Актуальність основних принципів і методів роботи Піни Бауш для балетмейстерів сьогодення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Актуальність основних принципів і методів роботи Піни Бауш для балетмейстерів сьогодення

Мединська Катерина Костянтинівна, магістрантка кафедри хореографії Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв

Анотація

Порушено питання актуальності методів і принципів роботи видатного хореографа і балетмейстера Піни Бауш. Визначено, як саме ці методи й принципи впливають на якість створення хореографічних вистав, формування хореографічної лексики. Вказано, які етапи роботи вплинули на виконавську майстерність танцівників і як саме це позначилося на кінцевому результаті постановчого процесу. Описано структуру роботи Піни Бауш, яка фактично сформулювала тенденцію розвитку такого явища в хореографії, як танцтеатр. На основі цього аналізу запропоновано низку методів і принципів для використання хореографами сучасності.

Ключові слова: танець, хореографічне мистецтво, танцтеатр, експериментування, методи й принципи постановчого процесу, хореографічна лексика, техніка виконання.

Annotation

The relevance of the basic principles and methods of working of Baush foam for today's ballet masters

Kateryna Medynska

The article considers the relevance of the methods and principles of the outstanding choreographer and choreographer Pina Bausch. It is studied how exactly these methods and principles affect the quality of choreographic performances, the formation of choreographic vocabulary. It was considered what stages of the work influenced the performing skills of the dancers and how it affected the final result of the production process. The structure of Pina Bausch's work is described, which actually formulated the tendency of development of such a phenomenon in choreography as dance theater. Based on this analysis, a number of methods and princes have been proposed for use by choreographers in the present.

Key words: dance, choreographic art, dance theater, experimentation, methods and principles of staging process, choreographic vocabulary, performance technique.

Піна Бауш - німецька хореографка, танцівниця, педагогиня і продюсерка. Одним із принципів її роботи був такий: представлення як процес і процес як представлення. Піна використовує описовий підхід. Вона досліджує особистість танцівника, щоб знайти основні моделі поведінки, які видобуваються в повсякденному житті. Такий метод дає змогу балетмейстерові відкрити танцівника з іншої сторони, що, своєю чергою, робить його більш щирим і відвертим на сцені. Тобто, виконуючи певну партію, танцівник не штучно грає свого персонажа, а переживає його історію по-своєму [1]. Піна запевняла, що на сцені тіло танцівника повинно бути вільним, щоб представляти фізичний зв'язок індивіда зі світом власного творіння. На сьогодні що ближчим буде танцівник до свого глядача, то більше аудиторія заглибиться у виставу. Відповідно сучасні хореографи, використовуючи цей метод, зроблять свої вистави наближеними до суспільства й тим самим збільшать популярність хореографічного мистецтва.

Наступним своєрідним методом роботи Піни Бауш була робота з питаннями. Піна стверджувала, що її робота починається саме з питань. За допомогою такого методу хореографка досліджувала людську поведінку за певних обставин. Під час постановки Піна Бауш постійно ставила різноманітні питання своїм артистам, їхні відповіді спонукали Піну до нових ідей та рішень для цієї теми постановки. Вона акцентувала, що кроками танцівників мають керувати не ноги, а передусім усвідомлення руху [2].

Процес роботи Піни ніколи не мав чіткої концепції виконання. Вона завжди знала, що саме вона шукає в тій чи іншій роботі, і цим пошуком керував не розум, а відчуття. Піна завжди керувалася своїми відчуттями, вона довіряла своєму внутрішньому світу. Для нинішніх хореографів також, як ніколи, актуальне питання свідомих артистів, адже наразі існує велика кількість технічних танцівників, які бездоганно виконують елементи, але не в змозі передати почуття в танці. Тому аби зробити свій твір глибоким і наповненим, балетмейстерам стане у нагоді метод роботи з питанням, що допоможе досягти свідомого виконання хореографії, а не просто демонструвати набір рухів певної лексики.

Теми вистав з'являлися інтуїтивно. Піна завжди орієнтувалися на свої переживання в цей конкретний момент часу. Це могли бути певні мрії, бажання, тягарі, страхи або спогади дитинства. Формувати тему вистави Піні часто допомагала її трупа. Опрацьовуючи такі питання, як: що ми справді робимо в цьому світі, саме в цей період часу; що буде добре для нас; що нас об'єднує, а що розділяє? - наштовхувало хореографку на власні висновки. Тобто Піна не ставила вистави тільки під своє світобачення, це були роботи , які демонстрували світогляд кожного із членів трупи. Питання тем вистави є особливо актуальним для хореографів сучасності. Виникає проблема частого використання однакових тем різними митцями. І тому аби знайти унікальну тему для вистави, балетмейстерам буде корисно використовувати спілкування та обговорювати певні суспільні проблеми в трупі. Це може слугувати поштовхом до зародження нової актуальної теми [5, 70-72].

Важливою частиною роботи Піни Бауш було розкрити танцівників, чути від них не банальні, загальні слова, а передусім правду. Мисткині потрібні були люди, які позбавлялися своїх страхів, комплексів, болю та обмежень. Піна наголошувала, що справжній танцівник повинен мати довіру. Він має довіряти своєму хореографові навіть більше, ніж собі. Піна казала, що завжди є чого позбуватись [4]. Їй особливо подобалось працювати із сором'язливими артистами, вона шукала підхід до кожного, допомагала розкритись. Піна Бауш неабияк цінувала, коли їй відкривались. Проте вона ніколи не мала на меті когось допитувати чи занурюватись у чиєсь приватне життя. Вона шукала точні відповіді, які б вона могла використати у своїй структурі. Під час роботи часто траплялося таке, що вона отримувала відповіді, застосовувала їх у своїй структурі, але з часом помічала, що вони не працюють. Піна одразу ж шукала нові питання. Вона ніколи не залишала у виставах тих речей, що їй не подобались. Вона могла змінити їх навіть в останній момент. Піна не боялась змін, вона рішуче йшла на ризик заради створення якісного продукту [5, 75-76].

Ще одним з аспектів роботи Піни Бауш було те, що вона ніколи не починала із самого початку та не вела все до якогось конкретного кінця. Вона завжди починала роботу з якихось окремих частинок. Дивилася, як працюють ті чи інші структури й тільки потім вибудовувала окрему концепцію. Піна стверджувала, що кожна частинка - це окремий пазл цілої картини. Учні Піни Бауш розповідали, що вона ніколи не була не задоволена результатом. Вона пояснювала це тим, що для неї отриманий результат під час роботи ніколи не був кінцевою точкою, бо весь процес полягав у пошуку. А в процесі пошуку завжди будуть речі, які будуть потребувати вдосконалення і зміни. Спокійне зосередження на чомусь специфічному слідує неспокійному синхронізму - це був один із методів роботи Піни під час репетицій. Вона часто використовувала повторення різноманітних структур. У пошуку вдалого рішення Піна часто експериментувала. Вона могла міняти місцями різні перебудови, змінювала послідовність, таким чином дивилася на сцени вистави в новому порядку. Це давало їй можливість побачити якомога більше варіантів для створення вдалої картини. Використовуючи такий принцип роботи, хореографка не зупинялася на якомусь конкретному одному варіанті, а шукала якомога більше різних. Це давало змогу робити виставу цікавішою і динамічнішою [5, 78-79]

У межах твору Піна працювала на контрасті порівняння. У її роботах ми часто можемо побачити поєднання трагедії з комедією. Емоційність також була важливою для Піни Бауш. Вона казала, що на виставах їй швидко стає нудно, якщо вона нічого не відчуває. Хореографка використовувала порівняння, для того щоб відобразити протилежність, яка зазвичай є в нашому житті. Вона показувала, що основним є досягання гармонії - уміння поєднувати протилежні речі як на сцені, так і в житті.

Гумор був важливим для Піни. Для неї постановка без частинки гумору не мала продовження. Роботи Піни завжди веселі та сумні. Твори живуть протилежними почуттями. Бадьорість завжди базується на чомусь. Бауш аргументувала це тим, що все залежить від конкретної фази: депресія виробляє більш бадьорі й енергійні роботи, а спокійні роботи посилюють смуток або сумніви. Звісно, Піна ставила роботи на сумні теми, але й у них вона не втрачала деякого відсотка гумору [5, 79-80].

Відмінною рисою Піни Бауш є те, що її твори багаті на асоціації. І це, безумовно, привід дивитися на ці постановки знову та знову, бо завжди можна відкрити щось нове. Піна ніколи не ставила конкретного завдання перед глядачем, бо кожна людина бачила виставу індивідуально: хтось відчував любов, хтось - ненависть, а хтось - надію і підтримку. Кожен глядач знаходив у виставах близьке для себе. Хоча Піна була задоволена, коли бачила, що хтось почуває себе так само, як і вона. Це безцінні моменти, коли глядач, артисти й хореограф об'єднують спільні відчуття. Унікальність цього моменту полягає в тому, що зовсім різні незнайомі люди об'єднуються один з одним енергією і відчуттями. До речі, особливістю Tanztheater є те, що вони залишають сцену тихо, нікому нічого не пояснюючи, ніби залишають відкрите питання аудиторії .

Спочатку глядачеві було важко до цього звикнути, адже класичний балет навчив людей, що вистава має чітко визначені початок і кінець, але Бауш ламала ці стереотипи, поступово змушуючи суспільство змінювати свій спосіб мислення [3].

Бауш завжди прагнула розвитку і не через власні амбіції, а через жагу до пошуку. Їй завжди було, що сказати глядачеві, і саме це змушувало її ставити вистави. Вона усвідомлювала, що має звернутись до глядача не словом, не піснею, а саме тілом.

Отже, методи роботи Піни Бауш і були запорукою її успіху. Щоб бути професійним хореографом, не достатньо вміти танцювати. Треба передусім мати хист до постановчої роботи. Піна була закохана у свою справу, саме це й породжувало прагнення до вдосконалення. Вона чітко розуміла, що правдива вистава вийде тільки тоді, коли танцівники будуть чесними. Саме через це вона проводила плідну роботу зі своїми артистами. Використовуючи техніку постановки питань, вона формувала в кожного танцівника власну думку щодо розуміння теми вистави. Весь процес постановчої роботи завжди був пошуком, Піна була сміливою хореографкою, ніколи не зупинялась на першій спробі, завжди шукала кращий варіант. Вона не боялась помилок, а, навпаки, вчилась на невдалих спробах. Вистави ніколи не були висвітленням тільки однієї думки Піни, адже кожен танцівник вкладав у тему щось своє. Саме ця жага до праці й допомогла створити такі вдалі роботи, які надихають увесь світ. І хоча Піна Бауш працювала майже 40 років тому, її методи актуальні й корисні для хореографів, які працюють у наш час.

танцтеатр хореограф балетмейстер бауш

Література

1. What Moves Me (English version).

2. Climenhaga, Royd, ed. Electronic Sources: The Pina Bausch Sourcebook: The Making of Tanztheater, 2012.

3. "Pina Bausch". The Daily Telegraph. Electronic Sources: July 1, 2009.

4. Dieutre Vincent. Electronic Sources: "The Death of the German Choreographer Pina Bausch". Humaniteinenglish. July 1, 2009.

5. Marion Meyer. English translation copyright: Penny Black, 2017. Electronic Sources: «Pina Bausch dance, dance, dance otherwise we are lost».

Размещено на Allbest.ru