Режисура в мюзиклі як засіб виразу творчого режисерського задуму

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут сучасного мистецтва Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв

Кафедра режисури та акторської майстерності імені народної артистки України Лариси Хоролець

Режисура в мюзиклі як засіб виразу творчого режисерського задуму

Бочарова Юлія Олександрівна

здобувачка 2 курсу магістратури

Науковий керівник:

Садовенко Світлана Миколаївна

професор, доктор культурології

заслужений діяч мистецтв України

Актуальність пропонованої теми полягає у тому що, музичний театр завжди привертав увагу пересічного глядача завдяки характерній особливості - прагненню до демократичності та зрозумілості. Така ознака стимулює жанрові модифікації як реакцію на соціокультурні зміни, що, у свою чергу, спричиняють трансформацію смаків, поглядів, уподобань глядацької аудиторії. Це стосується і мюзиклу - жанру, зародження якого зумовлене специфікою американської культури, і рок-опери, що особливо близька до нашого менталітету своєю драматургічною насиченістю.

Виникнення цих жанрів в Україні відбулося в останній чверті ХХ - поч. ХХІ ст. і характеризується процесами взаємозбагачення і взаємовпливу різновидів мистецтва, що були зумовлені трансформацією форм музично-драматичного театру. Нині його жанрову різноманітність презентують: фольк-опера, рок, оперета, поп, зонг, мюзикл, музична комедія тощо. Специфіку життя і розмаїття сучасного суспільства відображають нові мистецькі напрями, стилі і жанри, поява яких зумовлена цілою низкою науково-технічних та соціально-естетичних аспектів.

Посилення процесів урбанізації та демократизація соціальних відносин вплинули на формування й динамічний розвиток таких напрямів: як джаз і рок, жанрів мюзикл і рок-опера та зумовили домінування у медійному просторі популярної музики (так звана поп-музика).

Потреби сучасної масової аудиторії задовольняє «третій пласт» (за В. Конен) - розважальні, не складні за змістом і формою твори, розраховані на масове споживання. Як музично-драматичне мистецтво, мюзикл викликає підвищений інтерес. Поширившись як самостійний рід в багатьох країнах світу за останні два десятиліття український мюзикл значно зміцнив свої позиції і став одним із знакових явищ української музичної культури. Останнім часом національні та американські мюзикли досліджували науковці Є. Андрущенко, М. Бобров, Ф. Ігнатьєв, С. Садовенко, А. Сисоєва. Періодичні та Інтернет-видання містять факти та аналітичні матеріали, авторами яких є сучасні українські композитори С. Бедусенко, А. Комлікова, Г. Татарченко, поет і лібретист Ю. Рибчинський, музичні критики І. Мамчур та ін.

Втім, ця тема, як науковий напрямок, потребує більшої уваги українських науковців щодо розгляду мюзиклу як особливого виду сценічного мистецтва у втіленні режисерського задуму, що і зумовило вибір теми дослідження Адже режисер це - професія яка відноситься до типу «Людина - Художній образ», вона спрямована на роботу, пов'язану зі створенням, розробкою нових образів, ідей і творчих концепцій. Додатковий тип професії «Людина - Людина», оскільки робота режисера також пов'язана зі спілкуванням і взаємодією з людьми. Професія режисера відноситься до класу «евристичних» (творчих). Вона передбачає професійну діяльність, яка пов'язана з творчою діяльністю, управлінням іншими людьми.

Головне завдання режисера - поставити запропонований йому або створений ним самим сценарій, будь то сценарій кінофільму, естрадно-концертної програми, телевізійних і радіопрограм, циркової вистави чи опери. Від таланту і досвіду режисера залежить успіх фільму, вистави тощо. А, як наслідок, успіх акторів, театру, рекламного ролика і будь-якої іншої художньої діяльності і організації.

Основні напрямки діяльності режисера: управління постановкою вистави, кінофільму, естрадно-концертної програми, теле- і радіопередач, циркової вистави, опери; формування акторського колективу; рішення художнього оформлення (спільно з художником-постановником); вибір музичного супроводу (спільно зі звукорежисером); забезпечення необхідної технічної бази для успішної реалізації творчого проекту.

Існує багато суперечок: мюзикл і рок-оперу якого композитора можна вважати першими в означених жанрах на теренах нашої країни. Кожен автор пише в афіші про свій твір, що саме його опус «перший в Україні». Так, під час презентації мюзиклу Ю. Квасниці й А. Багряної «Глорія» у 2010 р. в Донецькому національному академічному українському музично-драматичному театрі, в рекламних афішах було зазначено, що це перший український мюзикл. Це легко можна вирішити, якщо розмістити такі «перші» твори в хронологічній послідовності. Отже, в 1978 р. одеський композитор Є. Лапейко створив саме першу, але російськомовну рок-оперу «Дівчина і смерть» за однойменною казкою М. Горького в постановці В. Підгородинського. У 1982 р. І. Поклад написав за однойменною п'єсою Г. Квітки-Основ'яненка україномовний мюзикл «Конотопська відьма», який став вітчизняною класикою і понині демонструється в театрах з успіхом. Загалом в доробку композитора понад п'ятнадцять мюзиклів, одна рок-опера, багато оперет і музичних спектаклів для драматичних і дитячих театрів.

У тому ж 1982 р. С. Бедусенко. написав мюзикл «Любов, джаз та чорт». Творчість С. Бедусенка охоплює широкий спектр способів самореалізації. Він проявляє себе як композитор (працює в різних жанрах від мюзиклу до симфоній та фортепіанних джазових сюїт), прозаїк, графік, поет, співак, музичний критик, публіцист.

У 1985 р. С. Бедусенко написав першу національну рок-оперу «Енеїда» за однойменним твором класика української літератури І. Котляревського. Оскільки на той час термін «рок» був неприйнятний для керівництва країни, композитор С. Бедусенко назвав свою рок-оперу «Енеїда» «бурлеск-оперою», щоб уникнути заборони вистави.

Видатний український режисер С. Данченко здійснив постановку «Енеїди» на сцені Київського театру ім. Івана Франка в 1986 р. С. Данченко працював художнім керівником театру з 1978 по 2001 рр. й у своїй діяльності керувався глибоким переконанням у тому, що відродження українського театру можливе на основі популяризації творів української класики, виховання в українців національної гідності. Переважна більшість текстів у цій виставі І. Котляревського, але є й певні доопрацювання поетичного твору композитором, оскільки в поемі вірші задовгі для сценічних номерів. Проте колорит поезії Котляревського в цілому було збережено.

«Енеїда» демонструвалася в Київському театрі 18 років з аншлагами, витримавши 320 постановок і зійшла зі сцени після непорозуміння художнього керівника театру Б. Ступки з виконавцями головних ролей - А. Хостікоєвим і Б. Бенюком. Спроба Б. Ступки замінити цих високопрофесійних і популярних українських акторів призвела до зникнення «Енеїди» з театрального репертуару. Лібрето цього твору з розмовними монологами та діалогами написали поет І. Драч та С. Данченко для театру ім. Івана Франка, а вже форматне лібрето для диска на півтори години без акторських вставок написав сам С. Бедусенко, знову цілком переробивши твір І. Котляревського (за цим лібрето рок-опера з 2003 р. репрезентується в Сімферополі в Кримському академічному українському музичному театрі).

Отже, режисура в мюзиклі дійсно являється засобом виразу творчого режисерського задуму, як і в усьому різноманітті режисерської діяльності.

мюзикл режисерський задум жанровий

Размещено на Allbest.ru