Роль дитячих театральних студій у формуванні первісних фахових акторських компетенцій

Размещено на http://allbest.ru

Роль дитячих театральних студій у формуванні первісних фахових акторських компетенцій

Мазуріна Валерія Володимирівна Мазуріна Валерія Володимирівна (Valeriia Mazurina), здобувачка ІІ курсу магістратури кафедри режисури та акторської майстерності імені народної артистки України Лариси Хоролець Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв (Masters degree, 2nd year of study of Directing and Acting named after Larisa Khorolets National Academy of Management of Culture and Arts)

Науковий керівник: Матушенко Валерій Борисович Науковий керівник (Supervisor): Матушенко Валерій Борисович (Valeriy Matushenko), кандидат культурології, доцент, професор кафедри режисури та акторської майстерності імені Лариси Хоролець НАКККіМ (Candidate of cultural studies, Associate Professor, Professor of Directing and Acting named after Larisa Khorolets National Academy of Management of Culture and Arts)

м. Київ, Україна (Kyiv, Ukraine)

Дослідження особистісних характеристик актора може стати основою для подальшого вивчення та модернізації театрального середовища в цілому, зокрема завдяки цілеспрямованому формуванню професійно важливих якостей особистості у дітей, які займаються в театральній студії. Дослідження соціально-психологічних особливостей людей, які обирають цю професію, необхідні для удосконалення системи підготовки акторів і структури постановочного процесу загалом. Психологічні аспекти творчості та особистості актора більшою мірою вивчаються у роботах діячів театру: акторів, театральних педагогів, театрознавців, а також режисерів.

Предметом вивчення театру як мистецтва є пізнання людини, при цьому акторська діяльність є модель життєдіяльності особистості, що включає різні аспекти: спілкування, пізнання, гра, праця. Ці поняття, але лише як основні види діяльності, розглядає і психологія.

Оскільки методи та засоби підготовки діячів театру та насамперед акторів мають відповідати тенденціям розвитку сучасної педагогіки та психології, фокусом нашої уваги стало вивчення ступеня сформованості професійно важливих якостей особистості акторів, які займаються у театральній студії.

До розгляду психологічних особливостей особистості актора у вітчизняних та зарубіжних творчих і наукових дослідженнях підходили Л. Курбас, Є. Гротовський, Д. Дідро, Т. Пахомова, Ж. Барро, Гнат Юра та інші. Однак варто зазначити, що проблема ідентичності акторської особистості досі не розкрита повністю.

Дослідження соціально-психологічних особливостей людей, які обирають професію актора, необхідні для удосконалення системи підготовки акторів та структури постановочного процесу загалом. У ході аналізу наукової літератури з цієї теми було виявлено професійно значущі особисті якості акторів, такі як: розвинена увага, емоційність і емоційна пам'ять, ораторські здібності, уяву і здатність мислити творчо, комунікабельність, працьовитість, пластичність у роботі, розвинена вербальна і невербальна експресія. Необхідно відзначити, що для успішної акторської діяльності важлива здатність до спостережливості, а також уміння фокусувати та перемикати увагу в рамках сцени.

Наступною характерним професійною рисою акторів є «сценічна увага», вона включає здатність вибірково спрямовувати сприйняття і увагу в ході театралізованої вистави. Емоційна пам'ять та емоції - це одні з провідних якостей професії актора.

Емоційна пам'ять дозволяє запам'ятовувати, зберігати та відтворювати різні почуття та емоції. Вистава набуває художньої завершеності, у тому числі коли акторська гра якісно передає емоції та внутрішній світ персонажа. Саме тому актор прагне розвивати пам'ять не тільки для заучування сценаріїв, а й для того, щоб запам'ятовувати та відтворювати почуття та емоції героя.

Для цього й потрібна «емоційна пам'ять». Наступною важливою якістю актора є ораторські навички. Поза сумнівом, усім акторам важливо вміти виступати перед публікою, доносити сенс слів героя, вербальними та невербальними деталями передавати суть. Сценічна мова насамперед є професійним засобом виразності актора в його діяльностті [1, с. 87].

Безумовно, щоб успішно вжитися у ролі, передати внутрішній світ героя, кожному актору необхідні розвинена уява і творчі здібності. Творче зростання актора відбувається постійно, якості та навички відточуються та прогресують від вистави до вистави, від ролі до ролі. Кожна дія у виставі збагачує емоційний багаж, професійно розвиває артиста.

Освоєння акторської майстерності починається із ретельної, безперервної роботи над собою. Ця робота включає, по-перше, безперервний розвиток професійно важливих якостей, а по-друге, репетиції, постійні тренування та освоєння прийомів акторської гри. Варто звернути увагу на одне з головних питань: наскільки і як мають бути розвинені певні професійно значущі якості та здібності, щоб забезпечити успіх в акторському мистецтві та в театрі загалом. При вивченні важливо не упускати всю своєрідність психології актора. Творчість актора, з погляду, не лише конкретним поєднанням необхідних психологічних особливостей, а й своєрідним творчістю психофізіологічних станів особистості. Насправді, кожна діяльність пред'являє певні вимоги до виконавця, його психічним процесам, і навіть до швидкості реакцій, роботі аналізаторів, властивостям особистості. актор театр майстерність ораторський

Якщо учні в дитячій театральній студії мають певні індивідуально-психологічні особливості, які відповідають вимогам театральної діяльності, то це означає, що вони здатні до освоєння даного виду професійної діяльності. Творчий простір театру народжує живу фантазію, яскраву уяву. [5, с. 32].

Крім того, театр та акторська майстерність багато в чому визначають систему переконань людини, забезпечують моральний розвиток, розкривають творчі здібності, наголошуючи на індивідуальності кожного. Підлітки вже здатні розпізнавати різноманітні емоції людей, тоді як заняття у театральній студії вчать їх встановлювати взаємозв'язки між емоціями та відповідними подіями [1, с. 61].

Крім навички встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, формується усвідомлення, що одні й самі ситуації можуть викликати різні емоційні реакції в різних людей. Завдяки цьому значно розширюється палітра виразних засобів для більш точної передачі емоційного стану персонажа та його внутрішнього світу. Театральне середовище є не лише платформою для розвитку таланту підлітка, але це ще й живе спілкування з партнерами, керівником та глядачами [2, с. 33].

Змістовне та емоційно насичене спілкування підлітка з однолітками та дорослими в межах театру створює сприятливий, сприятливий грунт для розвитку в учнів вміння чути і прислухатися.

Це стосується не тільки зовнішнього середовища, а й внутрішнього, оскільки акторське мистецтво вчить розуміти та усвідомлювати свій емоційний стан і навіть передбачати його. Цінність дитячої творчості необхідно бачити і у процесі, і в результаті. Заняття у театральному гуртку є яскравим, емоційно насиченим середовищем, де весь процес репетиції та створення цілісного спектаклю впливає на формування світогляду підлітка. Це об'єктивно виступає чудовим підґрунтям для багатостороннього формування особистості підлітка.

У ході театралізованої дії на сцені майбутні актори повинні самостійно, цілеспрямовано керувати не лише своїми діями за сценарієм, а й психічними процесами, такими як увага, сприйняття, пам'ять та ін. Між вольовою та емоційною сферами особистості існує тісний взаємозв'язок. [2, с. 54].

Почуття та емоції впливають на вольову регуляцію поведінки, це проявляється як переживання успіху чи невдачі, тим самим пригнічуючи вольові зусилля. Святкова атмосфера театральних студій сприяє вольовій мобілізації підлітка. Під час вистави майбутні актори діють самостійно, для цього потрібна висока концентрація уваги та емоційна пам'ять. Після успішного завершення вистави радість від досягнення мети проектується підлітком на подальшу цілеспрямовану поведінку.

Отже, ті, хто навчається в дитячій театральній студії, стають більш організованими на репетиціях, зростає мотивація рухатися вперед. Підлітки, що беруть участь у постановках, постійно вступають у комунікативні зв'язки, вони обмінюються інформацією з однолітками та керівником, навчаються координувати свої дії.

Все це сприяє створенню колективу, взаємодії та співробітництву як усередині творчого середовища, так і за її межами [4, с. 18]. Очевидно, що все це стає можливим лише за умови постійної, безперервної та грамотної підтримки з боку педагогів, режисерів та батьків, з огляду саме на вікові особливості.

Підлітки не просто домагаються позитивної уваги з боку дорослих, а прагнуть взаєморозуміння і навіть співпраці зі старшими та однолітками. На думку відомого польського режисера, педагога та теоретика Єжи Гротовського, театр є способом та засобом самопізнання актора та передачі досвіду глядачеві. У процесі навчання в акторів студії розвиваються такі професійно значущі якості, як «емоційність у роботі», «емоційність у спілкуванні з людьми», «чутливість до вербальної експресії» та «прогноз наслідків поведінки», а також зростають вразливість та співпереживання, розвивається чутливість до людей. соціальним впливам, зростає емоційна нестійкість [2, с. 42].

Використані джерела

2. Корнієнко Н. М. Лесь Курбас : репетиція майбутнього. Київ : Факт, 1998. 469 с.

3. Литвиненко С. Креативність як загальна здібність до творчості: сучасні підходи. Збірник наукових праць Полтавського державного педагогічного університету імені В. Г. Короленка. Серія «Педагогічні науки». 2006. Вип. 3 (50). С. 215 219.

4. Моляко В. О. Психологічна готовність до творчої праці. Київ : Знання, 1989. 48 с.

5. Рудницька О. П. Педагогіка: загальна та мистецька : навчальний посібник. Тернопіль : Навчальна книга - Богдан, 2005. 360 с.

Размещено на Allbest.ru