Співаники українських духовних пісень в американських і канадських виданнях

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Співаники українських духовних пісень в американських і канадських виданнях

Зосім Ольга Леонідівна, доктор мистецтвознавства, професор,

професор кафедри академічного і естрадного вокалу та звукорежисури Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв

Співаники з духовними піснями, починаючи з XVII ст., стали традиційними книжками релігійного змісту для всіх верств українського населення. Використання рукописних і друкованих співаників у побутових і церковних практиках християн, що репрезентували різні конфесії, є важливим складником духовної культури українців. Багатовікова традиція співу духовних пісень (і, відповідно, рукописна й едиційна практика) була штучно перервана атеїстичною радянською владою в 1930-х рр., а тому її розвиток у ХХ ст. відбувався переважно за межами України, у діаспорі. І хоча українські друковані співаники у ХХ ст. видавали в країнах Європи, значну частину їх було надруковано в Америці та Канаді.

Відзначимо характерні риси едиційної практики духовно-пісенних творів в українській діаспорі в США та Канаді. Видавали збірки з духовними піснями всі основні християнські конфесії - православні, греко-католики та протестанти. Більшу кількість видань здійснили протестанти, передусім баптисти. Це пов'язано з тим, що для останніх жанр духовної пісні (або духовного гімну) є центральним, а тому далеко не найбільші за чисельністю протестантські церкви українців діаспори надрукували доволі багато книг зі співами, що призначалися для служінь. Назвемо співаники «Збірка духовних пісень для ужитку Євангельських церков» (Пітсбург, 1914) [6], «Євангельський співаник

Відродження» (Чикаго, 1954) [5], «Голос Євангелії» (Саскатун, 1958) [3], збірки С. Бичковського «Пісні ласки» (Вінніпег-Торонто, 1969, 1977) [1; 2] та багато ін. Православні та греко-католицькі видання, особливо перші, значну увагу приділяли церковних піснеспівам, ніж паралітургічним пісням, однак при цьому співаники з духовними піснями, особливо різдвяними (див. [7; 8]), залишалися важливим складником едиційної практики українців діаспори США та Канади. Видання пісенного репертуару, що були як музичні, а не церковні, мали зазвичай позаконфесійний характер (див. [10]).

Збірки духовних пісень або інші видання, у яких духовні пісні становлять вагому частину репертуару, можна поділити на кілька типів. До першого типу віднесемо співаники - загального типу («Церковні пісні з нотами» [9]), так і тематичні, передусім різдвяні («Коляды и другіи найбольше употребляемыи церковныи пГсни» [8], «Колядник з нотами на два голоси» [7]). Здебільшого співаники духовних пісень уміщують твори різних авторів (у таких випадках важливу роль відіграє укладач збірки), однак є й авторські видання (наприклад, збірки «Пісні ласки» С. Бичковського [1; 2]). Протестантські співаники містять тексти пісень або ж чотириголосні партитури для хорового співу; православні та греко-католицькі пісенники подають одноголосні або двоголосні (на одному нотоносці) записи пісенних творів.

Серед інших видань відзначимо літургічні видання, які в додатках містять паралітургічний репертуар. Так, наприклад, у православному збірнику «Дяківській курс», виданому накладом Української Греко-Православної Церкви в Канаді 1954 р. [4], низку духовних пісень розміщено наприкінці збірки, після літургічних піснеспівів. Пісенні твори відповідно до традиції записано на одному нотному стані одноголосно або двоголосно. Ця збірка вкотре підтверджує про залучення духовних пісень у богослужбову практику, зокрема й православну.

Також серед співаників є такі, що призначені для церковних шкіл. Відмітимо церковний пісенник, виданий Американською карпато-руською православною єпархією [11] (в оригіналі видання стоїть American Carpatho- Russian Orthodox Greek Catholic Diocese, оскільки єпархія карпато-русинських церков, що складалася з емігрантів-русинів Польщі, Словаччини й України, 1938 р. з Греко-католицької Церкви перейшли до Православної (юрисдикція Константинопольського патріархату)). У цьому виданні збережено традиції співу духовних пісень закарпатського регіону. У першій частині розміщено 16 творів (14 пісень і 2 тропарі), що записані на одному нотному стані на один або два голоси. Українські пісенні твори транслітеровано латинкою відповідно до словацької орфографії (такий тип транслітерації характерний для співаників закарпатського регіону). У другій частині подано відомості про нотну грамоту (англійською мовою), а в третій - переклади пісень і піснеспівів англійською мовою. Це видання призначалося для українських дітей, рідною мовою яких уже є англійська, однак свідчить про прагнення старшого покоління хоча б у такий спосіб зберігати карпато-русинську ідентичність.

Виховну та націєорієнтовну функцію мають позацерковні та позаконфесійні видання духовних пісень, як от фортепіанні обробки духовних пісень М. Кравців-Барабаш [10]. Відома піаністка та стейкхолдер української культури в Канаді для популяризації української музики зробила переклади відомих духовно-пісенних творів для хору в супроводі фортепіано, які в стильовому відношенні орієнтовані на романтичну традицію, зокрема на романтичні мініатюри з розвиненою партією фортепіано.

Якщо говорити про особливості видань церковних пісенників, то відзначимо прагнення видавців зробити їх доступними, а тому максимально дешевими. У більшості видань ноти писали від руки, а не набирали в друкарський спосіб, а тексти пісень під нотами друкували на машинці. Пізніше ноти почали набирати, а тексти продовжували друкувати на машинці.

У підсумку зазначимо, що в діаспорі більш плідно розвивалася українська протестантська духовно-пісенна традиція. Це пояснюється насамперед тим, що вона є наймолодшою, а також тим, що в протестантських країнах (США, Канада) вона мала сприятливе конфесійне середовище. Щодо православної та греко-католицької пісенності, то цей період скоріше можна назвати не розвитком, а збереженням традицій, які в радянській Україні були перервані.

Література

співаник духовна пісня книжка

1. Бичковський С. Пісні ласки. Євангельський хоровий співаник. Вінніпег; Торонто: Дорога правди, 1969. Ч. 2. С. 37-78.

2. Бичковський С. Пісні ласки. Євангельський хоровий співаник. Вінніпег; Торонто: Дорога правди, 1977. Ч. 3. С. 77-124.

3. Голос Євангелії / зібр. і вид. П. Улянюк. Саскатун, 1958. 70 с.

4. Дяківській курс: зб. церков. пісень. Вінніпег: Укр. греко-прав. церква в Канаді, 1954. 57 с.

5. Євангельський співаник Відродження / гол. ред. Л. Жабко-Потапович. Чикаго: Вид-ня Укр. єванг.-баптист. церкви, 1954. 773 с.

6. Збірка духовних пісень для ужитку Євангельських церков / злад. Б. Пітсбурґ, 1914. 60 с.

7. Колядник з нотами на два голоси / упоряд. прот. о. В. Слюзар. Вінніпеґ: Еклєзія, 1980. 64 с.

8. Коляды и другіи найбольше употребляемыи церковныи пГсни. Со многими поправками и иллюстраціями / собр. и изд. И. Г. Борух. Нью Іорк, 1928. 64 с.

9. Церковні пісні з нотами. Вінніпег: Укр. книгарня, 1923. 198 с.

10. 10 українських церковних пісень для триголосного дівочого хору з фортепьяном в обробці Марти Кравців-Барабаш. Торонто: Укр. муз. фестив., 1977. 21 с.

11. Let Us Sing Praise To God. Hymns for Church School / be the Rev. Elias Kozar. Book one. 1959. 17 p.

Размещено на Allbest.ru