Сучасні образні прийоми в сценічному просторі театралізованого концерту

Створення зорового образу театралізованого концерту, його сценографії, художньо-емоційної атмосфери неможливе у невиразному сценічному просторі. Вирішальну роль у цьому найчастіше відіграє саме обстановка, що створюється сценографічними, декораційними засобами.

Розглядаючи сучасні образні прийоми у сценічному просторі театралізованого концерту, варто відзначити, що для формування художнього образу середовища проведення театралізованого концерту, сценічний дизайнер може поєднувати різні майданчики, площини, лінію, колір і світло, композицію, опорні точки й інші традиційні засоби з новітніми прийомами. Зазвичай, він використовує ті ж засоби увиразнення, що й театральний художник. Однак, на відміну від театрального художника, сценограф має завжди враховувати конкретні особливості сценічного простору, що є в його розпорядженні, жанрове та стильове розмаїття концертних номерів, які вимагають різних сценографічних умов. При цьому, досить часто доводиться докорінно ламати канонічні прийоми оформлення сцени і натомість віднаходити нові, яскраві, часом несподівані образні прийоми творення сценічного простору [4, с. 78].

У сучасних рішеннях сценічного простору фахівці уникають побудови масивних декорацій, громіздкого оформлення та використовують для позначення місця дії та створення відповідної сценічної атмосфери різноманітні елементи декорацій і сучасну світлотехнічну техніку. Найчастіше, у сценічному просторі театралізованих концертів вдаються до передачі цілого через певну, доречно знайдену образну деталь [1, с. 165].

Природно, що всі прийоми, спеціальні пристрої, елементи, колірна гармонія, використання нових технічних досягнень підпорядковуються головній меті - створенню масштабного сценічного твору, який з найбільшою повнотою має розкривати ідею театралізованого концерту та події, якій він присвячений.

Сценографія, художнє оформлення відіграє вельми значущу роль у створенні зорового образу театралізованого концерту. Вона не лише виражає особливості та середовище місця дії, а й створює ту художньо-емоційну атмосферу, яка найбезпосереднішим чином діє на сприйняття глядачем у часі та просторі того, що відбувається на сценічному майданчику. І, звичайно, багато в чому визначає ідейно-художню силу впливу концерту на глядачів. Художнє оформлення, рішення сценічного простору диктує режисеру-постановнику пластичне рішення концерту і, зокрема, принцип мізансценування. При цьому сценічний простір має підпорядковуватися логіці руху груп виконавців, їхньої взаємодії, що, своєю чергою, визначає і ритм постановки твору [1, с. 166].

Особливість театралізованого концерту як масового видовища полягає в можливості організовувати його у нетрадиційному сценічному просторі: на стадіоні, площі, у палаці спорту, повітряних та водних просторах, у зеленому театрі тощо. Місце проведення концерту стає тим чинником драматургії, котрий зумовлює специфічні закони побудови дії, створюючи певні умови ігрової дії. До прикладу, вирішення стадіонного видовища, а саме його архітектурні особливості, диктують режисеру-постановнику, театральному художнику та сценографу вирішення сценічних завдань, виходячи із кругового огляду дії. Таке масштабне видовище покликане створювати радісну атмосферу, підіймати настрій, викликати позитивні емоції, концентрувати творчий потенціал мас [2, с. 34].

Зміст, яким, як правило, вирізняється театралізований тематичний концерт, передбачає не просто відтворення засобами сценографії місця дії, а створення зорового образу такого масштабу, який висловлював би, символізував значущість теми, велич, урочистість події, що розкривається на сцені. Ось чому одним із найважливіших завдань при постановці театралізованого концерту стає організація сценічного простору. Зокрема, як один із її способів - розчленування сценічного майданчика, як по горизонталі, так і по вертикалі (різні щаблі, платформи тощо).

Так, наприклад, у театралізованому святковому концерті до дня Києва зоровий образ міста може бути створений за допомогою складної єдиної конструкції, що являє собою композицію зі сходових маршів, обрамлену величезними фотографіями вулиці Києва та сходів, які під час дії можуть сприйматися то східцями набережної Дніпра, то ескалаторами київського метро, то сходами підземних переходів. Це перетворення може бути гармонійно доповнено «живими» елементами декорацій, великими яскравими деталями реквізиту: в одному епізоді це може бути міський годинник, в іншому - вуличні ліхтарі, у третьому - будки телефонів-автоматів, дорожні знаки (перехід, обгін заборонений) тощо. У результаті створюється динамічний художній образ святкового Києва.

Організація, членування сценічного майданчика зазвичай може ускладнюватися особливостями та розмірами сценічної коробки. Але найчастіше в театралізованих концертах використовуються складні за конфігурацією єдині установки, що мають низку різноманітних майданчиків-сцен. художній театралізований емоційний сценографія ризький

Нове осмислення сучасної сценографії, що ламає межі між артистами та глядачами, можна розглянути на прикладу театралізованого концерту «Птах із шовковою казкою» (Ризький кафедральний собор, 2013), присвяченому відомому латиському письменнику Оярсу Вацієтісу. Сценографія концерту, автор якої - Дідзіс Яунземс, більше не розглядається як декорація сцени, а радше як інструмент, який надає набагато глибше відчуття контексту. Сім рухомих сценографічних стін створюють відчуття різної атмосфери Пардаугави, місця, де пройшло життя письменника. Коли всі сім стін закриті, проектуються розмиті зображення типових маленьких вулиць і дерев'яної архітектури. Просторова замкнутість стін дає аудиторії ще більше, глибше відчуття контексту. Під час концерту стіни поступово розсуваються, відкриваючи просторіші краєвиди на Пардаугаву - парк Аркадіяс, ринкову площу Агенскална, що, своєю чергою, гармонійно поєднувалося із загальним художнім сценарієм концерту [3].

Добре розроблений майданчик, як і інші елементи сценографії, збуджує фантазію режисера-постановника, допомагає доповнити її багатством власних знахідок. Це твердження зачіпає один з найсуттєвіших аспектів у розумінні ролі художника-сценографа у створенні театралізованого тематичного концерту. У сучасному сценічному мистецтві художник є одним із головних творців, співавтором театралізованого концерту (за всієї провідної ролі режисера).

Таким чином, в успіху театралізованого концерту досить значна частка художника-сценографа. Саме в результаті плідної співпраці з режисером, народжується зоровий образ того чи іншого сценічного твору, чому сприяє майстерне поєднання традиційних та новітніх образних прийомів творення сценічного простору.