Режисерська анімація як соціокультурний інститут і вид мистецтва

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Режисерська анімація як соціокультурний інститут і вид мистецтва

Аліфанова Валерія Валеріївна (Alifanova Valeriya), студентка магістратури НАКККіМ (група МСМ11-9) (Masters student at NACAM (group MCM-11-9)) кафедри режисури та акторської майстерності Інституту сучасного мистецтва НАКККіМ (Department of the direction and acting arts Institute of the modern arts NACAM)

Науковий керівник (Supervisor): Матушенко В.Б. (V. Matushenko), кандидат культурології, професор кафедри режисури та акторської майстерності НАКККіМ, професор НАКККіМ, заслужений працівник культури України (Professorof the Department of Directing andacting skills NACAM) м. Київ, Україна (Kyiv, Ukraine)

Анімація є молодою галуззю науки, що сформувалась на перехресті гуманістичної психології, соціокультурної психіатрії, лoгoтерaпії, сoціaльнo-культурнoї діяльності та педагогіки. Незважаючи на досить різні тлумачення поняття «анімація», вченими наголошується на інноваційності цієї технології, її спрямуванні на процес оптимізації групових та міжособистісних взаємовідносин, головними засобами покращення яких є духовне спілкування, просвітництво. Головним завданнями анімації у сфері дозвілля вченими одностайно визначаються створення умов, спрямованих на соціальний, духовний, фізичний розвиток людини, а також вияв і використання соціально-культурних технологій та методів, за допомогою яких можна сприяти подоланню негативних проявів та особистісному удосконаленню.

Простежується історія зв'язку розваг через віки від найдревніших часів до наших днів, все ж таки передумовами виникнення анімації в її сучасному розумінні є негативні наслідки індустріалізації. Наслідком швидкого технічного розвитку є чинники, як повсюдне технічне оточення і екологічне забруднення, монотонність праці, фізична і психічна стомлюваність, нестaчa чaсу і сил на творчість і улюблену спрaву. Aнімaція носить характер активної пізнавальної діяльності, виступає дієвим засобом.

В наш час анімаційна діяльність розглядається як частина культурної та виховної системи суспільства, як своєрідна соціально-педагогічна система, в якій провідну роль відіграють аніматори, професійні чи добровільні, які володіють спеціальною підготовкою і використовують, як правило, методи активної педагогіки. Увагу приділяється на дуже важливу складову соціокультурної анімації - її світоглядний (смисловий) потенціал, адже саме поняття «анімація» дозволяє, з одного боку, досить точно характеризувати цілі соціокультурної діяльності, виявляти її консолідуючий (об'єднуючий) характер, а з іншого - позначати внутрішній (апіта - душа) аспект взаємовідносин суб'єктів педагогічного процесу. Соціокультурна анімаційна діяльність є однією з відносно молодих галузей соціальної педагогіки та соціальної психології, яку все частіше позначають як педагогіку соціально-культурної діяльності. Її можна позначити і як педагогіку дозвілля. Взагалі соціокультурна анімація (апітаїіоп - апіт: душа - одухотворення, пожвавлення) - особливий вид культурно-дозвільної діяльності суспільних груп і окремих індивідів, заснований на сучасних педагогічних та психологічних технологіях активації (пожвавлення) навколишнього соціального середовища і включених до неї суб'єктів. Узагальнюючи теоретичні ідеї анімації і досвід організації соціально-культурної діяльності в ряді зарубіжних країн, один з провідних вітчизняних фахівців у галузі культурно-дозвільної діяльності Є. Б. Мамбеков визначає соціокультурну анімацію як частину культурної та виховної системи суспільства, яка може бути представлена у вигляді особливої моделі організації соціокультурної діяльності: режисерська анімація соціокультурний мистецтво

1. Як своєрідна соціально-педагогічна система, в якій провідну роль відіграють аніматори, професійні чи добровільні, які володіють спеціальною підготовкою і використовують, як правило, методи активної педагогіки;

2. Як сукупність елементів (устaнoви, державні органи, oргaнізaції, добровільні aсoціaції, aнімaтoри, aудитoрія), що знаходяться в постійних відносинах;

3. Як сукупність зaнять, видів діяльності і відносин, які відповідають інтересaм, що проявляється особистістю в її культурному житті і особливо в її вільний час.

Розгорнуте тaке визначення взaгaлі спрaведливo відoбрaжaє специфіку і навіть структуру aнімaційнoї діяльності, яка проявляється па oргaнізaційнoму (хто), деятельностном (що), методичному та технологічному (як) рівнях. Разом з тим, не слід обмежувати сутність і специфіку цього явища лише зовнішніми проявами (лише б заповнити дозвілля, неважливо чим, неважливо для чого), оскільки вельми серйозна складова соціокультурної анімації - це її світоглядний (смислової) потенціал.

Включене до складу анімації світоглядного потенціалу наближає нас до розуміння анімації в широкому розумінні слова як соціокультурного явища. У цьому аспекті поняття «анімація» дозволяє, з одного боку, досить точно охарактеризувати цілі соціокультурної діяльності, виявити її консолідуючий (об'єднуєднуючий) характер, а з іншого - позначити внутрішній аспект взаємовідносин суб'єктів соціокультурного процесу (особливі способи спілкування, діалогу, наповненого участю, почуттям, дією). У зв'язку з цим зазначимо, що в сучасній науці застосування поняття «анімація» пов'язане здебільшого з іншим аспектом, тобто це поняття використовується в основному для характеристики відносин. У цьому плані типова думка французької дослідниці проблематики соціокультурної анімації Анн-Марі Гурдон про те, що при згадуванні слова анімація мова йде не про пожвавлення тіла та неживої матерії, а про пожвавлення відносин між індивідами та соціальними групами.

Схожу думку висловлює і М. Сімоно, визначаючи соціокультурну анімацію як галузь суспільного життя, учасники якого ставлять перед собою за мету певну зміну поведінки в міжособистісних і колективних відносинах шляхом прямих впливів на індивідів. Зрозуміло, що цей вплив здійснюється аніматором головним чином за допомогою різноманітних видів діяльності. Якщо говорити про функції аніматора, то потрібно сказати, що він виконує роль активатора або каталізатора локальних процесів розвитку місцевих спільнот. У його завдання входить надання послуг, спрямованих на надання допомоги місцевій громаді або якоїсь групи громадян у самостійному вирішенні їхніх проблем.

Анімація починає активно використовуватися й сучасними музеями та музейними комплексами. Головне завдання музейної анімації - зацікавити відвідувачів предметом розповіді, викликати позитивні емоції, створити асоціативний місток між екскурсійними об'єктами і атмосферою епохи, дати можливість екскурсантам реалізувати творчі можливості, підняти емоційний тонус. Застосування анімації в музеях обумовлено тим, що історичні експозиції можна не лише розглядати, але й брати в руки, дивитися, як відбувається реставрація чи робляться копії і навіть брати участь в цьому процесі. Адже сучасний музей повинен не лише знайомити з експозицією, але викликати у відвідувача емоції та переживання. Анімація дає можливість наочно відчути представлену в музеї епоху, пережити події, що відбуваються або відбувалися в далекому минулому, очистити емоційну сферу від повсякденних переживань та наситити її новими незабутніми враженнями, відновити фізичні та духовні сили.

Серед найпопулярніших форм музейної анімації: історичні реконструкції, музейні квести, фестивалі, етношоу, театралізації, пізнавально-розважальні ігри, нові види екскурсій (наприклад, екскурсії для молодят у день весілля); арт-клуби; ярмарки культурних ініціатив, інтерактивні соціальні заходи, творчі майстерні тощо. Найпопулярнішими серед населення, особливо молоді, є історичні реконструкції, котрі надають можливість за допомогою музейних експонатів відновити побут, культуру, події історичного минулого, тобто зануритись в інший світ, відчути емоційні переживання минулого.

В наш час активно використовують анімацію в історичних реконструкціях великих відомих замків, це допомагає відновити події тих часів.

У багатьох країнах є дуже відома акція «Ніч в музеї» за допомогою такої акції можливо побачити музейні експонати в ночі та поринути в атмосферу. В таких програмах беруть участь, крім екскурсій, ще й такі типи форм анімації: екскурсії з театралізацією, живі скульптури та картини, перфоманси, інтерактивні ігри, театри тіней, перегляди кінофільмів, квести тощо.

Як приклад організації та проведення акції «Ніч в музеї», в Україні є Дніпропетровський національний історичний музей ім. Д.І. Яворницького. Одна з останніх акцій «Ніч у музеї», пройшла під назвою «Музей: Перезавантаження». У програмі заходу: майстер-класи, виступи творчих колективів, незвичайні розповіді співробітників, інсталяції, історичні реконструкції, квести, міні-вистави, показ хроніки, імпровізована кав'ярня. Серед учасників заходу: рух «Етнодрайв», федерація «Бойовий гопак», школа історичного танцю «Відлуння», кіноклуб ім. Д. Сахненка, реконструктори західноєвропейського лицарського мистецтва «ТОР», клуб реконструкції «Східний вал», бійцівський клуб «Сапсан», музичний колектив «ТеЯРеМ». Тобто більшість заходів орієнтовані на молодіжну аудиторію, котра є досить мобільною, готовою провести всю ніч у музеї, беручи активну участь у запропонованих акціях та заходах.

Сучасні клубні заклади як потужні соціально-культурні центри також використовують глобалізацій ну тенденцію розважальності та атрактивності, спрямовуючи її не лише на відпочинок та розваги, але й для культурно-просвітнього розвитку особистості. Анімаційні програми творчої реабілітації, активного відпочинку, соціально-психологічної консолідації громадських об'єднань на основі цінностей культури можуть залучати населення до участі у клубній діяльності. Основна функція клубної анімації полягає в тому, щоб надати дозвіллю в клубах яскравості та емоційності.

У процесі анімаційної діяльності задовольняються рекреаційно- оздоровчі, культурно-освітні, творчі потреби та інтереси, створюються умови для формування соціально активної особистості, яка здатна впливати на оточуючий світ. Анімаційні програми мають комплексний характер, вони охоплюють одночасно розважальні, оздоровчі, просвітницькі, розвиваючі заходи, використовуються в діяльності хореографічних, вокальних, музичних, театральних, ігрових об'єднань. В анімаційній діяльності, як і в інших видах діяльності клубів, обов'язково мають враховуватися вікові особливості учасників заходів.

Заклади культури, такі як театри, кінотеатри, музеї, бібліотеки в Україні поступово перетворюються на багатофункціональні комплекси, що виконують не лише традиційно властиві їм функції, але й використовують активні форми анімації. Такі нетрадиційні поки що форми допомагають налагодити тісний, постійний зв'язок між закладами та їхніми відвідувачами. Серед різноманітності видів та форм сучасної анімації заклади культури обирають ті, які найефективніше можна застосувати у діяльності конкретного закладу.

Вчені виокремлюють види анімації, здатні задовольнити фізичні та духовні потреби людини. Так, анімація в русі застосовується у ігрових, танцювальних, спортивно-оздоровчих програмах, анімація через переживання - у музичних програмах, сценічних та технічних шоу; культурна та анімація через спілкування - у інформаційних та комплексних заходах, творча - у театралізованих програмах тощо.

Отже, сутність анімації в закладах культури полягає у залученні населення до активних форм розважальної діяльності, зокрема театралізованих постановок, розважально-ігрових програм, літературно- музичних композицій, театралізованих концертів тощо.

Размещено на Allbest.ru