Функції сучасних культурних інституцій у збереженні національної культурної пам’яті

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАКККіМ

Функції сучасних культурних інституцій у збереженні національної культурної пам'яті

Овчарук Ольга Володимирівна

доктор культурології, професор,

професор кафедри культурології

та міжкультурних комунікацій

м. Київ

Із початком повномасштабної війни проти України Російська Федерація свідомо спрямувала військову агресію на знищення об'єктів національної культурної пам'яті України. Ціллю російських бомбардувань стали музеї, архівні установи, корпуси навчальних закладів, театрів, бібліотек, релігійні споруди, пам'ятники. Тим самим робиться чергова спроба в історичному розвитку української культури знищити її надбання, свідчення її існування та самобутності. За офіційними даними Міністерства культури та інформаційної політики України, кількість зафіксованих в базі, пошкоджених та зруйнованих об'єктів культурної спадщини та культурних інституцій на сьогодні складає 553 об'єкти [3].

За своїми функціями саме культурні інституції різного спрямування та призначення виконують завдання збереження національної пам'яті. Як соціальні багатофункціональні спеціальні установи вони покликані збирати, зберігати, науково досліджувати та надавати у суспільне користування історико-культурні джерела, історичні артефакти, які є свідками розвитку суспільств у його багатьох вимірах. За останній час в соціогуманітарній сфері різних країн сформувалися наступні метафори, що характеризують функції культурних інституцій - «скарбниці пам'яті нації», «будинки пам'яті», «сховища пам'яті», «суспільні інститути пам'яті» тощо.

Втім, діяльність сучасних культурних інституцій свідчить про те, що вони не обмежуються лише меморіальними функціями - зберіганням джерел пам'яті, а набувають розвитку науково-комунікаційних функцій соціокультурної адаптації, інструменту наукового пізнання, інтерпретації культурних цінностей минулого та транслювання інформації з метою суспільного самопізнання й самовизначення нації. Власне, ці функції і визначають національний статус головних установ, їх виключну роль у формуванні національного менталітету та духовному житті суспільства. Для реалізації таких завдань інститутів пам'яті суспільством встановлено практику створення національних установ - головних у державі інституцій, з відповідними функціями та обов'язками перед державою. їх основними завданнями є збереження і вивчення історико-культурних джерел, поширення об'єктивної інформації та науково обґрунтованих знань про документальну культурну спадщину, а також використання відомостей, які в них містяться, в сучасних інформаційно-аналітичних, меморіальних, суспільно-політичних, культурно-просвітницьких та інших заходах, спрямованих на формування і утвердження національної пам'яті [1].

Слід зазначити, що поява та функціонування таких культурних інституцій як архіви, бібліотеки, музеї тісно пов'язана із зародженням державності. Їх формування є свідченням розвитку національної держави. Створення національних архівів, бібліотек, музеїв демонструє шлях до створенням «ядра» національної культурної спадщини - цінними колекціями документів, книг, музейних старожитностей, які відображають історико-культурні шари історичного поступу держави. Одночасно, ці інституції покликані проводити значну роботу з формування сучасних архівних, бібліотечних та музейних фондів, створенням нових колекцій, чим здійснюється виконання соціальної ролі - підтримки усіх сфер діяльності держави, соціо-комунікаційної та культурологічної функції.

У ХХ столітті активний інтерес до феномену культурної пам'яті можна вважати реакцією на значне прискорення темпів соціальних та культурних змін, яке значно випереджало усталені форми та способи трансляції значущої для культури інформації від однієї генерації до іншої, яка була набута внаслідок трансформацій соціокультурного досвіду. Разом з тим, така пришвидшена динаміка розвитку світової цивілізації призвела до втрати системи звичних ідентичностей, гарантованих функціонуванням культурної пам'яті [2]. З огляду на це, виникла потреба в появі нових напрямів функціонування таких культурних інституцій як музеї, бібліотеки, архіви тощо, діяльність яких тісно пов'язана із зародженням державності. Разом з тим, з'явилася потреба в появі нових форм культурних інституцій, спрямованих на дослідження, поширення та максимальне інформаційне залучення світової громадськості до знань про історію, культуру України, ті проблеми, з якими зіштовхнулася українська держава в умовах повномасштабної збройної російської агресії.

Так, вагоме значення у процесі всебічного вивчення української історії, зокрема історії українського державотворення, історичної спадщини, популяризації історії України, її видатних особистостей має діяльність центрального органу виконавчої влади з реалізації державної політики у сфері відновлення та збереження національної пам'яті - Українського інституту національної пам'яті [4].

Серед новітніх культурницьких інституцій, що з'явилися за останній час за кордоном, слід відзначити Український інститут в Лондоні. Ця інституція реалізує різноманітну програму публічних заходів, освітніх курсів та цифрового контенту, дає змогу англомовній аудиторії в усьому світі отримати доступ до детальної та достовірної інформації про Україну, а також відкрити для себе багату культуру країни [5].

На сучасному етапі, суттєва інформатизація сучасного суспільства, поява новітніх інформаційних технологій забезпечила не тільки можливість зберігання, наукового опрацювання та актуалізації джерел культурної пам'яті. Створений цими інституціями цифровий ресурс національної культурної спадщини, розміщений на сайтах, порталах, доступний для користувачів у глобальному просторі, відкриває широкі можливості для поширення інформації про надбання української культури для світової спільноти. Тим самим виконується важлива наукова-просвітницька функція, завдяки якій пам'ятки української культури стають невід' ємним надбанням світової культурної спадщини. національний культурний пам'ять бібліотека

В сучасних умовах повномасштабної російської збройної агресії особливого значення набувають процеси оцифровування (діджитадізації) фондів музеїв, бібліотек, архівів. Джерела цих державних інституцій виступають вагомим науковим, історико-культурним та духовним підґрунтям існування української державності, важливим комунікаційним засобом збереження та трансляції культурних цінностей, свідченням ґенези української ідентичності від покоління до покоління. Від державної політики щодо збереження джерел історичної та культурної пам'яті, а також прийняття актуальних рішень про захист культурних цінностей в умовах збройного конфлікту в значній мірі, залежить майбутнє української держави, її наукового, освітнього, культурного та державотворчого потенціалу.

Література

1. Дубровіна Л., Киридон А., Матяш І. Архіви, бібліотеки, музеї - джерельна основа національної пам'яті, культурної спадщини України. Бібліотечний вісник. 2017. № 1 (237). С.310.

2. Кислюк К. В. Україна: національно-культурна пам'ять. Вісник Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна. 2009. № 871. Вип.12. С. 75-82.

3. Міністерство культури та інформаційної політики України: Офіційний сайт. URL: https://war.city/ (Дата звернення:18.01.2023).

4. Український інститут національної пам'яті: Офіційний сайт URL: https://uinp.gov.ua

5. Ukrainian Institute London. Official website. URL: https://ukrainianinstitute.org.uk/events/

Размещено на Allbest.ru