Василь Авраменко - "батько українського танцю": розвиток, збереження та популяризація українського танцю у світі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Василь Авраменко - «батько українського танцю»: розвиток, збереження та популяризація українського танцю у світі

Климчук Ірина Сергіївна,

кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри хореографії Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв

Iryna Klymchuk (Kyiv, Ukraine)

VASYL AVRAMENKO - «FATHER OF UKRAINIAN DANCE»: DEVELOPMENT, PRESERVATION AND POPULARIZATION OF UKRAINIAN DANCE IN THE WORLD

Annotation

Vasyl Kyrylovych Avramenko is a Ukrainian choreographer, director, folklorist, and teacher who has spent more than half of his life in forced emigration. «Father of Ukrainian Dance» became the founder of a number of «schools of Ukrainian national dances» both in Ukraine (Volyn, Galicia) and abroad (Canada, USA). It is interesting that the pupils of these schools were not only natives of Ukraine - Ukrainian emigrants. Dance numbers «Arkan», «Kolomiyka», «Gaivky», «Hopak kolo», «Kozachok Podilsky» and others, were danced by Americans as well! Vasyl Avramenko taught Ukrainian culture «widely», teaching his students not only practical skills of dance art, but also fascinated with theoretical material - history, customs, rituals.

Keywords: Ukrainian dance, national identity, choreographer, emigration, «school of Ukrainian national dances», Ukrainian art.

Анотація

Василь Кирилович Авраменко - український хореограф, балетмейстер, режисер, фольклорист, педагог, який провів більше половини свого життя у вимушеній еміграції. «Батько українського танцю» став засновником низки «шкіл українських національних танків» як на теренах України (Волинь, Галичина), так і за її межами (Канада, США). Цікаво, що вихованцями цих шкіл були не лише вихідці з України. Танцювальні номери «Аркан», «Коломийка», «Гаївки», «Гопак колом», «Козачок Подільський» та інші виконували й американці. Василь Авраменко навчав українській культурі «широко»: не лише формував у своїх учнів практичні навички танцювального мистецтва, але й захоплював теоретичним матеріалом: історією, звичаями, обрядами.

Ключові слова: український танець, національна ідентичність, балетмейстер, еміграція, «школа українських національних танків», українське мистецтво.

Хореографічне мистецтво на початку ХХ століття стало одним з дієвих чинників формування національної ідентичності українців. Розвиток народно- сценічної хореографії та національних балетних вистав зумовлює наукову значущість поглибленого дослідження феномену національного в хореографії.

Вплив постаті Василя Авраменка (1895-1981) на розвиток хореографічного мистецтва є суттєвим кроком у формування націєтворчого процесу в Україні. Згадаємо, що 100 років тому під тиском заборон, а в подальшому й репресій йому довелося їхати з України на інший континент для збереження свого життя, щоб працювати та розвивати мистецтво танцю. Митець-хореограф, балетмейстер, артист, який щиро захоплювався культурою свого народу, любив Україну всім серцем і популяризував український танець, демонструючи його різнобарвність усьому світові.

Дослідженню мистецької спадщини Василя Авраменка присвячена низка робіт відомих українських науковців. О. Колосок, працюючи зі студентами, на своїх лекціях завжди акцентував на першопрохідцях у галузі українського танцю - В. Верховинцеві та В. Авраменкові. Л. Косаківська присвятила дослідженню мистецької парадигми В. Авраменка багато робіт, зокрема й дисертацію. На постаті Василя Кириловича неодноразово наголошували М. Загайкевич, К. Остров- ська, Н. Марусик, Р. Фондера, Л. Турчак та багато інших науковців. авраменко український танець

Будучи військовим, після революції (1917 р.) Василь Кирилович був направлений Симоном Петлюрою на навчання до Драматичної школи. Саме там В. Авраменкові пощастило познайомитися з Василем Верховинцем - відомим українським композитором, диригентом, хореографом, етнографом, фольклористом і педагогом [2]. Василь Миколайович Верховинець провів для В. Авраменка всього три лекції з балету, показав балетні кроки. У подальшому Василь Кири- лович міг спостерігати за роботою театру М. Садовського та вже там формувати практичні навички балетмейстерської діяльності. За короткий час йому вдалося створити справжні українські балети: «Чумаки», «Гонта», «За Україну».

Навесні 1922 року Василь Авраменко відкрив свою першу школу українського танцю у Львові, де буквально за лічені тижні створив зі своїми учнями високопрофесійну танцювальну програму та гастролював Галичиною, де провів до кінця літа близько 50 концертів. Надалі політичні події осені 1922 року змусили Василя Кириловича залишити Галичину. Проте, не вагаючись, він поїхав на Волинь, Полісся і Холмщину, де й почав організовувати тимчасові курси національного танцю [6]. Кожен учень, опановуючи рухи українського танцю, у подальшому навчав хореографічному мистецтву майбутні покоління, передаючи свій досвід нащадкам. Виступи танцювальних колективів В. Авраменка в Україні мали глибоко національне значення.

Під тиском переслідування 1925 року, чекаючи візу до Канади, Василь Кирилович провів свої останні виступи в Україні - на Волині та Галичині. На Батьківщину за життя В. Авраменко більше не повернувся.

Надалі Василь Авраменко активно працював у Канаді. 1926 року відкрив «школу українських національних танків», куди прийшло займатися більше 100 учасників. Перший концерт відбувся на світовій виставці, де двадцять п'ять тисяч глядачів зацікавлено споглядали за красою українського танцю.

Танцювальне мистецтво, яке викладав Василь Авраменко, настільки подобалося молоді, що в Інституті П. Могили в м. Саскатуні були започатковані «курси українських танків» [7, 73]. Молоді танцівники завзято вишукували українські костюми для виступів. Це був початок тріумфу Василя Авраменка. Зі своїми учнями він багато гастролював по Канаді, США, Аргентині, Бразилії, тим самим активно популяризуючи українську культуру у світі. Згодом В. Авраменко написав: «Український танок - не пустощі, він - основний вияв нашої культури, це - національна зброя!»

Саме Василь Авраменко здійснив перші спроби поставити український танець на справжній фаховий рівень. Працюючи паралельно з Олександром Ко- шицем, який демонстрував світові перлини українського хорового співу, Авраменко робив те саме з українським народним танцем. 1929 року була створена «школа українського національного танку» в Нью -Йорку [3, 23]. Головним і найбільш значущим заходом, що відбувся під керівництвом Василя Авраменка, можна вважати концерт у Метрополітен-опері 1931 року. На сцені відбувалися танцювальні дійства, у яких взяло участь більше 500 артистів і близько 100 хористів, якими керував О. Кошиць.

Василь Кирилович Авраменко залюбки поєднував на сцені балетне мистецтво з музикою, театром, хоровим співом. Згодом додав ще й кіномистецтво, вигадуючи найрізноманітніші форми народно-танцювальної і сценічної пластики, майстерно поєднуючи всі ці дійства в цілісній балетній драматургії. Саме за кордоном він отримав найвище своє народне звання: «батько українського танцю». А 1974 року Конгрес українців Канади відзначив Василя Авраменка найвищою відзнакою - Шевченківською медаллю.

Уже не одне століття Україна бореться за право пишатися своєю культурою, мистецтвом, історією. Василь Авраменко був настільки пройнятий ідеєю популяризації всього національного, українського, що, навіть перебуваючи за океаном, активно розвивав український танець. Він писав: «Ми маємо працювати для України не лише тоді, коли нас будуть вітати, ... але й тоді, коли не схочуть з нами знатися, навіть коли каміння кинуть». І він працював для України - віддано, самобутньо, жертовно.

Література

Авраменко В. Українські національні танки, музика і стрій: короткий нарис про український танок та опис вісімнадцяти найкращих народних танків власного укладу. Кн. 1, 2. Голлівуд; Нью-Йорк; Вінніпег; Київ; Львів, 1947. 80 с.

Авраменко В. «На хвилях революційних подій (із спогадів)». Джерсі-Сіті; Нью- Йорк : Альманах, 1978.

Колосок О. П. Майстри народно-сценічного танцю : біографічний довідник. Київ : ДАКККіМ, 2008. 116 с.

Косаківська Л. П. Мистецька парадигма Василя Авраменка в контексті розвитку української культури ХХ ст. : автореф. дис. ... канд мистецтв.: 26.00.01. Київ : ДАКККіМ, 2009. 19 с.

Косаківська Л. П. Творчо-педагогічна діяльність В. Авраменка на Волині. «Просвіта» на Волині: минуле і сучасне : зб. наук. ст., докум. і матер. / Волин. держ. ун-т ім. Лесі Українки ; за ред. В. К. Барана. Луцьк, 2001. С. 98-107.

Лавринович К. «Український балєт (З приводу виступів В. Авраменка)». Ч. 4. Варшава : Наш світ, 1924.

Наріжний С. Українська еміграція: культурна праця української еміграції між двома світовими війнами. Ч. 1. Прага : Студії Музею Визвольної Боротьби України, 1942. 372 с.

Популярність українських танків серед молоді. Василь Авраменко - творець народних танків. Вінніпег, 1956. С. 73-74.

Размещено на Allbest.ru/