Формування національно-мовної особистості в культурно-мистецькому просторі ХХІ століття

м. Київ

XXI століття характеризується зародженням та розвитком нових наукових галузей, пов'язаних з вивченням особистості, насамперед, мовної особистості - основного творця і носія національної мови, культури, духовності. Від рівня розвитку мовної особистості залежить соціально-культурний, духовний розвиток та майбутнє України.

Українська мова є гарантом державності, духовного багатства й усвідомлюється як найважливіший чинник національної гідності. Мова відіграє важливу роль у житті людини, бо завдяки їй людина не тільки спілкується, а й орієнтується у глобальному інформаційному просторі. Знання рідної мови є тим фундаментом, на якому грунтується весь культурно-мистецький простір. Вивчення української мови - один з головних засобів гуманізації людини, оскільки завдяки мові відбувається становлення її світогляду. Соціологи, психологи, лінгвісти, філософи та педагоги досліджують взаємодію особи з іншими людьми в суспільстві, основні чинники, що впливають на формування особистості, роль мови у процесі навчання для тих, кому вона є рідною чи іноземною. Відчуження від рідної мови, бездуховність і денаціоналізація не можуть сприяти розвитку нації, а виродження її означає виродження народу, його загибель.

Завдяки мові людина не лише спілкується, а й пізнає світ, обмінюється інформацією. Цей особливий дар природи підняв людину над іншими живими істотами і дав їй можливість стати особистістю. Кожна особистість має безліч можливостей, які за оптимальних умов можуть розвиватися. Саме тому визначаються здібності студентів, рівень їхніх потреб та світоглядної орієнтації, яка, насамперед, залежить від життєвого досвіду, рівня культури, освіти та здібностей, індивідуальних особливостей. Лише з урахуванням усіх чинників можна планомірно формувати мовну особистість. Не викликає сумніву, що на вирішення цієї важливої проблеми негативно впливають відсутність мовного середовища, певних сприятливих умов у кожному регіоні України, місті чи селі, конкретному навчальному закладі. Важливим завданням сьогодні є зруйнувати стереотипні погляди на українську мову та сформувати нове ставлення до неї, подолати психологію національної обмеженості, врахувати соціально-психологічні та етичні особливості студентів.

Мова стала для людини не тільки засобом спілкування, збереження й передачі інформації, історичного досвіду, а й засобом керування поведінкою. Народження висловлювань є процесом матеріалізації думки. Лексика є певною моделлю світу, вона є тим компонентом, який констатує граматику, історичну й соціальну форму мови. Мовна здатність людини пов'язує її з навколишнім світом, формує динаміку її практичної діяльності у пізнанні предметів, явищ тощо. Знання людини - це перевірений практикою результат процесу пізнання дій, яке є адекватним відображенням у свідомості людини, об'єктивної реальності у вигляді понять, теорій, знань.

Мова й мовлення постають у нерозривній єдності. Мова - це сукупність загальноприйнятих у суспільстві звукових знаків для спілкування, а також загальноприйнятих правил їх комбінування в процесі вираження думок. Мовлення ж - це функціонування мови в процесах вираження й обміну думок, в актах сприймання та розуміння під час слухання або читання, говоріння й писання. Мовлення є необхідною умовою людського мислення, тобто процесу відображення дійсності в поняттях. Думка не може виникнути та існувати поза мисленням. Людина мислить у мовних формах, а реалізує своє мислення у формі мовлення. Мова і мислення тісно пов'язані між собою, оскільки через мову людина пізнає навколишній світ, розвивається, спілкується.

Проблема мовної особистості в наш час стає політичною проблемою, бо саме новій особистості належить творити наше майбутнє, державу, національну культуру. На всіх етапах розвитку особистість формується і розвивається, вирішує важливі життєві завдання, дедалі активніше включається у соціальні структури суспільства. Кожна стадія розвитку ставить новий тип завдань. Способи їх вирішення закріплюються у формі специфічних психологічних механізмів, стратегій і тактик у вигляді узагальнених рис особистості.

Мовна особистість - значно повніше поняття, ніж особистість. Це комплекс взаємопов'язаних між собою чинників: протиріч між стабільністю й змінністю, стійкістю мотиваційних передумов і здатністю піддаватися зовнішнім впливам і взаємовпливам. Цим і зумовлені формування мовної особистості у проекції вивчення української мови на всіх рівнях, вивчення психологічних, соціологічних та культурологічних чинників, що сприяють формуванню мовної особистості, виявлення лінгвістичної основи мовленнєвої діяльності студента.

Аналіз багатьох наукових праць з проблеми розвитку мовної особистості в Україні дає підставу стверджувати, що терміни «мовна особистість» та «національно-мовна особистість» мають однакове значення.

Розвиток мовної особистості значною мірою залежить від соціальних умов. Під впливом соціальних змін людина пристосовується до навколишнього світу. Та будь-які зміни в суспільстві не можуть відбуватися без мови, яка є головним знаряддям соціалізації - перетворення істоти в члена суспільства. Духовний світ особистості, що формується під впливом об єктивних процесів, виступає активною силою у її перетворюючій діяльності, в ході якої змінюється не тільки довкілля, а й сам індивід. І тут невід'ємним компонентом є мова. Розвиток особистості не може відбуватися поза суспільством, всі зміни в ньому позначаються на її духовному розвитку. Впевнено можна сказати, що всі економічні, політичні зміни, які відбуваються в суспільстві, впливають на розвиток у мовній сфері, а, отже, мають вплив на становлення та існування національно-мовної особистості.

Українська мова, що є невід'ємною ознакою нації, одним з найістотніших чинників її самовиявлення й світосприйняття, важливим показником її життєздатності, належить до тих національних мов, що в минулому зазнавали жорстокого гноблення, починаючи від часів Петра І й закінчуючи сьогоденням. Упродовж багатьох століть наша мова жила в імперському світі заборон і принижень. Її офіційно не визнавали, оголошували штучною, запозиченою, вважали діалектом російської чи польської. Таке ставлення негативно вплинуло на розвиток та існування мови і, насамперед, на існування української мовної особистості. Переважна більшість видань художньої та наукової літератури друкувалася російською мовою. До зниження престижу рідної мови призвела й денаціоналізація українських міст. Завдяки цьому українці почали цуратися української мови, виробився певний україномовний нігілізм, а байдужість до мови стала причиною її незнання.

Розвиток мовної особистості залежить від рівня й розвитку освіти. Саме вона має вплив на загальний, суспільно-політичний, економічний та соціально-культурний розвиток суспільства. Мовна освіта в Україні має складну й давню історію. Ще від доби Киівської Русі такі відомі просвітителі, як Ярослав Мудрий, Ілларіон Великий, Володимир Мономах започаткували просвітництво рідною мовою. Продовжили їхню справу братські школи Києво-Могилянської академії. Саме вона стала центром науки й культури всієї Європи, а це свідчить про високий рівень освіти в Україні. Розвиток мови відображається і в шедеврах української класичної літератури, авторами яких є І. Котляревський, Т. Шевченко, І. Нечуй-Левицький, І. Франко, Леся Українка. Розквіт української мови прослідковується й у творчості сучасних поетів та прозаїків: Олеся Гончара, Ліни Костенко, Дмитра Павличка. До оволодіння мовою спонукає не лише глибоконаціональна тематика творів українських письменників і поетів, а й багатюща палітра художнього слова. Великий вплив на розвиток мовної особистості має авторитет української мови на міжнародній арені. Це сприяє підвищенню її соціальної ваги в суспільстві. Сьогодні українська мова звучить в ООН, ЮНЕСКО, в керівних органах Європейського Союзу. Її визнали у понад 120 країнах світу.

Отже, сьогодні українська мова набуває важливої соціальної ваги. Мова виявляє рівень загальної культури особистості, освіченості, внутрішньої інтелігентності. Плекання високої культури мови - свідчення нашої любові й прив'язаності до рідного слова, поваги до свого народу. Кожна нація повинна берегти й розвивати свою мову як унікальний феномен рідної культури.

Велику роль у формуванні національно-мовної особистості відіграє і мистецький простір: це створення нових телета радіопередач, україномовних каналів про рідну мову, вітчизняної художньої літератури та перекладів світової класики українською мовою, громадських заходів (музичних фестивалів, творчих зустрічей та вечорів, участь у яких без знання рідної мови стане нецікавою та неможливою).

Сьогодні в Україні посилюється духовна криза. Найгостріше це відчувається в науці, культурі, освіті. Відбувається нівелювання моральних орієнтацій, руйнування цілісного інформаційного та культурного простору, подальше розмивання підвалин національної консолідації. Головними чинниками у цьому руйнівному процесі стали засоби масової інформації. На зміну етнонаціональним цінностям, що консолідують суспільство, підсовується сурогат так званої «масової культури». Це може призвести до втрати мови, культури, віри, пам'яті. Українському патріотизму серйозний виклик диктують і глобалізаційні процеси у сучасному світі, рецидиви імперської політики наших сусідів. Необхідно цим явищам активно протистояти. мовний особистість національний мистецький

Отже, національне виховання є важливим складником формування свідомої, вольової, інтелектуальної особистості. Патріотизм - це основа, головний критерій оцінки особистості, ступінь її розвиненості. Його змістом є почуття любові до Вітчизни, до України, відданість їй, народу, гордість за його минуле і сучасне, прагнення захистити його інтереси. Тому актуальними сьогодні є думки Івана Огієнка та Василя Сухомлинського про те, що до найважливіших ознак нації належить рідна мова, а з нею й витворена культура, яка стає душею нації, її духом.

Размещено на Allbest.ru