Дитячий сценічний костюм та естетика народного костюма

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дитячий сценічний костюм та естетика народного костюма

Мельниченко Павліна Андріївна, учитель художньої культури, етики, естетики, образотворчого мистецтва, керівник Народного художнього колективу «Дитяча художня студія Н. Осташинського» Палацу дітей та юнацтва Печерського р-ну м. Києва

Україна, як і кожна країна, має свою духовну, національну культуру та спадщину. Різні соціальні перетворення, що відбуваються в країні, спонукають до пошуку нових засобів виховання і навчання дітей, але незмінно важливим залишається національне виховання, чинником якого є використання досягнень української народної культури та творчості.

Багато століть український народ творив своє духовне середовище з властивими лише йому своєрідними обрядами, традиціями. Так формувався внутрішній світ українців.

Важливим прикладом народної традиційної культури є народний костюм. Це по-справжньому самобутнє культурне явище, яке не лише передається із покоління в покоління, а й удосконалюється протягом віків. Костюм «посідає визначне місце не тільки в національній, а й у європейській та загалом світовій культурі» [1, 5].

Естетика народного костюма полягає в його стилізації, декоративній мальовничості, що свідчить про високу культуру нашого народу.

Знання історії, регіональних особливостей та художніх технік необхідне для освіти не лише мистецтвознавців, а й етнографів, істориків, художників, модельєрів, вчителів образотворчого мистецтва, музики і навіть хореографії. Саме такі знання допомагають сформувати правдиве уявлення не лише про народне вбрання, а й сценічний народний костюм. Завдяки цьому розкривається поетичність танцю, настрій певної танцювальної лексики та формується хореографічний образ. Адже саме народний танець - потужна складова національної культури, що захоплює виразністю, розмаїттям барв вишиванок , віночків, які гармонійно вплітаються в певне хореографічне видовище.

Для повноцінного осмислення естетики народного костюма необхідно відвідувати музеї, театри, концерти й навіть костюмерні.

Відомості про український народний костюм зібрані в працях Ю. Горшко, З. Васіної, Я. Прилипко та ін. А у вивчення традиційного українського вбрання та в розвиток етнографії значний внесок зробили дослідники К. Мошинський та Ф. Вовк. Такий багатющий етноматеріал з історії українського костюма зібрано в наукових дослідженнях середини ХІХ - початку ХХ ст. (Я. Головаць- кий, П. Чубинський).

Секція 1. Історія та теорія хореографічного мистецтва

Вимоги до сценічних костюмів у хореографії. У нашій країні хореографічне навчання дітей посідає важливе місце в житті кожного, хто дотичний до мистецтва танцю: класичного, народного чи бального. Навчально - виховна робота в таких дитячих колективах завжди проводиться за програмами Міністерства освіти та науки України.

Виступи таких колективів - це результат систематичної роботи керівників, режисерів, художників, які творчо підходять до своєї праці. Одним з особливих аспектів у цьому питанні є костюм. Адже кожен керівник має бути обізнаним з особливостями створення та виготовлення костюма, який буде використано в танці. У цьому процесі завжди виникають різні питання спочатку при створенні ескізів, потім - при виготовленні. Головне - підійти до цієї теми з урахуванням вікових особливостей фігури дітей, адже костюм має бути не лише легким та зручним, при цьому підкреслювати танцювальні рухи, а й повн ою мірою виявляти національний, історичний, жанровий, індивідуальний характер персонажа.

Саме таке ставлення до створення сценічного костюма для дітей забезпечує високий художній рівень, естетичне сприймання глядачем, привчає дитину входити у світ образів танцю, відчути себе учасником танцювального дійства. Танець і музика не лише мають передавати образ художнього твору, а й бути видовищем сценічного дійства. Для цього видовища класики театрально-декоративного мистецтва «вписували» костюми в декорацію, в оформлення сцени. Все це формує єдиний живописний колорит та має силу впливу на глядача [3, 6].

Після дитячих концертів, фестивалів для танцювальних колективів перше враження залишає саме сценічний костюм для дітей, який несе в собі силу успіху, звичайно, якщо він правильно підібраний та має бездоганний вигляд [3, 28].

Велика заслуга в оформленні та створенні таких костюмів належить модельєрам. Саме вони мають зрозуміти історію танцю, відчуття і настрій, які він має передавати, а потім створювати гармонійний наряд.

Сценічний костюм традиційно перетинається з хореографією, з піснею. Саме стилізація такого одягу і зберігає всю красу силуету, колориту, традиційного крою та декоративних деталей. При цьому часто сценічний костюм використовують як українське вбрання в народних святах, що слугують ідеї відродження самобутньої історії.

Враження від костюма виникає і завдяки кольору. Саме колір створює настрій, передає емоції радості , запалу, смутку, благородства, молодості. Але незмінною в цьому ансамблі є біла сорочка з певною вишивкою, яка своєю орнаме- нтальністю є зразком того чи іншого регіону України.

Багато років поспіль вважалось, що костюми Поділля та Наддніпрянщини є основою та класикою народного одягу. Сьогодні вчителі -хореографи можуть вибирати, модернізувати, стилізувати народний костюм у сценічний, не порушуючи основні принципи.

Ще важливо, щоб елементи такого одягу гарно доповнювали один одного. Між собою добре поєднуються або споріднені кольори, або контрастні (суто протилежні). Споріднені кольори - це ті, що відрізняються за відтінками (червоний, темно-червоний, ясно-червоний). Контрастні кольори - ті, що протилежні (синій - оранжевий, фіолетовий - жовтий), а ще - це хроматичні кольори (кольори веселки). Значення кожного кольору може бути як позитивним, так і навпаки. Так ось, близькі теплі кольори - жовтий, оранжевий, червоний - виступати можуть на перший план; далекі, холодні кольори та віддалені - синій, фіолетовий, зелений; найбільш легкі кольори - світло-голубий та світло-жовтий; важкими кольорами вважають чорний, коричневий, малиновий. Тут головне - вибраним кольором вдало втілити індивідуальний образ танцюриста. І тоді сценічний костюм, навіть для дітей, стане витвором мистецтва.

Для цього можна вдало використовувати книги з історії костюма, і не тільки, адже на першому місці сучасний швидкий та зручний помічник - інтернет із цифровими технологіями та підбір зручних у використанні та зберіганні тканин. Часто це тканини натурального походження - ситець, сатин, льон. дитячий сценічний костюм

Окрасою й одним із ключових атрибутів народного вбрання та й сценічного костюма для дівчат був і є дівочий віночок з кольоровими стрічками. Вінок плели з 12 квітів і трав, кожна з них - це символіка, наприклад: ромашка - невинність, волошка - закоханість, хміль - мудрість, мак - пам'ять, печаль за загиблими родичами.

Та головною Королевою в цій історії була, є і завжди буде Пані Хореографія.

Література

Ніколаєва Т. Історія українського костюма / іл. З. Васіної, Л. Міненко, Т. Ніколаєвої, О. Спінчак, М. Старовойт. Київ : Либідь, 1996.

Рекомендації ЮНЕСКО державам про збереження фольклору. Народна творчість та етнографія. 1990. №2. С. 3.

Тараканова А. П. Костюми до шкільного свята / іл. В. Морозова. Київ, 1985. 61 с.

Френкель А. Н. Сценографія. Київ : Мистецтво, 1980. 132 с.

Цільова комплексна програма «Вчитель». Освіта України. 1996.

Размещено на Allbest.ru/