Розвиток артринку у Європі в XVI-XVII століттях: локальні центри

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв

Розвиток артринку у Європі в XVI-XVII століттях: локальні центри

Дюкарєв Тимофій Миколайович,

аспірант

Розвиток артринку у XVI-XVII століттях відбувався завдяки формуванню локальних центрів мистецтва та їх подальшої інтеграції. Проте дотепер недостатньо дослідженими залишаються чинники, що зумовили становлення провідних європейських осередків арт ринку в зазначений період. Цьому сприяє низка факторів економічного, соціального та культурного характеру. Провідну роль у цьому процесі відіграли два нідерландські міста - Антверпен та Амстердам. Метою дослідження є виявити ключові чинники, що забезпечили перетворення Антверпена та Амстердама на провідні центри формування європейського артринку у XVI- XVII століттях.

Основними завданнями є: дослідити економічні, соціальні та культурні передумови розвитку артринку в зазначених містах. З'ясувати роль даних міст у формуванні європейського артринку.

У XVII столітті Голландська республіка переживала період економічного та культурного процвітання, який часто називають Золотим століттям. На той час країна була одна з найбагатших та найбільш урбанізованих в Європі, з розвиненою місцевою промисловістю та домінуванням Голландської Ост-Індійської компанії у світовій торгівлі.

Антверпен у XVI столітті перетворився на один з найбільших мистецьких осередків. Цьому сприяло кілька визначальних чинників.

Вигідне географічне положення. Антверпен розташований у гирлі річки Шельди, що впадає в Північне море. Завдяки цьому місто мало зручний морський порт і було важливим транспортним вузлом. У XVI столітті Антверпен стає найбільшим портом Північної Європи. Через нього проходили основні торгові шляхи між південними і північними регіонами континенту. Місто було важливим центром експорту товарів з Нідерландів та імпорту товарів з інших країн. Така розвинена інфраструктура сприяла зростанню попиту на живопис в Антверпені. Вигідне розташування також полегшувало експорт великих обсягів картин до інших країн Європи морськими шляхами.

Відкриття цеху художників. У 1441 році в Антверпені було засновано цех художників під назвою Гільдія Святого Луки [1]. До цеху входило понад 20 ремесел, таких як живописці, майстри золоти справ, гравери, скульптори. Така різноманітність сприяла спеціалізації та кооперації між майстрами. Відкриття цеху стимулювало розвиток мистецького виробництва в Антверпені.

Велика кількість митців. У середині XVI століття в Антверпені налічувалося близько 200 художників. Серед них були як місцеві живописці, так і ті, що приїжджали з інших регіонів. Зокрема, сюди переїхали провідні нідерландські майстри живопису, такі як Ян ван Скорел, Франс Флорис, Франс Пурбус Старший. Пізніше до них приєдналися й іноземні майстри, зокрема німці Ганс Гольбейн Молодший та Альбрехт Дюрер [3]. Наявність такої великої кількості обдарованих митців сприяла розквіту антверпенської школи живопису та забезпечувала високу продуктивність, необхідну для задоволення попиту як на локальному, так і на міжнародному ринках.

Масштабне виробництво і експорт живопису. Завдяки сприятливим умовам Антверпен перетворився на потужний виробничий осередок живопису. Місцеві майстерні виготовляли величезну кількість картин на експорт. Згідно з архівними даними, лише в період з 1568 по 1571 роки з Антверпена було експортовано в середньому близько 29 000 картин на рік [1]. Основними ринками збуту були Іспанія, Португалія, Італія, Німеччина. Такі масштаби виробництва і експорту живопису не мали аналогів в інших європейських країнах того часу. Це заклало основу для перетворення Антверпена на основний осередок формування міжнародного артринку.

Вплив на формування європейського артринку. Завдяки масштабам виробництва та експорту живопису Антверпен фактично започаткував формування єдиного європейського ринку мистецтва. Антверпенські дилери активно просувалися на зовнішні ринки, використовуючи різноманітні маркетингові стратегії. Вони організовували аукціони, залишали непродані картини для подальшого збуту, намагалися осісти у містах постійно. Досвід Антверпена став моделлю для формування інших регіональних центрів артринку, зокрема Амстердама.

Амстердам у XVII столітті перетворився на один з провідних центрів мистецтва в Європі. На відміну від Антверпена, він був переважно імпортером живопису, оскільки локального попиту не вистачало для підтримки великої кількості місцевих художників

Існувало кілька причин, чому саме Амстердам зміг перетворитися на значний артцентр. Розвинена транспортна інфраструктура. Завдяки мережі каналів та річкових шляхів Амстердам мав зручне сполучення з іншими містами Нідерландів. Це дозволяло ефективно транспортувати картини з різних регіонів. культурний артринок попит

Наявність спеціалізованих артдилерів, які перепродували надлишки з інших міст. Спочатку цех живописців чинив їм опір, але згодом почав сам організовувати публічні аукціони. Діяльність дилерів сприяла задоволенню попиту через імпорт.

Значний внутрішній попит на твори мистецтва з боку заможних верств населення Амстердама. Завдяки розвитку торгівлі та промисловості в місті формувався численний середній клас, який цікавився живописом [4]. Амстердам виконував функції посередництва, інтегруючи локальні ринки Нідерландів. Він був місцем збуту надлишків виробництва з інших міст, а також ринком для експорту голландських та фламандських творів до інших країн.

Завдяки поєднанню цих чинників Амстердам зміг утвердитися як провідний європейський артцентр. Його успіх визначався не стільки власним виробництвом, скільки вдалим поєднанням імпорту, внутрішнього попиту та розвиненої інфраструктури. Амстердам став моделлю успішного локального артринку, що інтегрувався у загальноєвропейський простір. Так Амстердам зумів закріпити статус провідного центру мистецтва у XVII столітті та дав поштовх подальшому розвитку таких центрів артринку, як Париж і Лондон.

У результаті дослідження ми дізналися та проаналізували головні причини, чому Антверпен і Амстердам стали провідними центрами мистецького ринку в Європі у XVI- XVII ст. Ми розглянули роль Антверпена у становленні цього ринку та фактори успіху Амстердама. Приклади Антверпена та Амстердама показують важливість сприятливих економічних, географічних та культурних умов, а також активної участі артдилерів.

Література

1. Гук Ф. Галерея пройдисвітів: Історія мистецтва й арт-дилерів. Київ : ArtHuss, 2019. 328 с., іл. Серія UkrainianArtBook.

2. Carpreau, Peter (2017), The Value of Taste. Auction Prices and the Evolution of Taste in Dutch and Flemish Golden Age Paintings 1642- 2011, Turnhout:Brepols.

3. De Marchi, Neil, and Hans J. Van Miegroet (2006b), “The History of Art Markets”, In The Handbook of the Economics of Art and Culture, Vol. 1., ed. by Victor Ginsburgh and David Throsby, 69-122. Amsterdam/New York: North Holland.

4. Alvarez de Toledo Lopez Herrera, Felipe, and Anne-Sophie Radermecker. 2023. “The History of Art Markets: Methodological Considerations from Art History and Cultural Economics”. International Journal for Digital Art History, no. 5 (February):3.36-3.59.

Размещено на Allbest.ru