів-ліриків, творець прекрасної та світлої вокальної музики. Опанувавши жанри мелодекламації, романсу-аріозо, вальсу й інструментальної музики, трансформуючи досвід українського вокального мистецтва в річище естрадного ревю, він створив експресивні українські дуети й солоспіви. Вихідна арія Гриця, Дует Гриця і Парасі «Закохані слова», арія Парасі «Принеси мені краси» - різні за настроєм і жанрами, але майстерно об'єднані цілісно-ліричним, чутливим стилем композитора.

Номери написано в лірико-романтичній національній манері, автор безпосередньо не цитує мелодії народних пісень, а створює власну тему, для якої характерна культурно-історична глибинність українського фольклору. Загалом у шлягерах Олександра Злотника, які призначені насамперед для репертуару естрадних зірок, головну роль відіграє мелодія: ритмічна, яскрава, розгорнена. Віршований текст додає романтичної настроєвості й національного характеру.

Режисура Олега Ніколаєва чітко спрямована на лаконічне, сконцентроване відтворення «ярмаркових» подій, трактованих у дусі народної сміхової культури: «стривожено-перелякана» розповідь чоловіків про червону свитку та чорта, лайка Хіврі з кожною людиною, гульня п'яних відвідувачів шинку, залицяння Афанасія Івановича до Хіврі, зізнання кума Цибулі. Образ народу, відтворений у хорових сценах, доповнюється пластикою артистів балету (циганський танок, дивертисмент у стилі джаз -модерн «Чорти», гопак). Режисер зорієнтував трупу на максимальне наближення слухачів до сприйняття оперного співу в естрадній манері.

Центром спектаклю стали головні герої - Гриць (Микола Єфименко) та Парася (Леся Задорожна), які є носіями найкращих рис національних характерів. Свіжі, світлих тембрів, повнозвучні голоси співаків (тенор і лірико - колоратурне сопрано) дозволяють їм втілити в образах щирий ліризм, глибоку любов до рідної землі, сміливість і завзяття, щедрий народний гумор. Виразними й колоритними також є інші образи: Солопій (заслужений артист України Сергій Гомон), Хівря (заслужена артистка України Зоя Каїпова), Афанасій Іванович (Самвел Адамян), кум Цибуля (заслужений артист України Олександр Сергеєв), Шинкар (Володимир Гудзь). Дивертисменти балетмейстера та режисера Олега Ніколаєва, дедалі більше захоплюючи сцену Дніпровського академічного театру опери та балету, стаючи популярними серед публіки, виділилися в самостійну мистецьку гілку зі своєю більш розкутою манерою виконання, складом оркестрових інструментів, типом аранжування, специфічною драматургією. Перед тими вокалістами, які працюють водночас в академічному оперному жанрі, постало питання переорієнтації власної творчості. Такі вимоги сучасного видовищного ринку. Проблема домінування естрадного стилю музики і синтезу національних традицій із класичним вокальним мистецтвом успішно вирішена. Адже підвищенню загального рівня естрадної музики сприяє також робота професійного симфонічного оркестру, де диригент Юрій Пороховник має змогу на практиці оволодіти специфікою оркестрової партитури, її тембровою палітрою і принципами тематичного розвитку [9].

Література

мюзикл сорочинський ярмарок

1. Батрак В. 17 днів, які потрясли Переяслав... Вісник Переяславщини. 2004. 16 липня. С. 11.

2. Гоголь М. В. Зібрання творів : у 7 т. / голова ред. кол. М. Г. Жулинський; НАН України, Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка. Київ : Наукова думка, 2008-2009. Т. 1: Вечори на хуторі біля Диканьки / упоряд. П. В. Михед. Київ : Наукова думка, 2008. С. 42.

3. Гоголь М. В.. Зібрання творів: у 7 т. С. 44.

4. Набок В. Любов Богдан: «Мені сподобалися переяславці!». Вісник Переяславщини. 2004. 9 липня. С. 11.

5. Свитко М. С. Фрагмент сценарію фільму з нотатками. Особистий архів Є. Г. Єгорова. С. 14.

6. Свитко М. С. Фрагменти сценарію фільму з нотатками. Особистий архів Є. Г. Єгорова. С. 9, 12, 16.

7. Сікорський М. І., Шимченко Д. К. Переяславські музеї просто неба / ред. О. По- мойницький. [Б. м.]: Науково-виробнича фірма «Світа», 2000. С. 3.

8. «Сорочинський ярмарок» приїхав до Переяслава. Вісник Переяславщини. 2004. 30 червня. С. 2.

9. Український інтернет-журнал Музика. URL: http://mus.art.co.ua/sorochynskyj- yarmarok-u-dnipropetrovsku/ (дата звернення: 09.05.2023).

Размещено на Allbest.ru