Стратегія менеджменту і звукорежисури в галузі естрадного мистецтва України початку ХХІ століття

MANAGEMENT STRATEGY AND SOUND DIRECTOR IN THE FIELD OF POP ART OF UKRAINE AT THE BEGINNING OF THE XXI CENTURY

In the article the theoretical and methodical aspects of formation of valuable competences of the future specialist of scenic art in the process of professional educational and educational preparation and key factors of personality self-identification are described. On the basis of axiological and acmeological experience, structural determinants of modern forms of educational and educational process are outlined. The systematic connection with the state conception of cultural policy in Ukraine at the beginning of the XXI century is characterized and summarized. The role of valuable competences of the future specialist in formation of the creative personality of the highest oriented professional level, consciousness and self-awareness, selfesteem and self-esteem is grounded.

Key words: creative personality, value competencies, professional training, higher education system, acmeological approach, consciousness, selfidentity, self-identification, axiological dimensions, stage art, stage skills, professional orientation.

Актуальність проблеми

Об'єктивний процес пізнання як основа наукового дослідження є складним і вимагає концептуального підходу на основі теоретичного і методологічного підходів. Аналіз наукових праць свідчить, що поняття «методології» багатогранне, тому в наукових і літературних джерелах пояснюється по-різному. У зарубіжних наукових працях поняття «методології й методів дослідження» не розмежовуються. Вітчизняні науковці методологію розглядають як учення про наукові методи пізнання і як систему наукових принципів, на основі яких базується дослідження та проводиться вибір методів і прийомів дослідження [1, с. 45-53; 2, с. 14-17; 3, с. 65-68]. Термін «методологія» (грец. - сукупність методів) застосовується і використовується у проведенні наукових досліджень різного рівня і напрямків, галузей тощо. Методологія сформувала відповідний науково-теоретичний інструментарій, тому характеризується теоретико-методологічним і тематичним категоріально-понятійним апаратом гуманітарного спрямування Передусім, методологія наукового дослідження вивчає засоби й методи пізнання. Вона включає фундаментальні, загальнонаукові принципи, які є її основою: конкретно-наукові принципи й систему конкретних методів, що застосовуються для виконання конкретних завдань відповідного дослідження. Найважливішими для методології як гуманітарної, так і економічної науки є визначення завдання або проблеми, об'єкта і предмета дослідження, перевірка істинності результатів, а також виділення новизни дослідження та подальших перспектив його розвитку. Слід зазначити, що методологія не зводиться до простих об'єднань ні окремих, ні загальних методів дослідження. Вона визначає можливості використання різних методів у процесі наукового пізнання [12, с. 123-124; 15, с. 17-20].

Складність, багатогранність, міждисциплінарний та інтегративний статус визначеного завдання - удосконалити навчальний процес із професійної підготовки фахівців сценічного мистецтва у вищих навчальних закладах відповідно до визначеної структури ціннісних компетентностей творчої особистості, яка поділяється на чотири групи: естетичну, інтелектуально-пізнавальну, морально-етичну та навчальновиховну, - також вимагає певної методики дослідження. Методика - це вчення про особливості застосування окремого методу чи системи методів, методів-підходів. Водночас, вибір методів дослідження визначається об'єктивним характером матеріалу, умовами й метою конкретного дослідження. Отже, методологія - це генеральний шлях пізнання, а провідні методи визначають, яким шляхом здійснювати дослідження чи вивчення об'єкта пізнання [1, с. 28-33; 4, с. 23-26].

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблема підготовки фахівців в умовах сьогодення є актуальною, її розглядали в історичному (А. Мартинюк, І. Павлик, Л. Костенко, А. Кречківський, Л. Сверлюк та ін.), педагогічному (А. Болгарський, Л. Коваль, О. Олексюк, Г. Падалка, О. Ростовський, О. Рудницька, С. Садовенко, Я. Сверлюк, Т. Смирнова, О. Щолокова та ін.), культурологічному (В. Бітаєв, Ю. Богуцький, С. Віткалов, Л. Горенко, А. Шейко, Л. Шкляр, Л. Лабінцева, О. Стахевич та ін.), психологічному (Л. Бочкарьов, Е. Назайкінський, С. Науменко та ін.) аспектах. У сучасних соціально-економічних умовах ефективно діє фахівець, який реагує на нові соціальні очікування, мобільний, здатний до творчого зростання і професійного самовдосконалення, до оновлення своїх знань, збагачення професійної теорії і практики, вміє користуватися медіата сучасними інформаційними технологіями. На важливості формування медіаосвітньої та інформаційної грамотності у студентів наголошують у своїх працях Н. Ковальова, Х. Лау, Є. Мурюкіна, А. Новікова, Н. Рижих, Ж. Таланова, А. Федорова, С. Фейлітцен, А. Харт, Н. Шубенко та інші. Медіаосвіта володіє специфічними педагогічними технологіями, які дали можливість використати інформаційно-інноваційні технології в процесі професійної підготовки, для формування ціннісних компетентностей студентів сценічного мистецтва.

На сучасному етапі в Україні коло досліджень, присвячених проблемі структури та змісту ціннісних компетентностей, досить обмежене. Значний внесок у розробку цього поняття зробив В. Луговий [8-11; 21-25]. На думку багатьох сучасних учених і практиків, цінності визначають суть освіти, серед іншого і виховання людини [13, с. 7-14; 20, с. 32-38]. Саме цінності й формування ціннісного ставлення до світу та своєї особистості в ньому є основою змісту і спрямованістю виховання у працях В. Караковського, З. Равкіна, В. Шадрикова, Н. Щуркової та багатьох інших науковців. Водночас, категорія «цінність» стала предметом наукових зацікавлень в останній третині минулого століття і розглядалась у різних аспектах: філософії (С. Анісимов, В. Василенко, Здравомислов, М. Каган, Д. Леонтьєв, Н. Розов, В. Тугаринов та ін.), психології (В. Асєєв, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн, Д. Узнадзе та ін.), соціально-педагогічних дослідженнях (Т. Ахаян, А. Кир'якова, М. Казакіна, Ю. Пелех, М. Яницький та ін.), культурології (О. Берегова, Бітаєв, Ю. Богуцький, Л. Горенко, С. Садовенко, Л. Шевченко, В. Шейко та ін.), театрознавстві (В. Корнієнко, Ю. Станішевський, О. Щербатюк та ін.), мистецтвознавстві (Л. Горенко, І. Ляшенко, В. Шульгіна та ін.).

Постановка завдання

Метою дослідження є обґрунтування та узагальнення теоретико-методичних аспектів формування ціннісних компетентностей майбутнього фахівця сценічного мистецтва в процесі професійної навчально-освітньої підготовки та висвітлення ключових чинників самоідентифікації творчої особистості. На засадах аксіологічного й акмеологічного досвіду постає окреслення структуроутворювальних детермінант сучасних форм навчальноосвітнього процессу в царині мистецьких технологій. Важливим питанням постає актуальність узагальнення системного зв'язку з державною концепцією культурної політики в Україні початку XXI ст., обґрунтовання ролі ціннісних компетентностей майбутнього фахівця у формуванні творчої особистості найвищого орієнтованого професійного рівня, свідомості та самосвідомості, самоповаги та самооцінки.

Результати дослідження

Для виконання поставлених завдань і досягнення мети дослідження щодо формування ціннісних компетентностей майбутнього фахівця сценічного мистецтва у процесі професійної підготовки потрібно обрати «систему координат» на різних рівнях методологічної науки та співвідносні з ними методи-підходи наукового пізнання [5, с. 73-85; 19, с. 112, 229]. Провести об'єктивний аналіз предмета дослідження і пояснити його з позицій сучасної науки стало можливим завдяки застосуванню загальнонаукових і конкретно наукових методів наукового пізнання, законів і правил логіки, використанню традиційних і нових методів дослідження, технологій і методик.

Оскільки вирішальне значення для діяльності майбутнього фахівця в процесі професійної підготовки мають два фактори - мобільно застосовувати наявні ціннісні знання та вміння оперувати ними в професійній діяльності, застосовуючи інноваційні технології, спочатку необхідно було визначитися з адекватними в умовах інформаційного суспільства методологією та методами для вивчення проблеми формування ціннісних компетентностей майбутнього фахівця у процесі професійної навчально-освітньої підготовки засобами медіаосвітніх і мультимедійних технологій, урахувавши сучасні наукові погляди на методологію наукового пізнання [12, с. 123-124; 18, с. 228-230].

Загальнофілософською базою дослідження має стати діалектичний метод у поєднанні з методологією міждисциплінарного комплексного дослідження. Такий вибір зумовлено суттю цього методу, який не підміняє конкретні наукові методи окремих наук і служить світоглядним підґрунтям і знаряддям пізнання на всіх етапах дослідження [19, с. 110-129; 22, с. 11-13]. Услід за науковцями, які визнають досвід і факти за основу пізнання дійсності, а практику - за критерій істинності теорії, необхідно використати логічні підходи, виявити та обґрунтувати причинно-наслідкові зв'язки подій, установити їх зумовленість суперечностями між формою та змістом, спіралеподібною формою розвитку, еволюційного і цивілізаційного генезису, а також забезпечити об'єктивність відповідного оцінювання. Завдяки застосуванню в дослідженні діалектичного підходу можна виокремити низку таких суперечностей:

- між соціокультурними реаліями життя в суспільстві, яке прямує до суцільної інформатизації та усталеними підходами до змісту освіти загалом і фахової підготовки у вищих навчальних закладах, зокрема в галузі сценічного мистецтва;

- між потребою суспільства в підготовці висококваліфікованих фахівців у галузі інформаційних технологій, економічних відносин (міжнародного та вітчизняного спрямування) та сценічного мистецтва, спроможних ефективно проводити активну фахову високопрофесійну діяльність, формувати ціннісні компетентності в умовах функціонування інформаційного суспільства та відсутністю теоретико-методологічних розробок і практичних рекомендацій у цих галузях;

- між великою кількістю наукових розвідок у царині формування компетентностей майбутніх фахівців різних сфер діяльності, серед іншого й творчої, та обмеженістю конкретних досліджень із ціннісних компетентностей відповідних наукових напрямків.

Об'єктивне оцінювання стану теоретичних і практичних досліджень, що стосуються підготовки майбутніх фахівців у сфері сценічного мистецтва, дозволило встановити суперечність між змістом освіти та методами, які застосовуються для її забезпечення, а також відсутність наукового обґрунтування переліку та структури ціннісних компетентностей, необхідних для здійснення професійної підготовки майбутніх фахівців в умовах сучасної України початку XXI століття. Це дало змогу усвідомити об'єктивну діалектику формування ціннісних компетентностей майбутніх фахівців сценічного мистецтва під впливом медіаосвітніх підходів і сформулювати теоретичну модель формування ціннісних компетентностей майбутнього фахівця сценічного мистецтва у процесі професійної підготовки в цьому аспекті. Виконання зазначених завдань стало можливим завдяки застосуванню закону відображення дійсності в мисленні та низки філософських категорій пізнання (аналіз і синтез; дедукція та індукція; узагальнення та порівняння; сходження від абстрактного до конкретного та навпаки).

За методологічну основу освіти в сучасному суспільстві рекомендовано обрати культурно-інформаційну теорію освіти в інформаційному суспільстві, запропоновану українським педагогом В. Луговим, та епістемологічно-історичний аналіз освітніх теорій, які гармонійно поєднуються з культурологічним підходом, орієнтованим на інтеріоризацію загальнолюдських цінностей [7, с. 53-55; 9-10; 11, с. 193199]. Такі ж пріоритети перебувають у центрі уваги медіаосвіти, яка поєднує сучасні освітні підходи з опануванням найновішими технологіями засобів масової інформації та комунікації, що є найціннішими для розвитку сценічного мистецтва та сценічної майстерності в умовах розвитку сучасного українського театру, телебачення та кіноіндустрії. На важливість формування медіаосвітньої та поліінформаційної авторитетності, об'єктивної грамотності у студентів, їх підготовки до впровадження нових інформаційних технологій наголошують у своїх працях Н. Ковальова, Х. Лау, Є. Мурюкіна, А. Новікова, Г. Онкович, Н. Рижих, А. Федорова, С. Фейлітцен, А. Харт та багато інших [4, с. 48-50; 16, с. 55-59; 17, с. 188]. Медіаосвіта та мультимедійні освітні інновації володіють специфічними педагогічними технологіями, які надають можливість використати інформаційні технології в процесі фахової підготовки, для формування ціннісних компетентностей студентів сценічного мистецтва, сприяли розробленню авторських навчальних курсів відповідної тематики і напрямків. Так, при вивченні конкретної дисципліни студенти на лекційних, семінарських, практичних, лабораторних, індивідуальних заняттях вивчають необхідні комп'ютерні програми, в індивідуальній і самостійній формах самопідготовки закріплюють здобуті знання та набуті навики роботи з комп'ютерними програмами та зовнішніми комп'ютерними пристроями; ознайомлюються з навчально-методичною літературою та інструктивними матеріалами.

Загалом слід визначити концептуальні засади розроблення спеціальної методики формування ціннісних компетентностей майбутніх фахівців сценічного мистецтва у процесі вивчення професійних дисциплін. Концептуальну основу методики становлять такі положення:

- ціннісні компетентності майбутнього фахівця сценічного мистецтва є системною інтегрованою якістю, що визначає здатність особистості до осмислення теоретичних і практичних знань, засвоєння основних їх закономірностей, виявляється через готовність до професійної діяльності з одночасною здатністю до самореалізації й постійного самовдосконалення;

- основою методики формування ціннісних компетентностей майбутнього фахівця сценічного мистецтва у процесі професійної підготовки виступає залучення до оцінювання здобутих знань і набутих умінь, навиків і подальших перспектив їх розвитку;

- діяльнісний характер формування ціннісних компетентностей майбутнього фахівця сценічного мистецтва забезпечується через спонукання до виявлення суб'єктивного ставлення до професійної діяльності в єдності з об'єктивним аналізом її специфіки та закономірностей.

Для досягнення поставленої мети та виконання окреслених завдань використано такі методи: 1) аналіз, систематизація й узагальнення філософської, соціологічної та психолого-педагогічної, театрознавчої та мистецтвознавчої літератури з метою з'ясування стану розробленості досліджуваної проблеми та уточнення понятійного апарату; 2) моделювання - для розроблення моделі формування ціннісних компетентностей майбутнього фахівця сценічного мистецтва у процесі вивчення навчальних дисциплін; 3) анкетування, тестування, бесіди, спостереження, оцінювання, педагогічний експеримент для метою діагностики ефективності формування ціннісних компетентностей у процесі професійної діяльності та перевірки педагогічних умов і методики; 4) методи математичної статистики - для математичної обробки результатів щодо здійснення кількісного та якісного аналізу отриманих даних; 5) метод сценічного відтворення образу й аналіз специфіки його індивідуальної інтерпретації.

У процесі дослідження було встановлено необхідність застосування розмаїття дослідницьких методів, однак завдяки системному підходу вдалося забезпечити створення єдиної теоретичної основи, що гарантує спадкоємність і послідовність науки і практичної діяльності, а також сприяє успішному запровадженню отриманих результатів у навчальнопедагогічну практику [6, с. 12-14; 8, с. 56-59; 14, с. 234; 21, с. 6-7]. Таким чином вдається отримати цілісний погляд на предмет дослідження, результати якого необхідно врахувати під час розроблення теоретичної моделі формування ціннісних компетентностей майбутнього фахівця сценічного мистецтва в процесі професійної підготовки. Логічним продовженням системного підходу при розробленні моделі стало дотримання основних принципів формування ціннісних компетентностей:

гуманізації навчального процесу, який передбачає посилення уваги до особистості студента сценічного мистецтва, повагу та доброзичливе ставлення до нього, створення максимально сприятливих умов для розвитку творчої особистості, озброєної необхідними для здійснення професійної діяльності ціннісними компетентностями;

- наочності навчального процесу, який орієнтований на збагачення засобів навчання відповідною наочністю, щоб допомогти студентам інтерактивно сприймати і засвоювати навчальний матеріал;

- системності й послідовності навчання, який можна розглядати як похідний від принципу науковості, оскільки кожна наука, маючи свою систему, передбачає певну систему і послідовність викладу в дидактичному процесі. Цей принцип стосується як змістового, так і процесуального компонентів навчального процесу, тобто визначає його логіку і послідовність. Саме цей принцип є визначальним для змісту навчального процесу з метою формування когнітивного компонента, відповідно до критеріїв його сформованості. Крім того, дотримання цього принципу передбачає самостійне опрацювання студентами наукових джерел, рекомендованих викладачем для збагачення їхнього теоретичного тезаурусу;

- принцип цілісності та єдності теоретичної і практичної підготовки студентів сценічного мистецтва зумовлює практичну зорієнтованість навчального процесу загалом, що й формує ціннісні компетенції як практичну здатність випускника вищого навчального закладу професійно діяти в конкретно практичній ситуації.

Під час викладання навчальної дисципліни студентам вищого навчального закладу викладач використовує для збагачення її змісту сучасну наукову інформацію, забезпечуючи цим необхідний науковий рівень викладання, відповідність рівня підготовки майбутніх фахівців суспільним вимогам, зокрема соціокультурного та духовного розвитку [23, с. 73; 24, с. 45-49; 25, с. 123; 26, с. 265-268]. Крім того, можливе й необхідне залучення студентів сценічного мистецтва до самостійної пошукової роботи, участь у науково-дослідній роботі. Самостійна пошукова робота студента є головним засобом його не лише фахового, а й особистісного зростання, вона сприяє становленню його як фахівця завдяки здобуттю спеціальних знань, а на їх основі - формуванню ціннісних компетенцій.

Висновок

Слід зазначити, що застосування системного та цілісного підходів до теми дослідження дало змогу, з одного боку, урахувати вплив реалій зовнішнього середовища (запитів інформаційного суспільства, потреб професійної діяльності) та їх вимоги до сучасної освіти, а з другого - розчленувати педагогічну систему на окремі складники в умовах структури сучасної мистецької освіти, визначити важливість кожного з її компонентів (мети та змісту навчання, засобів діяльності викладача та студентів), виділити суттєві зв'язки, які існують між ними. Так виникає потреба обґрунтувати методичні засади формування ціннісних компетентностей майбутнього фахівця в галузі сценічного естрадного мистецтва, а саме:

- дотримання педагогічних та естетично-мистецьких принципів гуманізації, наочності, системності та послідовності, цілісності, єдності, активності та самостійності суб'єкта професійної діяльності, які дозволили організувати процес формування ціннісних компетентностей майбутнього фахівця сценічного мистецтва, спрямовуючи його на цінності та взаємодію зі студентами на основі їх самовираження;

- поетапність у застосуванні методів, що сприяють формуванню ціннісних компетентностей (пояснювально-ілюстративні, репродуктивні, проблемні, пошукові, практичні).

Виконання поставлених завдань із формування ціннісних компетентностей майбутнього фахівця сценічного мистецтва в процесі професійної навчально-освітньої підготовки стало можливим завдяки комплексному науково обґрунтованому підходу та поетапній організації процесу дослідження на основі вивчення й узагальнення науковометодичної літератури, аналізу праць попередників, опанованих методів і методології наукових досліджень. У зв'язку з цим виникає потреба оновлення української освіти, яка в концепції модернізації визначається як відповідність сучасним життєвим потребам розвитку країни. З педагогічного боку - це орієнтація освіти не тільки на засвоєння певних знань, а й на розвиток цінностей особистості, її пізнавальних і творчих здібностей, формування нової системи універсальних знань, умінь, навичок, а також досвіду самостійної діяльності та особистої відповідальності, тобто на формування сучасних ключових видів компетентності, серед них і ціннісних, як основи життєдіяльності майбутнього фахівця. Саме тому суспільство зацікавлене у формуванні в системі вищих навчальних закладів сучасної України висококваліфікованого фахівця, здатного до успішної соціалізації та світової інтеграції, який володіє високим рівнем розвитку ціннісних компетентностей і відповідає вимогам сучасної інтелектуально-духовної творчої особистості.

Використані джерела