Роль звукорежисера у створенні музичного образу вистави

Размещено на http://www.allbest.ru/

Роль звукорежисера у створенні музичного образу вистави

Кришталь Олександр Миколайович (Kryshtal Oleksandr),

аспірант НАКККіМ м. Київ, Україна (Kyiv, Ukraine)

Науковий керівник: Садовенко Світлана Миколаївна (Sadovenko Svitlana), професор кафедри академічного і естрадного вокалу та звукорежисури НАКККіМ, кандидат педагогічних наук, доцент, с.н.с., заслужений діяч мистецтв України м. Київ, Україна (Kyiv, Ukraine)

Анотація

У статті розглядається роль звукорежисера в створенні музичного образу театральної вистави, в процесі відбору та оцінки музичних творів під час творчого контакту з виконавцями, режисером, акторами в репетиційний період роботи над виставою.

Перелічені основні уміння та навички театрального звукорежисера, в тому числі завдячуючи яким, він постає звуковим дизайнером театрального дійства.

Ключові слова: звукорежисура, театральна звукорежисура, музичний образ вистави.

На сьогодні гостро постає вимога до суттєвих змін в системі побудови музичного оформлення вистав, її адаптації та осучаснення задля підвищення зацікавленості глядача. Оскільки зв'язок музики зі сценічною дією дуже тісний, вибрати необхідні музичні твори для включення в сценічну дію не так просто. Приступаючи до підбору, театральний звукорежисер повинен знати не тільки характер необхідного музичного твору, а й досить чітко уявляти собі, в якому саме виконанні воно має прозвучати на сцені: у виконанні симфонічного, естрадного, камерного оркестру або з радіо, телевізору. При підборі вокальних творів, будь то пісня, романс, важливо правильно вибрати не тільки жанр, а й визначити - чи підходить музичний акомпанемент для даної сценічної дії.

На думку видатного звукорежисера Б.Я. Меєрзона, якій стояв біля витоків звукорежисерської освіти, професія звукорежисера синтетична. Спеціаліст цього профілю повинен володіти знаннями не тільки загальної культури, але й мати знання з різних галузей мистецтва та науки. Він має бути ознайомлений не тільки з історією та теорією музики, він повинен мати гарний аналітичний слух, володіти хорошим відчуттям ритму та стилем музичного твору, і обов'язково знати про фізичні властивості звуку, та розуміти закономірності його сприйняття людиною [2, с. 3].

Нерідко музичне оформлення, блискуче задумане і ретельно розроблене в постановочному плані, у виставі не справляє належного враження. Підібрані музичні твори можуть бути і не поганими самі по собі, але характер оркестру, ритм, темп, засіб звучання на сцені, виконання цих творів не відповідають жанру п'єси, стилю всієї постановки, образам дійових осіб, з якими підібрана музика безпосередньо пов'язана. В цьому випадку можна сказати, що музика «не лягає» в дану дію або, гірше того, вступає з нею у протиріччя.

Таким чином, при прослуховуванні і відборі музики до конкретної вистави недостатньо тільки добре вивчити драматургічний матеріал і розробити детальний постановочний план оформлення. Вибір і оцінка музики можуть проводитися тільки в залежності від конкретних асоціацій, що виникають при постійному творчому контакті з виконавцями, режисером, акторами в процесі репетиційної роботи над виставою.

Можливо, що в період репетицій у вигородці на сцені, підібрану раніше музику доведеться не раз замінювати іншою подібною за формою і жанром, але в іншому виконанні або взагалі переглянути раніше прийняте рішення по використанню музики в даному епізоді.

Важливо, з яких позицій ведеться підбір. Нерідко театральний звукорежисер розмірковує досить абстрактно, зі своєї точки зору, керуючись своїм смаком, а не звичками і смаком тієї людини, яка буде жити в майбутній виставі. Треба завжди пам'ятати, що музика, введена в сценічну дію, сприймається глядачем через сприйняття та відповідне ставлення до неї діючих осіб.

Дещо складніше відбувається підбір умовної музики, яка повинна бути пов'язана з образами і характерами дійових осіб. В цьому випадку можна керуватися лише деякими загальними рішеннями. Так позитивні образи виражаються в музиці з красивою мелодією, багатством гармонії, різноманітністю ритмів, прозорістю інструментування.

При характеристиці негативних образів, темних сил, іноземних ворогів використовуються жорсткі ритми, мелодійна примітивність, верескливість і різкість тембрів, що в поєднанні зі сценічними образами, атмосферою сцени сприймається глядачем як внутрішня убогість, нікчемність, жорстокість, бездушність тощо.

Іноді за основу підбору музики беруть кульмінаційні моменти драматургічної побудови п'єси, а потім, виходячи з обраного для цієї кульмінації - музичного уривку, підбирають за формою і змістом інші музичні номери.

Особливу складність представляють підбір і компіляція музики до вистави, яка позбавлена явного внутрішнього ритму з розгортанням калейдоскопу подій. У цьому випадку перед театральним звукорежисером постає завдання відшукати спільно з режисером-постановником ритм цієї вистави і закріпити його за допомогою музичного оформлення. В таких випадках найчастіше музичне оформлення будується на провідних мотивах - лейтмотивах окремих персонажів, окремого акту або всієї вистави.

Підбір танцювальної музики ведеться зазвичай за попередньою домовленістю з хореографом-постановником. Як правило, емоційна сторона танцю є визначальною при введенні його в драматичний виставу. Вальс, наприклад, не тільки передає ритмічно плавні рухи пар, але в той же час обов'язково служить емоційною характеристикою сцени: світла радість, бурхлива веселість, легкий смуток. Таким чином, вибір конкретної танцювальної музики залежить від тих почуттів і настроїв героїв, які необхідно висловити в цій сцені.

Наприклад, якщо під час перегляду вистави навмисне переключити увагу зі сцени на музику, і свідомо стежити за її розвитком, то можна випустити з уваги те, що відбувалось в цей час на сцені зв'язок рушиться і розвиток сценічної дії залишається непізнаним і незрозумілим.

Драматичні вистави найчастіше вже не потребують великих інструментальних оркестрів, оскільки вони своїм потужним звучанням можуть пригнічувати сцену, відволікаючи увагу глядача від дії. Залучена до постановки музика лише тоді зможе емоційно та з повною силою впливати на глядача, коли до кінця будуть розкриті всі її елементи: мелодія, ритм, динаміка, тембр.

Саме тому театральний звукорежисер повинен лишати музичне оформлення непомітним для глядача, не відволікати його увагу під час перегляду вистави, але обов'язково створювати та/або доповнювати художню цілісність образу вистави.

Звукорежисура, як самостійний освітній напрям, на сьогодні детермінується пошуком висококваліфікованих спеціалістів в галузі театральної звукорежисури і є одним з провідних напрямків кадрової політики більшості театральних закладів. В умовах сучасної динаміки виявлення нових засобів та прийомів виразності - динамічних, дієвих, здатних повністю емоційно захопити увагу сучасного глядача - є одним з найважливіших критеріїв професійно-особистісної компетенції та успішності театрального звукорежисера. Перелік основних умінь та навичок виглядає наступним чином:

- звукозапис, підбір, редагування, монтаж музичних, шумових, мовних та інших видів звукових ефектів відповідно до творчого задуму режисера-постановника;

- обов'язкове знання акустичних, психоакустичних та технічних засад звукорежисерської діяльності;

- підзвучування сценічного простору за допомогою професійного звукотехнічного обладнання під час репетицій та проведення вистави;

- інсталяція звукотехнічного обладнання в умовах стаціонарної роботи та гастрольної діяльності;

- володіння теоретичними та практичними знаннями по роботі з аналоговим та цифровим звукотехнічним обладнанням;

- знання головних принципів діяльності художньо-постановочної частини театру, в тому числі, професійно-технічної та художньо-творчої театральної термінології;

- готовність до колективної творчої діяльності [3, с. 251].

Таким чином, естетична та соціокультурна цінність театральної вистави багато в чому залежить від освіченості та майстерності театрального звукорежисера, досвіду та навичок в роботі над створенням звукового образу вистави, який формується завдяки музичним, мовним, шумовим та іншим видам звукових ефектів. Але, окрім блискучого володіння технічними знаннями, потрібно бути й освіченим театрознавцем, музикознавцем, розуміти людську психологію, уміти знаходити спільну мову з акторами й поважати їхню працю. На сьогоднішній день театральний звукорежисер є частіше звуковим дизайнером театрального дійства і за допомогою засобів художньої виразності спроможний бути таким самим творцем, як і театральний режисер [1]. звукорежисер музичний образ вистава

Отже, у результаті проведеного аналізу виявлено особливу роль звукорежисера як у проведенні театральних вистав, так і у створенні специфічного музичного образу вистави.

Використані джерела

1. Зубрильчева В.В. Звуковое оформление в театральном искусстве: история и современность / Вестник Московского государственного университета культуры и искусств. 2015. № 2. С. 248-253.

2. Мацукевич О. Ю. Театральная анимация как направление социально - культурной ресоциализации личности / Вестник Московского государственного университета культуры и искусств. 2012. № 2 (46). С. 76-80.

3. Ужинський М. Ю. Мистецькі технології та звукорежисура у драматичному театрі (режим доступу URL:http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi- bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64 .exe?C21 COM=2&I21 DBN=UJRN&P21 DBN=UJRN&I MAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_name=PDF/tsm_2013_3_18 .pdf).

Размещено на Allbest.ru