Ритмоаналіз музично-акустичного середовища: психолого-історичний вимір

Размещено на http://www.allbest.ru

Ритмоаналіз музично-акустичного середовища: психолого-історичний вимір

Світлана Литвин-Кіндратюк

В умовах глобалізації та трансформації соціальних процесів спектр соціальної стабільної поведінки особистості зазнає відчутних змін. Диференціація соціальних практик за логікою «культурне -- соціальне -- індивідуальне», що реалізується в традиційних і сучасних ритуалах, засвідчує особливу роль культурно-мистецького ландшафту, по-перше, у сприйманні та розумінні музично-акустичного довкілля окремою особистістю; по-друге, у конструюванні практик музикування; по-третє, в історіоґенезі ритуально-побутової поведінки особистості загалом.

ритмоаналіз акустичний довкілля

Музично-акустичне середовище є темпоральною складовою життєвого світу особистості та соціальної спільноти. Завдяки грі на музичних інструментах відбувається соціально-музичне конструювання музично-акустичного довкілля соціальної спільноти, що має етнокультурний та історичний характер. Музичні інструменти та народні музичні інструменти звучать у ситуаціях як концертного, так і традиційно-ситуаційно, фольклорного виконання. Водночас сучасна урбаністика повсякденності відзначає нові прикмети естетизації повсякденного життя міста. На думку А. Еша та Н. Тріфта, міську соці - альність варто описати засобами трьох основних метафор, а саме: транзитивність, ритмоаналіз, «відбитки слідів» [2]. Ритмоаналіз спрямований на вловлювання будь-яких ритмів міста як цілого -- від ритмів пересування до широкого кола дій, запахів, звуків, що повторюються. Автор ритмоаналізу А. Лефевр звертається до темпорального аналізу життя городян у повсякденному просторі. Воно підпорядковується «локалізованому часу», тобто численним ритмам, що творять «музику міського життя» [2].

З погляду психологічного аналізу соціальних ритмів інтерес викликають перетворення ритуальної поведінки у зв'язку зі змінами му - зично-акустичного довкілля в діахронному, історичному вимірі. В численних енциклопедіях та довідниках з питань музикознавства значна увага приділяється класифікаціям музичних інструментів та народних музичних інструментів (Авіценни, Ісидора із Севільї, М. Преторіуса, М. Глинки, систематиці Е. Горнбостеля-К. Закса). В останній класифікації опис музичних інструментів здійснюється на засадах поєднання джерела звуку, способу звукоутворення та конструкції [7, с. 94]. Це дозволяє враховувати особливості звукоутворення, манеру, стрій, спосіб гри на музичних інструментах та виконавські прийоми в певних умовах музичного побуту (архаїчного, традиційного, модерного). Приміром, в традиційному побуті українців побут включає ритуаль - ний, ансамблево-рекреаційний та кобзарсько-лірницький аспект.

Очевидно, що всі зазначені групи інструментів вирізняються властивим їм способом звукоутворення. На основі психолого-історич- ного аналізу припускаємо, що характер звукоутворення чинить істотний вплив на етнокультурні та соціокультурні особливості їхнього практикування в форматі регулярності побуту. Йдеться про ідеофони (самозвучні), мембранофони, хордофони, аерофони [3; 7; 8]. На нашу думку, психологічною «тканиною» соціального конструювання ритмічного регулювання повсякденного життя в різних історичних періодах є ритуали та ритуалізації поведінки особистості. Їхньою складо - вою зазвичай є музичний супровід, оскільки за своєю природою ці практики є регулярними, повторюваними. Вслід за Кр. Вульфом виокремлюємо чотири основні течії дослідження ритуалу, які по-різному трактують його соціальну ритміку. Перша течія представлена етног - рафічними, психологічними та релігієзнавчими концепціями ритуалу як архетипового першоритуалу (Дж. Дж. Фрезер, З. Фрейд, М. Еліаде,

К. Юнг та інші) [1; 6]. У межах другої течії ритуали досліджуються в контексті соціальної структури та функцій (Е. Дюркгейм, А. ван Геннеп) та інші. Для прихильників третьої течії найбільше важить змістовне, символічне наповнення ритуалу, який прочитується як текст, що передбачає використання його інтерпретації (К. Гірц, Р. Граймс, В. Тернер) [1]. Представники четвертого, конструкціоніст - ського напряму в соціології, соціальній психології, теорії перформансу вивищують естетизоване практикування ритуалу, яке тісно пов'язане з сучасними течіями в мистецтві. Такі ритуалізації мають перфо- рмативний та регулярний характер, оскільки їхнім інструментом є ті - ло (В. Тернер) [5].

В процесі психолого-історичного аналізу соціальних практик нами були виокремлені маркери соціально-психологічного морфогенезу ритуальної поведінки особистості. Вони мають ритмічну природу, що дозволяє проаналізувати їх роль у зв'язку з ситуаціями конструювання музичного побуту та характером звукотворення під час гри на тих чи інших музичних інструментах (практиками музикування). Йдеться про когерентність історичних перетворень ритуально - побутової поведінки особистості та способів організації музично- акустичного довкілля поселення засобами музичних інструментів з певними видом звучання. До згаданих реляційних прикмет морфогенезу ритуалу слід віднести рекурентність, періодичність та інші [4]. Ці маркери дозволяють простежити спільний психолого-історичний малюнок історичних фігурацій практик музикування в культурному ландшафті та ритуалізацій особистості в просторі естетизації побуту. Отже, в межах певного життєвого укладу музичний побут постає найбільш концентрованою формою ритмічної організації життєвого простору особистості.

Література

Вульф Кр. Производство социального в ритуале и с помощью ритуала // Журнал социологии и социальной антропологи. 2010. № 3. С. 23-50.

Эш А. Внятность повседневного города. Логос. 2002. № 3. С. 1-25.

Кіндратюк Б. Дзвонарська культура України: монографічне досліджен - ня / наук. ред. Ю. Ясіновський. Івано-Франківськ: Вид-во Прикарпат. нац. ун-ту ім. В. Стефаника, 2012. 898 с.

Литвин-Кіндратюк С. Д. Соціально-психологічна ритміка поведінки в контексті історичних трансформацій релігійності // Психологія особистості. 2015. № 1. С. 89-98.

Тернер В. Символ и ритуал: монографія / авт. пред. В. А. Бейлис, отв. ред. Е. М. Мелетинский; Академия наук (АН) СССР. Москва: Главная ред. вост. лит-ры изд-ва «Наука», 1983. 277 с.

Фрейд З. Тотем и табу / пер. с нем. М. В. Вульфа. Санкт -Петербург:

Издательская Группа «Азбука-классика», 2010. 256 с.

Хай М. Музично-інструментальна культура українців (фольклорна тра - диція) Дрогобич: Коло, 2011. 560 с.

Черкаський Л. М. Українські народні музичні інструменти. Київ: Тех - ніка, 2003. 264 с.

Размещено на Allbest.ru