Становлення та особливості хореографічного мистецтва Полісся

Размещено на http://www.allbest.ru/

Становлення та особливості хореографічного мистецтва Полісся

Морозов Владислав Володимирович

здобувач

Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв

Хореографічне мистецтво України є частиною національної культури, яку складають танці регіонів та областей, багато з яких частково або цілком втрачені. З огляду на це, сьогодні виникає питання відродження, поліпшення та популяризації культурних цінностей українського народу. Поліський край є своєрідною етнографічною зоною України, яка має свої особливості, як у загальній культурі, так і хореографії зокрема. Згідно з сучасним адміністративним поділом Полісся поділяється на регіони, які ми знаємо як Волинське, Рівненське, Житомирське, Київське, Чернігівське [1, 254].

На розвиток хореографічного мистецтва даного регіону значною мірою вплинули кліматичні умови та географічне положення, особливості ведення господарства, звичаї та обряди, а також унікальна та своєрідна етнокультура. На території Полісся побутує доволі багато танців, які потребують подальшого вивчення та запису, а також збереження у вже існуючих постановок сценічної форми. Хореографія Поліського краю сповнена життєрадісністю, дотепністю та оптимізмом, несе на собі відбиток праці і показує духовну силу населення.

Територія Полісся має зокрема болотисту місцевість, тому рухи у танцях імітують ніби перестрибування з пагорба на пагорб. Вони є пружними, стрибкоподібними, мають виконуватись легко, жваво та м'яко, притаманні різноманітні перегинання корпусу, «викрутаси», «вихиляси» та «угинання». Також танцюють кадрилі, козачки та хороводи..

На просторах Полісся побутує велике розмаїття танців, таких як: «Поліські притупи», «Буянський скакунець», «Ой-ра», «Тропак», «Перетупи», велика кількість польок, кожна з яких має свою оригінальність та неповторність: поліська, волинська, видричанка, весільна, полька-грайка, білостоцька, полька-полісянка, коритненська, оваднівська, замостяна. Також танцюють кадрилі, козачки та хороводи.

Окремо варто зазначити про хореографію весільного обряду. «Першим у перебігу весілля виконують танець коровайниць. Його пам'ятають, а то й досі танцюють чи не в кожному поліському селі» [2, 80]. Також відомий весільний танець у регіоні «Подушечка», інша назва - «Танець із хустинкою» записаний у с. Нобель Зарічненського р-ну Рівненської області. «Похода» або «Сватко» - записаний у с. Залухів Ратненського та с. Невір Любешівського районів, виконується з жартівливими приспівками, найчастіше після того, як поділять коровай у молодого.

«Найбільш вагомий внесок у розвиток хореографічного мистецтва Поліського краю другої половини XX ст. зробили О. Капустін, Є. Шихман, Ф. Земельська, Л. Задорська, І. Богдановський, В. Марущак, В. Мавчур, В. Годовський, О. Козачук, Р. Малиновський, В. Смирнов»[3].

Видатними балетмейстерами було створено та записано багато танців, характерних Поліському краю: «Шалантух» - Л. Задорської та О. Капустіна, «Волинська полька» - С. Шихмана, «Ой-ра», «Поліські притупи» - А. Крикончука, «Хустинка», «Ремінець», «Погоринська полька» - В. Марущака, «Вертівка», «Дівчина Уляна» - Ф. Земельської, «Поліські вихиляси» - В. Годовського.

Варто окремо відзначити хореографію Волинського Полісся. Значний внесок у розвиток хореографічного мистецтва Волині зробив відомий український хореограф, балетмейстер ансамблю пісні і танцю «Колос» Микола Полятикін, який зафіксував у своїй унікальній книзі «Народні танці Волині і Волинського Полісся» «найбільш характерні танці українського народу - Грайка, Душка, Волинська полька, Кременецька полька, Шуруха (мовчаніська полька), «Гарбуз-полька», Коритненська полька, Марусина, Любешівська полька, весільний танець з шишками, фрагмент поліського весілля «Похода» [6, 120].

На території Житомирського Полісся побутує єврейський за походженням танець «Шир», який має характерні особливості виконання та різні варіанти назви в районах області. Наприклад в Радомишльскому районі він танцюється як хоровод, в Баранівському як кадриль, в Ємільчинському районі його називають «Шира» і виконують із підтрускою, а в Радомишльському районі цей танець відомий під назвою «Ширва».

Великий вклад у хореографічне мистецтво Житомирського Полісся зробив Рафаїл Малиновський. На основі характерної для поліського краю гри «Куди йдеш» ним був поставлений «Поліський шир». Більше двадцяти його сценічних творів увійшли в золотий фонд танцювального мистецтва України, «на Житомирщині записує самобутні танці “Зайонці”, “Коваль”, “Мазур”, “Полька-нємка”, “Риндзя”, “Лінцей” і багато інших обрядових танців, особливо з районів, уражених аварією Чорнобильської АЕС» [5, 83].

Нині танці Житомирського Полісся є справжньою окрасою репертуару будь-якого хореографічного колективу. Проте для того, щоб хореографічна постановка мала художню цінність, балетмейстер повинен витончено знати походження та шляхи формування народної хореографічної культури Полісся, усвідомлювати зв'язок народного танцю з побутом, звичаями та обрядами народу.

Велику роль у збереженні та популяризації танцювального мистецтва Поліського регіону відіграють хореографічні колективи. На Волині відомий заслужений народний ансамбль пісні і танцю України «Колос», «у репертуарі відомого колективу такі колоритні композиції, як «Колядки», «Щедрий вечір», «Ой весна, весна», «Обжинки», «Волинські вечорниці», «Волинське весілля», «Коровай», «На Івана, на Купала», «Марусина», «Козаки», «Червона калина», «Волинські забави» [6, 119].

Існує багато танцювальних колективів які поширюють оригінальну хореографічну лексику Полісся не тільки в Україні, а й за її межами. На Житомирщині Державний заслужений ансамбль пісні та танцю України - «Льонок», створений 1958 року Анатолієм Авдієвським. Ансамбль має свій виконавський стиль і манеру, та складається переважно з репертуару вокально-хореографічих композицій та пісень Полісся.

На Рівненщині заслужений ансамбль танцю України «Полісянка», створений ще у 1959 році, має чимало хореографічних постановок на фольклорному підґрунті, «репертуар ансамблю складається з хореографічних композицій Поліського регіону: «Погоринські вечорки», «Шалантух», «Вертівка», «Дівчина Уляна», «Микольця з Дубровіци», «Перепілонька», «Ремінець», «Ой, там на точку...» й ін.» [4].

Створюючи композиції танців, зберігаючи етнічні та стилістичні особливості хореографічної лексики Поліського регіону, балетмейстери - постановники досягли значних творчих успіхів.

Література

хореографічний мистецтво поліський культура

1. Гордєєв В.А. Лексика народних танців Рівненського Полісся у контексті народної хореографічної культури України, Народнознавчі зошити. 2009. № 1 (145). С. 254.

2. Гордєєв В.А. Український народний танець на Поліссі: регіональні особливості лексики, Рівне 2020, с. 80.

3. Етнографічні особливості культурного простору хореографічного мистецтва Поліського краю. URL: https://allref.com.ua/uk/skachaty/Etnichni_osoblivosti_kul-turnogo_prostoru_horeografichnogo_mistectva_Polis-kogo_krayu?page=1 (дата звернення: 05.05.2023).

4. Заслужений ансамбль танцю України "Полісянка" Рівненського міського будинку культури. URL: https://mbkrivne.ucoz.net/index/polisjanka/0-7 (дата звернення: 05.05.2023).

5. Колосок О.П. Майстри народно-сценічного танцю: біографічний довідник. Київ: ДАКККіМ, 2008. С. 83.

6. Цюриць С.Н. Народна творчість та етнографія. Відвойовані у небуття. Київ, 2006. С. 119-120.

Размещено на Allbest.ru