Атрибуція монументального живопису церкви Спаса на Берестові могилянської доби

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв

Атрибуція монументального живопису церкви Спаса на Берестові могилянської доби

Кондратюк Аліна, кандидат мистецтвознавства, докторантка

Питання атрибуції монументального живопису церкви Спаса на Берестові (рис. 1) перебуває в полі зору дослідників вже понад півтора століття. Проте далеко не одразу було з'ясовано, що існуючий у храмі ансамбль розписів виконано на початку 40 -х років XVII ст. Серед учених XIX ст. було багато прихильників точки зору, що цей храм є пам'яткою доби Володимира Хрестителя. Так вважали, зокрема, М. Ф. Берлінський [1, 44; 1, 147], Н. Самойлов [2, 48], М. А. Максимович [3, 91], Н. М. Сементовський [4], а у пізніший час О. М. Павлінов [5, 51], Ф. І. Шміт [6, 36], Г. К. Лукомський [7, 10]. У 60-х рр. ХІХ ст. під шаром олійних поновлень в інтер'єрі був знайдений досить добре збережений фресковий розпис, який також був атрибутований багатьма дослідниками як пам'ятка доби рівноапостольного князя Володимира (або принаймні Ярослава Мудрого).

Одним із тих, хто піддав справедливому сумніву таку атрибуцію був І. А. Лашкарьов [7, 127138] - один із кращих на той час знавців київської давнини. Цього ж погляду дотримувався і відомий дослідник ХІХ ст. П. Лебединцев, котрий відзначив факт реставрації храму Петром Могилою і згадав про новий розпис, «виконаний перстами грецьких художників» [ 8, 9]. М. І. Петров, секретар Київського Церковно-Археологічного товариства, також дотримувався думки, що розписи церкви було виконано у 40-х рр. XVII ст. [9, 72-73]. Тож з кінця ХІХ ст. поступово почав стверджувався погляд щодо виконання ансамблю розписів за могилянської доби. Але до сьогодні нез'ясованим є другий аспект проблеми атрибуції - питання щодо майстрів-виконавців розписів. З приводу національного й географічного походження майстрів існує кілька гіпотез. Учені XIX ст. І. А. Лашкарьов [7, 127-128] і М. І. Петров [10, 3] вважали, що розписи інтер'єру було виконано афонськими майстрами. На користь цієї думки, начебто, свідчив ктиторський напис 1644 р., вміщений над дверним прорізом на стіні зовнішнього нартексу (рис. 2). У тексті зазначено, що, за сприяння Петра Могили, церкву було розписано «перстами греків». Такого ж погляду дотримувався дослідник початку ХХ ст. К. В. Шероцький [11, 276]. Так само вважали й деякі вчені другої половини ХХ ст. Зокрема, Г. Н. Логвин зазначав, що наявний у храмі розпис був виконаний грецькими майстрами з Афону в 1642-1644 рр. [13, 192; 14, 224]. На цьому наполягав і П. М. Жолтовський [14, 13]. Проте ситуація з виконавцями розписів виявилася набагато складнішою.

Рис. 1. Церква Спаса на Берестові. Розписи східної стіни внутрішнього нартексу й суміщеного приміщення церкви та вівтаря. 1643 р.

Незабаром виникнув і цілком протилежний погляд.

Зокрема, вчений Д. В. Антонович припускав, що храм розписаний «в старих українських традиціях», які лише вважалися за грецькі. Навіть самий вираз, що малярство виконано «перстами греків», треба розуміти в тому сенсі, що воно виконано у старому так званому «грецькому» складі, себто в старих українських традиціях декораційно-стилізованого малярства [15, 325-326]. На цю точку зору пристав мистецтвознавець і реставратор Л. Скоп, котрий писав про національну самобутність розписів могилянської доби і їхню ґенезу виводив із старовинних українських зразків. Грецький вплив, на його думку, виступає у київському храмі лише як своєрідне культурне тло [1 6, 42-43].

Сьогодні обидві вищезгадані гіпотези критично переосмислено. Зокрема, авторка даної праці намагалася спростувати думку щодо виконання розписів церкви саме афонськими живописцями [17, 62-73]. Діапазон дослідницьких думок з питання атрибуції фресок церкви Спаса останнім часом помітно розширився. Л. С. Міляєвою було відзначено, що стилістично деякі композиції храму нагадують роботи болгарських майстрів. Було також поставлено питання про можливу причетність до відновлення церкви Спаса в 1640-х рр. італійського живописця й архітектора Октавіано Манчіні [ 18, 411].

Рис. 2. Церква Спаса на Берестові. Ктиторський напис. Зовнішній нартекс.

Східна стіна. 1644 р.

монументальний живопис церква

Нещодавно польський учений В. Делюга висунув гіпотезу, що авторами фресок київського храму були православні грецькі переселенці, котрі жили в суміжних до турецьких Балкан православних державах - Молдавському та Волоському князівствах [19, 34-36]. Погляд В. Делюги поділяють і деякі українські вчені, зокрема, Є. П. Кабанець. Так само як В. Делюга, він вважав, що живопис храму має найближчі паралелі у стінопису церков Південної Буковини і Молдови [20, 58-59; 21, 111].

Серед останніх публікацій згадаємо праці О. В. Лопухіної, О. В. Пітателєвої і В. Г. Ченцової, що присвячені проблемі атрибуції розписів церкви Спаса [2 2, 182-202]. Виконання розписів храму 40-х рр. XVIII ст. було приписано ними двом грецьким майстрам, братам Іоанну й Георгію, що походили з Македонії. Означені художники успішно працювали в молдавських землях й могли були рекомендовані Київському митрополитові Петру Могилі особисто знайомим із ними протосинкелом константинопольської єпархії Мелетієм Сирігом [22, 182-202].

Публікації більшості згаданих дослідників містять слушні зауваження щодо мистецьких впливів на розписи київського храму. Були представлені також деякі стилістичні аналогії до розписів церкви Спаса серед інших пам'яток монументального малярства поствізантійської традиції. Але це мало характер побіжних зауважень. Метою нашої праці є саме здійснення розгорнутого стилістичного аналізу монументального живопису храму в широкому контексті поствізантійського мистецтва й українського малярства кінця XVI - першої половини XVII ст. Вважаємо, що саме такий підхід є найбільш плідним у вирішенні питання атрибуції.

Література

1. Берлинский М. Краткое описание Києва, содержащее перечень сего города, также показания достопамятностей и древностей оного. Санкт-Петербург: Тип. Департамента нар. просвещения, 1820. 204 с.

2. Самойлов Н. Киев в начале своего существования, блеске, славе, величии, разрушении и возобновлении; с историческим описанием двух первых церквей, сооруженных равноапостольным кн. Владимиром по воспрятии св. крещения в 989 г. и существующих поныне в Киеве, с планом и видами оных церквей. Москва: Тип. Лазаревых ин-та вост. яз., 1834. 73 с.

3. Максимович М. А. Собрание сочинений: в 3т. Киев: Тип. М. П. Фрица, 1876-1880. Т. 2: Обозрение старого Киева, 1877. 524 с.

4. Сементовский Н. М. Древнейшая в России церковь Спаса на Берестове, построенная св. великим князем Владимиром в Киеве в 989 году. Киев: Типография Н. М. Сементовского 1877. 111 с.

5. Шмит Ф. И. Искусство древней Руси-Украины. Харьков: Союз, 1919. 111с.

6. Лукомский Г. К. Киев: Церковная архитектура ХІХІХ века; Византийское зодчество; Украинское барокко. Мюнхен: Орхис, 1923. 56 с.

7. Лашкарев П. А. Что осталось от древней киевской церкви Спаса на Берестове. Труды Киевской Духовной Академии. 1867. № 7. С. 127-138.

8. Лебединцев П. Спас на Берестове. Киевская старина. Ежемесячный исторический журнал. 1888. № 7. С. 8-11.

9. Петров Н. И.Историко-топографические очерки Древнего Киева (с планом древнего Киева 1638 г.). Киев: Тип. Императ. Ун-та св. Владимира, 1897. 267 с.

10. Петров Н. И. О древней стенописи в Спасской на Берестове церкви. Труды Киевской Духовной академии. 1908. №2. С. 1-33.

11. Шероцкий К. В. Киев: путеводитель спланом г. Киева и 58 иллюстрациями. Киев: Фото-лито-тип. С.В. Кульженко, 1917. 356 с.

12. Логвин Г. Н. Киев: По художественным памятникам Киева. Очерк. Москва: Искусство, 1960. 328 с.

13. Логвин Г. Н. Киев: По художественным памятникам Киева. Очерк. 3-е изд. Москва: Искусство, 1982. 336 с.

14. Жолтовський П. М. Монументальний живопис на Україні XVII-XVIII ст.: монографія. Київ: Наукова думка, 1988. 159 с.

15. Українська культура: лекції за редакцією Дмитра Антоновича / упор. С. В. Ульяновська; вступ. ст.

І. М. Дзюби; перед. сл. М. Антоновича. Київ: Либідь, 1993. 592 с.

16. Скоп-Друзюк Г., Скоп Л. До проблеми фундації Петром Могилою розписів 1644 року в храмі Спаса на Берестові. Петро Могила і сучасність (до 400-річчя від дня народження): тези доповідей і повідомлень міжнародної наук. конф. (Київ, 14-16 бер.1996 р). Київ, 1996. С. 42-43.

17. Кондратюк А. Ю. До питання щодо участі афонських іконописців у розписах церкви Спаса на Берестові 40-х рр. XVII ст. Труди Київської духовної академії.Київ, 2016. № 25. С. 62-73.

18. Міляєва Л. С. Митрополит Петро Могила і духовне середовище Києва 30-40-х рр. XVII ст. Хроніка- 2000. Український культурологічний альманах. Київ, 2004. Вип. 60. С. 403-418.

19. Делуга В. Молдавсько-волоські елементи в церковних розписах Києва за часів Петра Могили. Петро Могила і сучасність (до 400-річчя від дня народження): тези доповідей і повідомлень міжнародної наук. конф. (Київ, 14-16 бер.1996 р). Київ, 1996. С. 34-36.

20. Кабанець Є. П. Дослідження стінопису церкви Спаса на Берестові. Реставрація музейних пам'яток в сучасних умовах. Проблеми та шляхи їх вирішення: тези та матеріали доповідей міжнародної науково- практичної конференції, присвяченої 60 -річчю Національного науково-дослідного реставраційного центру України (Київ, 1998). Київ: Національний науково-дослідний реставраційний центр, 1996. С. 58-59.

21. Кабанець Є. П. Церква Спаса-на-Берестовім та еволюція візантійських форм в українському малярстві XVII ст. Історія релігій в Україні: матеріали VIII міжнародного круглого столу (Львів, 11-13 травня 1998 року). Львів: Львівський музей історії релігії, 1998. С. 110-111.

22. Ченцова В. Д., Пітатєлева О. В., Лопухіна О. В. Авторство фресок XVII ст. церкви Спаса на Берестові в світлі нових досліджень. Лаврський альманах. Київ, 2014. Вип. 29. С. 182-202.

Размещено на Allbest.ru