Проблематика дослідження сучасного українського мистецтва в проєктах Венеційської бієнале

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проблематика дослідження сучасного українського мистецтва в проєктах Венеційської бієнале

Леонтьєва Олена Валеріївна,

У сучасному світі набувають особливої ваги проєкти, де головною стає тема глобалізації. Міжнародні мегавиставки мистецтва, що проходять один раз на два роки, надають можливість представити себе на всесвітній арені як окремим художникам, так і цілим державам. Бієнале стали провідною виставковою моделлю в глобалізованому світі. Вони створюють умови для обміну досвідом між представниками різних культур та носіями різних ідей. Окрім суто виставкової, програми бієнале включають дослідницьку та навчальну діяльність, присвячену мистецтву, що сприяє налагодженню міжкультурного діалогу. бієнале виставковий культура

Найпрестижнішою подією в світі сучасного мистецтва є Венеційська бієнале, яка привертає увагу художників, кураторів та поціновувачів мистецтва звідусіль. Тут визначаються новітні тренди, демонструються інтелектуальні, творчі, організаційні ресурси цілих держав. Участь у Венеційській бієнале є важливою складовою культурної діяльності країни, що сприяє просуванню її мистецтва за кордоном. Україна як незалежна держава стала постійною учасницею Венеційської бієнале з 2001 року. З того моменту й по теперішній час український павільйон був представлений у Венеції 11 разів. Протягом цього періоду Україна пережила низку подій, починаючи з Помаранчевої революції та закінчуючи повномасштабною збройною російською агресією. Ці події, безсумнівно, вплинули на колективну свідомість українського народу і стали джерелом натхнення для багатьох художників.

В національному павільйоні та на інших виставках в рамах Венеційської бієнале українські художники та куратори презентують твори мистецтва, які звертаються до тем ідентичності, пам'яті, війни, деколонізації та інших. Ці роботи здатні змусити глядачів замислитися над тими питаннями, що стоять перед Україною, та порушити дискусії щодо її місця у культурній картині світу. На останній бієнале 2022 року сучасне українське мистецтво набуло особливої актуальності на тлі тих викликів, з якими стикається наша держава в зв'язку з російською агресією.

Проблематика Венеційської бієнале активно розробляється зарубіжними мистецтвознавцями. Автори важливих праць з її історії - Лоуренс Алловей, Брюс Альтшулер, Анджела Веттезе, Вітторія Мартіні, Енцо ді Мартіно, Уго Оєтті, Джаспер Шарп - торкаються окремих історичних періодів або аспектів теми.

Питання специфіки виставкового доробку України різних років в рамках Венеційської бієнале знайшло своє відображення у вітчизняній публіцистиці та окремих фахових дослідженнях останніх десятиліть (Олеся Авраменко, Гліб Вишеславський, Марина Дроботюк, Ніна Івановська, Олена Кашуба-Вольвач, Тарас Кузьменко, Ольга Петрова, Олексій Роготченко, Олег Сидор, Віктор Сидоренко, Олександр Соловйов, Олексій Титаренко, Леся Турчак, Олександр Федорук, Оксана Чепелик та ін.).

В українському мистецтвознавстві є лише одне комплексне історичне дослідження з цієї проблематики - кандидатська дисертація Олега Сидора "Венеційська бієнале як форма реалізації українських культурних стратегій (кінець ХІХ - початок ХХІ століття)". В ній розглянуто виставкові тенденції Венеційської бієнале та особливості участі в ній української сторони від першої міжнародної мистецької виставки до 2011 року [1]. Крім того, Єлизавета Герман в кандидатській дисертації "Кураторська практика в сучасному мистецтві. Світовий досвід та український контекст" торкається бієнальської тематики з точки зору ролі куратора в реалізації мистецьких проєктів [2]. Ніна Івановська в кандидатській дисертації "Проєкт "Мистецький арсенал" у часопросторі культури України початку ХХІ століття" згадує досвід Венеційської бієнале в контексті підготовки до Київської міжнародної бієнале "Arsenale 2012" [3].

Дослідники сучасного українського мистецтва на Венеційській бієнале зосереджуються насамперед на участі українських митців та кураторів в цій міжнародній мистецькій виставці. Процедура відбору куратора та мистецького проєкту, роль кураторів та біографії митців, кураторська та художня стратегії, характеристика експонованих творів, організація експозиційного простору - це традиційно ключові моменти досліджень в цій галузі, яким і ми слідуємо в своїй роботі.

Утім питання презентації сучасного українського мистецтва на цьому міжнародному мистецькому форумі в контексті міжкультурної та глобалізаційної проблематики поки не отримали розгляду. Тому вважаємо важливим висвітлення наступних аспектів, яким до цього не приділялося належної уваги в українському мистецтвознавстві:

1) теми та концепції, до яких звертаються українські художники, що відображають їхній унікальний досвід і перспективи;

2) культурний контекст, тобто те, як сучасне українське мистецтво вписується в більш широкий європейський та світовий культурний контексти;

3) взаємовпливи сучасного українського та світового мистецтва, а також роль національних мистецьких проєктів у сприянні міжкультурному діалогу;

4) сприйняття та критика, тобто реакція мистецтвознавців, науковців, громадськості на українські мистецькі проєкти в рамах Венеційської бієнале;

5) порівняння різних моделей української присутності на бієнале, а також зіставлення їх з проєктами інших держав з метою усвідомлення місця українського мистецтва в глобальному контексті.

На завершення зазначимо, що українські виставкові практики в рамках Венеційської бієнале початку ХХІ ст. поки не отримали належного вивчення. Відповідно залишаються обмеженими можливості використання цього досвіду представниками українського сучасного мистецтва при підготовці нових мистецьких проєктів для різноманітних міжнародних культурних подій. Крім того, будучи маловивченим та недостатньо популяризованим художнім явищем, Венеційська бієнале має низьку цінність в очах суспільства, що є абсолютно незаслуженим і потребує виправлення. Адже Венеційська бієнале є важливим форумом, який дозволяє українським художникам та кураторам донести свої ідеї та візуальні концепції до світової аудиторії, співпрацювати з провідними професіоналами мистецтва та оцінювати свій рівень професіоналізму на міжнародній сцені. Участь у Венеційській бієнале є важливим інструментом культурної політики держави для просування її мистецтва та культури за кордоном.

Література

1. Сидор О.В. Венеційська бієнале як форма реалізації українських культурних стратегій (кінець ХІХ - початок ХХІ століття) : дис. ... канд. мист.: 26.00.01 / Інститут проблем сучасного мистецтва НАМУ. Київ, 2015. 224 с.

2. Герман Є. С. Кураторська практика в сучасному мистецтві. Світовий досвід та український контекст: дис. ... канд. мист. : 17.00.05 / Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури. Київ, 2016. 309 с.

3. Івановська Н.В. Проєкт "Мистецький Арсенал" у часопросторі культури України початку ХХІ століття: дис. ... канд. мист. : 26.00.01 / Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв. Київ, 2017. 200 с.

Размещено на Allbest.ru